Рішення

від 03.09.2020 по справі 921/18/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 вересня 2020 року м. ТернопільСправа № 921/18/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» , вул. Євгена Свертюка, буд. 19, м. Київ, 02660

до відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» , с. Юськівці, Лановецький р-н., Тернопільська обл., 47422

про стягнення заборгованості у сумі 425 158 грн 53 коп. з яких: 286 640 грн 57 коп. - сума попередньої оплати, 28 664 грн 05 коп. - штраф, 109 853 грн 91 коп. - пеня.

За участі представників:

Позивача: адвокат Іванько Олена Сергіївна, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО №1004830 від 25.05.2020 (договором про надання правової (правничої) допомоги права адвоката не обмежуються); додаткова угода №1 від 25.05.2020 про зміни та доповнення до Договору про надання правової допомоги №12/19 від 20.12.2019

Відповідача: не з`явився.

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Сторони, за правилами статей 120, 121 ГПК України, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином у встановленому законом порядку.

У судових засіданнях представникам сторін роз`яснено права та обов`язки учасників та сторін справи, форму і стадії судового провадження, що здійснюється у межах даної справи згідно до вимог ГПК України.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів (звукозапис), а саме: програмно-апаратного комплексу «Акорд» на диск CD-R, серійний номер N117WA05D8041876A1.

03.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №б/н від 26.12.2019 (Вх.№18 від 03.01.2020) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» , у якій просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 425 158 грн 53 коп., з яких: 286 640 грн 57 коп. - сума попередньої оплати, 28 664 грн 05 коп. - штраф, 109 853 грн 91 коп. - пеня.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.01.20 головуючим суддею для розгляду справи №921/18/20 визначено суддю Гевко В.Л.

Ухвалою суду від 08.01.2020 відкрито провадження у справі №921/18/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.2020.

Відповідно до частини 2 статті 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

03.02.2020 підготовче судове засідання у справі відкладалося на 25.02.2020.

У призначеному підготовчому судовому засіданні 25.02.2020 суд встановивши, що Позивачем до позовної заяви в підтвердження доказу про направлення копії позовної та копії доданих до неї документів Відповідачу долучено до матеріалів позовної заяви лист з описом вкладення, проте, серед переліку документів, які вказані в описі кладення не зазначено про позовну заяву.

З огляду на це, ТОВ «НОБІЛЕСС» не надало суду доказів про направлення копії позовної заяви на адресу Відповідача у справі, так як передбачено нормами чинного законодавства.

Крім цього, Позивачем до позовної заяви додані копії платіжних доручень №257 від 06.12.2018, №259 від 07.12.2018, №271 від 18.12.2018, проте в описі вкладення на адресу відповідача зазначені копії платіжних доручень №257 від 06.12.2019, №259 від 07.12.2019, №271 від 18.12.2019.

Відповідно до п. 5.27. Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003» , на копіях документів проставляються відмітка про засвідчення копії документа яка складається зі слів «Згідно з оригіналом» , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Судом встановлено, що на копіях додатків, які подані з позовною заявою не проставлені усі відмітки, передбачені відповідно до Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003» .

З огляду на вищезазначене, суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви ТОВ «НОБІЛЕСС» без руху після відкриття провадження з підстав не додержання Позивачем вимог статей 162, 164, 174 ГПК України та Національного стандарту України,затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003" та зобов`язав Позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» усунути недоліки позовної заяви, шляхом подання до суду протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

10.03.2020 на адресу суду від ТОВ «НОБІЛЕСС» надійшло клопотання №б/н від 03.03.2020 (вх.№1743 від 10.03.2020) з якого вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 25.02.2020, а саме надано суду:

- докази надіслання відповідачу копії позовної заяви від 26.12.2019 листом з описом вкладення;

- докази направлення належним чином завірених копій платіжних доручень №257 від 06.12.2018, №259 від 07.12.2018, №271 від 18.12.2018 на адресу відповідача листом з описом вкладення;

- належним чином завірені усі додатки до позовної заяви із проставленням відмітки про засвідчення копій документів яка складається зі слів «Згідно з оригіналом» , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії та докази їх направлення на адресу відповідача листом з описом вкладення.

Ухвалою суду від 16.03.2020 судом поновлено та продовжено розгляд справи №921/18/20. Продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та підготовче засідання призначено на 07 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 03.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 28 квітня 2020 року о 12 год. 30 хв.

Ухвалою суду від 28.04.2020 відкладено підготовче судове засідання на 26 травня 2020 року о 10 год. 20 хв.

У судовому засіданні 26.05.2020 з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі по 18 червня 2020 року та призначено судове засідання для вирішення питання про закриття підготовчого провадження та перехід у судовому засіданні згідно частини 3 статті 201 ГПК України до розгляду справи по суті на 18 червня 2020 року о 14 год. 40 хв.

Ухвалою суду від 18.06.2020 перенесено судове засідання для вирішення питання про закриття підготовчого провадження у справі та перехід у судовому засіданні згідно частини 3 статті 201 ГПК України до розгляду справи по суті на 04 серпня 2020 року о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні 04 серпня 2020 року суд протокольною ухвалою продовжив строк підготовчого провадження по 18.08.2020, закрив підготовче провадження з 18.08.2020 та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.08.2020.

У призначене судове засідання 18.08.2020 з`явилася представник позивача. Представник відповідача не з`явився.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються серед іншого ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

У судовому засіданні 18.08.2020 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження у справі, перейшов до розгляду справи по суті та заслухав вступні слова позивача.

Відповідно до частин 1, 3 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

Таким чином суд, враховуючи відсутність у судовому засіданні представника відповідача, з метою реалізації ним, своїх прав на явку у судове засідання, оголошенні вступного слова, взяття участь у дослідженні доказів, а також з метою правильного і об`єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого статтями 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, ухвалив відкласти розгляд справи по суті згідно статті 216 ГПК України на 03 вересня 2020 року о 11 год. 30 хв., без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина , її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установити з 12 березня на усій території України карантин (на даний час карантин продовжено до 31 жовтня 2020 року).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України, затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ , зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяві та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адресу суду та/або через особистий кабінет в системі «Електронний суд» .

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав законної сили Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті , строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину . Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину , пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом .

Пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

При цьому сторони у справі неодноразово подавали клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з карантином та з інших підстав.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що строк розгляду даної справи №921/18/20 припав на період дії карантину, а також враховуючи продовжені законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

При цьому, по завершенню 20-ти днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, як станом на 07.08.2020 року так і станом на 03.09.2020 від учасників у справі не надходило будь-яких клопотань про поновлення чи продовження процесуальних строків на встановлених вище підставах.

Враховуючи зазначене, суд вважав, що є усі підстави завершити розгляд у даній справі, № 921/18/20 та прийняти у ній рішення, і що таке не порушить будь - яких прав жодного із учасників у справі.

А тому, по завершенню дослідження обставин справи та доказів, проведення судових дебатів, суд у судовому засіданні 03.09.2020 , після виходу до нарадчої кімнати, ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частини.

2. Аргументи сторін.

2.1. Правова позиція позивача.

05 грудня 2019 року між ТОВ НОБІЛЕСС (далі по тексту - Покупець , "Позивач") та СГТОВ Нове життя (далі по тексту - "Постачальник", "Відповідач") був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № 05/12-2018 та Специфікація № 1 (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна (надалі - Товар ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору і Специфікацій (Додатків), які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.1 укладеної Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору) Постачальник зобов`язується поставити кукурудзу, врожаю 2018 року у кількості 250,00 тон.

Згідно із п. 4 укладеної Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору) базисними умовами поставки є: СРТ - ТДВ Кременчанка , місце поставки - 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Березина, буд. 26.

Відповідно до п. 7 укладеної Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору) строк поставки - до 12.12.2018 року.

Як вказує Позивач, на виконання умов укладеного Договору, ТОВ НОБІЛЕСС , як Покупцем, було здійснено попередню оплату за Товар у сумі 150 000,00 грн (із врахуванням ПДВ), що підтверджується банківським платіжним дорученням № 257 від 06.12.2018, оплату у сумі 680 000,00 грн (із врахуванням ПДВ), що підтверджується банківським платіжним дорученням № 259 від 07.12.2018 року та в сумі 200 000,00 грн (із врахуванням ПДВ), що підтверджується банківським платіжним дорученням № 271 від 18.12.2018. Загальна сума попередньої оплати становить 1 030 000,00 грн (із врахуванням ПДВ).

Проте, Постачальник виконав взяті на себе зобов`язання за Договором частково та несвоєчасно, зокрема Покупцю здійснено поставку кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року у кількості 72,860 тон на суму 300 912,10 грн (із врахуванням ПДВ) за накладною № 96 від 19.12.2018 року, у кількості 68,00 тон на суму 280 840,27 грн (із врахуванням ПДВ) за накладною № 97 від 20.12.2018 року та у кількості 39,130 тон на суму 161 607,06 грн (із врахуванням ПДВ), за накладною № 100 від 29.12.2018 року. Загальна кількість поставленого Товару складає 179,99 тон на суму 743 359,43 грн (із врахуванням ПДВ).

Таким чином, Позивач зазначає, що Відповідачем безпідставно, в односторонньому порядку, неналежно виконано взяті на себе, відповідно до п. 1.2. Договору зобов`язання щодо поставки Товару, які полягають у не поставці Товару в кількості 70,01 тон, не дотримавшись при цьому обумовлених в Договорі термінів поставки.

07 грудня 2019 року Позивачем було надіслано Відповідачу претензію щодо неналежного виконання умов Договору поставки сільськогосподарської продукції № 05/12-2018 від 05.12.2018 року вих. № 131 про повернення суми попередньої оплати здійсненої ТОВ НОБІЛЕСС у розмірі 286 640,57 гривень (із врахуванням ПДВ, оплати штрафу у розмірі 28 664,05 грн - 10 % від вартості поставки обумовленої партії Товару (згідно п. 7.3. Договору) та оплати пені в розмірі 109 853,91 грн - подвійна облікова ставка НБУ від вартості недопоставленого Товару за кожний день прострочення (згідно п. 7.4. Договору).

Зазначена претензія була отримана Відповідачем 18.12.2019, підтвердженням чого є накладна та опис вкладення Укрпошти № 0212112543454 від 07.12.2019.

Станом на дату подання позову Відповідач свої зобов`язання щодо поставки Товару не виконав, заборгованість позивачу не погасив.

Зазначені обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, шляхом примусового стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю НОВЕ ЖИТТЯ заборгованості у розмірі 425 158,53 грн, з яких: 286 640 грн 57 коп. - сума попередньої оплати, 28 664 грн 05 коп. - штраф, 109 853 грн 91 коп. - пеня.

2.2. Правова позиція відповідача.

Представник відповідача у призначені засідання не з`явився, заперечень щодо позову не заявив.

Судом неодноразово отримувались розширенні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по відомостях щодо відповідача. За даними ЄДР місцезнаходженням відповідача станом на час розгляду справи значиться - село Юськівці, Лановецький район, Тернопільська обл., 47422.

При цьому з матеріалів справ вбачається, що відповідач кореспонденцію суду - ухвали про рух справи отримував завчасно, а тому йому було відомо про розгляд справи.

Зокрема, відповідач 27.04.2020 року подавав суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке було враховано судом.

Проте, незважаючи на вжитті судом заходи з повідомлення відповідача про рух справи, відповідач, активної участі у розгляді справи не забезпечив, заяв чи заперечень по суті справи не подав, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності до статей 120, 176, 242 ГПК України.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що пасивність відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Предметом даного спору є заявлені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 425 158 грн 53 коп., з яких: 286 640 грн 57 коп. - сума попередньої оплати, 28 664 грн 05 коп. - штраф, 109 853 грн 91 коп. - пеня.

Щодо стягнення 286 640 грн 57 коп. - суми попередньої оплати, то суд має за необхідне зазначити таке.

Як вбачається із матеріалів справи 05.12. 2019 між ТОВ НОБІЛЕСС (надалі по тексту також - або - Покупець або Позивач) та СГТОВ Нове життя (надалі по тексту також - "Постачальник", "Відповідач") був укладений Договір поставки сільськогосподарської продукції № 05/12-2018 та Специфікація № 1 (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною його частиною.

Відповідно до п.1.2 вказаного Договору, Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію, країна походження - Україна (надалі - Товар ), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар відповідно до умов даного Договору і Специфікацій (Додатків), які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.1 укладеної Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору) Постачальник зобов`язується поставити кукурудзу, врожаю 2018 року у кількості 250,00 тон.

Згідно із п.4 укладеної Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору) базисними умовами поставки є: СРТ - ТДВ Кременчанка , місце поставки : - 47003, Тернопільська обл., м. Кременець, вул. Березина, буд. 26.

Відповідно до п.7 укладеної Специфікації № 1 (Додаток № 1 до договору) строк поставки - до 12.12.2018 року.

Як вказує Позивач, та зазначене підтверджено ним поданими суду доказами, на виконання умов укладеного Договору, ТОВ НОБІЛЕСС , як Покупцем, було здійснено попередню оплату за Товар у сумі 150 000,00 грн (із врахуванням ПДВ), що підтверджується банківським платіжним дорученням № 257 від 06.12.2018, оплату у сумі 680 000,00 грн (із врахуванням ПДВ), що підтверджується банківським платіжним дорученням № 259 від 07.12.2018 року та в сумі 200 000,00 грн (із врахуванням ПДВ), що підтверджується банківським платіжним дорученням № 271 від 18.12.2018.

Загальна сума попередньої оплати становить 1 030 000,00 грн (із врахуванням ПДВ).

Проте, Постачальник виконав взяті на себе зобов`язання за Договором частково та несвоєчасно, зокрема Покупцю здійснено поставку кукурудзи 3 класу врожаю 2018 року у кількості 72,860 тон на суму 300 912,10 грн (із врахуванням ПДВ) за накладною № 96 від 19.12.2018 року, у кількості 68,00 тон на суму 280 840,27 грн (із врахуванням ПДВ) за накладною № 97 від 20.12.2018 року та у кількості 39,130 тон на суму 161 607,06 грн (із врахуванням ПДВ), за накладною № 100 від 29.12.2018 року.

Загальна кількість поставленого Товару складає 179,99 тон на суму 743 359,43 грн (із врахуванням ПДВ).

Таким чином, Позивач зазначає, що Відповідачем безпідставно, в односторонньому порядку, неналежно виконано взяті на себе, відповідно до п.1.2. Договору зобов`язання щодо поставки Товару, які полягають у не поставці Товару в кількості 70,01 тон, не дотримавшись при цьому обумовлених в Договорі термінів поставки всього на суму 286 640,57 грн.

07.12.2019 року Позивачем було надіслано Відповідачу претензію щодо неналежного виконання умов Договору поставки сільськогосподарської продукції № 05/12-2018 від 05.12.2018 року вих. № 131 про повернення суми попередньої оплати здійсненої ТОВ НОБІЛЕСС у розмірі 286 640,57 гривень (із врахуванням ПДВ, оплати штрафу у розмірі 28 664,05 грн - 10 % від вартості поставки обумовленої партії Товару (згідно п. 7.3. Договору) та оплати пені в розмірі 109 853,91 грн - подвійна облікова ставка НБУ від вартості недопоставленого Товару за кожний день прострочення (згідно п.7.4. Договору).

Зазначена претензія була отримана Відповідачем 18.12.2019, підтвердженням чого є накладна та опис вкладення Укрпошти № 0212112543454 від 07.12.2019.

Як стверджує позивач, і зазначене не спростовано відповідачем, станом на дату подання позову та на час розгляду справи в суді Відповідач свої зобов`язання щодо поставки Товару не виконав, заборгованість позивачу не погасив.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором поставки.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить стаття 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Позивачем підтверджено належними та допустими доказами, що ним свої зобов`язання за Договором виконано і оплачено товар. Проте, відповідачем вказаний товар позивачу не поставлено чим порушено умови договору.

Зокрема, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу в разі відмови продавця передати проданий товар (ч. 1 ст. 665 ЦКУ).

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання (ч. 1 ст. 615 ЦКУ, пп. 1 ч. 1 ст. 611 ЦКУ).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦКУ порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в результаті прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання й вимагати відшкодування збитків (ч. 3 ст. 612 ЦКУ).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги умови укладеного між сторонами договору, а також те, що відповідачем не виконано його умови в частині поставки оплаченого позивачем товару, суд вважає, що обставини справи, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача зі сторони відповідача і дані обставини є підставою для захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивача у судовому порядку, шляхом примусового стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю НОВЕ ЖИТТЯ заборгованості в частині - 286 640 грн 57 коп. суми попередньої оплати, 28 664 грн 05 коп. - штраф, 109 853 грн 91 коп. - пеня.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 стаття 550 Цивільного кодексу України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі та які полягають у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконання обов`язку новим, або в покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності відбувається, зокрема, у разі стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Натомість згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення.

При цьому у разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення". Таку позицію висловив суд у рішенні № 73219562 з посиланням на постанови ВСУ від 06.11.2013р. у справі № 6-116цс13, від 19.03.2014 р. у справі № 6-20цс14, від 23.11.2016р. у справі № 6-2134цс16.

Одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності можна застосовувати різний набір санкцій. Така правова позиція ВС, викладена в постановах № 911/2813/17 від 09.02.2018, № 911/1351/17 від 22.03.2018, № 922/1720/17 від 25.05.2018, № 917/194/18 від 02.04.2019.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання потрібно виконувати належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України). Відповідно до ст. 230 ЦК України штрафними санкціями за цим Кодексом є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил ведення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання, зокрема прострочення його виконання, боржник зобов`язаний сплатити кредиторові неустойку (штраф, пеню) у сумі, визначеній законом або договором (ст. 611 ЦК України). ГК України не містить такого поняття, як пеня. Водночас згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, яку обчислюють у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення. Господарським законодавством закріплено, що в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції належить застосовувати в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України). Беручи до уваги положення ч. 2 ст. 9 ЦК України та ч. 2 ст. 4 ГК України, які відсилають до спеціальних норм, що регулюють господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання. Виходячи з принципу свободи договору (ч. 3 ст. 549 ЦК України), за допомогою пені сторони в договорі можуть забезпечити, зокрема, виконання не грошового зобов`язання.

Отже, пеню може бути встановлено для забезпечення будь-якого договірного зобов`язання (як грошового, так і не грошового), оскільки вона належить до штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи керуючись пунктами 7.3., 7.4. Договору №05/12-2018 від 05.12.2018 року позивач нарахував та заявив до стягнення із відповідача також суму штрафних санкцій: пені - 109 853 грн 91 коп. та 28 664,05 штрафу - 10%.

До позову долучено детальний розрахунок позовних вимог.

Згідно п. 7.3. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання Сторонами умов даного Договору чи Додатків, які є його невід`ємною частиною, така Сторона відшкодовує іншій Стороні спричинені цим збитки, у тому числі не отриманий прибуток (упущену вигоду) у розмірі спричинених збитків (упущеної вигоди) та додатково сплачує штраф у розмірі 10 відсотків від вартості поставки обумовленої партії Товару.

Враховуючи те, що позивачем доведено суду, а відповідачем не спростовано ту обставину, що відповідач не поставив повністю та своєчасно оплаченого йому позивачем товару, суд вважає правомірно заявленим позивачем до стягнення штраф у розмірі 28 664,05 10% від 286 640 грн 57 коп. - суми не поверненої оплати за товар, який не поставлено в строк відповідачем.

Згідно п. 7.4. Договору у випадку, порушення термінів поставки вказаних у Додатковій угоді, Постачальник зобов`язаним сплатити Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого Товару за кожний день прострочення

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом при дослідженні Договору поставки не встановлено, що він містить умови, які б збільшували строк нарахування пені у більш ніж на 6 місяців, а тому суми пені які нараховані позивачем поза межами цього строку не є підставно та обґрунтовано обраховані ним.

А тому, здійснивши власний розрахунок за допомогою програми: ЛІГА: ЗАКОН ЕЛІТ , з урахуванням періоду нарахування визначеного позивачем, обмеженнями ч. 6 статті 232 ГК України, суд вважає, правомірними, належним чином обрахованими, не запереченими відповідачем, та такими, що підлягають до задоволення заявлені до стягнення позивачем - 54 288 грн 95 коп. пені. В іншій частині позовних вимог у позові в цій частині (стягнення пені) слід відмовити.

4. Висновок суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» - 286 640 грн 57 коп. - сума попередньої оплати, 28 664 грн 05 коп. - штрафу, 54288 грн 95 коп. - пені.

В решті частині позовних вимог у позові відмовити.

4. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає, що спір у справі виник у результаті неправильних дій зі сторони відповідача, який належним чином не виконав умови договору із повної та своєчасної поставки товару.

А тому суд, використовуючи право, надане йому частиною 9 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем покладає повністю на відповідача у справі та присуджує стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» 6 377 грн 39 коп. судового збору.

У свою чергу, витрати на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, а тому суд присуджує стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» 10 440 грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

Враховуючи вищезазначене, керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 74-79, 86, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» - 286 640 грн 57 коп. - сума попередньої оплати, 28 664 грн 05 коп. - штрафу, 54288 грн 95 коп. - пені.

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» 6377 грн 39 коп. судового збору.

5. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» 10 440 грн 00 коп. правової допомоги.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. В іншій частині у позові відмовити.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НОБІЛЕСС» , вул. Євгена Сверстюка, буд. 19, м. Київ, 02660 (код ЄДРПОУ 38133825) ;

Відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «НОВЕ ЖИТТЯ» , с. Юськівці, Лановецький р-н., Тернопільська обл., 47422 (код ЄДРПОУ 30786954).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено на протязі десяти робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 17.09.2020.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко