Ухвала

від 08.10.2020 по справі 5004/1113/12

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 жовтня 2020 року

м. Київ

Справа № 5004/1113/12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.,

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ",

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк",

розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк" - Темчишин В.П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Волинській області за вх. № 6390/2020

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020

у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. (головуючий), Крейбух О.Г., Демидюк О.О.

та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019

у складі судді Шум М.С.

у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинькисень ЛХЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 ухвалою Господарського суду Волинської області порушено провадження у справі у справі № 5004/1113/12 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Доброслав-Луцьк" (далі - ТзОВ "Доброслав-Луцьк").

07.10.2019 до Господарського суду Волинської області надійшла заява від розпорядника майном ТзОВ "Доброслав-Луцьк" Темчишина В.П. про затвердження мирової угоди від 02.10.2019 у справі № 5004/1113/12 про банкрутство ТзОВ "Доброслав-Луцьк".

18.10.2019 ухвалою Господарського суду Волинської області у справі № 5004/1113/12, серед іншого, задоволено заяву розпорядника майна ТзОВ "Доброслав-Луцьк" Темчишина В.П. № 221 від 07.10.2019 про затвердження мирової угоди по справі № 5004/1113/12 . Затверджено мирову угоду у справі № 5004/1113/12 про банкрутство ТзОВ "Доброслав-Луцьк", підписану 02.10.2019 керівником боржника, головою комітету кредиторів та заставним кредитором і схваленої комітетом кредиторів (протокол № 1 від 23.09.2019). Провадження у справі № 5004/1113/12 за заявою ТзОВ "Волинькисень ЛХЗ", Фізичної особи - підприємця Садового В.І. до ТзОВ "Доброслав-Луцьк" про банкрутство закрито.

16.01.2020 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області) на ухвалу Господарського суду Волинської області залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 (в частині затвердження мирової угоди) у справі № 5004/1113/12 залишено без змін. Справу № 5004/1113/12 повернуто Господарському суду Волинської області.

08.04.2020 ухвалою Верховного Суду відмовлено ГУ ДПС у Волинській області у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків; касаційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області за вх. № 1894/2020 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 5004/1113/12 повернуто скаржнику.

19.08.2020 ГУ ДПС у Волинській області до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Північно-західний апеляційний господарський суд повторно подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12 в частині затвердження мирової угоди і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

15.09.2020 ухвалою Верховного Суду визнано неповажними наведені Головним управлінням Державної податкової служби у Волинській області підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвали Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12; касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12 було залишено без руху, з наданням скаржнику строку на усунення недоліків, а саме - навести Суду інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, а також надати Суду документ про сплату (зарахування) судового збору в установленому законом порядку та розмірі, а саме 2 102 грн.

24.09.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у Волинській області отримано ухвалу Верховного Суду від 15.09.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу. Таким чином, останнім днем строку на усунення недоліків касаційної скарги було 05.10.2020 (включно).

02.10.2020 скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження (отриману Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду 06.10.2020), в обґрунтування якого скаржник зазначає, що факт пропуску ГУ ДПС у Волинській області строку на касаційне оскарження та необхідність поновлення такого строку є необхідною умовою для реалізації ГУ ДПС у Волинській області права на повторне звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою з додатковим обґрунтуванням дотримання контролюючим органом строку на касаційне оскарження. Скаржник зазначає, що первісна касаційна скарга була подана своєчасно (у межах встановленого строку), що свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, на які посилається ГУ ДПС у Волинській області у зазначеному клопотанні.

Крім того, скаржник наголошує Суду, що є бюджетною установою, фінансування якої здійснюється виключно за рахунок коштів Державного бюджету, а відтак залежить від обсягу встановлених бюджетних асигнувань, призначених для реалізації завдань та функцій контролюючого органу.

Розпорядження відповідними коштами, як стверджує скаржник, не є довільним та беззастережним і вимагає дотримання цілого ряду технічних дій та узгоджень з врахуванням різних факторів і обставин, навіть зважаючи на те, що держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити повний обсяг фінансування на вказані цілі у кошторисах бюджетних установ.

На даний час ГУ ДПС у Волинській області у зв`язку з обмеженим фінансуванням не має фактичної можливості здійснити сплату судового збору в даній справі, що підтверджується випискою з Системи дистанційного обслуговування ПТК "Клієнт казначейства-Казначейство" від 30.09.2020 (додається). Станом на 30.09.2010 залишок коштів на рахунку 2800, призначеного на сплату судового збору, становить 215,45 грн. Станом на 02.10.2020 фінансування з даного напрямку не відновлено.

Також на підтвердження недостатнього фінансування в період з моменту надіслання первісної касаційної скарги до подання повторної такої скаржник надає Суду додатково виписки з Системи дистанційного обслуговування ПТК "Клієнт казначейства-Казначейство".

Водночас, на думку скаржника, неможливість сплати судового збору при зверненні до Суду не може ставитись в основу нівелювання права на справедливий суд та похідних від нього засад, навіть, якщо заявником є державний орган, адже у переважній більшості випадків основною метою його діяльності є забезпечення реального втілення верховенства права.

З урахуванням викладеного, скаржник просить Суд визнати поважними підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та поновити Головному управлінню ДПС у Волинській області строк для подання касаційної скарги постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019.

У даному випадку колегія суддів вказує, що зазначені ГУ ДПС у Волинській області доводи не приймаються Судом, оскільки будуються на обставинах, які ухвалою Верховного Суду від 15.09.2020 Суд вже визнав необґрунтованими.

При цьому суд касаційної інстанції враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, оцінивши наведені у заяві доводи скаржника про причини пропуску строку на касаційне оскарження, Суд не вважає їх поважними, оскільки такі причини носять суб`єктивний характер та є такими, що залежали виключно від свідомого волевиявлення скаржника.

З цього питання Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).

Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

За приписами абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу ГУ ДПС у Волинській області, що у порушення вимог пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржником не усунуто недоліків поданої ним же касаційної скарги в частині сплати судового збору у розмірі 2 102 грн. Натомість ГУ ДПС у Волинській області просить Суд надати йому більш тривалий строк для усунення недоліків касаційної скарги у справі № 5004/1113/12 в цій частині.

Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Волинській області про продовження строку на усунення недоліків в частині сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, тобто закріплено крайній строк на усунення недоліків заяви/скарги, який не може бути продовжений судом. Отже наданий касаційним судом ухвалою від 15.09.2020 десятиденний строк на усунення недоліків касаційної скарги не може бути продовжений, що відповідно унеможливлює задоволення заяви про продовження строку на усунення недоліків скарги. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17 та від 03.12.2018 у справі № 904/5995/16.

Верховним Судом також беруться до уваги і факт подання касаційної скарги за вх. № 1894/2020, як факт, який підтверджує, що заявник безпосередньо має користуватись правами у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки дана касаційна скарга вже залишались без руху з підстав несплати судового збору в установленому законом порядку та розмірі. А в подальшому ухвалою від 08.04.2020 Головному управлінню ДПС у Волинській області було відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків та повернуто касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області за вх. № 1894/2020 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 5004/1113/12 скаржнику.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, про необґрунтованість клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та, як наслідок, про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у Волинській області у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків.

2. Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у Волинській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

3. Відмовити Головному управлінню Державної податкової служби у Волинській області у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та на ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.10.2019 у справі № 5004/1113/12.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

Л. Катеринчук