КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
представника ОСОБА_6
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення в суді управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:129:3001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а також на об`єкт будівництва, який є частиною об`єкта незавершеного будівництва багатоквартирного (зблокованого) житлового будинку, що належить ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та розташований на даній земельній ділянці, із забороною користування, розпорядження, відчуження даним майном.
Унікальний номер справи: 752/12969/20 Категорія: ст. 170 КПК України
Номер апеляційного провадження: 11-сс/824/4304/2020
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_1 .
Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, власник майна ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.
В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на істотні порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального законодавства, а також неповноту, однобічність та необ`єктивність судового розгляду.
Так, автор апеляційної скарги вказує на відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, посилаючись на ті обставини, що надані стороною обвинувачення матеріали не містять жодних відомостей, які б вказували, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.
Також ОСОБА_7 зазначає про те, що вона не є підозрюваною у кримінальному провадженні № 12020110040000282.
Скаржник акцентує увагу суду на ту обставину, що слідчим суддею не враховано вимог ст. 64-2 КПК України, відповідно до якої з клопотанням про арешт майна третьої особи повинен був звернутися прокурор, а не слідчий.
Що стосується самого клопотання слідчого, то на думку ОСОБА_7 , його розгляд проведено з порушеннями правил підсудності, оскільки останнє згідно чинного кримінального процесуального законодавства повинно було розглядатися слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва.
Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, слідчим суддею порушено право власника майна на захист, оскільки розгляд клопотання про арешт майна відбувся за її відсутності.
У зв`язку з цим власник майна ОСОБА_7 ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на те, що копію постановленого судом рішення вона отримала лише 31 липня 2020 року.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власниці цього майна, а копія постановленого судом рішення на її адресу була направлена поштою, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді.
Що стосується посилань апелянта на незаконність і необґрунтованість рішення суду, то колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, вважає наступне.
Так, СУ ГУНП в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020110040000282 від 15 лютого 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364, ст. 356 КК України.
Дане кримінальне провадження розпочате за колективним зверненням мешканців міста Ірпеня Київської області та депутата Ірпінської міської ради Київської області ОСОБА_11 щодо проведення на земельних ділянках, розташованих за адресами: АДРЕСА_2 , незаконних будівельних робіт із створенням багатоквартирного (зблокованого) житлового будинку, а також щодо видачі службовими особами Ірпінської міської ради будівельних паспортів на будівництво даного житлового будинку із порушенням вимог діючого законодавства України.
Постановою слідчого від 30 березня 2020 року земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_2 , а також об`єкти будівництва, що розташовані на них, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Також, в рамках вказаного кримінального провадження слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:129:3001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , а також на об`єкт будівництва, який є частиною об`єкта незавершеного будівництва багатоквартирного (зблокованого) житлового будинку, що належить ОСОБА_7 та розташований на даній земельній ділянці.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року клопотання було задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Як убачається з наданих суду матеріалів, підозру у кримінальному провадженні № 12020110040000282 від 15 лютого 2020 року, нікому не оголошено.
За таких обставин, ОСОБА_7 , на даному етапі досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні бере участь у статусі третьої особи.
Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувсяслідчий, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор.
Крім того, слід зазначити, що визнання стороною обвинувачення арештованого майна речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту, оскільки не є визначеною законом підставою для цього.
Таким чином, за встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна, як такого, що внесене до суду із порушенням вимог КПК України.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Клопотання власника майна ОСОБА_7 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року, задовольнити.
Апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_7 , задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 липня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення в суді управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на: земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:129:3001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності належить ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а також на об`єкт будівництва, який є частиною об`єкта незавершеного будівництва багатоквартирного (зблокованого) житлового будинку, що належить ОСОБА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , та розташований на даній земельній ділянці, із забороною користування, розпорядження, відчуження даним майном, скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення в суді управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури міста Києва ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно, відмовити.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не
підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.09.2020 |
Оприлюднено | 10.02.2023 |
Номер документу | 91613409 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні