Постанова

від 17.09.2020 по справі 2-675/10

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-675/10

Провадження № 22-ц/4808/908/20

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р. Р.

Суддя-доповідач Фединяк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:

головуючого Фединяка В.Д. ( суддя-доповідач)

суддів: Бойчука І.В. , Девляшевського В.А.

секретаря Бойчука Л.М.

представника Тисменицького районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції Коржака Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Тисменицького районного відділ ДВС Головного територіального управління юстиції, ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню , за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду від 12 лютого 2020 року , постановлену у складі судді Струтинського Р.Р.у м.Тисмениці,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою до Тисменицького районного відділ ДВС Головного територіального управління юстиції, ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню .

Заява мотивована тим, що рішенням Тисменицького районного суду від 18 листопада 2010 року задоволено позов ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ПАТ Промінвестббанк ) до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки та в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1 589 887 грн 04 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №074397, виданого Угринівською сільською радаю від 07.07.2004р. та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010431200816, кадастровий номер земельної ділянки 2625886801121910026, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,1428га., що розташована в с.Угринів Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл., об`єкт незавершеного будівництва двоповерховий садибний житловий будинок (готовністю 85%), реєстраційний номер 17623312, що розташований на АДРЕСА_1 . на земельній ділянці, яка входить до предмету іпотеки. Рішення набрало законної сили 21.12.2010 року. На виконання даного рішення суду державним виконавцем 06.04.2016 року відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50738479. В ході виконавчого провадження було проведено електронні торги з продажу предмета іпотеки, про що 14.03.2018 року сформовано протокол № 321452 проведення електронних торгів. Вважає, що державний виконавець порушив його права, як власника даного майна, оскільки останній виніс постанову про відкриття провадження лише 06.04.2016 року на підставі заяви про примусове виконання, яка подана лише 05.04.2016 року, незважаючи на трирічний строк пред`явлення до виконання виконавчих листів, тобто з порушенням ст. 21 ЗУ Про виконавче провадження . Крім того, ПП Фірма Доліакт , майновим поручителем якої він був та передав в іпотеку дане майно, постановою господарського суду Івано-Франківської області визнана банкрутом та ухвалою суду від 27.10.2015 року затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі і грошові вимоги ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк , що свідчить про те, що всі грошові вимоги банком було пред`явлено до боржника у межах справи про банкрутство та, відповідно, вимоги до нього є погашеними. Також зазначив, що про наявність судового рішення від від 18.11.2010 року та виконавчого провадження він не знав, оскільки банком у позовній заяві було вказано неправильну його адресу місця проживання, внаслідок чого жодних судових рішень він не отримував. Просив виконавчий лист у справі № 2-675/2010 рік за позовом ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки визнати таким, що не підлягають виконанню відповідно до ст. 432 ЦПК України..

Ухвалою Тисменицького районного суду від 12 лютого 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року ліквідовано ПП Фірма Доліакт . Всі грошові вимоги до банкрута ПП Фірма Доліакт були пред`явлені до боржника у межах справи про банкрутство. Отже, станом на 27.07.2017р. всі вимоги банку до ПП Фірма Доліакт до ОСОБА_1 як до поручителя цього підприємства визнані погашеними.

17 серпня 2020 року ПАТ Промінвестбанк подало відзив на апеляційну скаргу в якій доводи апеляційної скарги заперечує. Вказує, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договром із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору.

У судовому засідання представник Тисменицького районного відділ ДВС Головного територіального управління юстиції заперечив доводи апеляційної скарги. Вважає рішення суду законним та обгрунтованим.

ОСОБА_1 та представник ПАТ Промінвестбанк у встановленому законом порядку повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилась, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про дату, час і місце розгляду справи, не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню , суд першої інстанції виходив з того, що що саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням і його виключення з ЄДРПОУ не призводить до припинення зобов`язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання, адже до цього іпотекодержателем було реалізовано його право на звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки боржник належним чином не виконував узяті на себе зобов`язання з погашення боргу. Оскільки виконавчий лист №2-675 від 10.12.2010 року виданий Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області, а позичальника ПП фірма Доліакт лише ухвалою суду від 27.07.2017 року було вирішено ліквідувати як юридичну особу, то іпотека, вимоги по ній, які визнані рішенням суду у справі №2-675 відповідно до ЗУ Про іпотеку не припиняються без їх фактичного виконання відповідно до 526, 599 ЦК України.

Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом встановлено, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18.11.2010 року по справі № 2-675/2010 року, яке набрало законної сили 21.12.2010 року, задоволено позов ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ПАТ Промінвестбанк ) до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким в рахунок погашення заборгованості у розмірі 1589887 грн. 04 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №074397, виданого Угринівською сільською радаю від 07.07.2004р. та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №010431200816, кадастровий номер земельної ділянки 2625886801121910026, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, площею 0,1428га., що розташована в с.Угринів Тисменицького р-ну Івано-Франківської обл., об`єкт незавершеного будівництва двоповерховий садибний житловий будинок (готовністю 85%), реєстраційний номер 17623312, що розташований на АДРЕСА_1 . на земельній ділянці, яка входить до предмету іпотеки.

Постановою ВП № 24564981 від 10.02.2011 року державним виконавцем ВДВС Тисменицького РУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного виконавчого листа. 08.06.2011 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника (а.с.35-36).

Постаново ВП №24564981 від 27.05.2015р. державним виконавцем ВДВС Тисменицького РУЮ виконавчий лист №2-675, виданий 10.12.2010р. Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області повернений стягувачу із встановленням строку до повторного пред`явлення до 27.05.2016 (а.с.38).

На виконання рішення суду державним виконавцем 06.04.2016 року відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 50738479(а.с.40).

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

За положеннями статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 статті 11 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент вчинення дій) державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, законом передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 19 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чинній на момент вчинення дій) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

З огляду на положення частини першої статті 589 ЦК України правовим наслідком невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, є виникнення у заставодержателя права звернення стягнення на предмет застави.

Стаття 1 Закону України Про іпотеку визначає іпотеку як вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 11 вказаного Закону майновий поручитель (іпотекодавець) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із Єдиного державного реєстру.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, підтвердженої судовим рішенням, не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладено для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка видала забезпечення, тобто звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між такою особою та кредитором.

Подібний правовий висновок висловлений у постановах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року у справі № 6-84цс15, від 10 лютого 2016 року в справі № 6-216цс14, постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/8698/17.

Договором іпотеки від 28 лютого 2007 року, який укладено між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_1 як майновим поручителем ПП фірма Доліакт , з врахуванням змін внесених договорм про внесення змін №1 від 17 квітня 2007 року до договору іпотеки, договір про внесення змін №2 від 21 липня 2007 року, договір про внесення змін №3 від 05 лютого 2008 року , сторони не передбачили припинення іпотеки у випаду ліквідації боржника.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06 липня 2016 року у справі № 918/545/13 зазначив, що укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із відповідного державного реєстру. Оскільки покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Отже, ліквідація боржника не повинна припиняти обов`язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків. Таким чином, сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Верховний Суд України у постанові від 29 березня 2017 у справі № 6-2013цс16 зазначив, що системний аналіз статей 11, 559, 598, 599, 609 ЦК України свідчить про те, що припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи - боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи - боржника.

Враховуючи встановлені у справі обставини, суд першої інстанції інстанцій дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий лист №2-675, виданий 10.12.2010 року Тисменицьким районним судом, а позичальника ПП фірма Доліакт ухвалою суду від 27.07.2017 року ліквідовано як юридичну особу, то іпотека, вимоги по ній, які визнані рішенням суду у справі №2-675 відповідно до ЗУ Про іпотеку не припиняються без їх фактичного виконання відповідно до 526, 599 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тисменицького районного суду від 12 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення.

Повний текст складено 17 вересня 2020 року.

Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук

В.А.Девляшевський