Ухвала

від 13.01.2021 по справі 902/833/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 902/833/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "СЕНС ЛТД"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 . 09.2020 (колегія суддів у складі: Павлюк І.Ю. - головуючий, Демидюк О .О., Савченко Г.І.) та на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.05.2020 (суддя Нешик О.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "СЕНС ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Юлія"

про розірвання договору та стягнення заборгованості,

за участю:

позивача: Бойка Д.В. (адвокат)

відповідача: Гребенюка В.О. (адвокат),

ВСТАОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "СЕНС ЛТД" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МП Юлія" (далі - відповідач) про розірвання договору підряду від 17.02.2016 № №03-06/2016, який укладено між позивачем та відповідачем (далі - договір) та стягнення з відповідача 223 980,54 грн. заборгованості.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з вчасного виконання будівельних робіт, що є істотним порушенням договору, оскільки відповідач значною мірою позбавив позивача можливості на отримання замовлених робіт, на які він розраховував при укладенні договору, чим порушив права позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Суди розглядали справу неодноразово.

2.2. Останнім рішенням Господарського суду Вінницької області від 28.05.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2020, в позові відмовлено. В поворот виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 28.09.2017 у справі № 902/833/17 стягнуто з позивача на користь відповідача грошові кошти в розмірі 223980,54 грн. та 4959,71грн. витрат зі сплати судового збору.

2.3. Свої висновки суди мотивували тим, що позивачем не доведено наявність обставин, на які він посилався як на підставу позовних вимог, а також не дотримано встановленого законом порядку для розірвання договору, у зв`язку з чим у задоволенні позову відмовлено.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі з урахуванням заяви про усунення її недоліків позивач просить скасувати вище вказані судові рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги з урахуванням заяви про усунення її недоліків позивач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18, від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14, від 18.10.2018 у справі № 240/198/17, а також у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236.

4. Мотивувальна частина

4.1. Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду .

4.2. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.3. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 та у справі № 910/24257/16 зазначила, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи. Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

4.4. У даній справі, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, судами попередніх інстанцій розглянуто спір про визнання розірвання договору підряду від 17.02.2016 та стягнення заборгованості, а позов обґрунтовано тим, що відповідачем не було виконано в повному обсязі роботи за договором та припинено подальше їх виконання, у зв`язку з чим у відповідача виник борг, що є порушенням умов договору та підставою для його розірвання .

При цьому апеляційний суд встановив, що на виконання умов договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 691 000,00 грн., та прийняв виконані ним роботи на загальну суму 467 019,46 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт № 1 за квітень 2016 року, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за квітень 2016 року, та після їх підписання відповідач виконував будівельні роботи.

Крім того встановлено, що позивач не висував претензії відповідачу щодо прострочення виконання ним робіт і не звертався із повідомленням про розірвання договору.

Також встановлено, що платіжні доручення, які датовані періодом з 20.05.2016 по 25.05.2016 про перерахування відповідачу грошових коштів свідчать про схвалення позивачем проведення відповідачем робіт поза межами строку, визначеного договором.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

4.5. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 911/2755/18, від 30.01.2019 у справі № 911/5358/14, від 18.10.2018 у справі № 240/198/17, не може бути виключною правовою підставою касаційного оскарження судового рішення, оскільки у цих справах Верховним Судом переглянуті судові рішення зі спору, зокрема, про розірвання договору купівлі-продажу державного майна об`єкта незавершеного будівництва, стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних за договором поставки, розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати, однак наведені обставини зі справи № 902/833/17, що переглядається у касаційному порядку, на які скаржник посилається як на підставу для скасування судових рішень, відсутні у наведених скаржником судових рішеннях Верховного Суду, відмінним є і предмету спору.

Постанови Верховного Суду у справах №240/198/17, № 911/2755/18 ухвалені хоча й за правового регулювання, зокрема статті 651 Цивільного кодексу України, спірних правовідносин схожого з тим, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначені справи і справа, що переглядається є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Безпідставним є посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236 як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки така ухвалена хоча й за правового регулювання, зокрема статті 882 Цивільного кодексу України, але за інших фактичних обставин справи, де судами попередніх інстанцій було установлено, що акти виконаних робіт, надіслані ТОВ "Виробничо-будівельна компанія "Максімус", відповідач не підписав, однак листом від 14 липня 2009 року повідомив підрядника, що акти отримано та буде розглянуто у триваліші строки, а в подальшому заперечив факт виконання, вказаних у акті робіт підрядником.

4.6. Відповідно до п.5 ч.1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom" ).

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників судового процесу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom" , серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden" , серія A, № 212-A, с.15, п.31).

4.7. Отже, із встановленням законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду право на касаційне оскарження в Україні не є безумовним, що є передбачуваними для учасників судового процесу виходячи із наведених вище конкретних норм ГПК України.

За вказаних обставин, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого за касаційною скаргою позивача .

4.8. Сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги з урахуванням положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" поверненню не підлягає, оскільки Верховним Судом закривається касаційне провадження, а не провадження у справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України ,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма "СЕНС ЛТД" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15. 0 9.2020 у справі Господарського суду Вінницької області № 902/833/17 закрити.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич