Постанова

від 16.09.2020 по справі 465/769/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Марків Ю.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 465/769/18 пров. № А/857/8718/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З.

представника апелянта: Гриниха О.Я.

представника позивача: Алексеєнко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 03 липня 2020 року у справі № 465/769/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Західуніверсал плюс до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ :

15.02.2018р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Західуніверсал плюс (надалі ТзОВ Західуніверсал плюс ) звернувся в суд з позовом з врахуванням заяви про зміну позовних вимог до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Львівської міської ради щодо включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі м. Львова тимчасової споруди за адресою: м. Львів, проспект В.Чорновола 101 із зазначенням власником ТзОВ Західуніверсал плюс ( Додаток 1 до ухвали Львівської міської ради № 1568 від 02.03.2017р. ( справа № 465/769/18 ).

05.03.2018р. позивач ТзОВ Західуніверсал плюс звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в якому просив суд:

- зобов`язання Львівську міську раду внести зміни до ухвали № 1568 від 02.03.2017р. шляхом включення до Переліку тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у Шевченківському районі м. Львова тимчасової споруди за адресою: м. Львів, проспект Чорновола, 101 із зазначенням власником ТзОВ Західуніверсал плюс . ( Додаток 1 до ухвали міської ради № 1568 від 02.03.2017р.)

- зобов`язати Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради укласти з ТзОВ Західуніверсал плюс договір окремих конструктивних елементів благоустрою для розміщення тимчасової споруди за адресою: м. Львів, проспект В.ЧОрновола,101 на умовах типових договорів. ( справа № 465/6785/17 ).

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 06.03.2018р. об`єднано в одне провадження адміністративну справу № 465/769/18 з адміністративною справою № 465/6785/17 та присвоєно об`єднаній справі № 465/769/18.

02.07.2020р. позивач звернувся в суд з заявою про застосування заходів забезпечення позову, шляхом заборонити Львівській міській раді, Виконавчому комітету Львівської міської ради, Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради, Комунальному підприємству Адміністративно - технічне управління та будь - яким іншим уповноваженим ними особам вчиняти дії спрямовані на демонтаж належної ТОВ Західуніверсал плюс тимчасової споруди за адресою: м. Львів, пр. В. Чорновола, 101.

Ухвалою Франківського районного суду міста Львова від 03.07.2020р заяву про забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись із даною ухвалою, апелянт Львівська міська рада подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 03.07.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

Представник апелянта Гриних О.Я. в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу із підстав уній зазначених.

Представник позивача Алексеєнко А.А. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ч. 2 ст. 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Відповідно до п.17 абз.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008р. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Як видно із змісту заяви про забезпечення позову, порушення прав ТзОВ Західуніверсал плюс відбулось в результаті самостійних дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що виявилось у протиправному вилученні з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові належної позивачеві тимчасової споруди яка знаходиться за адресою м.Львів, проспект В.Чорновола, 101 ухвалою від 10.11.2016р. №1216 Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015р. №4527 Про провадження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова .

Крім того, відповідач не включив вказану споруду в додаток №1 ухвали Львівської міської ради від 02.03.2017р. №1568, а в подальшому в додаток № 1 до ухвали Львівської міської ради № 6107 від 26.12.2019р., якою серед іншого затверджено новий перелік тимчасових споруд, що входять до Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові згідно з додатком.

Вказані обставини надають суб`єктам владним повноважень, можливість до набрання рішення суду законної сили вчиняти дії, спрямовані на демонтаж тимчасової споруди ТОВ Західуніверсал плюс за адресою м.Львів, проспект В.Чорновола, 101.

При цьому, у випадку демонтажу споруди до набрання рішення законної сили в даній справі для відновлення порушених прав ТзОВ Західуніверсал плюс необхідно буде докладати значні зусилля, а також нести додаткові витрати, оскільки необхідно облаштовувати майданчик для встановлення тимчасової споруди, здійснювати підключення комунікацій тощо.

23.06.2020р. Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради вручила позивачу вимогу про демонтаж тимчасової споруди яка знаходиться за адресою м.Львів, проспект В.Чорновола, 101. (а.с. 79 )

Тобто, вказані дії свідчать, що виконавчими органами Львівської міської ради розпочався процес демонтажу спірної тимчасової споруди, що свідчить про ту обставину що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб є забезпечення порушення прав позивача, оскільки такий спосіб відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та не суперечить ст. 150, ст. 151 КАС України.

При цьому, колегія суддів вважає зазначити, що доводи апеляційної скарги зводяться виключно до обґрунтування правомірності демонтажу тимчасової споруди ТзОВ Західуніверсал плюс за адресою м.Львів, проспект В.Чорновола, 101, що не є за даних обставин предметом розгляду.

Щодо доводів апелянта, що вжиття заході забезпечення позову буде порушувати права громади, як власника земельної ділянки на якій розташовано тимчасову споруду ТзОВ Західуніверсал плюс , колегія суддів вважає зазначити наступне.

10.11.2016р. Львівською міською радою прийнято ухвалу №1216 Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015р. №4527 Про провадження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова , якою належна позивачу споруда вилучена з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові у зв`язку зі скаргами мешканців.

Так, в подальшому вказану ухвалу оскаржено до Франкського районного суду мЛьвова, який постановою від 16.06.2017р. у справі №465/641/17 визнав протиправною та скасував ухвалу Львівської міської ради від 10.11.2016р. №1216р. Про внесення змін до ухвали міської ради від 23.04.2015р. №4527 Про провадження терміну здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м.Львова в частині п.17 Додатку 3-В, а саме щодо вилученням з Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд, належної ТОВ Західуиіверсал плюс тимчасової споруди, що розташована за адресою: мЛьвів, проспект Чорновола, 101.

Також, визнано протиправним та скасовано розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 04.01.2017р. №2 Про демонтаж згаданої будівлі. Зазначене судове рішення залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р. та постановою Верховного суду України 20.05.2020р.

Тобто, на даному етапі відсутні правові підставив вважати, що тимчасова споруда за адресою м.Львів, проспект В.Чорновола, 101 розташована незаконно, порушує права громади, яка є власником земельної ділянки, а тому підлягає демонтажу, оскільки предметом розгляду справи № 465/769/18 є встановлення бездіяльності відповідача, дії якого призвели до вказаних обставин.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи які викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновки колегії суддів.

В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 03 липня 2020 року у справі № 465/769/18 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя О.І. Довга

Суддя З.М. Матковська

Постанова складена в повному обсязі 18.09.2020р.