Ухвала

від 18.09.2020 по справі 560/5499/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/5499/20

УХВАЛА

18 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, в якому просить визнати протиправною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження.

Одночасно з позовною заявою до суду 17 вересня 2020 року надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також заборонити комунальному підприємству Наркевицької селищної ради "Наркевицький комбінат комунальних підприємств" (ЄДРПОУ 31623720) вчиняти дії, що стосуються предмета спору, а саме здійснювати відрахування із доходів боржника на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича від 21.08.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Заява мотивована тим, що зупинення стягнення на заробітну плату необхідне для запобігання порушенню прав та законних інтересів ОСОБА_1 , яке може виникнути внаслідок виконання спірної постанови, що має ознаки протиправності.

Щодо цієї заяви суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Тобто заходи забезпечення позову застосовуються для гарантування виконання рішення адміністративного суду, недопустимості завдання позивачеві непоправної шкоди, що може призвести до неможливості виконання рішення суду в майбутньому. При цьому, позивач повинен навести докази для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Положеннями частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Суд при розгляді заяви про забезпечення позову повинен встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до вимог частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Разом з тим, позивач не навів мотивів, які б давали підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Доводи ж позивача про те, що звернення стягнення на його заробітну плату в майбутньому може призвести до порушення прав та законних інтересів, оскільки буде здійснено на підставі спірної постанови, що має ознаки протиправності, на думку суду, є його суб`єктивними судженнями та не підтверджені жодними доказами. Так, позивач не надав доказів на підтвердження факту стягнень грошових коштів з його заробітної плати. При цьому, надана позивачем копія постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 21.08.2020 свідчить лише про сам факт винесення такої постанови, та намір приватного виконавця здійснювати таке стягнення. Проте не може бути підтвердженням, що із заробітної плати позивача були стягнуті грошові суми.

Висновки суду про протиправність постанови від 21.08.2020 до розгляду справи по суті, означатимуть надання оцінки оскарженому рішенню без урахування усіх доводів та доказів учасників справи у сукупності, оскільки перевірка протиправності постанови можлива лише на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності. Тобто, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Забезпечення позову у такий спосіб, без дослідження всіх обставин та доказів у справі на цій стадії, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.

Крім цього, провадження у справі, що розглядається, відкрито ухвалою суду від 18.09.2020 відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, яка передбачає десятиденний строк розгляду справ такої категорії.

Постановою ВП №62757360 від 21.08.2020 встановлено стягнення в межах лише 20% сум заробітної плати чи інших доходів позивача, і не передбачено стягнення усієї суми боргу одним платежем.

Отже, враховуючи не доведення позивачем факту стягнення коштів з його заробітної плати, скорочені строки розгляду справи та відсутність підстав, які б вказували на стягнення з позивача усієї суми заборгованості, суд дійшов висновку, що невжиття заходів забезпечення позову не матиме наслідком істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою позивача.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк