Ухвала

від 29.06.2021 по справі 520/2900/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 520/2900/19

адміністративне провадження № К/9901/20831/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №520/2900/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 08592313), Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 40108599), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 211, код ЄДРПОУ 08675950) про визнання дій протиправними, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслана засобами поштового зв`язку 03.06.2021) .

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточненого позову, просив суд:

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313) на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 42253 грн.;

- визнати дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 по справі №520/8684/18 в частині зобов`язання ГУ МВС в Харківській області розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 (М-131385) від 22.10.2015 з прийняттям відповідного рішення шляхом формування листа за вих. №850/119/05/12-2019 від 12.02.2019 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Національної поліції у Харківській області запропонувати ОСОБА_1 посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, що затверджена Міністерством внутрішніх справ України, та, враховуючи бажання ОСОБА_1 проходити службу в органах поліції, на виконання вимог п. 9, п. 12, п. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 видати наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду поліцейського в органах поліції, а саме: ГУ МВС України в Харківській області шляхом видання наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на службу до органів Національної поліції на запропоновану та погоджену посаду, а ГУ НП в Харківській області шляхом видання наказу про призначення ОСОБА_1 на конкретну посаду поліцейського в органах Національної поліції;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) ГУМВС України в Харківській області (ЄДРПОУ 08675950) на користь ОСОБА_1 2 428 144 грн відшкодування моральної шкоди;

- допустити до негайного виконання рішення в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за весь період відповідно до ч. 2 ст. 371 КАС України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 по справі № 520/2900/19 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 42253 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Звернуто рішення суду в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць до негайного виконання.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 року по справі № 520/2900/19 було змінено, та викладено абзац 2 резолютивної частини рішення в такій редакції:

"Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (ЄДРПОУ - 08592313) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 24.01.2019 по 22.04.2019 в розмірі 3629 (три тисячі шістсот двадцять дев`ять) гривень 42 копійки."

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.09.2020 по справі № 520/2900/19 було залишено без змін.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України, в редакції яка діє з 08 лютого 2020 року, підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно із ч.5 цієї статті не підлягають касаційному оскарженню:

1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом;

2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам КАС України, Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

При цьому касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише вказівку позивача на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та посилання на підпункти а , б , в пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а саме, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, однак це не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.

Таким чином, доводи скаржника про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, повинні бути викладені у взаємозв`язку із підставами для оскарження судових рішень в касаційному порядку, передбаченими частиною четвертої статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження судового рішення у справі №520/2900/19.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2021 року у справі №520/2900/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 08592313), Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 40108599), Харківського районного відділу (з обслуговування Харківського району та м. Люботин) Головного управління МВС України в Харківській області (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 211, код ЄДРПОУ 08675950) про визнання дій протиправними, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Н.А. Данилевич