Постанова

від 16.09.2020 по справі 1.380.2019.001525

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.001525 пров. № А/857/6582/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Затолочного В.С.,

з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації та частини недоотриманої грошової допомоги,

суддя у І інстанції Качур Р.П.,

час ухвалення рішення 12 год 33 хв,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту судового рішення 02 березня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому після неодноразових уточнень своїх вимог просила:

скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці (далі - УМВСУ на ЛЗ) від 11 березня 2019 року № 2/ос у частині встановлення їй вислуги років на день звільнення (20 років 09 місяців 27 днів у календарному врахуванні);

зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП) провести перерахунок стажу служби в органах внутрішніх справ України, вислугу років для призначення пенсії, вислугу років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ на дату звільнення (11 березня 2019 року), про що видати відповідний наказ, а також внести відповідні записи у трудову книжку і послужний список особової справи ОСОБА_1 ;

зобов`язати ГУ НП виплатити їй середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу при проходженні служби на посаді заступника начальника слідчого відділу УМВСУ на ЛЗ у період з 17 серпня 2018 року по 11 березня 2019 року;

зобов`язати ГУ НП здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 частини недоотриманої одноразової грошової допомоги, а також компенсації втрати частини доходів (грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги) у зв`язку з порушенням строків її виплати по день фактичної виплати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.001525 позов було задоволено частково. Скасовано наказ УМВСУ на ЛЗ від 11 березня 2019 року № 2/ос у частині встановлення ОСОБА_1 вислуги років на день звільнення. Зобов`язано ГУ НП провести ОСОБА_1 на дату звільнення (11 березня 2019 року) розрахунок стажу в органах внутрішніх справ України, вислуги років для призначення пенсії, вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, про що видати наказ і внести відповідні записи у трудову книжку і послужний список особової справи позивачки. Зобов`язано ГУ НП виплатити позивачці середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу при проходженні служби на посаді заступника начальника слідчого відділу УМВСУ на ЛЗ у сумі 37184,52 грн. Зобов`язано ГУ НП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину недоотриманої одноразової грошової допомоги при звільненні. У задоволенні решти позову відмовлено.

При цьому суд першої інстанції погодився із відповідачем у тому, що до вислуги років позивачки, зазначених у наказі УМВСУ на ЛЗ від 03 вересня 2015 року № 65о/с, необхідно додати періоди незаконного звільнення зі служби, які визнані судом вимушеним прогулом, що в загальній кількості станом на 11 березня 2019 року становили 3 роки 6 місяців 00 днів. Тому слід скасувати наказ УМВСУ на ЛЗ від 11 березня 2019 року № 2/ос у частині встановлення ОСОБА_1 вислуги років на день звільнення та провести на дату звільнення (11 березня 2019 року) розрахунок стажу в органах внутрішніх справ України, вислуги років для призначення пенсії, вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, про що видати наказ і внести відповідні записи у трудову книжку і послужний список особової справи позивачки. Вносити відповідні зміни у стаж служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ України та проводити необхідні виплати слід зобов`язати ГУ НП, як фактичного правонаступника УМВСУ на ЛЗ.

Оскільки компенсація нараховується та проводиться при виплаті доходу, то позовні вимоги про нарахування такої на ще не виплачені суми грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги є передчасними і задоволенню не підлягають.

У апеляційній скарзі ГУ НП просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 проходила службу в УМВСУ на ЛЗ з 28 серпня 1996 року і наказом УМВСУ на ЛЗ від 03 вересня 2015 року № 65 о/с її було звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 № 114 (далі - Положення № 114), з 13 вересня 2015 року. У подальшому на виконання судових рішень вона неодноразово поновлювалася на посаді в УМВСУ на ЛЗ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) від 08 червня 2015 року № 660 Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці засновником прийнято рішення про ліквідацію УМВСУ на ЛЗ та створено комісію з ліквідації. Згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 24 квітня 2019 року внесено запис №14151110013013856 про припинення юридичної особи УМВСУ на ЛЗ (ідентифікаційний код 08602508).

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 580-УІІІ Про Національну поліцію . Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 641 утворено Національну поліцію України, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ вирішено утворити юридичну особу публічного права ГУ НП, яке відповідно до змісту вказаних постанов Кабінету Міністрів України не є правонаступником УМВСУ на ЛЗ та не є структурним підрозділом МВС.

Підпунктом 2 пункту 1 наказу МВС від 13 січня 2017 року № 10 Про фінансування відповідальних виконавців бюджетних програм , на який посилається позивач, державному секретареві МВС доручено забезпечити фінансування управлінь МВС на транспорті, щодо яких здійснюються заходи з припинення за рахунок видатків, затверджених для Національної поліції України.

Таким чином наказом МВС від 13 січня 2017 року № 10 визначено процедуру фінансування органів та установ МВС, щодо яких здійснюються заходи з припинення. При цьому судом зобов`язано ГУ НП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 частину недоотриманої грошової допомоги при звільненні.

Висновки суду першої інстанціїучві у частині визнання ГУНП правонаступником УМВСУ на ЛЗ не відповідають чинному законодавству.

Одночасно наголошує на тому, що ОСОБА_1 на службу до ГУ НП не приймалась та жодного дня у трудових стосунках з ГУ НП не перебувала.

ГУ НП не ініціювало питання про ліквідацію юридичної особи - УМВСУ на ЛЗ.

ГУ НП не було вищестоящим органом для УМВСУ на ЛЗ, яке напряму підпорядковувалось МВС, а відтак вчиняти будь-які дії щодо посадової особи ліквідованого органу повноваженнями не наділене.

Відтак, ГУ НП не наділене повноваженнями, необхідними для виконання оскаржуваного рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила у задоволенні апеляційної скарги ГУ НП відмовити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Свої доводи обґрунтовує тим, що законодавством передбачено правонаступництво територіальних органів міністерства - юридичних осіб публічного права. Виключення становить лише випадок, коли держава відмовляється від виконання функцій та завдань, які виконував орган виконавчої влади, що ліквідовується.

Ні постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ , ні Законом України Про Національну поліцію , ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відмови держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на міліцію, що свідчить про реорганізація зазначеного правоохоронного органу.

Завдання та функції держави, які були покладені на УМВСУ на ЛЗ у зв`язку із прийняттям Закону України Про Національну поліцію покладені на ГУ НП, яке з огляду на свій правовий статус і обсяг повноважень по суті є його правонаступником.

У судому засіданні встановлено, що всі облікові документи про грошове забезпечення, накази, документація з кадрових питань колишніх працівників УМВСУ на ЛЗ до галузевого державного архіву МВС на зберігання не надходили, а була передані до ГУ НП.

Окрім того, звертає увагу на позицію Верховного Суду, висловленоу постанові від 21 січня 2020 року у справі № 813/4426/16, відповідно до якої суд замінив УМВСУ на ЛЗ на правонаступника ГУ НП та зобов`язав стягнути саме із ГУ НП відповідні суми.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні апеляційного суду заперечила обґрунтованість доводів апелянта, підтримала свй письмовий відзив на апеляційну скаргу та просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Представни ГУ НП, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 28 серпня 1996 року працювала у слідчих підрозділах УМВСУ на ЛЗ.

Наказом МВС № 660 від 08 червня 2015 року Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці ліквідовано УМВСУ на ЛЗ, створено комісію з ліквідації УМВСУ на ЛЗ.

Відповідно до наказу МВС № 741 від 22 червня 2015 року Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції всі посади УМВСУ на ЛЗ скорочено.

УМВСУ на ЛЗ на виконання цього наказу МВС видано наказ № 43 о/с Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці , згідно із яким скорочено усі посади в управлінні.

Наказом УМВСУкраїни на ЛЗ № 65 о/с від 03 вересня 2015 року ОСОБА_1 звільнена з органів внутрішніх справ з постановкою на військовий облік за статтею 64 п г (через скорочення штатів) Положення № 114 з 13 вересня 2015 року на підставі наказу МВС від 22 червня 2015 року № 741 Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції , наказу УМВСУ на ЛЗ від 03 липня 2015 року № 43 о/с Про організаційно-штатні зміни в УМВС України на Львівській залізниці .

На день звільнення позивачка перебувала на посаді заступника начальника слідчого відділу УМВСУ на ЛЗ та відповідно до наказу УМВСУ на ЛЗ № 9-в о/с від 25 квітня 2012 року перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду 19 квітня 2016 року в адміністративній справі № 876/959/16 поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу УМВСУ на ЛЗ та стягнено з УМВСУ на ЛЗ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 37972,80 грн. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду про виправлення описки від 27 квітня 2016 року у справі № 876/959/16 наказ № 65 від 03 вересня 2015 року УМВСУ на ЛЗ у частині звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним.

09 червня 2016 року УМВСУ на ЛЗ прийнято наказ № 2 о/с По особовому складу на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, яким скасовано наказ УМВСУ на ЛЗ від 03 вересня 2015 року № 65 о/с у частині звільнення позивачки з органів внутрішніх справ з 13 вересня 2015 року, залишивши її в раніше займаній посаді.

09 червня 2016 року УМВСУ на ЛЗ прийнято наказ № 5 о/с По особовому складу , яким відповідно до пунктів 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Національну поліцію вирішено звільнити зі служби в органах внутрішніх справ за ст. 64 г (через скорочення штатів) Положення № 114 з постановкою на військовий облік підполковника міліції ОСОБА_1 , заступника начальника слідчого відділу УМВСУ на ЛЗ, з 06 листопада 2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ УМВСУ на ЛЗ від 09 червня 2016 року №5о/с про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України ОСОБА_1 та поновлено її на посаді заступника начальника слідчого відділу УМВСУ на ЛЗ з 06 листопада 2015 року. Стягнено з УМВСУ на ЛЗ на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 34019,88 грн з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів. Стягнено з УМВСУ на ЛЗ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення суду з 20 квітня 2016 року по 30 червня 2016 року включно у сумі 12131,12 грн.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2018 року постановлено стягнути з УМВСУ на ЛЗ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення суду з 16 вересня 2017 року по 16.08.2018 року включно у сумі 60391,88 грн.

Наказом УМВСУ на ЛЗ від 31 травня 2018 року № 1о/с було скасовано наказ УМВСУ на ЛЗ від 09 червня 2016 року № 5 о/с По особовому складу та залишено позивачку на займаній посаді.

11 березня 2019 року наказом УМВСУ на ЛЗ № 2о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в органах внутрішніх справ України відповідно до Пунктів 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про національну поліцію та на підставі ст. 64 г (через скорочення штатів) Положення № 114. Відповідно до цього наказу вислуга позивачки на день звільнення становила 20 років 09 місяців 27 днів.

ОСОБА_1 вважала, що при звільненні із органів внутрішніх справ їй невірно зараховано стаж та протиправно не виплачено грошове забезпечення за час проходження служби в органах внутрішніх справ, звернувшись до суду із цим адміністративним позовом.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як свідчать матеріали справи, суть апеляційних вимог ГУ НП зводиться до його категоричної незгоди із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач є правноснаступником УМВСУ на ЛЗ, у якому проходила службу ОСОБА_1 .

Приписами частини 1 статті 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Частиною 2 статті 81 ЦК юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом (частина 3 статті 81 ЦК).

Відповідно до положень частини 1 статті 104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 110 ЦК юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Приписами частини 5 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно із частиною 6 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінюючи доводи ГУ НП про те, що воно не є правонаступником УМВСУ на ЛЗ, апеляційний суд з урахуванням правових висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, а також з урахуванням правових висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 23 травня 2018 року у справі № П811/3414/15, від 21 січня 2020 року у справі № 813/4426/18, від 16 серпня 2019 року у справі № П/811/3414/15 вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію.

Ліквідація УМВСУ на ЛЗ з одночасним створенням іншого органу - ГУ НП, який буде виконувати повноваження (завдання) органу, що ліквідується, на переконання апеляційного суду, давало суду першої інстанції належні підстави для висновку про те, що відповідач з огляду на свій правовий статус і обсяг повноважень є фактичним правонаступником ліквідованого УМВСУ на ЛЗ, а отже покладення на нього обов`язків по відновленню порушених прав ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Щодо неправильності висновків суду першої інстанції у іншій частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 апеляційна скарга ГУ НП будь-яких доводів не містить.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.001525 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук В. С. Затолочний Постанова у повному обсязі складена 18 вересня 2020 року.