Ухвала

від 09.09.2020 по справі 640/11777/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1048

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду

09 вересня 2020 року м. Київ № 640/11777/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами вирішення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження в адміністративній справі за позовом

громадської організації "Правозахисний центр "Дія"

до Міністерства освіти і науки України

про визнання протиправним та скасування наказів

за участю представників сторін

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява громадської організації Правозахисний центр Дія (надалі - позивач), адреса: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, 20, офіс 1 до Міністерства освіти і науки України (надалі - відповідач), адреса: 01135, місто Київ, проспект Перемоги, 10, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та нечинним п. 1 розділу 1 наказу Міністерства освіти і науки України від 21.06.2016 № 697 Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, місцем проживання яких є тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях в частині наданням можливості вступати до тимчасово переміщених закладів вищої освіти, а також закладів вищої освіти, які розташовані на території Луганської та Донецької областей (де здійснюють свої повноваження відповідні військово-цивільні адміністрації).

- визнати протиправним та нечинним п. 1 розділу IV наказу Міністерства освіти і науки України від 24.05.2016 № 560 Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України в частині наданням можливості вступати до уповноважених вищих навчальних закладів.

Підставою позову стало прийняття суб`єктом владних повноважень оскаржуваного наказу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом громадської організації Правозахисний центр Дія до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказів, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача зазначає, що для реалізації права звернення до адміністративного суду в інтересах інших осіб певна особа має бути наділена відповідною адміністративною процесуальною дієздатністю . Крім того, таке право має бути визначено відповідною нормою закону.

Враховуючи викладене вище, відповідач зазначив, що позивачем при подачі позовної заяви в даній справі не було вказано та не доведено свого права здійснювати представництво у спірних правовідносинах та не надано доказів на підтвердження наявності порушеного права або інтересів, що в свою чергу є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог

У судовому засіданні представник відповідача підтримав аргументи і доводи викладені в вказаному вище клопотанні та просив суд залишити позовну заяву без розгляду.

Представник позивача заперечувала у задоволенні вказаного клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, та просила відмовити у задоволенні даного клопотання.

Розглянувши вищевказану заяву про залишення позовної заяви без розгляд та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини 1 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами) .

Частиною 3 статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки , у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність ), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам) (ч. 3 ст. 43 КАС України).

У відповідності до вимог частин 1 - 2 статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи) , суб`єкти владних повноважень.

Таким чином, позивачами в адміністративних справах можуть, у тому чисті, підприємства, установи, організації (юридичні особи) лише за умови, якщо такі юридичні особи мають адміністративну процесуальну правосуб`єктність, тобто зареєстровані у статусі юридичної особи .

В свою чергу, судом було встановлено, що з виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що громадська організація "Правозахисний центр "Дія" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 37860740, дані про основний вид економічної діяльності КВЕД 94.99 Діяльність інших громадських організацій.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскільки позивач є діючою юридичною особою, то він має відповідну передбачену чинним законодавством адміністративну дієздатність в розумінні КАС України, тобто право самостійного звернення до суду, а відтак має адміністративну процесуальну правосуб`єктність (адміністративну процесуальну правоздатність та дієздатність).

Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, за змістом наведеної норми Конституції України, судова юрисдикція поширюється не загалом на всі суспільні відносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. А правильніше - те право, яке особа вважає порушеним.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 № 6-зп "Щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України" частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, судовому захисту в адміністративних судах підлягають порушені права, свободи та законні інтереси особи в публічно-правових відносинах. При цьому визначальним для вирішення питання про обґрунтованість вимог особи у розв`язанні публічно-правового спору є встановлення факту порушення відповідних прав чи інтересів такої особи.

Якщо відповідні рішення, дії чи бездіяльність протиправно, на думку особи, спричинили виникнення, зміни чи припинення прав та обов`язків особи (тобто є юридично значимими), особа може порушити питання про визнання протиправними таких рішень, дій чи бездіяльності в судовому порядку.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або має місце інше ущемлення прав чи свобод.

При цьому позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень

Проте оцінку наявності або відсутності порушеного права у позивача суд надає саме за результатами розгляду справи по суті, оскільки відсутність порушеного права не передбачена як підстава для залишення позову без розгляду, як того просив відповідач, згідно ст. 240 КАС України,

З вказаних правових норм вбачається, що особа може звернутися до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень лише в тому випадку, якщо останні безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, які на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що мають безпосереднє відношення до особи, яка подала адміністративний позов.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в даній справі є громадська організація "Правозахисний центр "Дія".

Правові та організаційні засади діяльності громадських організацій, визначені у Законі України Про громадські об`єднання від 22 березня 2012 року.

Відповідно до положень даного Закону, громадська організація це добровільне об`єднання фізичних осіб для здійснення захисту прав і свобод, задоволення суспільних потреб та інших інтересів. Засновниками та членами (учасниками) громадської організації є фізичні особи.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про громадські об`єднання громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 28 листопада 2013 року №12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Судом в свою чергу, було встановлено, що відповідно до пункту 1.11 статуту громадської організації Правозахисний центр Дія вбачається, що Організація має право від свого імені укладати угоди (правочини), набувати майнових та немайнових прав, нести обов`язки, бути позивачем та відповідачем у суді , мати у власності кошти та інше майно, відкривати рахунки в установах банків у національній та іноземній валюті.

При цьому, суд звертає увагу, що частина 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, містить виключний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду, а тому оскільки судом було встановлено, що позивач є зареєстрованою юридичною особою та має адміністративну процесуальну дієздатність на звернення до суду, більш того, відповідно до статуту позивач може бути позивачем та відповідачем у суді, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого Міністерством освіти і науки України клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в порядку ст. 240 КАС України.

На підстави викладеного та керуючись ст. ст. 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Міністерства освіти і науки України про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції виключно в частині дотримання підсудності, за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п`ятнадцяти днів, з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст ухвали виготовлено 14.09.2020.