Постанова

від 15.09.2020 по справі 902/833/17

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Справа № 902/833/17

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Бойко Д.В. - адвокат, представник за довіреністю від 04.03.2020р. №84

від відповідача: Мєнков Є.П. - адвокат, представник за ордером серії ВН№099510 від 14.09.2020р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД", с.Якушинці, Вінницького району Вінницької області

на ухвалу Господарського суду Вінницької області, ухваленого 28.05.20р. суддею Нешик О.С. о 10:02 год. у м.Вінниці, повний текст складено 10.06.20р.

у справі № 902/833/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД", с.Якушинці, Вінницького району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Юлія", м.Вінниця

про розірвання договору та стягнення 223980,54грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суд Вінницької області від 28.05.2020р. у справі №902/833/17 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" про розірвання договору та стягнення 223980,54грн. відмовлено повністю.

В поворот виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2017 у справі №902/833/17 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" грошові кошти в розмірі 223980,54грн. та 4959,71грн. - витрат зі сплати судового збору.

А також, призначено судове засідання для вирішення питання стосовно розподілу судових витрат відповідача.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, що господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного 17.02.2016р. між договору підряду №03-06/2016 (договір). Предметом цього договору є виконання підрядником робіт з будівництва виробничої будівлі за адресою: с.Якушинці, вул.Хмельницьке шосе, 10-й км Вінницького району Вінницької області. Замовник зобов`язується прийняти виконані Підрядником роботи й оплатити їх відповідно до Договору та додатків до нього, (п.1.2 договору). Загальна вартість виконаних робіт складає 1 129 571,00грн. (п.2.1 договору). Відповідачем виконані роботи по будівництву виробничої будівлі в с.Якушинці по вул.Хмельницьке шосе, 10-й км. частково на суму 467 019,46грн.. Подальше виконання робіт підрядником припинено, і станом на день розгляду справи у суді першої інстанції, доказів протилежного не надано;

- покликається на те, що підрядником не було виконано в повному обсязі роботи за договором підряду №03-06/2016 від 17.02.2016р., в зв`язку з чим у підрядника виник перед замовником борг в розмірі 223 980,54грн. (що є сумою попередньої оплати), що становить різницю сплаченої замовником попередньої оплати та фактично виконаних робіт підрядником та прийнятих їх замовником згідно акту прийняття виконаних підрядних робіт №1 (за квітень 2016 року) за формою КБ - 2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за квітень 2016 року) за формою КБ - 3, що підтверджується актом звіряння станом на 21.07.2017р.;

- вказує, що враховуючи, що ТОВ "МП Юлія" взятих на себе обов`язків за договором підряду №03-06/2016 не виконало, зокрема припинило проведення будівельних робіт на початковій стадії, ТОВ "ВКФ "СЕНС ЛТД" було вимушене знайти іншого підрядника, для завершення запланованого будівництва, у зв`язку з чим 06.06.2016р. між ТОВ "ВКФ "СЕНС ЛТД" та ПП "ДахБУД" було укладено договір будівельного підряду, щодо проведення будівельно-монтажних робіт за адресою: с.Якушинці, вул.Хмельницьке шосе, 10-й км Вінницького району Вінницької області (п.1.1 договору). Згідно п.2.1 даного договору, вартість робіт складає 550 173,00грн., визначена та узгоджена сторонами у договірній ціні від 06.06.2016р.;

- зазначає, що ТОВ "ВКФ "СЕНС ЛТД" прийнято виконані ПП "ДахБУД" роботи на загальну суму 550 173,29грн., що підтверджується обопільно підписаними Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2016р., довідкою про вартість викопаних будівельних робіт та витрат за червень 2016 року, актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за липень 2016 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2016 року. Крім того, згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи №064/18 від 19.09.2019р. встановлено, що обсяги фактично виконаних будівельних робіт на об`єкті "Будівництво виробничої будівлі за адресою: с.Якушинці, вул.Хмельницьке шосе, 10-й км, Вінницький район, Вінницька область" частково не відповідають обсягам будівельних робіт, зазначених в актах приймання виконаних робіт №№ 2-4 за травень 2016 року, які складені в односторонньому порядку, не відповідають вимогам Закону, не були належним чином направлені позивачу, у т.ч. не підписані позивачем, а про їх існування ТОВ "ВКФ "СЕНС ЛТД" взагалі дізналося при слуханні даної справи у Рівненському апеляційному господарському суді, коли вони вперше були подані відповідачем (вх.№33008 від 16.11.2017р.);

- стверджує, що суд першої інстанції безпідставно залишив копії документів, долучених до заперечення (вх.№02.1-34/7505/18 від 26.09.2018р.), які повністю підтверджують позицію позивача, без розгляду та не надав їм належної оцінки;

- вказує, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з перерахування відповідачеві попередньої оплати, водночас відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з вчасного виконання будівельних робіт, що є істотним порушенням договору відповідачем, оскільки відповідач значною мірою позбавив позивача можливості на отримання замовлених робіт, на які він розраховував при укладенні договору, чим порушив права позивача;

- вважає, що суд першої інстанції не вірно надав оцінку доказам, та зробив висновок, що позивачем не доведено наявність обставин, на які останній посилався як на підставу позовних вимог, а також не дотримано порядку для розірвання договору підряду, в зв`язку з чим виніс неправомірне рішення.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/833/17/3618/20 від 06.07.2020р. матеріали справи №902/833/17 витребувано з Господарського суду Вінницької області.

20.07.2020р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №902/833/17.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.05.20р. у справі №902/833/17 та призначено справу №902/833/17 до розгляду на 15.09.2020р. об 15:00год..

04.08.2020р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" надійшла заява від 03.08.2020р., в якій просить направити на його електронну адресу копію апеляційної скарги, у зв`язку із тим, що відповідач її не отримував. Також, вказав, що документи на підтвердження повноважень, зокрема, ордер та засвідчена копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю знаходяться у матеріалах справи (а.с.224, т.3).

Розглянувши вказану заяву, суд апеляційної інстанції її відхилив з огляду на те, що у матеріалах справи дійсно наявний ордер серії ВН №104487 від 01.10.2017р. (а.с.225, т.3) на представництво адвокатом Гребенюком Валентином Олександровичем ТОВ "МП Юлія" у даній справі, однак у Господарському суд Вінницької області.

15.09.2020р. до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" надійшла заява від 15.09.2020р., в якій просить надати додатковий строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, оскільки відповідач апеляційну скаргу не отримував, та з метою підготовки та надання відзиву відкласти розгляд справи.

Однак, в судовому засіданні 15.09.2020р. представник ТОВ "МП Юлія" просив вказану вище заяву не розглядати.

ТОВ "МП Юлія" не скористалося своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надало суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно з ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Представник позивача в судовому засіданні 15.09.2020р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суд Вінницької області від 28.05.2020р. у справі №902/833/17 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.09.2020р. представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суд Вінницької області від 28.05.2020р. у справі №902/833/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 17.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" (підрядник) укладено договір підряду №03-06/2016 (далі - договір), згідно п.1.1 та 1.2 якого, предметом цього договору є виконання підрядником робіт з будівництва виробничої будівлі за адресою: с.Якушинці, Хмельницьке шосе, 10-й км Вінницького району Вінницької області, замовник зобов`язується прийняти виконані підрядником роботи й оплатити їх відповідно до договору та додатків до нього.

Загальна вартість виконаних робіт складає 1129571,00грн. з ПДВ (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2 договору, вартість договору визначається на підставі договірної ціни, що є невід`ємною частиною договору. Договірна ціна направляється підрядником на адресу замовника для його затвердження. Після затвердження договірної ціни замовником перегляд розцінок локального кошторису допускається тільки по узгодженню двома сторонами договору.

У відповідно до п.2.3 договору, підрядник виконує роботи згідно договірної ціни.

Оплата за виконані роботи за договором буде здійснюватись в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п.3.1 договору).

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника попередню оплату у розмірі 50% від суми договору.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі Актів приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 шляхом перерахування підряднику коштів у сумі вартості виконаних підрядником робіт, які були прийняті замовником до оплати (п.3.3 договору).

Датою початку робіт по договору вважається дата підписання сторонами договору підряду (п.4.1 договору).

Строк виконання робіт: 20.05.2016р. (п.4.2 договору).

Згідно п.4.3 договору, у випадку несприятливих погодних умов, які можуть вплинути на якість і строки виконання робіт, підрядник за узгодженням із замовником має право призупинити роботи. Зупинка робіт на об`єкті оформляється сторонами відповідним актом.

Відповідно до п.п.8.1-8.2 договору, сторонами також узгоджено, що усі суперечки між ними, з яких не було досягнуто згоди, розв`язуються у відповідності до законодавства України в господарському суді. Сторони визначають, що всі ймовірні претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 10 днів з моменту отримання претензії (п.п.8.1-8.2 договору).

Умови даного договору мають однакову зобов`язувану силу для сторін і можуть бути змінені за взаємною згодою з обов`язковим складанням письмового документу (п.9 договору).

Договірною ціною до договору сторони погодили загальну ціну договору, яка складає 1129571,00грн..

Договір підряду від 17.02.2016р. №03-06/2016 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

На виконання умов договору підряду від 17.02.2016р. №03-06/2016 в період з 04.03.2016р. по 25.05.2016р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД", згідно платіжних доручень, перерахував на рахунок відповідача 691000,00грн. (а.с.10-61, т.1).

30.04.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" прийняло виконані Товариством з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" роботи на загальну суму 467019,46грн., про що свідчить обопільно підписаний Акт приймання виконаних підрядних робіт №1 за квітень 2016 року та Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2016 року (а.с.69-74, т.1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" припинило подальше виконання визначених договором будівельних робіт.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" про розірвання договору підряду №03-06/2016 від 17.02.2016р. та стягнення 223980,54грн..

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" не в повному обсязі виконало взяті на себе зобов`язання за договором підряду №03-06/2016 від 17.02.2016р., припинивши будівельні роботи після складання акту №1 за квітень 2016 року.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.09.2017р. позов задоволено в повному обсязі; розірвано укладений між сторонами договір підряду №03-06/2016 від 17.02.2016р. та стягнуто з ТОВ "МП Юлія" на користь ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" 223980,54грн. боргу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2017 залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 16.05.2018р. рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2017р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.12.2017р. по справі №902/833/17 скасовано. Справу №902/833/17 направлено до Господарського суду Вінницької області на новий розгляд. При цьому суд у своїй постанові зазначив наступне:

"Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий суд не забезпечив відповідачу можливості реалізувати процесуальні права передбачені ст.22 ГПК України, оскільки розглянув справу у першому судовому засіданні за відсутності останнього та наявності клопотання про відкладення, у зв`язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні через відрядження, що було підтверджено відповідними доказами.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги надані представником відповідача докази під час апеляційного розгляду, що можуть свідчити про належне виконання відповідачем своїх обов`язків по договору підряду та відсутність підстав для стягнення з останнього суми заявлених коштів. Водночас, суд апеляційної інстанції у судовому рішенні обмежився лише оцінкою доказів, наданих позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін судового процесу.

Щодо клопотання скаржника про проведення судової будівельної експертизи, Суд зазначає, що суди під час нового розгляду справи мають встановити необхідність призначення вказаної експертизи у випадку недостатності доказів для встановлення фактичних обставин з метою повного та всебічного розгляду справи, враховуючи реальну можливість встановлення таких обставин шляхом проведення даної експертизи при цьому забезпечивши баланс розумності строку розгляду справи, що буде безумовно порушений у випадку призначення останньої та необхідності у встановленні певних обставин виключно шляхом проведення досліджень із залученням фахівців у будівельній галузі.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, в зв`язку з чим вони підлягають скасуванню.".

17.07.2018р. матеріали справи повернулись до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.07.2018р. постановлено прийняти справу №902/833/17 до свого провадження; розгляд справи №902/833/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

07.08.2018р. на адресу Господарського суду Вінницької області надійшов відзив, в якому відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову, зазначаючи, що від позивача не надходило пропозицій стосовно розірвання договору, в зв`язку з чим останнім порушений встановлений порядок розірвання господарських договорів.

Стосовно вимоги про стягнення 223980,54грн. відповідач вказує, що позивач не проводив жодної попередньої оплати за договором, разом з тим, мають місце регулярні платежі (загальна кількість платежів складає 52), які беруть початок з 04.06.2016р. та завершуються аж 25.05.2016р.. Такі платежі, на переконання відповідача, свідчать про вчасне і належне виконання робіт підрядником і фактичне їх прийняття замовником шляхом здійснення їх оплати.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" вказує про проведення періодичних оплат навіть поза строком виконання робіт, тобто після 20.05.2017р., що також, на думку останнього, не може свідчити про істотне порушення з його сторони умов договору.

Водночас, відповідач просить суд прийняти до уваги представлені ним документи, зокрема, акти №№ 2, 3 і 4 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2016 року (форма КБ-2в) та те, що позивач відмовився від їх прийняття та підписання, що підтверджено відповідними документами; видаткові накладні на будівельні матеріали; договори підряду; акти огляду прихованих робіт; журнал вихідного контролю якості надходження матеріалів, фото матеріалів (п.10.3 договору), тощо.

Таким чином, відповідач вважає, що подані ним докази свідчать про фактичне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" умов договору на більшу суму, ніж перераховано позивачем.

05.09.2018р. до Господарського суду Вінницької області від позивача надійшла відповідь на відзив №383 від 04.09.2018р., в якій останній вказує, що з урахуванням ч.2 ст.124 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002р. за №15-рп/2002 у справі №1-2/2002 приписи ст.188 ГК України та ст.11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на звернення до суду з вимогою про зміну або розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору. При цьому позивач вважає, що ним надано суду належні докази в підтвердження істотного відступлення відповідачем від умов договору підряду, так як останнім виконано роботи частково.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем виконані роботи по будівництву виробничої будівлі в с.Якушинці по вул.Хмельницьке шосе, 10-й км частково на суму 467019,46грн.. Подальше виконання робіт відповідачем припинено і станом на день розгляду справи в суді доказів протилежного не надано.

Також, позивач вказує, що документи (акти №2, №3, №4 приймання виконання будівельних робіт за травень (форма КБ-2В) подані відповідачем вх.№33008 від 16.11.2017р. взагалі не повинні прийматись судом до уваги, оскільки є необґрунтованими, такими, що складені в односторонньому порядку, не відповідають вимогам закону, не були належним чином направлені позивачу.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.09.2018 у вказаній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Товариству з обмеженою відповідальністю "Експертно-юридична фірма "Соломон". В зв`язку з цим провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

03.10.2019р. супровідним листом №312/19 ТОВ "Експертно-юридична фірма "Соломон" матеріали господарської справи №902/833/17 разом із висновком експерта №064/18 від 19.09.2019р. були повернуті до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.10.2019р. судом поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 05.11.2019р..

За результатами судового засідання 05.11.2019р. Господарський суд Вінницької області постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.12.2019р. призначена судово-технічна експертиза, провадження на час її проведення - зупинено. Проведення експертизи доручено експерту Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Супровідним листом №220/20-21 Вінницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз матеріали справи №902/833/17 разом із висновком експерта за результатами проведення судово-технічної експертизи документів №220/20-21 від 27.03.2020р. повернуло до Господарського суду Вінницької області.

21.04.2020р. Господарським судом Вінницької області постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та призначення судового засідання.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суд Вінницької області від 28.05.2020р. у справі №902/833/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.

За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов`язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Частиною 2 ст.598 ЦК України визначено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Як встановлено судом, відносини, що склались між сторонами унормовано Параграфами 1, 3 Глави 62 ЦК України, відповідно до ст.837 якого за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Згідно з ч.1 ст.846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами ч.1 ст.850 та ст.851 ЦК України, замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені ст.849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).

Правовий аналіз ч.ч.2, 4 ст.849 ЦК України, дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють дві окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Так, частиною другою цієї статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначеної законодавством умови, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. При цьому наслідком такої відмови є виникнення саме у замовника права вимагати відшкодування збитків з підрядника.

Натомість частина четверта зазначеної статті встановлює безумовне право замовника відмовитися від договору, але з обов`язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, тому предметом судового дослідження у справі, зокрема, є також, чи мала місце одностороння відмова замовника від договору, чи був повідомлений підрядник про цю відмову, чи оплачена замовником виконана підрядником частина робіт, тощо.

Слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 29.01.2020р. у справі №904/5265/18 викладено правову позицію, згідно якої для правильного вирішення спору про стягнення невикористаної частини авансу як наслідку відмови замовника від договору підряду судам необхідно достовірно встановити правомірність відмови замовника від договору, а також обставини того, на підставі якої саме частини ст.849 ЦК України чи умови договору замовник відмовився від договору підряду.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, в якості підстав для відмови від договору підряду та стягнення грошових коштів, позивач зазначив, що відповідач порушив вимоги п.4.2 договору підряду щодо виконання робіт у повному обсязі (виконавши лише часту робіт згідно Акту №1 за квітень 2016 року) до 20.05.2016р..

Крім того, позивач обґрунтовує своє право на відмову від договору підряду положенням ч.2 ст.852 ЦК України, відповідно до якого за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Отже, під час розгляду даної справи необхідно було встановити, чи доведено позивачем наявність визначених у зазначеній нормі підстав для односторонньої відмови від договору підряду.

Водночас, спростовуючи позицію позивача про невиконання відповідачем будівельних робіт після 30.04.2016р., останнім долучено до матеріалів справи Акти приймання виконання будівельних робіт: №1, №2, №3 за травень 2016 року на загальну суму 315336,58грн., підписані зі сторони генпідрядника (підрядника) ТОВ "МП "Юлія" та із застереженням наступного змісту: "Представник Замовника від прийняття акту та підпису відмовився. Генеральний директор ТОВ "МП "Юлія" / підпис/ Сеньків І.В.".

Також, у матеріалах справи міститься Акт (а.с.31, т.2) наступного змісту:

"На повідомлення про завершення робіт по актах №2, №3, №4 за травень 2016 по об`єкту "Будівництво виробничої будівлі за адресою с.Якушенці, вул.Хмельницьке шосе, 1-й км, Він. район, Він. область" та готовності їх передачі, Замовник ТОВ "ВКФ "СЕНС ЛТД" не реагує.

Від отримання і підписання вище зазначених актів Замовник відмовився в присутності представників Підрядника, а саме - Сеньківа І.В., ОСОБА_1 , Мазура І.В., що засвідчується нашими підписами".

У відповідності до з ч.4 ст.879 ЦК України, оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною ч.4 ст.882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Вказана правова позиція узгоджуєте з позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 14.05.2018р. у справі №916/2726/17.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта та скріпити запис про це своїм підписом.

Водночас, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у т. ч. шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов`язку щодо їх оплати.

За таких обставин, законом передбачено можливість складання акту та підписання його підрядником в односторонньому порядку, що спрямовано на захист інтересів підрядника, якщо замовник безпідставно ухиляться від належного прийняття виконаної роботи.

З огляду на викладене та враховуючи позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018р. у даній справі, для з`ясування питання, чи мало місце виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" будівельних робіт після підписання сторонами Акту прийняття виконаних будівельних робіт № 1 (за квітень 2016 року) згідно договору підряду №03-06/2016 від 17.02.2016р., ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.09.2018р. у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

На вирішення даної експертизи було поставлено наступні питання:

"чи відповідає обсяг, вид та вартість наданих будівельних робіт за договором підряду № 03-06/2016 від 17 лютого 2016 року вказаних у актах №№ 2, 3 і 4 приймання виконання будівельних робіт за травень 2016 року (форма КБ-2в), обсягу, виду та вартості згідно договору підряду №03-06/2016 від 17 лютого 2016 року фактично виконаними товариством з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" (код 13317261) за договором підряду № 03-06/2016 від 17 лютого 2016 року? Якщо є невідповідність, то в чому вона полягає?

Так, за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи судовим експертом надано висновок №064/18 від 19.09.2019р. наступного змісту:

"На підставі проведеного дослідження з урахуванням наданих на дослідження матеріалів, було встановлено, що обсяг фактично виконаних будівельних робіт на об`єкті "Будівництво виробничої будівлі за адресою: с.Якушинці, вул.Хмельницьке шосе, 10-й км, Вінницький район, Вінницька область" частково не відповідають обсягам будівельних робіт, визначених в Актах приймання виконаних будівельних робіт №№2-4 за травень 2016 року... .

Загальна вартість невиконаних робіт із врахуванням матеріалів та інших витрат, прибутків, податків (в т.ч. ПДВ), які нараховуються на прямі витрати становить 44302,55грн.".

Також, у зазначеному висновку судовий експерт зазначив, що деякі будівельні роботи перевірити не вбачається можливим, у зв`язку з тим, що дані види робіт відноситься до прихованих, а Акти огляду прихованих робіт (затверджені належним чином) експерту на дослідження не надавались.

З викладеного вбачається, що після підписання сторонами Акту прийняття виконаних будівельних робіт №1 (за квітень 2016 року) згідно договору підряду №03-06/2016 від 17.02.2016р. було проведено ряд інших будівельних робіт.

Крім того, 26.09.2018р. під час перегляду справи на новому розгляді позивач, заперечуючи факт виконання ТОВ "МП Юлія" будівельних робіт у обсязі, більшому, ніж визначений у вищезазначеному акті №1 (за квітень 2016 року), подав до суду заперечення проти заяви ТОВ "МП Юлія" про призначення будівельно-технічної експертизи, зазначаючи при цьому наступне:

"Враховуючи, що ТОВ "МП Юлія" взятих на себе обов`язків за договором підряду №03-06/2016 не виконало, зокрема припинило проведення будівельних робіт на початковій стадії, ТОВ "ВКФ "СЕНС ЛТД" було вимушене знайти іншого підрядника для завершення запланованого будівництва, у зв`язку з чим, 06.06.2016 між ТОВ "СЕНС ЛТД" та ПП "ДахБУД" було укладено договір будівельного підряду проведення будівельно-монтажних робіт за адресою: с.Якушинці, вул. Хмельницьке шосе, 10-й км Вінницького району Вінницької області (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору вартість робіт складає 550173,00грн, визначена та узгоджена сторонами у договірній ціні від 06.06.2016р..

ТОВ "ВКФ "СЕНС ЛТД" прийнято виконані ПП "ДахБУД" роботи на загальну суму 550173,29грн., що підтверджується обопільно підписаними Актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за червень 2016 року, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2016 року, Актом приймання виконаних будівельних робіт №2 за липень 2016 року, Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2016 року.".

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що документи на підтвердження виконання робіт Приватним підприємством "ДахБуд" надані позивачем не з позовною заявою, як того вимагає ст.80 ГПК України, при новому розгляді справи, з метою з`ясування обставини щодо їх достовірності, Господарський суд Вінницької області, ухвалою від 16.12.2019р., призначив у справі судово-технічну експертизу.

Зокрема, на вирішення судово-технічної експертизи судом були поставлені наступі питання:

"Чи нанесений відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 24898170) на наступних документах:

- договір будівельного підряду від 06 червня 2016 року, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "СЕНС ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 24898170) та Приватним підприємством "ДахБуд" (ідентифікаційний код юридичної особи 35996871);

- договірна ціна на будівництво виробничої будівлі за адресою: с.Якушинці, Хмельницьке шосе, 10-й км, Вінницький район, Вінницька область;

- акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2016 року;

- акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2016 року

- у той час, яким датовані ці документи?"

У разі встановлення при вирішенні попереднього питання щодо невідповідності дати нанесення відтиску печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" на означених в пункті 5.1 резолютивної частини даної ухвали суду документах датам документів - визначити максимально можливий період нанесення відтиску печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "Сенс ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 24898170) на вище вказаних документах, зокрема місяць, рік.".

В подальшому, за результатами проведення вказаної експертизи судовим експертом надано висновок №220/20-21 від 27.03.2020р., відповідно до якого надати відповідь на питання: "Чи нанесений відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 24898170) на документі: договір будівельного підряду від 06 червня 2016 року, що укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "СЕНС ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 24898170) та приватним підприємством "ДахБуд" (ідентифікаційний код юридичної особи 35996871) у той час, яким датований цей документ, по причинам викладеним у дослідницькій частині - не вбачається за можливе.".

Крім того, судовим експертом також зазначено про неможливість надання відповіді на питання: "Чи нанесений відтиск печатки товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" (ідентифікаційний код юридичної особи 24898170) на документах: договірна ціна на будівництво виробничої будівлі за адресою: с.Якушинці, Хмельницьке шосе, 10-й км., Вінницький район, Вінницька область; акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за червень 2016 року; акт №2 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2016 року; довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за липень 2016 року, у той час, яким датовані ці документи, по причинам викладеним у дослідницькій частині."

Згідно ст.ст.73, 80 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, яким враховано, що при прийнятті рішення щодо призначення у даній справі судово-технічної експертизи було взято до уваги, що документи, які були предметом експертного дослідження, були подані представником позивача лише під час нового розгляду даної справи, що викликало у суду наявність сумнівів у їх достовірності.

Кім того, як вбачається з матеріалів справи, судовий експерт ТОВ "Експертно-юридична фірма "Соломон" Кацага Н.Є., яка здійснювала судову будівельно-технічну експертизу, не змогла однозначно визначити особу, яка здійснювала роботи на спірному об`єкті; договір будівельного підряду від 06.06.2016р. та акти виконаних робіт нею не досліджувались.

З огляду на вказане вище, а також враховуючи, що позивач не обґрунтував неможливість вчасного подання доказів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про залишення копій документів, долучених до заперечення (вх.№02.1-34/7505/18/ від 26.09.2018р.), без розгляду.

Також, судом враховано, що судовим експертом не визначено час виготовлення документів, долучених позивачем до заперечення (вх.№02.1-34/7505/18/ від 26.09.2018р.) на спростування позиції відповідача про виконання заявлених ним робіт з будівництва, що в сукупності позбавляє суд можливості встановити достовірність інформації, вказаної в документах.

Таким чином, з врахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно застосував положення ст.79 ГПК України, відповідно до якої: наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За вказаних обставин та враховуючи зібрані по справі відповідні матеріали, а також висновок будівельно-технічної експертизи №064/18 від 19.09.2019р., колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок Господарського суду Вінницької області, що після підписання сторонами акту прийняття виконаних будівельних робіт №1 (за квітень 2016 року) згідно договору підряду №03-06/2016 від 17.02.2016р. відповідач виконував будівельні роботи.

Договором підряду №03-06/2016 від 17.02.2016р. визначено строк виконання робіт - до 20.05.2016р..

Матеріали справи свідчать, що сторонами обопільно підписано Акт приймання виконання будівельних робіт №1 за квітень 2016р. на загальну суму 467019,46грн..

Крім того, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач жодного разу не висував претензії відповідачу стосовно прострочення виконання ним робіт, як і не звертався із повідомленням про розірвання договору підряду.

Доказів на спростування зворотного матеріали справи також не містять.

Водночас, у матеріалах справи наявні платіжні доручення, датовані періодом з 20.05.2016р. по 25.05.2016р., про перерахування на рахунок відповідача грошових коштів, що на думку суду, свідчить про схвалення зі сторони позивача проведення відповідачем робіт поза межами строку, визначеного договором підряду.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявність обставин, на які останній посилався як на підставу позовних вимог, а також не дотримано зазначеного вище порядку для розірвання договору підряду, у зв`язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.

Також, під час судового засідання, 27.05.2020р., судом першої інстанції розглянуто заяву відповідача про вирішення питання про поворот виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2017, шляхом зобов`язання ТОВ "ВКФ "СЕНС ЛТД" повернути на користь ТОВ "МП Юлія" грошові кошти в сумі 228940,25грн..

Згідно п.3 ч.2ст.333 ГПК України якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він відмовляє в позові повністю.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем (ч.6 ст.333 ГПК України).

Як вбачається з доданих до заяви б/н від 25.09.2018р. доказів: на виконання рішення Господарського суду Вінницької області по справі №902/833/17 відповідачем сплачено грошові кошти в сумі 248749,28грн., що підтверджується випискою по рахунку від 28.03.2018р. (а.с.98, т.3).

Також, у матеріалах справи також наявна постанова старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби м.Вінниця ГТУЮ у Вінницькій області від 04.04.2018р. про закриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 26.12.2017р. по справі №902/833/17 з підстав фактичного повного виконання рішення.

Оскільки під час нового розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю, а тому заяву ТОВ "МП "Юлія" про поворот виконання рішення від 28.09.2017р. у справі №902/833/17 останній вірно задоволив.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скаргзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суд Вінницької області від 28.05.2020р. у справі №902/833/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СЕНС ЛТД", с.Якушинці, Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суд Вінницької області від 28.05.2020р. у справі №902/833/17 - без змін.

2. Справу №902/833/17 повернути до Господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "17" вересня 2020 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.