Ухвала

від 15.09.2020 по справі 5004/1113/12

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 5004/1113/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.,

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ",

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк",

розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк" - Темчишин В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Волинській області за вх. № 6390/2020

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020

у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. (головуючий), Крейбух О.Г., Демидюк О.О.

та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019

у складі судді Шум М.С.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 ухвалою Господарського суду Волинської області порушено провадження у справі у справі № 5004/1113/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк" (далі - ТзОВ "Доброслав-Луцьк").

07.10.2019 до Господарського суду Волинської області надійшла заява від розпорядника майном ТзОВ "Доброслав-Луцьк" Темчишина В.П. про затвердження мирової угоди від 02.10.2019 у справі № 5004/1113/12 про банкрутство ТзОВ "Доброслав-Луцьк".

18.10.2019 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі № 5004/1113/12, серед іншого, задоволено заяву розпорядника майна ТзОВ "Доброслав-Луцьк" Темчишина В.П. № 221 від 07.10.2019 про затвердження мирової угоди по справі № 5004/1113/12 . Затверджено мирову угоду у справі № 5004/1113/12 про банкрутство ТзОВ "Доброслав-Луцьк", підписану 02.10.2019 керівником боржника, головою комітету кредиторів та заставним кредитором і схваленої комітетом кредиторів (протокол № 1 від 23.09.2019). Провадження у справі № 5004/1113/12 за заявою ТзОВ "Волинькисень ЛХЗ", Фізичної особи - підприємця Садового В.І. до ТзОВ "Доброслав-Луцьк" про банкрутство закрито.

16.01.2020 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) на ухвалу Господарського суду Волинської області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 (в частині затвердження мирової угоди) у справі № 5004/1113/12 залишено без змін. Справу № 5004/1113/12 повернуто Господарському суду Волинської області.

08.04.2020 ухвалою Верховного Суду відмовлено ГУ ДПС у Волинській області у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків; касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області за вх. № 1894/2020 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 5004/1113/12 повернуто скаржнику.

19.08.2020 ГУ ДПС у Волинській області до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Північно-західний апеляційний господарський суд повторно подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12 в частині затвердження мирової угоди і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

27.08.2020 зазначену касаційну скаргу передано колегії суддів у складі: головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Банаська О.О., Васьковського О.В.

Однак касаційна скарга ГУ ДПС у Волинській області не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою) ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01.01.2020 року встановлений у розмірі 2 102 грн.

Таким чином, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в сумі 2 102 грн.

Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Також відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

У даному випадку повний текст оскаржуваної постанови складено 23.01.2020 , тому останнім днем строку, встановленого для оскарження зазначеної постанови апеляційної інстанції в касаційному порядку було 12.02.2020 .

В порушення зазначених вимог, ГУ ДПС у Волинській області касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12 вдруге подано до Верховного Суду з порушенням строку на касаційне оскарження, а саме 19.08.2020, що підтверджується відміткою на поштовому конверті зі штриховим ідентифікатором 4302452900875, разом із клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень.

Вказане клопотання мотивовано тим, що 06.02.2020 ГУ ДПС у Волинській області вперше звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12.

Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2020 вищезазначену касаційну скаргу було залишено без руху, у зв`язку з тим, що до неї не додано документ про сплату судового збору та надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, ГУ ДПС у Волинській області 16.03.2020 подано клопотання про продовження терміну на усунення недоліків даної касаційної скарги.

Однак, ухвалою Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 5004/1113/12 у задоволенні клопотання ГУ ДПС у Волинській області для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги відмовлено та повернуто касаційну скаргу скаржнику.

Скаржник зазначає, що підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на касаційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір.

Разом з тим, контролюючий орган вказує, що вживав всіх заходів для вчасної сплати судових витрат. Зокрема звертався до ДПС України з листами про виділення коштів.

Скаржник звертає увагу Суду, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України. У свою чергу, факт пропуску ГУ ДПС у Волинській області строку на касаційне оскарження та необхідність поновлення такого строку є, на думку скаржника, необхідною умовою для реалізації ГУ ДПС у Волинській області права на повторне звернення до Суду з касаційною скаргою після повернення первісної касаційної скарги.

З урахуванням викладеного, скаржник просить Суд визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити ГУ ДПС у Волинській області строк на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвали Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12.

Розглянувши клопотання Головного управління Державної податкової служби у Волинській області про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Колегія суддів зазначає, що факт неможливості сплати судового збору за подання касаційної скарги в межах строку на касаційне оскарження не може вважатися поважною причиною неусунення недоліків, що призвело до повернення первісної касаційної скарги, та пропуску строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвали Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо сплати судово збору. Так, ухвалу Касаційного господарського суду від 08.04.2020 про повернення первісно поданої касаційної скарги ГУ ДПС у Волинській області на постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвали Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12 направлено скаржнику 10.04.2020 та отримано ним 23.04.2020 (згідно з даними сайту "Укрпошта" за трек-номером 0101615038424), проте повторно до Касаційного господарського суду скаржник звернувся лише 19.08.2020 , тобто зі спливом майже 4-х місячного строку.

Щодо посилань скаржника на неможливість вчасно сплатити судовий збір, Суд зазначає, що дії скаржника фактично вже призвели до відстрочення сплати ним судового збору, що положеннями статті 8 Закону України "Про судовий збір" для нього не передбачено.

Окрім цього, навіть з моменту отримання ухвали від 08.04.2020 (23.04.2020) до моменту подання повторної касаційної скарги (19.08.2020) пройшло 118 днів, що більше як за строк на усунення недоліків касаційної скарги, так і строк на касаційне оскарження. При цьому, подаючи касаційну скаргу повторно, скаржником так і не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказів на підтвердження наведених скаржником підстав неможливості звернутися з касаційною скаргою в межах розумного строку, та які б підтверджували наявність особливих та непереборних обставин, що перешкодили усунути недоліки касаційної скарги та подати невідкладно повторну касаційну скаргу до матеріалів вказаного клопотання не надано.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Недоліки вперше поданої касаційної скарги усувалися скаржником у строк, що перевищує строк касаційного оскарження, незважаючи на те що усунення таких недоліків потребує менше часу ніж на підготовку подачі касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку Головного управління Державної податкової служби у Волинській області та про залишення касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12 без руху, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - навести Суду інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а також надати Суду документ про сплату (зарахування) судового збору в установленому законом порядку та розмірі, а саме 2 102 грн.

Керуючись статтями 234, 288, частиною третьою статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними наведені Головним управлінням Державної податкової служби у Волинській області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвали Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12.

2. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12 залишити без руху.

3. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у Волинській області строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

Л. Катеринчук