Постанова

від 15.09.2020 по справі 927/120/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 927/120/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 15.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2020

у справі №927/120/20 (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації

про стягнення 218835,17 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації про стягнення 220905 грн 25 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах громадянам, які проживають в Козелецькому районі, у період з 01.01.2019 по 31.10.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем як оператором телекомунікаційних послуг надаються телекомунікаційні послуги споживачам, яким згідно із Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено пільги з оплати їх вартості. За твердженням позивача, до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації на території Козелецького району Чернігівської області державної політики у сфері соціального захисту населення, а тому відповідно до чинного законодавства саме на відповідача покладено обов`язок відшкодовувати позивачу вартість послуг зв`язку, наданих ним на пільгових умовах. Разом з тим, в порушення вимог закону кошти на відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів в період з 01.01.2019 по 31.10.2019, на рахунок позивача від відповідача не надійшли, у зв`язку з чим виник заявлений до стягнення борг, який він і просить стягнути в судовому порядку.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що в Законі України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" не передбачено субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв`язку, тому Управління неодноразово (як усно так і письмово) інформувало позивача про відсутність у 2019 році субвенції з державного бюджету на надання пільг з 01.01.2019 по 31.10.2019 та про неможливість зареєструвати заборгованість за вищевказаними видом пільг у державній казначейській службі. Однак незважаючи на вжиті відповідачем заходи, позивач самовільно продовжує нараховувати пільги на телекомунікаційні послуги споживачам. Також відповідач вказував, що позивач здійснює нарахування суми пільг громадянам, які померли в 2019 році, втратили статус та особам, які вибули в інший район, тому сума боргу 220905 грн 25 коп. не відповідає дійсності. Відповідач стверджував про неправомірність нарахування позивачем пільг на послуги зв`язку на суму 101651 грн 28 коп., посилаючись на те, що в період, коли відповідно до п. 7 постанови КМУ від 11.07.2018 №551 відбувалась заміна посвідчень для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2 та 3) з числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, позивач надавав пільги на телекомунікаційні послуги без підтверджуючих документів, що дають право на пільги. Також відповідач вказував, що починаючи з моменту виникнення спірних правовідносин, обов`язок та механізм щодо здійснення компенсації пільг з послуг зв`язку відсутній та договір про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільгових послуг зв`язку, у 2019 році між сторонами не укладався, не підписано актів виконаних робіт за надані послуги, а тому за твердженням відповідача, не могло і виникнути будь-якої заборгованості. Відповідач вважає помилковим тлумачення позивача про те, що управління є особою, відповідальною за компенсацію пільг та головним розпорядником бюджетних коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, належним відповідачем у справі та належним боржником, оскільки, на думку відповідача, лише у разі отримання бюджетних призначень Управління в особі керівника матиме повноваження головного розпорядника бюджетних коштів. Відповідач стверджував, що за вказаних обставин діяв у межах повноважень, передбачених законодавством, згідно з кошторисом розпорядників бюджетних коштів, розпису державного бюджету України та у відповідності до напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню. Відповідач також стверджує, що в його діях відсутня вина, яка призвела до виникнення даної заборгованості перед позивачем; відповідачем було вжито усіх заходів для належного виконання своїх зобов`язань.

У відповіді на відзив позивачем викладено свої аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення. Так, позивач зазначив, що гарантії соціальних пільг встановлює та бере на себе держава в особі визначених нею органів, а не приватні підприємства, що здійснюють підприємницьку діяльність, метою якої є отримання прибутку. За твердженням позивача таким органом з боку держави є саме Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації. Позивач вважає, що посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування не можуть бути прийняті до уваги, оскільки законодавством не передбачено залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов`язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Разом з тим, позивач погодився з виявленими розбіжностями щодо кількості пільговиків та розміру наданих пільг у зв`язку з чим здійснив перерахунок вартості послуг, наданих у спірний період на пільгових умовах, з урахуванням доданого відповідачем до відзиву переліку осіб, які померли в 2019 році, втратили статус та які вибули в інший район. За результатами перерахунку позивачем у відповіді на відзив заявлено про зменшення розміру позовних вимог на 2070 грн 08 коп., в зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 218835 грн 17 коп. заборгованості.

Суд визнав заяву про зменшення розміру позовних вимог такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2020 у справі №927/120/20 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 218835 грн 17 коп. заборгованості та 3282 грн 53 коп. судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Козелецького району Чернігівської області, а тому саме через відповідача держава діє у спірних правовідносинах, та саме відповідач зобов`язаний проводити розрахунки з позивачем як організацією - надавачем послуг зв`язку за надані особам, які мають пільги з їх оплати, послуги; чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України; оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2020 у справі №927/120/20 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, скаржник стверджує, що починаючи з моменту виникнення спірних правовідносин, обов`язок та механізм щодо здійснення компенсації пільг з послуг зв`язку відсутній та договір про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільгових послуг зв`язку у 2019 році між сторонами не укладався, не підписано актів виконаних робіт за надані послуги і відповідно не могло виникнути будь-якої заборгованості. Відповідач зазначає, що виключно територіальні громади, на території яких надаються позивачем послуги зв`язку, які відповідають за реалізацію державної політики у соціальній сфері шляхом фінансування з місцевих бюджетів видатків на послуги зв`язку, несуть відповідальність перед ним за сплату з місцевих бюджетів компенсації за надані пільги, а у випадку визначення ними конкретного розпорядника коштів відповідальність покладається на такий орган. Також скаржник вказує на те, що спірні правовідносини підпадають під правове регулювання норм бюджетного законодавства, а тому, на його думку, посилання суду на норми господарського та цивільного законодавства є помилковими, що призвело до прийняття невірного по суті рішення. Крім того, відповідач зазначає, що ПАТ "Укртелеком" надав пільги на телекомунікаційні послуги без підтверджуючих документів, що дають право на пільги для осіб, які визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", посилаючись на здійснення заміни відповідних посвідчень.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2020 у справі №927/120/20; призначено до розгляду апеляційну скаргу; повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 15.09.2020.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.

14.09.2020 через канцелярію суду від ПАТ "Укртелеком" надійшла заява, в якій позивач просив здійснити розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника ПАТ "Укртелеком". Також у цій заяві позивач зазначив про те, що він підтримує вимоги, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просить залишити оскаржуване рішення суду без змін та відмовити у задоволенні апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації.

В судове засідання апеляційної інстанції 15.09.2020 представники сторін не з`явились, відповідач про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікаційних послуг, який за рішенням НКРЗІ №384 від 28.09.2006 включений до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій під №74, та ним, зокрема, надаються населенню послуги зв`язку.

Відповідно до ч. 3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Згідно із п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред`явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Виходячи зі змісту статей 1, 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно - правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму. Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах та послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки. Виключно законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Пільги з оплати послуг зв`язку встановлені Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" надання державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок бюджетів усіх рівнів на засадах адресності та цільового використання. Державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи є основою для розрахунку видатків на соціальні цілі та формування на їх основі бюджетів усіх рівнів та соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Розрахунки і обґрунтування до показників видатків на соціальні цілі у проектах Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі державних соціальних стандартів, визначених відповідно до цього Закону. Розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на основі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Саме через встановлення соціальних стандартів і нормативів та забезпечення надання державних соціальних гарантій утверджується функція держави з соціального захисту, відбувається реалізації положень Конституції України в частині прав громадян на соціальне забезпечення та підтримку.

Отже, держава, на виконання функції з соціального захисту населення, встановила певним категоріям осіб пільги з оплати послуг зв`язку, та взяла на себе зобов`язання компенсувати втрати доходу провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесені ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів.

Правовідносини з компенсації витрат провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесених ними внаслідок надання послуг зв`язку пільговим категоріям населення, не мають публічно-правового характеру. ПАТ "Укртелеком" є суб`єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам, метою діяльності якого як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку згідно із ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України. А тому в даному випадку у оператора телекомунікаційних послуг виникає цивільне право на відшкодування вартості послуг зв`язку, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а у держави - цивільний обов`язок здійснити розрахунок за надані цим особам послуги.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Великою Палатою Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №911/1924/18.

Отже, спірні правовідносини підпадають під правове регулювання норм цивільного та господарського законодавства.

Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин, окрім фізичних та юридичних осіб, є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Згідно із ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Тобто держава, як суб`єкт правовідносин, здійснює свої обов`язки у відносинах з особою у певній сфері суспільних відносин через свої органи. Оскільки у відносинах виконання обов`язку у спірних правовідносинах державу представляють органи, які уповноважені на реалізацію державної політики у сфері соціального захисту населення, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави. Отже, у справах щодо виплати компенсації вартості телекомунікаційних послуг предметом спору є акти (діяльність, бездіяльність) суто тих суб`єктів, які є відповідальними за здійснення розрахунків з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до підп. 4.3. п. 4 Положення про управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови районної державної адміністрації №75 від 17.02.2017, основними завданнями управління у межах реалізації державної соціальної політики на території району у сфері соціального захисту населення є призначення та виплату соціальної допомоги, адресної грошової допомоги, компенсацій та інших соціальних виплат, установлених законодавством України, надання субсидій на відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг з оплати житлово-комунальних послуг і послуг зв`язку.

Згідно із підп. 5.3., 5.4., 5.5. п. 5 вищевказаного Положення управління відповідно до визначених повноважень бере участь у підготовці пропозицій до проектів програм соціально-економічного розвитку району; вносить пропозиції щодо проекту районного бюджету; забезпечує ефективне та цільове використання відповідних бюджетних коштів.

За змістом підп. 5.27. п. 5 Положення з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення управління:

організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню пільг з оплати послуг зв`язку;

проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги;

проводить розрахунки з організаціями-надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян.

Відповідно до підп. 5.32. п.5 Положення управління забезпечує ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги (ЄДАРП).

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі за текстом - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України.

Згідно п. 3 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи):

організовують збирання, систематизацію і зберігання інформації про осіб, які мають право на пільги, осіб, які отримують державну допомогу, отримувачів соціальних стипендій, та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;

ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків;

вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

надають консультації пільговикам, постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Згідно із п. 10 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Відповідно до п. 11 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, уповноважений орган щомісяця: звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

до 15 числа подає:

фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";

Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Згідно із п. 12 Положення, в редакції, яка діяла до 01.10.2019, Мінсоцполітики затверджує форми " 1-пільга", " 4-пільга", " 5-пільга", " 6-пільга", " 7-пільга"; форму " 2-пільга" - за погодженням з Міненерговугіллям, Мінрегіоном і Мінінфраструктури; а форму " 3-пільга" - з Мінфіном.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, до компетенції відповідача належить забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення на території Козелецького району Чернігівської області, а тому саме через відповідача держава діє у спірних правовідносинах, та саме відповідач зобов`язаний проводити розрахунки з позивачем як організацією - надавачем послуг зв`язку за надані особам, які мають пільги з їх оплати, послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України №373 від 17.04.2019 "Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", якою, зокрема, в абзаці другому п. 3 Положення слова "контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги," замінено словами "розрахунку розміру пільг та їх виплати"; а пункти 10-12 Положення виключено.

Вищевказані зміни застосовуються з 01 жовтня 2019 року.

Разом з тим, оскільки норми Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", якими встановлено пільги з оплати послуг зв`язку, не втратили чинність, визначені в цих Законах особи мають право користуватися послугами зв`язку на пільгових умовах, а позивач, виконуючи встановлений законом обов`язок, продовжує їх надавати, а тому суд доходить висновку, що вищевказані зміни до підзаконного нормативно-правового акту не скасовують обов`язок держави в особі відповідача компенсувати витрати позивача, понесені ним внаслідок надання послуг зв`язку на пільгових умовах.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які згідно з чинним законодавством мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі №911/1165/19.

З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що у зв`язку з неукладенням у 2019 році між сторонами договору про відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільгових послуг зв`язку, не могло виникнути будь-якої заборгованості, колегією суддів не приймається до уваги, оскільки в даному випадку спірні правовідносини виникли між сторонами безпосередньо з актів законодавства.

Колегією суддів встановлено, що позивачем на виконання вимог законів України, якими встановлені пільги з оплати послуг зв`язку, в період з 01.01.2019 по 31.10.2019, надано на пільгових умовах послуги зв`язку особам, які мають відповідний соціальний статус та проживають в Козелецькому районі Чернігівської області, на загальну суму 218835 грн 17 коп., що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за формою №2-пільга.

Вищевказані рахунки щомісяця складалися та направлялися позивачем на адресу відповідача разом з актами звіряння розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення за формою №3-пільга, для погодження і підписання відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи супровідними листами та описами вкладення до цінних листів.

Надані позивачем до матеріалів справи акти звіряння розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення за формою №3-пільга відповідачем не підписані.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем у відзиві повідомлено про виявленні ним розбіжності в розрахунках позивача в частині кількості пільговиків та розміру наданих їм пільг та додано перелік осіб, які померли в 2019 році, втратили статус та які вибули в інший район.

При цьому позивач погодився з виявленими розбіжностями щодо кількості пільговиків та розміру наданих пільг у зв`язку з чим здійснив перерахунок вартості послуг, наданих у спірний період на пільгових умовах, з урахуванням доданого відповідачем до відзиву переліку осіб, які померли в 2019 році, втратили статус та які вибули в інший район. За результатами перерахунку позивачем у відповіді на відзив заявлено про зменшення розміру позовних вимог на 2070 грн. 08 коп., в зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 218835 грн 17 коп. боргу, замість заявлених у позові 220905 грн 25 коп.

Заперечень щодо здійсненого позивачем перерахунку відповідач не висловив, власного контррозрахунку до матеріалів справи не надав.

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження відповідача про неправомірність нарахування пільг на послуги зв`язку для осіб, визначених Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на суму 101651 грн 28 коп., з посиланням на те, що в період, коли відповідно до п. 7 постанови КМУ від 11.07.2018 №551 відбувалась заміна посвідчень для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2 та 3) з числа громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, позивач надавав пільги на телекомунікаційні послуги без підтверджуючих документів, що дають право на пільги, оскільки відповідачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок з ведення Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, звіряння інформації, що міститься в ЄДАРП, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, та обов`язок повідомляти позивача про виявлені розбіжності для уточнення інформації, не надано суду доказів виключення вказаних осіб з ЄДАРП.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, заміна посвідчень не є підставою для втрати особою соціального статусу, наявність якого дає право на пільги.

На адресу відповідача позивачем направлено претензію №14-12/344 від 26.11.2019 із вимогою в термін до 12.12.2019 перерахувати на рахунок позивача заборгованість по компенсації пільг за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення за період з січня по жовтень 2019 року включно, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відбитком календарного штемпеля, датованим 26.11.2019, та фіскальним чеком.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк (термін) виконання зобов`язання з виплати компенсації витрат провайдерів, операторів телекомунікаційних послуг, понесених ними внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям споживачів актами цивільного та господарського законодавства не встановлено.

Отже, в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний компенсувати позивачу вартість послуг зв`язку, наданих пільговим категоріям громадян, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження моменту отримання відповідачем претензії №14-12/344 від 26.11.2019, яка була відправлена на адресу відповідача 26 листопада 2019 року, не надано.

За змістом підп. 2 п. 1, п. 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) становлять Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи вищенаведені нормативні строки пересилання поштових відправлень, претензія позивача №14-12/344 від 26.11.2019 мала надійти на адресу відповідача не пізніше 02 грудня 2019 року.

Оскільки претензія позивача з вимогою про виплату компенсації витрат за надані пільги з оплати телекомунікаційних послуг за період з січня по жовтень 2019 року включно отримана відповідачем 02.12.2019, останній був зобов`язаний сплатити позивачу відповідні кошти до 09 грудня 2019 року включно.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 193 Господарського суду України містить аналогічні приписи.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів на підтвердження сплати компенсації позивачу вартості послуг зв`язку, наданих ним в період з 01.01.2019 по 31.10.2019 на пільгових умовах, особам, які проживають на території Козелецького району та мають відповідний соціальний статус, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі суду не надав, що свідчить про неналежне виконання відповідачем покладених на нього чинним законодавством обов`язків з компенсації позивачу вартості послуг зв`язку, наданих ним на виконання імперативних норм чинного законодавства пільговим категоріям громадян.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 218835 грн 17 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на норми бюджетного законодавства та відсутність бюджетних призначень на відповідні цілі як причину невиконання зобов`язання.

Так, за змістом ст. 1 Бюджетного кодексу України цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

За змістом абз. 5 ч. 1 ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього Кодексу фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Таким чином, з огляду на вищевикладені норми чинного законодавства, правовідносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів (ст. 1 Бюджетного кодексу України), не є цивільними (господарськими); до відповідних відносин не застосовується норми Господарського та Цивільного кодексів України.

У відповідності до ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України визначено, що учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов`язками з управління бюджетними коштами).

Бюджетні повноваження - це права і обов`язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, законом України про державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами.

Такі повноваження встановлюються на забезпечення завдань та функцій учасників бюджетного процесу, закріплених відповідними нормативно-правовими актами, що визначають їх правовий статус.

Таким чином, у бюджетному процесі приймають участь усі органи державної влади та органи місцевого самоврядування, бюджетні установи, організації, що беруть участь у бюджетній діяльності.

Інші юридичні та фізичні особи згідно чинного законодавства не можуть бути суб`єктами бюджетних відносин і не є учасниками бюджетного процесу, оскільки не наділені бюджетними повноваженнями в розумінні Бюджетного кодексу України.

Отже, до спірних правовідносин, які за своєю правовою природою є цивільними, не підлягають застосуванню норми Бюджетного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №911/1924/18.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України, відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язання.

Чинним законодавством не встановлено залежності відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, від наявності бюджетних призначень на вказані цілі.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган - відповідач у справі - в силу закону має відшкодувати позивачу понесені ним витрати.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, право позивача на отримання компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих позивачем пільговим категоріям споживачів, підлягає реалізації і захисту, незважаючи на те, що ані Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", ані відповідними рішеннями органу місцевого самоврядування у 2019 році видатків місцевого бюджетну на ці потреби не було передбачено, оскільки законодавство, що визначає фінансові зобов`язання держави, має первинний характер, а бюджетне законодавство - похідний від нього характер.

До того ж нормами бюджетного законодавства, на які посилається відповідач, зокрема, ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, встановлено, що бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України", Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов`язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань як з державного так й з місцевого бюджетів.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.05.2020 у справі №927/120/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №927/120/20 повернути Господарському суду Чернігівської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.09.2020.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир