Рішення

від 17.09.2020 по справі 926/1039/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року Справа № 926/1039/20 Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., секретар судового засідання Маковей М.О., розглянувши клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Валявське (вх. № 2010 від 07.09.2020 року) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Валявське

до державного підприємства Неполоковецький комбінат хлібопродуктів

про стягнення заборгованості у сумі 2088859,11 грн

Представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Валявське звернулось з позовом до державного підприємства Неполоковецький комбінат хлібопродуктів про стягнення заборгованості в сумі 2088859,11 грн (у т.ч.: основного боргу - 2021262,75 грн та пені - 67596,36 грн).

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.09.2020 року позов задоволено повністю та стягнуто з державного підприємства Неполоковецький комбінат хлібопродуктів (59330, Чернівецька область, Кіцманський район, смт Неполоківці, вул. Магістральна, буд. 43; код 00957152) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Валявське (59340, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Валява, вул. Головна, буд. 39-Б; код 30485740) заборгованість в сумі 2088859,11 грн (у т.ч.: основний борг - 2021262,75 грн та пеня - 67596,36 грн), та судовий збір в сумі 31332,89 грн.

07.09.2020 року від позивача надійшло клопотання разом з доказами направлення відповідачу за вх. № 2010, в якому позивач просить ухвалити додаткове рішення в даній справі та стягнути з державного підприємства Неполоковецький комбінат хлібопродуктів на користь товариства з обмеженою відповідальністю Валявське витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13100 грн.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року прийнято до розгляду та призначено розгляд клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Валявське (вх. № 2010 від 07.09.2020 року) про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у судовому засіданні на 17.09.2020 року - 15:00 год.

У судове засідання 17.09.2020 року сторони явку своїх повноважених представників не забезпечили хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 ст. 244 ГПК України).

Дослідивши подану заяву про розподіл судових витрат у справі № 926/1039/20, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону)

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Разом з чим, відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пункту 4 частин 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до клопотання про розподіл судових витрат надано: копію договору № 15/05 про надання правової допомоги від 15.05.2020 року, копію угоди про вартість правової допомоги від 15.05.2020 року, копію акту наданої правової допомоги з детальним описом послуг, наданих адвокатом, від 03.09.2020 року на загальну суму 13100 грн, а також копії квитанцій до прибуткового касового ордеру № 01 від 03.09.2020 року на суму 8000 грн та № 02 від 04.09.2020 року на суму 5100 грн.

Відповідно до п. 1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту з усіх правових питань, пов`язаних зі стягненням з ДП Неполоковецький комбінат хліоопродуктів сум дебіторської заборгованості.

Згідно п. 2.1 договору адвокат надає правову допомогу у вигляді: забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у зазначеному в п 1 1 договору статусі особи; надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних за інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво інтересів Клієнта у судах всіх інстанцій під час здійснення судочинства, а також в інших державних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів Клієнта в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.п. 4.1.-4.3. договору гонорар складається з суми вартості наданої правової/правничої допомоги, тарифи яких узгоджені сторонами та зазначені в додатках до цього договору. Розмір гонорару не залежить від досягнення чи недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт. До гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання договору, які підлягають окремому відшкодуванню на підставі підтверджуючих документів.

Згідно п. 4.4. договору факт наданої правової допомоги підтверджується актами наданих послуг. Відповідно до п. 5.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2021 року.

Угодою про вартість правової допомоги від 15.05.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Валявське (клієнт) та адвокат Тесліцький А.М. узгодили вартість правової допомоги, яка надавалась під час подачі позову до ДП Неполоковецький комбінат хлібопродуктів та розгляду справи в Господарському суді Чернівецької області: обговорення з клієнтом обставин справи, збір письмових доказів, пошук судової практики, розробка правової позиції, написання позовної заяви, подача позову до суду в сумі 5000 грн; участь в судових засіданнях в суді першої інстанції в сумі 1200 грн за одне засідання; підготовка та подання заяв з процесуальних питань (відзиву, відповіді на відзив, клопотань, заяв) в сумі 1000 грн за кожну заяву; інша правова допомога, пов`язана з виконанням договору в сумі 1000 грн за 1 год роботи.

Відповідно до акту наданої правової допомоги від 03.09.2020 року адвокатом було надано позивачу послуги, а саме: обговорення з клієнтом обставин справи, збір письмових доказів, розробка правової позиції, написання позовної заяви, подача позову до суду - в сумі 5000 грн; участь в підготовчому судовому засіданні в Господарському суді Чернівецької області 25.06.2020 року в сумі 1200 грн; участь в підготовчому судовому засіданні в Господарському суді Чернівецької області 11.08.2020 року в сумі 1200 грн; участь в судовому засіданні під час судового розгляду справи в Господарському суді Чернівецької області 02.09.2020 року в сумі 1200 грн; підготовка та подання відповіді на відзив в сумі 1000 грн; підготовка та подання заяви про збільшення позовних вимог в сумі 1000 грн; підготовка та подання заяви про незгоду із зупиненням провадження в справі в сумі 1000 грн, а також збір додаткових письмових доказів, підготовка супровідних заяв та їх подання до суду (заяви від 15.06.2020 року та 03.07.2020 року) - витрачено часу - 1 годи 30 хв. в сумі 1500 грн. Загальний розмір наданих послуг (правової допомоги) становить 13100 грн.

Таким чином, як вказує позивач, останнім були понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 13100 грн, згідно вищевказаного акту та квитанціях до прибуткового касового ордеру № 01 від 03.09.2020 року на суму 8000 грн та № 02 від 04.09.2020 року на суму 5100 грн.

А відтак, враховуючи, що судом задоволено позовні вимоги позивача повністю, витрати позивача на професійну правову допомогу у розмірі 13100 грн у відповідності до положень ст. 129 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача повністю.

Враховуючи викладене та керуючись статтями ст. ст. 123-129, 221, 232, 244, 255-257 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Стягнути з державного підприємства Неполоковецький комбінат хлібопродуктів (59330, Чернівецька область, Кіцманський район, смт Неполоківці, вул. Магістральна, буд. 43; код 00957152) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Валявське (59340, Чернівецька область, Кіцманський район, с. Валява, вул. Головна, буд. 39-Б; код 30485740) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 13100 грн.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили в строки та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки та в порядку, визначеними ст. 255-257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 17.09.2020 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.В. Швець