Постанова

від 17.09.2020 по справі 160/1245/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1245/20 (суддя Бондар М.В., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами комунального підприємства Покровський комбінат комунальних послуг ДЖЕРЕЛО , Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №160/1245/20 за позовом комунального підприємства Покровський комбінат комунальних послуг ДЖЕРЕЛО до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа - Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Покровський комбінат комунальних послуг ДЖЕРЕЛО (далі - КП ПККП ДЖЕРЕЛО ) 29 січня 2020 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, третя особа - Покровська сільська рада Нікопольського району Дніпропетровської області в якому, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН-3304/268/АВ/ТД-ФС/614 від 10.12.2019 року, прийняту Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно притягнув позивача до відповідальності за допуск до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оскільки зазначені особи надавали послуги за цивільно-правовими договорами. При цьому трудові відносини між зазначеними особами та позивачем були відсутні.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року позов задоволено частково.

Суд, визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН-3304/268/АВ/ТД-ФС/614 від 10.12.2019 року в частині накладення штрафу в розмірі 250380 (двісті п`ятдесят тисяч триста вісімдесят) гривень 00 копійок. У задоволенні іншої частини позову - відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що висновки відповідача в частині порушення позивачем вимог статті 24 КЗпП України, а саме наявність неоформлених трудових відносин із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (на підставі договору від 20.09.2019 року) є безпідставними, в той час як правовідносини між КП ПККП ДЖЕРЕЛО та ОСОБА_1 на підставі договору від 01.07.2016 року мають ознаки трудових та підпадають під дію законодавства про працю в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову позивач оскаржив його до апеляційного суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.01.2020 року у справі №182/8591/19 провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.3 ст.41 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, та цією постановою встановлено, що ОСОБА_1 дійсно надавав послуги електрика в рамках цивільно-правового договору, а отже суд повинен був врахувати зазначені обставини та враховуючи правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі №817/475/17 задовольнити позов повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що основним видом господарської діяльності позивача є забір, очищення та постачання води, а отже робота, яку виконували ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відноситься до видів господарської діяльності КП ПККП ДЖЕРЕЛО та відноситься до робіт з підвищеною небезпекою. Зазначає про те, що послуги надані зазначеними особами мають ознаки трудових відносин враховуючи те, що штатний розпис КП ПККП ДЖЕРЕЛО передбачав наявність посад, послуги за якими надавалися за цивільно-правовими договорами; була проведена систематична оплата праці; надані послуги носили систематичний характер.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції третя особа оскаржила його до апеляційного суду, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідачем проведено контрольний захід не передбачений законом, оскільки відповідач повинен був керуватися положеннями закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а не Порядком №823, як наслідок оскаржувна постанова підлягає скасуванню.

Згідно з відзивами на апеляційну скаргу позивача та третьої особи відповідач просить у їх задоволені відмовити рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що в період з 25.10.2019 року по 31.10.2019 року інспектором праці Іващенко Ігорем Івановичем відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №823 у присутності директора ОСОБА_4 проведено інспекційне відвідування КП ПККП ДЖЕРЕЛО на підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 23.10.2019 №796-І та направлення від 23.10.2019 №460-Н.

За результатами інспекційного відвідування складено акт №ДН3304/268/АВ від 31.10.2019 року, у висновках якого встановлено порушення позивачем частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України (а.с.27-34).

Позивач, не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки №ДН3304/268/АВ від 31.10.2019 року, подав заперечення та просив скасувати цей акт.

08.11.2019 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис №ДН3304/268/АВ/П про усунення виявлених порушень, в якому вказано про необхідність у строк до 20.11.2019 року усунути порушення частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України - оформити трудові відносини з працівниками належним чином (а.с.34).

10.12.2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем винесено постанову №ДН-3304/268/АВ/ТД-ФС/614 про накладення штрафу у розмірі 375570,00 грн. за порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, частини 1 статті 21 КЗпП України (а.с.23-26).

Законність та обгрунтованість вищезазначеної постанови є предметом спору переданого на вирішення суду.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

У відповідності до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами пп. 9 п. 4 Положення №96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до п. 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держпраці може покладати виконання завдань на утворені територіальні органи за міжрегіональним принципом.

Частиною 1 статті 259 КЗпП України передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. №823 (далі Порядок №823) передбачено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до п. 2 Порядку №823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.п. 27 - 29 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно з п. а,б,с ч. 1 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі (далі - Конвенція), ратифікованою Законом України Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості і торгівлі від 08.09.2014 року № 1985-ІV інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються …

Крім того, відповідно до ч. 2 цієї статті, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Частина 1 статті 9 Конституції України встановлює, що Чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України Про міжнародні договори України у разі розбіжності правил міжнародного договору України з правилами внутрішнього законодавства України слід застосовувати правила міжнародного договору.

Таким чином, органи Держпраці здійснюють заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами на підставі Конвенції Міжнародної організації праці, КЗпП України, Закону №877-V (в певній частині) та Порядку № 823.

За наведеного спростовуються доводи третьої особи про відсутність законних підстав здійснення заходів державного нагляду органами Держпраці.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем - КП ПККП ДЖЕРЕЛО , наказ про проведення перевірки та правомірність дій відповідача щодо її проведення не оскаржується, а тому доводи третьої особи в апеляційній скарзі щодо протиправності такої перевірки фактично виходять за межі позовних вимог, що в свою чергу свідчить про намагання третьої особи домогтися нового судового розгляду справи під час апеляційного провадження, а не перегляду рушення суду першої інстанції.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України Про охорону праці працівник це виключно та особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу зазначених норм вбачається, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Тобто, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного результату праці.

Водночас, судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що протягом 2016-2019 року КП ПККП ДЖЕРЕЛО було укладено договори:

- з ОСОБА_1 (без номеру) від 01.07.2016 року терміном дії з 01.07.2016 року по 31.05.2019 року;

- з ОСОБА_1 (без номеру) від 20.09.2019 року терміном дії з 20.09.2019 року по 30.09.2019 року;

- з ОСОБА_2 (без номеру) від 04.01.2018 року терміном дії з 04.01.2018 року по 28.02.2018 року;

- з ОСОБА_3 (без номеру) від 06.02.2019 терміном дії з 06.02.2019 року по 29.03.2019 року.

Відповідно до договору від 04.01.2018 року, укладеного між КП ПККП ДЖЕРЕЛО (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець), останній зобов`язаний взяти на себе та виконувати роботу (надати послуги) слюсаря, строк надання послуг з 04.01.2018 року по 28.02.2018 року (а.с.42).

Згідно з пунктом 1.3 Договору Замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану Виконавцем роботу. Пунктом 2.1 визначено, що за виконану роботу Замовник сплачує Виконавцеві винагороду за домовленістю.

Додатком від 04.01.2018 року до договору встановлено технічне завдання: демонтаж засувок, кранів, труб на водонапірній башні у зв`язку з демонтажем водонапірної башні (а.с.43).

В акті №1 прийому наданих послуг цивільно-правового договору від 30.01.2018 року вказано, що Виконавець надав послуги, а Замовник прийняв і, враховуючи зазначене, винагорода Виконавця склала 3723,00 грн. (без ПДВ) (а.с.44).

В акті №2 прийому наданих послуг цивільно-правового договору від 28.02.2018 року вказано, що Виконавець надав послуги, а Замовник прийняв і, враховуючи зазначене, винагорода Виконавця склала 1228,59 грн. (без ПДВ) (а.с.44).

Факт проведення оплати підтверджується видатковими касовими ордерами від 29.01.2018 року, 07.02.2018 року, 14.02.2018 року, 06.03.2018 року, 14.03.2018 року (а.с.77, 78, 79 зворот)

Аналіз вищезазначеної угоди, актів складних на її виконання та періодичність оплати послуг свідчить про те, що послуги слюсаря ОСОБА_2 надавалися у зв`язку з демонтажем водонапірної башні, що свідчить про їх разовий та тимчасовий характер, після їх закінчення діяльність припиняється, що притаманно цивільно-правовим відносинам.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що оплата наданих послуг не носить систематичний характер притаманний оплаті процесу праці, а враховуючи розміри та періди оплати послуг видатковими касовими ордерами від 29.01.2018 року, 07.02.2018 року, 14.02.2018 року, 06.03.2018 року, 14.03.2018 року на різні суми можна зробити висновок про оплату КП ПККП ДЖЕРЕЛО результату праці ОСОБА_2 , а не процесу.

Доводи відповідача в апеляційнй скарзі про наявність вакансії слюсаря у КП ПККП ДЖЕРЕЛО не може бути підставою для висновку щодо наявності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_2 , оскільки при наявності такої осади у штаті позивач не позбавлений права користатися послугами слюсаря за цивільно-правовим договором на певну роботу та за відсутності процесу праці.

Відповідно до договору від 06.02.2019 року, укладеного між КП ПККП ДЖЕРЕЛО (Замовник) та ОСОБА_3 (Виконавець), останній зобов`язаний взяти на себе та виконувати роботи (надати послуги) вантажника. Строк надання послуг з 06.02.2019 по 29.03.2019 року (а.с.39).

Згідно з пунктом 1.3 Договору замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану виконавцем роботу. Пунктом 2.1 визначено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю.

Додатком від 06.02.2019 року до договору встановлено технічне завдання: погрузка цегли, сміття при демонтажу водонапірної башні (а.с40).

В акті №1 прийому наданих послуг цивільно-правового договору від 28.02.2019 року вказано, що виконавець надав послуги, а замовник прийняв їх, враховуючи зазначене, винагорода виконавця склала 4173,00 грн. (без ПДВ).

В акті №2 прийому наданих послуг цивільно-правового договору від 29.03.2019 року вказано, що виконавець надав послуги, а замовник прийняв і, враховуючи зазначене, винагорода виконавця склала 4173,00 грн. (без ПДВ) (а.с.41).

Факт проведення оплати підтверджується видатковими касовими ордерами від 18.03.2019 року, 08.04.2019 року та від 17.04.2019 року (а.с.162, 164, 165).

Аналіз вищезазначеної угоди, актів складних на виконання її та періодичність оплати послуг свідчить про те, що послуги вантажника ОСОБА_3 надавалися у зв`язку з демонтажем водонапірної башні, що що свідчить про їх разовий та тимчасовий характер, після їх закінчення діяльність припиняється, що притаманно цивільно-правовим відносинам.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги й те, що оплата наданих послуг не носить систематичний характер притаманний оплаті процесу праці, а враховуючи розміри та періди оплати послуг видатковими касовими ордерами від 18.03.2019 року, 08.04.2019 року та від 17.04.2019 року на різні суми можна зробити висновок про оплату КП ПККП ДЖЕРЕЛО результату праці ОСОБА_3 , а не його процесу.

Відповідно до договору від 20.09.2019 року, укладеного між КП ПККП ДЖЕРЕЛО (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець), останній зобов`язаний взяти на себе та виконувати роботи (надати послуги) електрика. Строк надання послуг з 20.09.2019 по 30.09.2019 року (а.с.127).

Згідно з пунктом 1.3 Договору замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану виконавцем роботу. Пунктом 2.1 визначено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду за домовленістю у розмірі 3125,75 грн.

Факт надання послуг (заміна електролампочок на насосній - 21 шт., ремонт розеток - 5 шт., ремонт вимиачів - 7 шт.) підтверджується актом прийому наданих послуг цивільно-правового договору від 11.10.2019 року на суму 1710,93 грн. (а.с.143).

За виконану роботу ОСОБА_1 отримав винагороду, що підтверджується видатковим касовим ордером від 11.10.2019 року в сумі 1710,93 грн. (а.с.167).

Проаналізувавши наведені документи, суд приходить до висновку, що надані послуги не носили систематичного характеру, а були спрямовані на виконання певної роботи протягом нетривалого часу, що вбачається з акта прийому наданих послуг. При цьому, враховуючи винагороду визначену пунктом 2.1 договору (3125,75 грн.) та фактичну винагороду отриману ОСОБА_1 (1710,93 грн.) можна зробити висновок про виплату йому винагороди за надані послуги, а не не процес праці.

Відповідно до договору від 01.07.2016 року, укладеного між КП ПККП ДЖЕРЕЛО (Замовник) та ОСОБА_1 (Виконавець), останній зобов`язаний взяти на себе та виконувати роботу (надати послуги) електрика, строк надання послуг з 01.06.2016 по 31.05.2019 року (а.с.126).

Згідно з пунктом 1.3 Договору замовник зобов`язаний своєчасно прийняти та оплатити виконану виконавцем роботу.

Пунктом 2.1 визначено, що за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду у розмірі 0,25 від мінімальної заробітної плати.

Враховуючи те, що у договрі містяться відомості про загальну вартість робіт, а не оплату за надання конкретної послуги виходячи з її обсягу, суд апеляційної інстанції зробив висновок про домовленість сторін щодо регулярної оплати процесу праці, а не її результату.

При цьому, факт роботи ОСОБА_1 в Покровському ДНЗ Казка не нівелює факт виконання ним процесу праці електрика у період визначений договором у КП ПККП ДЖЕРЕЛО та не звільняє позивача від обов`язку допуску працівника до роботи лише після укладення трудового договору. Трудове законодавство у таких випадках дозволяє роботу за сумісництвом, тобто одночасно на двох різних підприємствах.

Крім того, слід звернути увагу на те, що позивачем 06.03.2020 року до матеріалів справи долучено копії актів прийому наданих послуг цивільно-правового договору №1 від 31.08.2016 року, №2 від 09.11.2016 року, №1 від 27.03.2017 року, №2 від 22.05.2017 року, №3 від 06.07.2017 року, №4 від 11.08.2017 року, №5 від 21.12.2017 року, №1 від 02.02.2018 року, №2 від 27.04.2018 року, №3 від 03.07.2018 року, №4 від 29.08.2018 року, №5 від 09.11.2018 року, №6 від 26.11.2018 року, №1 від 26.03.2019 року, №2 від 28.08.2019 року, в яких, здебільшого, надані послуги полягали у заміні електролампочок, ремонті вимикачів, розеток та іншої техніки (а.с.128-142).

За виконану роботу з ОСОБА_1 проводився розрахунок, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 31.08.2016 року, 09.11.2016 року, 27.03.2017 року, 22.05.2017 року, 06.07.2017 року, 11.08.2017 року, 21.12.2017 року, 02.02.2018 року, 27.04.2018 року, 03.07.2018 року, 29.08.2018 року, 09.11.2018 року, 26.11.2018 року, 26.03.2019 року, 28.08.2019 року. В переважній більшості видаткових касових ордерів зазначено про виплату ОСОБА_1 заробітної плати.

З досліджених документів встановлено, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_1 за договором від 01.07.2016 року мали триваючий характер (майже 3 роки), ОСОБА_1 систематично виконувались однотипні роботи по заміні електролампочок та ремонту вимикачів, розеток та іншої техніки, що притаманно трудовим відносинам та свідчить про виконання процесу праці з боку ОСОБА_1 .

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що аналіз договору від 01.07.2016 року та актів складних на виконання його свідчить про те, що послуги електрика ОСОБА_1 полягають у зобов`язанні виконувати роботу електрика протягом майже 3 років та за 0,25 від мінімальної заробітної плати, тобто чітко встановленої ставки, а не у продажі результатів праці, оскільки ні договір ні акти не містять певного визначеного обсягу робіт та їх результату, не містять вони і відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен електрик передати замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Відтак, правовідносини між КП ПККП ДЖЕРЕЛО та ОСОБА_1 на підставі договору від 01.07.2016 року мають ознаки трудових та підпадають під дію законодавства про працю в повному обсязі.

Дії позивача щодо укладання цивільно-правового договору не надають зазначеним трудовим відносинам, що виникли між позивачем та ОСОБА_1 , цивільно-правового характеру. Форма договора не визначає його суть.

При цьому, підміна трудового договору цивільно-правовим перешкоджають реалізації фізичній особі права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки.

Таким чином, суд погоджується із викладеними у акті висновками відповідача про те, що позивачем здійснено допуск до роботи ОСОБА_1 у 2016 році без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в діях КП ПККП ДЖЕРЕЛО наявне порушення частини 1 статті 21, частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України щодо не укладення із фізичною особою ОСОБА_1 з 2016 році трудового договору та фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

На підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України (в редакції, чинній на час вчинення порушення та застосування штрафу) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При цьому, посилання позивача в доводах апеляційної скраги на наявність постанови Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.01.2020 року у справі №182/8591/19 якою провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.3 ст.41 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки відсутність складу адміністративного правопорушення в діях посадової особи позивача не є підставою для скасування постанови про накладення штрафу на підприємство за порушення законодавства про працю.

Щодо обставини зазначення відповідачем у відзиві на позов та інших документах проведення перевірки, за адресою позивача, ФОП ОСОБА_5 а не позивача, слід зазначити, що згідно з поясненнями представника відповідача це є опискою особи яка складала ці документи, та на думку суду не може бути підставою для задоволення позову.

Відповідно до п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 справа Руїз Торіха проти Іспанії суд наголошує на тому, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи те, що судовим рішенням у цій справі надано необхідне та достатнє обґрунтування щодо підстав для часткового задоволення заявлених позивачем позовних вимог, при цьому суд дослідив усі основні питання віднесені на його розгляд, суд апеляційної інстанції вважає, що всі інші аргументи апеляційної скарги не є доречними і важливими аргументами, оскільки не спростовують висновки суду щодо підстав для часткового задоволення позову у цій справі.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги комунального підприємства Покровський комбінат комунальних послуг ДЖЕРЕЛО , Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Покровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №160/1245/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 17 вересня 2020 року.

Повне судове рішення складено 18 вересня 2020 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко