Постанова

від 17.05.2021 по справі 640/11777/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Справа № 640/11777/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу громадської організації Правозахисний центр Дія на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року у справі

за позовом громадської організації Правозахисний центр Дія

до Міністерства освіти і науки України

про визнання протиправними та нечинними пунктів наказів,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Громадська організація Правозахисний центр Дія (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - Відповідач-), в якому просила:

- визнати протиправним та нечинним пункт 1 розділу 1 наказу Міністерства освіти і науки України від 21 червня 2016 року № 697 Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, місцем проживання яких є тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях в частині наданням можливості вступати до тимчасово переміщених закладів вищої освіти, а також закладів вищої освіти, які розташовані на території Луганської та Донецької областей (де здійснюють свої повноваження відповідні військово-цивільні адміністрації);

- визнати протиправним та нечинним пункт 1 розділу IV наказу Міністерства освіти і науки України від 24 травня 2016 року № 560 Про затвердження Порядку прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України в частині щодо надання можливості вступати до уповноважених вищих навчальних закладів.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року в задоволенні позов відмовлено повністю.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що право на оскарження нормативно - правового акту мають особи, щодо яких застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Разом з тим, суд зазначив, що Позивач не є суб`єктом правовідносин, які склались в результаті прийняття оскаржуваних пунктів наказів Відповідача і такі накази не можуть порушувати його права, свободи чи інтереси.

При цьому, суд вказав, що через свої власні переконання Позивач може виражати свої думки до такого факту як невдоволення новими змінами до нормативно-правових, але цього недостатньо для того, щоб вимагати в судовому порядку скасування акта.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити його позову в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог Позивач зазначає, що звернення до суду з цим позовом відповідає основним напрямкам його діяльності, визначеним у Статуті, що міститься в матеріалах цієї справи, але не був досліджений судом першої інстанції.

При цьому, Позивач зазначає, що в березні та червні 2020 року абітурієнти - фізичні особи, які проживають на тимчасово окупованих територіях, зверталися до нього за захистом, вважаючи, що їх права порушені спірними пунктами наказів Відповідача, оскільки у зв`язку з їх прийняттям вказані особи можуть вступити не до всіх навчальних закладів України, а лише до окремих з них, визначених Міністерством, та за спеціальним порядком вступу.

Разом з тим, Позивач вважає, що такі обмеження порушують права зазначеної категорії осіб на освіту та на вільне пересування і мають дискримінаційний характер.

Водночас, Апелянт вказує, що всі абітурієнти, які до нього звернулися за захистом, є громадянами України, які проживають в АРК та в Донецькій і Луганській областях, але внаслідок прийняття Відповідачем спірних нормативних актів поставлені в нерівні умови з іншими громадянами України

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ними рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2021 для розгляду цієї справи було визначено колегію суддів у складу головуючого судді (судді-доповідача) Бабенка К.А., суддів: Степанюка А.Г., Чаку Є.В.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2021 та від 17.02.2021 колегією суддів у зазначеному складі було відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та зазначаючи, що Апелянтом не доведено наявності реального негативного впливу спірних положень наказів на його права та інтереси.

Разом з тим, Відповідач зазначає, що прийняття спірних наказів має на меті забезпечити реальну можливість особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях, на лінії зіткнення, реалізацію їх права на освіту.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 для розгляду цієї справи було визначено колегію суддів у складу головуючого судді (судді-доповідача) Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2021 колегією суддів у зазначеному складі було прийнято цю справу до свого провадження та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13:20 год. 11.05.2021.

11.05.2021 о 13:20 учасники справи, які були завчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду цієї справи, до у судове засідання не з`явилися, у зв`язку з чим ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено перейти до розгляду цієї справи в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, громадська організація Правозахисний центр Дія (далі - ГО ПЦ Дія ) є громадською організацією, основними напрямками діяльності якої є зокрема, юридичний та інший всебічний захист постраждалих від порушень прав людини, боротьба з усіма формами дискримінації, допомога внутрішньо переміщеним особам, особам на окупованих територіях.

Наказом Міністерства освіти і науки України від 21.06.2016 № 697 затверджено Порядок прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, місцем проживання яких є тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях (Додаток № 3).

У пункті 1 розділу 1 вказаного Порядку зазначено, що цей порядок визначає особливості проходження державної підсумкової атестації, отримання документа державного зразка про повну або базову загальну середню освіту та прийому на навчання до закладів вищої і професійної (професійно-технічної) освіти для осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), територія здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (на період їх здійснення), територія населених пунктів на лінії зіткнення, із наданням можливості вступати до тимчасово переміщених закладів вищої освіти, а також закладів вищої освіти, які розташовані на території Луганської та Донецької областей (де здійснюють свої повноваження відповідні військово-цивільні адміністрації).

Абітурієнти, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції (на період її проведення), територія здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (на період їх здійснення), територія населених пунктів на лінії зіткнення згідно вказаного Порядку мали право вступати лише до тимчасово переміщених закладів вищої освіти, а також закладів вищої освіти, які розташовані на території Луганської та Донецької областей (де здійснюють свої повноваження відповідні військово-цивільні адміністрації).

Наказом Міністерства освіти і науки України 24.05.2016 № 560 затверджено Порядок прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України (Додаток № 4).

У пункті 1 розділу IV Прийом для здобуття вищої освіти на основі базової або повної загальної середньої освіти цього Порядку визначено, що заявник має право вступати для здобуття освітнього ступеня бакалавра (магістра та спеціаліста медичного, фармацевтичного та ветеринарного спрямування) на основі повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста на основі базової або повної загальної середньої освіти до уповноважених закладів вищої освіти України та закладів вищої освіти І-ІІ рівнів акредитації в їх структурі.

Заявник має право вступати для здобуття вищої освіти за денною формою навчання на місця, що фінансуються за кошти державного бюджету до уповноваженого закладу вищої освіти або закладів вищої освіти І-ІІ рівнів акредитації в його структурі у межах квот, визначених центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Позивач, вважаючи протиправними наведені нормативні приписи і такими, що звужують конституційне право громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, на вище освіту, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України Про вищу освіту від 01.07.2014 № 1556-VII (далі - Закон № 1556-VII), Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні від 06.09.2012 № 5207-VI (далі - Закон № 5207-VI), Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630 (далі - Положення № 630).

Так, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 53 Конституції України регламентовано, що кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов`язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

У статті 3 Закону № 1556-VII закріплено, що державна політика у сфері вищої освіти ґрунтується на принципах, зокрема, доступності вищої освіти.

Формування і реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечуються шляхом, зокрема, розширення можливостей для здобуття вищої освіти та освіти протягом життя; створення та забезпечення рівних умов доступу до вищої освіти .

Статтею 4 Закону № 1556-VII гарантовано, що громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти , форми здобуття вищої освіти і спеціальності.

Право на вищу освіту гарантується незалежно від віку, громадянства, місця проживання , статі, кольору шкіри, соціального і майнового стану, національності, мови, походження, стану здоров`я, ставлення до релігії, наявності судимості, а також від інших обставин. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття вищої освіти, крім випадків, встановлених Конституцією та законами України.

У пункті 1 статті 1 Закону № 5207-VI закріплено, що дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Статтею 2 Закону визначено, що законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації, що передбачає незалежно від певних ознак: 1) забезпечення рівності прав і свобод осіб та/або груп осіб; 2) забезпечення рівності перед законом осіб та/або груп осіб; 3) повагу до гідності кожної людини; 4) забезпечення рівних можливостей осіб та/або груп осіб.

Водночас, частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням № 630, визначено, що Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що одним з фундаментальних прав людини, що гарантуються Основним Законом, є право на освіту, яке ґрунтується на принципах рівності та доступності .

Разом з тим, зазначене право охоплює можливість громадянина України, незалежно від його місця проживання, вільно обирати вищий навчальний заклад , в до якого він має намір вступити.

Аналогічний правовий підхід закладено в рішенні Конституційного Суду України (далі - КС України) від 04.03.2004 N 5-рп/2004.

При цьому, у вказаному рішенні КС України, здійснюючи тлумачення статті 53 Конституції України (право на освіту), зазначив, що освіта визнається однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства, і право на освіту - це право людини на здобуття певного обсягу знань, культурних навичок, професійної орієнтації, які необхідні для нормальної життєдіяльності в умовах сучасного суспільства.

Водночас, КС України роз`яснив, що при тлумаченні терміна доступність стосовно освіти в державних і комунальних навчальних закладах слід виходити із граматичного визначення слова доступність як доступ для всіх отримати, користуватись, придбати щось , відповідність силам, здібностям, можливостям кого-небудь .

2. Таким чином, визначення для громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, обмеженого переліку ВУЗів, до яких вони можуть вступити, та встановлення різних порядків вступу до таких ВУЗів, у зв`язку з місцем проживання таких громадян, суперечить конституційним засадам рівності та доступності права на освіту і є дискримінацією в розумінні Закону № 5207-VI.

3. З огляду на це, колегія суддів вважає протиправними пункт 1 розділу 1 Порядку прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, місцем проживання яких є тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21.06.2016 № 697 та пункт 1 розділу IV Порядку прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.05.2016 № 560.

4. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Позивач, фактично оскаржуючи в цій справі саме наведені норми Порядків, затверджених зазначеними наказами МОН України, у прохальній частині своєї позовної заяви просить визнати протиправними та нечинними пункт 1 розділу 1 наказу МОН України від 21.06.2016 № 697 та пункт 1 розділу IV наказу МОН України від 24.05.2016 № 560 і такі суперечності (неточності) не були з`ясовані судом першої інстанції під час розгляду цієї справи.

Водночас, судова колегія зазначає, що право на освіту громадян України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, на захист якого ГО ПЦ Дія звернулася до суду з цим позовом, порушено наведеними нормами, але безпосередньо Порядків, затверджених наведеними Позивачем наказами МОН України, а не самими наказами.

5. З огляду на це, відповідно до вимог статті 9 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог ГО ПЦ Дія та задовольнити їх шляхом визнання протиправними та нечинними пункту 1 розділу 1 Порядку, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21.06.2016 № 697 та пункту 1 розділу IV Порядку, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.05.2016 № 560, а в іншій частині заявлених у цій справі позовних вимог (щодо визнання протиправними та нечинними пунктів саме наказів) - відмовити.

6. Разом з тим, аналізуючи всі доводи обох учасників справи, колегія суддів відхиляє доводи Відповідача про те, що ГО ПЦ Дія не є належним Позивачем у цій справі, оскільки, на переконання МОН України, права цієї організації оскаржуваними нею актами не порушені.

При цьому, судова колегія зазначає, що як вбачається з матеріалів цієї справи, метою діяльності ГО ПЦ Дія , відповідно до пункту 2.2 розділу 2 її Статуту, зокрема, є боротьба з усіма формами дискримінації, сприяння та допомога особам на окупованих територіях, сприяння дотриманню прав людини /т. 1 а.с. 8-14/.

Водночас, підставою для звернення ГО ПЦ Дія з позовом у цій справі стало надходження до Позивача звернень від осіб, які проживають на окупованих територіях, мають намір здобути вищу освіту, але вважають, що їх право на це порушено /т. 1 а.с. 84-85, 99-101/.

Таким чином, виходячи з аналізу ст.ст. 2, 5 КАС України, ГО ПЦ Дія є належним Позивачем у цій справі та має право на звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини цієї справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне встановлення обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга громадської організації Правозахисний центр Дія підлягає задоволенню частково, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року - скасуванню, позов - задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з огляду на результат розгляду цієї справи судом, понесені Позивачем судові витрати в загальному розмірі 5255,00 грн., що відповідає вимогам Закону України Про судовий збір , підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу громадської організації Правозахисний центр Дія - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2020 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов громадської організації Правозахисний центр Дія до Міністерства освіти і науки України про визнання протиправними та нечинними пунктів наказів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним пункт 1 розділу 1 Порядку прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, місцем проживання яких є тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 21 червня 2016 року № 697.

Визнати протиправним та нечинним пункт 1 розділу IV Порядку прийому для здобуття вищої та професійної (професійно-технічної) освіти осіб, які проживають на тимчасово окупованій території України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24 травня 2016 року № 560.

У задоволенні позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України невідкладно опублікувати резолютивну частину цієї постанови суду після набрання нею законної сили у виданні, в якому було офіційно оприлюднено накази Міністерства освіти і науки України від 21 червня 2016 року № 697 та від 24 травня 2016 року № 560.

Стягнути на користь громадської організації Правозахисний центр Дія за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України понесені позивачем судові витрати в розмірі 5255,00 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 17 травня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк