Постанова

від 11.05.2021 по справі 520/2900/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2021 р.Справа № 520/2900/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,

за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 (суддя Кухар М.Д.; м. Харків; повний текст рішення складено 16.09.2020) по справі № 520/2900/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області

про визнання дій протиправними, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ МВС України в Харківській області), Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ НП в Харківській області), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-3), в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову, просить суд:

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 42253 грн.;

- визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18 в частині зобов`язання ГУ МВС в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 з прийняттям відповідного рішення шляхом формування листа за вих. №850/119/05/12-2019 від 12.02.2019 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Національної поліції у Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського в органах поліції, а саме: ГУ МВС України в Харківській області шляхом видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до органів Національної поліції на запропоновану та погоджену посаду, а ГУ НП в Харківській області шляхом видання наказу про призначення ОСОБА_1 на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08675950) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) 2428144 грн. відшкодування моральної шкоди;

- допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за весь період відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18 в частині зобов`язання ГУ МВС в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 з прийняттям відповідного рішення шляхом формування листа за вих. №850/119/05/12-2019 від 12.02.2019 є протиправними. Також вказав, що на його користь відповідачу належить сплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 по справі № 520/2900/19 адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 08592313), Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 40108599), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 211, код ЄДРПОУ 08675950) про визнання дій протиправними, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 42253 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Звернуто рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Ліквідаційна комісія Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 по справі № 520/2900/19 в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 42253 грн. та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з ГУМВС України в Харківській області, оскільки до звільнення позивач отримував грошове забезпечення в Харківському РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУ МВС України в Харківській області, який має статус самостійної юридичної особи. Зазначає, що Закон України Про міліцію та наказ МВС України від 31.10.2007 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ втратили чинність, відтак, відсутні нормативні акти щодо врегулювання службової діяльності та нарахування грошового забезпечення працівників органів внутрішніх справ, зокрема, тих, які були поновлені за рішенням судів. Вказує, що стягнена сума грошового забезпечення у розмірі 42253,00 грн. не обґрунтована та не підтверджена належними доказами, оскільки позивач перед звільненням не отримував грошове забезпечення та до службових обов`язків не приступав. Вказує, що судом першої інстанції не встановлено та не визначено розмір середньомісячного грошового забезпечення, яке передувало звільненню, за 2 останніх місяці, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову - без змін.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 02.04.2007 та наказом ГУМВС України від 26.06.2013 № 228 о/с призначений на посаду дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин).

Наказом ГУ МВС України від 05.11.2015 № 594 о/с відповідно до пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів з 06.11.2015.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю наказу №594 о/с, звернувся до суду з позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 адміністративний позов задоволено частково, скасовано оскаржуваний наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 05 листопада 2015 року №594 о/с; поновлено позивача на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області. В частині поновлення на посаді позивача постанову суду звернуто до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 по справі №820/11676/15 апеляційні скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Міністерства внутрішніх справ України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі №820/11676/15 в частині відмови в задоволенні адміністративного позову про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасовано з прийняттям в цій частині нової постанови про стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 2364,57 грн..

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 по справі № 820/11676/15 залишено без змін.

На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду наказом Голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області від 07.06.2016 № 15 о/с ОСОБА_1 поновлено на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУ МВС У в Харківській області з 06.11.2015, що підтверджується записом в послужному списку ОСОБА_1 .

В подальшому, листом ГУМВС України в Харківській області за вих. №4008/119/12/01-2018 від 14.06.2018, ОСОБА_1 повідомлено, що Закон України "Про міліцію" та наказ МВС України від 31.10.2007 №499 втратили чинність, тому відсутні нормативні акти щодо регулювання службової діяльності ОСОБА_1 та нарахування грошового забезпечення. Крім того, зазначено, що функціональні обов`язки ОСОБА_1 , його робоче, місце та графік роботи не можуть існувати у ліквідованому органі. Таким чином, відсутність посад, які замішуються особами рядового та начальницького складу ОВС в ліквідованому ГУ МВС України, унеможливлює подальше використання ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 попереджено про подальше звільнення через скорочення штатів та запропоновано позивачу вирішити питання звільнення за підставою - звільнення з ОВС за п. 64 "з" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші органи через проходження ОСОБА_1 конкурсу на заміщення вакантних посад поліцейських у будь-якому регіоні України.

Головою Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області 17 серпня 2018 року на адресу ОСОБА_1 сформовано лист, в якому повідомлено останнього, що 17.08.2018 згідно витягу із наказу Головного Управління МВС України в Харківській області № 73 о/с ОСОБА_1 звільнено згідно з п.1 ст. 40 КЗпПУ та відповідно до п. 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Також ОСОБА_1 направлено витяг з наказу ГУ МВС України в Харківській області від 17.08.2018 №73 о/с, відповідно до якого старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області звільнено у запас Збройних Сил України з 17.08.2018. Підстава: наказ МВС України від 06.11.2015 № 1388.

Позивач, не погоджуючись з підставами та процедурою його звільнення, звернувся до суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 17.08.2018 №73 о/с про звільнення старшого лейтенанта ОСОБА_1 (М-131385), дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області.

Зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 року з прийняттям відповідного рішення.

Поновлено ОСОБА_1 (М-131385) на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (в особі Ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 17.08.2018 року по 23.01.2019 року.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (М-131385) на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18 залишено без змін.

На виконання рішення суду позивача поновлено на посаді з 17.08.2018 згідно наказу №79 о/с від 11.02.2019.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2019 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (в особі Ліквідаційної комісії) на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2018 року до 23 січня 2019 року скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року залишено без змін.

Листом від 22.04.2019 позивача проінформовано, що наказом від 19.04.2019 №81 о/с звільнено ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області з 22.04.2019.

Не погоджуючись з вказаним наказом, ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №520/5147/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківський районний відділ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період роботи з моменту поновлення по 22.04.2019 р. - незаконними.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу позивача та відповідача залишено без задоволення, рішення від 06.08.2019 залишено без змін.

Не погоджуючись з діями відповідача та з метою стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та поновлення на посаді ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду підлягає перегляду в частині задоволення позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 1, 6, 7 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, статтею 235 Кодексу Законів про працю України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 14.01.2014 у справі № 21-395а13, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок № 100), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно з абз. 1, 3 п. 2 Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 5 Порядку № 100 визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 8 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Пунктом 8 Постанови № 100 також встановлено можливість проведення обрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з календарних, а не робочих, днів, у випадках прямо передбачених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 02.04.2007 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України; з 23.12.2014 по 27.11.2015 перебував у відпустці по догляду за дитиною; 06.11.2015 звільнений зі служби в органах міліції; наказом від 07.06.2016 поновлений на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ відділу міліції (м. Люботин) Харківського районного відділ (з обслуговування Харківського району та міста Люботин) Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області з 06.11.2015; 17.08.2018 звільнений із займаної посади.

Так, ОСОБА_1 направлено витяг з наказу ГУ МВС України в Харківській області від 17 серпня 2018 року № 73 о/с, відповідно до якого його звільнено у запас Збройних Сил України з 17 серпня 2018 року. Підстава: наказ МВС України від 6 листопада 2015 року № 1388.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року позивача поновлено на посаді з 17 серпня 2018 року згідно з Наказом № 79 о/с від 11 лютого 2019 року.

Листом від 12 лютого 2019 року Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області повідомило позивача, що вирішення питання стосовно проходження служби в ГУ НП в Харківській області відповідно до пунктів 9, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" здійснювалося у проміжок часу з 6 серпня до 6 листопада 2015 року, а тому станом на день формування цього листа неможливо вирішити питання щодо проходження служби позивачем відповідно до вказаних норм. У зв`язку з викладеним, після повної ліквідації ГУ МВС України в Харківській області ОСОБА_1 буде звільнено через скорочення штату відповідно до статті 49-2 КЗпП України та Положення № 114.

Вказаний лист позивач отримав 22 лютого 2019 року.

Листом від 25 березня 2019 року позивачу запропоновано прибути до ліквідаційної комісії у найкоротший термін для вирішення питання трудових відносин та ознайомлення з вакансіями наданими центром зайнятості, про що повідомити ліквідаційну комісію до 8 квітня 2019 року.

Зазначений лист отримано позивачем 1 квітня 2019 року.

Листом від 22 квітня 2019 року позивача поінформовано, що Наказом від 19 квітня 2019 року № 81 о/с позивач звільнений з органів внутрішніх справ з 22 квітня 2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №520/5147/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківський районний відділ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області, Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: Міністерство внутрішніх справ України про визнання незаконним звільнення, поновлення на посаді, визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди - задоволено частково.

Визнано дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період роботи з моменту поновлення по 22.04.2019 р. - незаконними.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу позивача та відповідача залишено без задоволення, рішення від 06.08.2019 залишено без змін.

З огляду на неправомірність дій відповідачів щодо звільнення позивача з публічної служби, колегія суддів дійшла висновку, що до стягнення, відповідно до приписів статті 235 КЗпП України, підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Однак, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019, тобто за 62 робочих дні, здійснено згідно з довідкою Головного управління статистики у Харківській області від 25.08.2018 № 06-54/115_ та, відповідно, стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області на користь позивача 42 253,00 грн..

Разом з тим, за матеріалами справи за період з 28.11.2015 по 22.04.2019 грошове забезпечення ОСОБА_1 не нараховувалось та не виплачувалось, оскільки відповідно до положень Закону України Про Національну поліцію , Постанови КМУ від 16.09.2015 за № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ , з 06.11.2015 міліція припинила своє існування.

Остання довідка, яка містить інформацію стосовно виплат, отриманих позивачем за попередні два місяці служби, надана відповідачем за 2014 рік.

З поданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України в Харківській області довідки про грошове забезпечення позивача вбачається, що середньоденний заробіток позивача складає 40,78 грн..

Таким чином, на користь ОСОБА_1 належить стягнути середнє грошове забезпечення за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в загальній сумі 3629,42 грн (40,78 грн. (середньоденний заробіток) х 89 календарних днів).

Отже, застосований судом першої інстанції розрахунок суми стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.01.2019 по 22.04.2019, виходячи з грошового забезпечення, визначеного в довідці Головного управління статистики у Харківській області від 25.08.2018 № 06-54/115, є неправомірним.

Також колегія суддів зауважує, що оскільки на час ухвалення судового рішення Другим апеляційним адміністративним судом Харківський РВ (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області, який мав статус самостійної юридичної особи та знаходився в стані припинення, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинений 04.02.2021, середнє грошове забезпечення за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в загальній сумі 3629,42 грн. підлягає стягненню з ГУМВС України в Харківській області.

Колегія суддів зазначає, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи, у тому числі і стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

В Законі України Про Національну поліцію , Постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за № 730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.07.2019 у справі № 815/6557/16.

Відповідно до пунктів 2-3 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Тому рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає зверненню до негайного виконання.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Пунктом 4 ч.1 ст.317 КАС України встановлено, що підставою для зміни судового рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на встановлені у справі обставини, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід змінити виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 3629 (три тисячі шістсот двадцять дев`ять) гривень 42 копійки."

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 по справі № 520/2900/19 слід залишити без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 520/2900/19 змінити, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 3629 (три тисячі шістсот двадцять дев`ять) гривень 42 копійки."

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 по справі № 520/2900/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді О.А. Спаскін Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 17.05.2021 року