Постанова

від 15.09.2020 по справі 583/1411/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року

м.Суми

Справа №583/1411/19

Номер провадження 22-ц/816/987/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , та Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року в складі судді Ільченко В.М., ухваленого у м. Охтирка, повний текст якого складений 21 лютого 2020 року,

в с т а н о в и в:

У квітні 2019 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко , ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним та скасування рішення державного реєстратора.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 5,2966 га у межах згідно з планом на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, з них 4,7491 га - рілля, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225 та 0,5474 га - сіножаті, кадастровий номер 5920380400:01:001:0226. У серпні 2018 року вона дізналась, що 31 жовтня 2017 року державним реєстратором Фальченком Ю.Л. без її відома було проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225, яка належить їй на праві власності на підставі укладеного з ПрАТ Райз-Максимко договору оренди землі від 30 жовтня 2017 року за № 336/17.

Посилаючись на обставини того, що оспорюваний нею договір оренди земельної ділянки вона не підписувала, згоди на укладення цього договору не надавала, будь-якого представника для його укладення не уповноважувала, позивач просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2017 року за № 336/17, укладений між ПрАТ Райз-Максимко та ОСОБА_3 , площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225, строком на 10 років та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37908444 від 02 листопада 2017, прийняте державним реєстратором Фальченком Ю.Л., згідно якого зареєстровано договір оренди землі від 30 листопада 2017 року за №336/17.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2017 року за № 336/17, укладений між ОСОБА_3 та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225, строком на 10 років.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37908444 від 02 листопада 2017 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційно-інвентаризаційної служби В`язівської сільської ради Сумської області Фальченком Юрієм Леонідовичем про право оренди Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на земельну ділянку площею 4,7491 га, строком на 10 років з правом пролонгації, згідно договору оренди землі від 30 жовтня 2017 року за № 336/17, орендодавець - ОСОБА_3 (номер запису про інше речове право: 23153040).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на користь ОСОБА_3 5624 грн 40 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5624 грн 40 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Вказане рішення суду відповідачі ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко оскаржили в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права просить рішення суду скасувати.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції не врахував обставини того, що дана справа в частині оскарження рішення відповідача ОСОБА_1 , як державного реєстратора, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, так як належить до компетенції адміністративних судів. Крім того, як стверджує відповідач, він не був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду даної справи судом першої інстанції, тому був позбавлений права на захист. Відповідач також вважає безпідставним стягнення з нього судових витрат, оскільки позивач такі вимоги до нього не пред`являла та не надала документів, що підтверджують факт їх понесення. В апеляційній скарзі йдеться і про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі, ураховуючи, що позов пред`явлений до нього як до фізичної особи, а не як до акредитованого суб`єкта, який на час проведення реєстраційних дій перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Сумської області. Відтак, на думку відповідача, саме ця юридична особа є належним відповідачем у даній справі. До того ж, як зауважив відповідач, законних підстав для відмови у державній реєстрації договору оренди земельної ділянки не було.

У своїй апеляційній скарзі ПрАТ Райз-Максимко , посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права просить рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

При цьому, як зауважив відповідач, суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам того, що оспорюваний позивачкою договір оренди землі був переукладений після того, як закінчив дію укладений з нею попередній договір оренди земельної ділянки. Переукладання договору оренди землі від її імені здійснив представник ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності, посвідченої секретарем Бариківської сільської ради від 28 листопада 2014 року та зареєстрованої в реєстрі за № 1062. Крім того, відповідач в апеляційній скарзі посилається на зловживання позивача процесуальними правами, оскільки позов фактично подано в інтересах іншого підприємства, тобто, не відповідає вільному вибору та внутрішній волі позивача.

Від представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_5 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , в якому той просив рішення суду залишити без зміни, а цю апеляційну скаргу - залишити без задоволення. При цьому, він вказував на те, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 , на думку представника позивача, є надуманими та необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ПрАТ Райз-Максимко та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,2966 га у межах згідно з планом, що розташована на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, з них: рілля - 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії СМ №184729 та кадастровим планом земельної ділянки (т. 1, а.с. 13, 14).

Відповідно до змісту договору оренди землі від 30 жовтня 2017 року за № 336/17 ОСОБА_3 передала в оренду ПрАТ Райз-Максимко належну їй земельну ділянку площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225 строком на 10 років. В розділі Реквізити сторін орендодавцем указано прізвище, адреса, паспортні дані саме ОСОБА_3 . Крім того, в розділі Підписи сторін зазначено прізвище ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 7-8).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02 листопада 2017 року за № 102417259 на підставі рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 3790844 від 02 листопада 2017 року державним реєстратором Комунального підприємства Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Сумської області Фальченком Ю.Л. 31 жовтня 2017 року було внесено до державного реєстру запис за № 23153040 про право оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі від 30 жовтня 2017 року за № 336/17, сторони договору: орендар - ПрАТ РАЙЗ-МАКСИМКО , орендодавець - ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 10, 11-12).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 21 жовтня 2019 року за № 1268/1269 підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі від 30 жовтня 2017 року за № 336/17 (в матеріалах реєстраційної справи 1396332459203 (а. 9 звор.)), в розділі Підписи сторін , графі Орендодавець , в рядку

---

(підпис) ОСОБА_3 (рукописний запис) виконаний за допомогою пасти для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_3 , а іншою особою (т. 1, а.с. 139-144, 145-149).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач не підписувала договір оренди землі від 30 жовтня 2017 року за № 336/17, то її волевиявлення на укладення спірного договору оренди не було.

Крім того, установивши обставини того, що державному реєстратору були подані документи для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку від 30 жовтня 2017 року за № 336/17, право на що вже було зареєстровано відповідно до договору оренди від 23 вересня 2009 року за № 112, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію вказаного права підлягає скасуванню.

Дійшовши вказаних висновків, суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат зі сплати судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та проведення експертизи, стягнувши їх в дольовому порядку з відповідачів на користь позивача.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погодитись не може, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Як передбачено частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Виходячи з приписів ст. 6, ч. 1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

На переконання колегії суддів судом першої інстанції повно та достеменно встановлено, що позивачка ОСОБА_3 не підписувала оспорюваного договору оренди землі від 30 жовтня 2017 року за № 336/17, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 21 жовтня 2019 року за № 1268/1269.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ Райз-Максимко про те, що оспорюваний договір оренди землі від 30 жовтня 2017 року за № 336/17 був укладений від імені позивачки її представником ОСОБА_4 , якого вона уповноважила на переукладення договору оренди землі на підставі виданої на його ім`я довіреності від 28 листопада 2014 року, посвідченої секретарем Бариківської сільської ради та зареєстрованої в реєстрі за № 1062 не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки, виходячи зі змісту вказаного договору оренди землі, він укладався саме від імені позивачки ОСОБА_3 , а не від представника, який був уповноважений діяти від її імені, так як у розділі Підписи сторін стоїть прізвище саме позивачки ОСОБА_3 , а не уповноваженої нею особи, проте, підпис від імені позивача на оспорюваному договорі оренди землі вчинено не нею, а іншою невстановленою особою.

Колегія суддів вважає також безпідставними і посилання в апеляційній скарзі ПрАТ Райз-Максимко на штучний характер спору та про відсутність волевиявлення позивача на звернення до суду з даним позовом.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з вимогами частини 4 статті 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .

Виходячи з матеріалів справи, інтереси та права позивача ОСОБА_3 в судовому процесі під час розгляду даної справи в суді першої інстанції представляв адвокат Кутовий Я.А., який діяв на підставі довіреності від 18 березня 2019 року, посвідченої в.о. старости Бакирівського старостинського округу, Чернеччинської сільської ради, Охтирського району, Сумської області, зареєстрованої в реєстрі за № 39 (т. 1, а.с. 21). Отже, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПрАТ Райз-Максимко про відсутність волевиявлення позивача на звернення до суду з даним позовом у зв`язку з їх недоведеністю.

Разом з тим, частиною 4 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 263 ЦПК України колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19), в якій Верховний Суд зазначив, що у разі ж якщо сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач, як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

З огляду на вказані висновки Верховного Суду, звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з підстав його не підписання, позивачем ОСОБА_3 обрано неналежний (неефективний) спосіб захисту, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення. Крім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 і в частині скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, виходячи з наступного.

Зокрема, колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не є належним відповідачем у цій справі щодо спору про скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди земельної ділянки , з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 826/3051/18 дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у такому спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

З урахуванням викладеного, на переконання колегії суддів, належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто, в даному випадку це Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко , за яким зареєстровано право оренди на спірну земельну ділянку площею 4,7491 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0225, розташованої на території Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області.

До того ж, виходячи з інформації, отриманої внаслідок огляду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 останній станом на день розгляду даної справи в суді першої інстанції вже не працював державним реєстратором в Комунальному підприємстві Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Сумської області, тому не може бути відповідачем по вказаній вимозі.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог позову до ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у їх задоволенні до вказаного відповідача.

Натомість, вирішуючи вказану вимогу до належного відповідача, тобто до ПрАТ Райз-Максимко , колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Зокрема, сама по собі вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у спірних правовідносинах позивачем не обґрунтована та не є ефективним способом захисту, оскільки її вирішення не поновить прав позивача з огляду на вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яким передбачені законні способи здійснення реєстраційної дії щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав, в тому числі і припинення іншого речового права.

Так, виходячи з вимог ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, приймаючи до уваги обставини того, що позивачем не заявлялася вимога про припинення іншого речового права, тому у задоволенні вимоги позову про скасування рішення державного реєстратора необхідно відмовити.

У той же час, не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у цій справі не є спором між учасниками публічно-правових відносин, так як державний реєстратор, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію речового права (права оренди на спірну земельну ділянку), не перебував у публічно-правових відносинах саме з позивачем. Прийняте державним реєстратором оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось прав іншої особи, тобто, в даному випадку відповідача ПрАТ Райз-Максимко , а не позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, враховуючи те, що визнаючи укладений між ОСОБА_3 та ПрАТ Райз-Максимко договір оренди земельної ділянки від 30 жовтня 2017 року за № 336/17 недійсним, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а тому оскаржуване судове рішення щодо вирішення позовних вимог, як щодо визнання договору оренди землі недійсним, так і про скасування рішення державного реєстратора, на думку колегії суддів, слід скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Отже, апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , та ПрАТ Райз-Максимко підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга ПрАТ Райз-Максимко задоволена в частині вимог про скасування оскаржуваного рішення, хоча частково відхилено доводи відповідача, направлені на обґрунтування вказаних вимог, тому з позивача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ПрАТ Райз-Максимко судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду в сумі 1152 грн 60 коп. (768, 40 грн * 2 * 150% / 50%).

Також, з позивачки ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за апеляційне оскарження судового рішення в сумі 1152,60 грн (768,40 грн * 150 %).

Крім того, долученою до матеріалів справи квитанцією до прибуткового касового ордеру №24 підтверджується факт сплати ОСОБА_1 адвокату Котляревському С.О. грошових коштів на підставі договору від 02 березня 2020 року в сумі 6700 грн. (т.2 а.с. 42).

Відповідно до акта виконаних робіт від 09 квітня 2020 року адвокатом були виконані наступні дії з надання правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 : консультація з приводу та предмету оскарження - 1200 грн; ознайомлення з матеріалами справи - 1000 грн; вивчення судової практики у даній категорії справ - 800 грн; збирання довідок та додаткових матеріалів - 500 грн; складання апеляційної скарги на рішення Охтирського міськрайонного суду - 1800 грн; представлення інтересів в суді, з залученням найманого транспорту - 1400 грн за одне засідання.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України та, врахувавши характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості вважає, що з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути 3000 грн понесених ним витрат в суді апеляційної інстанції на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п. 4; 381 ч.ч.1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 18 лютого 2020 року у даній справі скасувати, ухваливши нове судове рішення яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у сумі 1152 грн 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у сумі 1152 грн 60 коп. та 3000 грн в рахунок компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 вересня 2020 року.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя-доповідач)

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко