Постанова

від 17.09.2020 по справі 320/2506/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2506/20 Головуючий у І інстанції - Горобцова Я.В.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко., ЛТД на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко., ЛТД до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко.,ЛТД звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 31.05.2019 року про накладення арешту на нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1776217180000;

- зобов`язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві внести до державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідний запис про скасування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна - нежитлового приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1776217180000.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що Відповідачем всупереч вимогам чинного законодавства безпідставно накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, яке на праві власності належить Товариству з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко.,ЛТД , який не є стороною виконавчого провадження, в той час як у виконавчому провадженні ВП № 59207714 боржником значиться ОСОБА_1 , якому станом на день винесення спірної постанови нежитлове приміщення АДРЕСА_1 на праві власності не належить.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко.,ЛТД подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що зі змісту Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна - реєстраційний номер: 1776217180000: нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (вбудоване в багатоквартирний житловий будинок), що належить Позивачу, отбяжено Подільським районним відділом ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Київ на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 59207716, виданої Подільським РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у м. Київ, шляхом арешту майна ОСОБА_1 , проте арештоване майно не належить Боржнику - ОСОБА_1 , а тому обтяження на це майно накладено безпідставно.

На думку Позивача, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що відсутні підстави вважати, що арешт накладено саме на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1776217180000): нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (вбудоване в багатоквартирний житловий будинок), оскільки з буквального змісту наданих Позивачем доказів вбачається, що постановою про арешт майна було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 .

Також на адресу суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги від Позивача, в яких він зазначає, що станом на 15.09.2020 року відзиву на апеляційну скаргу не отримав, у зв`язку з чим зробив висновок, що Відповідач не скористався своїм правом та звертає увагу, що будь яких матеріалів виконавчого провадження чи інших доказів, що мають відношення до справи Відповідачем не було надано до суду, що на думку Позивача свідчить про визнання ним адміністративного позову.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Відповідача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Окрім того, Подільським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві до відзиву було долучено копію постанови про арешт майна боржника від 31.05.2019 року ВП 59207714, копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47159814 від 03.06.2019 року, копію рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 47159205 від 03.06.2019 року та інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо фізичної особи - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

За приписами частини 6 статті 287 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко.,ЛТД зареєстроване в якості юридичної особи 02.11.2010 року (номер запису: 1 334 102 0000 003414) за адресою: 08200, Київська обл., м. Ірпінь, пров. Гнатюка, буд. 12, кв. 3, що підтверджується наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 37335584.

31.05.2019 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кравцовою О.С. винесено постанову про арешт майна боржника у ВП № 59207714, що підтверджено Інформаційною довідкою від 06.03.2020 року № 203277701.

В подальшому, 03.06.2019 року державним виконавцем Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кравцовою О.С. прийнято рішення про реєстрацію обтяження (номер запису про обтяження 31821502): особа, майно/права якої обтяжується - ОСОБА_1 . Опис предмета обтяження - все нерухоме майно.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови, а також з діями Відповідача щодо реєстрації обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, Позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог в частині накладення арешту саме на нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1776217180000, а наведені ним доводи спростовані матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі також Закон № 1404-VIII).

За приписами ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частинами третьою та четвертою статті 50 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.

Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Судом першої інстанції встановлено, що оскаржувана постанова про арешт майна була винесена відносно божника - ОСОБА_1 .

З долученої Відповідачем до матеріалів справи копії постанови про арешт майна боржника від 31.05.2019 року у ВП № 59207714 вбачається, що заступником начальника Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві Кравцовою О.С., при примусовому виконанні наказу № 910/13929/18 виданого 02.04.2019 року Господарським судом м. Києва про стягнення солідарно з ТОВ Біснес К І Т та ОСОБА_1 на користь АТ КБ Приватбанк заборгованість в розмірі 604 034,57 грн. накладено арешт на все майно, що належить боржнику - ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 665 007,93 грн.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.12.2018 року та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 28.02.2019 року, право власності на нерухоме майно (реєстраційний номер 1776217180000) - нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , набуло Товариство з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко.,ЛТД 28.02.2019 року.

Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко.,ЛТД не є боржником, відповідно до оскаржуваної постанови.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Із відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованих 06.03.2020 року (номер інформаційної довідки: 203277701) вбачається, що Позивачеві з 25.02.2019 року на праві приватної власності належить нежитлове приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1776217180000, яке набуто Позивачем на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 1889 від 21.12.2018 року.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої статті 59 Закону № 1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частини друга статті 59 Закону № 1404-VIII).

Зі змісту договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 21.12.2018 року № 1889, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко.,ЛТД (Іпотекодержатель) та фізичною особою ОСОБА_1 (Іпотекодавець) встановлено, що Іпотекодавець передав Іпотекодержателю, а Іпотекодержатель прийняв від Іпотекодавеця і набув право власності на предмет іпотеки, а саме: майнові права на незакінчене будівництвом нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 180,18 метрів квадратних, що знаходиться в районі забудови АДРЕСА_3, секція (будів.) на першому поверсі (між осями 2-5, Д-Ж); (між осями 2-4, Г-Ж); (між осями 4-5, В-Ж), за ціною та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.1., предметом договору є предмет іпотеки: майнові права на незакінчене будівництвом нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 180,18 метрів квадратних, що знаходиться в районі забудови АДРЕСА_3, секція (будів.) на першому поверсі (між осями 2-5, Д-Ж); (між осями 2-4, Г-Ж); (між осями 4-5, В-Ж).

Право власності на предмет договору виникає у Іпотекодержателя з моменту підписання договору про задоволення вимог Іпотекодержателя, та його нотаріального посвідчення.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер: 158019248), сформованого 28.02.2019 року, Державним реєстратором "Науково-дослідного та проектного інституту землеустрою" м. Києва Мосійчук Оксаною Василівною 25.02.2019 року здійснено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1776217180000): нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (вбудоване в багатоквартирний житловий будинок) на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 1889 від 21.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Апатенко М.А.

Проте, суд першої інстанції вірно зазначив, що з наданих до суду доказів, а саме: Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 203277701, дата формування: 06.03.2020 року) відсутні підстави вважати, що арешт накладено саме на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1776217180000): нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (вбудоване в багатоквартирний житловий будинок), оскільки з буквального змісту вищевказаної Інформаційної довідки вбачається, що постановою про арешт майна боржника, серія та номер: 59207714, виданої 31.05.2019 року Подільським РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 , з чим погоджується колегія суддів.

Водночас, відповідно до матеріалів справи, Позивачеві як Іпотекодержателю за договором про задоволення вимог Іпотекодержателя від 21.12.2018 року № 1889, було передано не об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення АДРЕСА_1, а майнові права на незакінчене будівництвом нежитлове вбудоване приміщення, загальною площею 180,18 метрів квадратних, що знаходиться в районі АДРЕСА_3, секція (будів.) на першому поверсі (між осями 2-5, Д-Ж); (між осями 2-4, Г-Ж); (між осями 4-5, В-Ж).

При цьому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер 203277701) предметом іпотеки є нежитлове вбудоване приміщення, що будується за адресою: АДРЕСА_3, секція 2 (будів), поверх 1 (між осями 2-5, Д-Ж), (між осями 2-4, Г-Ж), між осями 4-5, В-Ж).

Інших доказів, які свідчили б про те, що спірною постановою Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 31.05.2019 року про накладення арешту на нерухоме майно, було накладено арешт саме на нерухоме майно: нежитлове приміщення АДРЕСА_1, матеріали справи не місять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі наявних в матеріалах справи доказів та системного аналізу положень законодавства України, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко., ЛТД , викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гошавк інтернейшинал Трейдінг Ко., ЛТД залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко