Постанова

від 17.09.2020 по справі 2-675/10

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-675/10

Провадження № 22-ц/4808/907/20

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В., Девляшевського В.А.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю ОСОБА_1 його представника адвоката Хоптія М.В.

представника Тисменицького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Коржака Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 до Тисменицького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції на постанову про відкриття виконавчого провадження, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тисменицького районного суду від 12 лютого 2020 року, постановлену у складі судді Струтинського Р.Р.у м.Тисмениці,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з скаргою до Тисменицького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Заява мотивована тим, що рішенням Тисменицького районного суду від 18 листопада 2010 року задоволено позов ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ПАТ Промінвестбанк ) до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки та в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1589887 грн. 04 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №074397, виданого Угринівською сільською радаю від 07.07.2004р. та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010431200816, кадастровий номер земельної ділянки 2625886801121910026, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,1428га., що розташована в с.Угринів Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл., об`єкт незавершеного будівництва двоповерховий садибний житловий будинок (готовністю 85%), реєстраційний номер 17623312, що розташований на АДРЕСА_1 . на земельній ділянці, яка входить до предмету іпотеки. Рішення набрало законної сили 21.12.2010 року. На виконання зазначеного рішення суду державним виконавцем 06.04.2016 року відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50738479. В ході виконавчого провадження було проведено електронні торги з продажу предмета іпотеки, про що 14.03.2018 року сформовано протокол № 321452 проведення електронних торгів. Вважає, що державний виконавець порушив його права, як власника даного майна, оскільки останній виніс постанову про відкриття провадження лише 06.04.2016 року на підставі заяви про примусове виконання, яка подана лише 05.04.2016 року, незважаючи на трирічний строк пред`явлення до виконання виконавчих листів, тобто з порушенням ст. 21 ЗУ Про виконавче провадження . Крім того, ПП Фірма Доліакт , майновим поручителем якої він був та передав в іпотеку вищевказане майно, постановою господарського суду Івано-Франківської області визнана банкрутом та ухвалою суду від 27.10.2015 року затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі і грошові вимоги ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , що свідчить про те, що всі грошові вимоги банком було пред`явлено до боржника у межах справи про банкрутство та, відповідно, вимоги до нього є погашеними. Також зазначив, що про наявність судового рішення від від 18.11.2010 року та виконавчого провадження він не знав, оскільки банком у позовній заяві було вказано неправильну його адресу місця проживання, внаслідок чого жодних судових рішень він не отримував. Просив поновити строки звернення до суту та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 50738479 від 06.04.2016 року у справі № 2-675/2010 рік за позовом ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 12 лютого 2020 року поновлено ОСОБА_2 строки звернення до суду зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження.

В задоволенні скарги ОСОБА_2 , заінтересована особа Тисменицький районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції на постанову про відкриття виконавчого провадження відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що виконавчий лист № 2-675, у якому строк пред`явлення рішення Тисменицького районного суду від 18 листопада 2010 року визначено до 01 грудня 2913 року, пред`явлено 06 квітня 2016 року до виконання. Таким чином, на даний момент строк пред`явлення до виконання виконавчого листа закінчився, тривалість прострочення становить два з половиною роки. Пропущення встановленого строку закріплено безпосередньо у поставові про відкриття виконавчого провадження №50738479 від 06 квітня 2016 року в якому вказано, що заява про примусове виконання подана 05 квітня 2016 року, в той час як набрання законної сили відбулось 30 листопада 2010 року. Вказує, що жодних документів по виконавчому провадженні він не отримував.

17 серпня 2020 року ПАТ Промінвестбанк подало відзив на апеляційну скаргу в якій доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що виконавчий лист стягувачем предявився до виконання повторно 04 квітня 2016 року в межах переривного строку пред`явлення виконавчого документу, тому на законних підставах відкрито виконавче провадження поставною ВП №50738479 від 05 квітня 2016 року.

17 серпня 2020 року Тисменицьким районним відділом державної виконавчої служби ПЗ МУ МЮ (м. Івано-Франківськ) подав відзив на апеляційну скаргу в якій доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що виконавчий лист пред`явлений в межах строків, передбачених ЗУ Про виконавче провадження , оскільки строк пред`явлення виконавчого документу до виконання переривався пред`явленням виконавчого документа до виконання. Щодо посилання ОСОБА_2 про не направлення йому копій рішення та виконавчих документів, то саме сторони виконавчого провадження зобов`язанні повідомити державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування в силу ст. 12 Закону України Про виконавче провадження .

У судовому засідання ОСОБА_2 , підтримав доводи апеляційної скарги, просить їх задовольнити.

Представник ПАТ Промінвестбанк заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що виконавчий лист стягувачем пред`явлено до виконання 04.04.2016 повторно, що підтверджується заявою про відкриття виконавчого провадження від 04.04.2016р. вих.№109-43/43-25 з вхідним штампом державної виконавчої служби у Тисменицькому районі, в межах перерваного строку пред`явлення виконавчого документа. Тому на законних підставах Постановою №50738479 від 06.04.2016 державним виконавцем ВДВС Тисменицького РУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа (копія додається). В межах зазначеного виконавчого провадження 14.03.2018р. було реалізовано предмет іпотеки (незавершене будівництво двоповерхового садибного житлового будинку АДРЕСА_2 та земельна ділянка, на якій розташований будинок площею 0,1428га. Також скаржник не виконав обов`язки сторони виконавчого провадження щодо повідомлення державного виконавця про зміну місця проживання чи перебування ( у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, що в свою чергу не створює та належно не обгрунтовує порушення прав та інтересів сторони виконавчого провадження. Твердження скаржника про те, що йому лише 04.04.2019 року стало відомо про наявність судового рішення та виконавчого провадження є голослівними та не відповідають дійсності.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ч.5 ст. 26 ст. Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Судом встановлено, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18.11.2010 року по справі № 2-675/2010 року, яке набрало законної сили 21.12.2010 року, задоволено позов ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ПАТ Промінвестбанк ) до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1589887 грн. 04 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №074397, виданого Угринівською сільською радаю від 07.07.2004р. та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010431200816, кадастровий номер земельної ділянки 2625886801121910026, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,1428га., що розташована в с.Угринів Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл., об`єкт незавершеного будівництва двоповерховий садибний житловий будинок (готовністю 85%), реєстраційний номер 17623312, що розташований на АДРЕСА_1 . на земельній ділянці, яка входить до предмету іпотеки.

Постановою ВП № 24564981 від 10.02.2011 року державним виконавцем ВДВС Тисменицького РУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого листа. 08.06.2011 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника (а.с.35-36).

Постаново ВП №24564981 від 27.05.2015р. державним виконавцем ВДВС Тисменицького РУЮ виконавчий лист №2-675, виданий 10.12.2010р. Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області повернений стягувачу із встановленням строку до повторного пред`явлення - до 27.05.2016 (а.с.38).

На виконання рішення суду державним виконавцем 06.04.2016 року відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50738479(а.с.40).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

За положеннями статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент вчинення дій) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, законом передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 19 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент вчинення дій) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час що минув до переривання строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Згідно вимог статті 25 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред`явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред`явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

За схожих обставин у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону України Про виконавче провадження .

Постановляючи ухвалу про відмову про задоволення скарги ОСОБА_2 , суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження № 50738479 від 06 квітня 2016 року з виконання виконавчого листа № 2- 675/10, виданого 10 грудня 2010 року Тисменицьким районним судом ухвалена без порушення строків, оскільки строк пред`явлення виконавчого документа переривався про що встановлено в постанові державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачові від 27 травня 2015 року, а тому обставини які б свідчили про неправомірність дій з боку державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження - відсутні.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ПП Фірма Доліакт , майновим поручителем якої він був та передав в іпотеку вищевказане майно, постановою господарського суду Івано-Франківської області визнана банкрутом та ухвалою суду від 27.10.2015 року затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі і грошові вимоги ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , що свідчить про всі грошові вимоги банком було пред`явлено до боржника у межах справи про банкрутство та, відповідно, вимоги до нього є погашеними з огляду на таке.

Згідно зі статтею 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимога, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У постанові Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі №6-216цс14 зазначено, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником .

Верховний Суд України вказав, що Уклавши договір іпотеки, іпотекодавець прийняв на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки). У тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника . Такі правову позиції висловив Верховний Суд України у справі №918/545/13 в постанові №3-584гс16 від 06 липня 2016 року

Згідно правових позицій Верхового Суду, факт ліквідації боржника за кредитним договором і внесення до ЄДР запису про припинення юридичної особи не є підставою для припинення іпотеки, якщо до внесення такого запису іпотекодержателем було реалізовано його право на звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень ст.590 ЦК України, ст.33 Закону України Про іпотеку .

Саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням і його виключення з ЄДРПОУ не призводить до припинення зобов`язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, адже до цього іпотекодержателем було реалізовано його право на звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки боржник належним чином не виконував узяті на себе зобов`язання з погашення боргу.

Оскільки виконавчий лист №2-675, виданий 10.12.2010 року виданий Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області, а позичальника ПП фірма Доліакт лише ухвалою суду від 27.07.2017 року було вирішено ліквідувати як юридичну особу, то іпотека, вимоги по ній, які визнані рішенням суду у справі №2-675 відповідно до ЗУ Про іпотеку не припиняються без їх фактичного виконання відповідно до 526, 599 ЦК України.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Тисменицького районного суду від 12 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.

Повний текст складений 17 вересня 2020 року.

Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський