Постанова
від 16.09.2020 по справі 2140/1893/18
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа №2140/1893/18

адміністративне провадження №К/9901/32982/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноком Херсон Агро на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Крусян А.В., судді - Градовський Ю.М., Яковлєв О.В.) у справі №2140/1893/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноком Херсон Агро до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Зерноком Херсон Агро (далі - ТОВ Зерноком Херсон Агро ) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2018 року №0002791422, №0002801422, №0002011307, №0002001307, №0002021307.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 січня 2019 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2018 року №0002791422 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 102874 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 22033,50 грн; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15 серпня 2018 року №0002801422, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 138818,75 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи, що воно прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.

На обґрунтування касаційної скарги її заявник зазначає, що позивачем надавались документи на реалізацію сільгосппродукції (окрім ріпаку) іншим суб`єктам господарювання, внаслідок чого в бухгалтерському обліку було відображено списання їх собівартості й одночасно відображено реалізацію. Такі суми були враховані у загальному обсязі отриманого доходу та відображено в звітності. За фактом постачання було виписано та зареєстровано податкові зобов`язання з ПДВ та відображено їх в декларації з ПДВ за відповідні періоди. Також зазначає, що станом на 1 січня 2015 року на балансі підприємства обліковувався ріпак (6,49 т.), однак за наслідками проведення інвентаризації у грудні 2015 року було встановлено, що така продукція відсутня й її було списано на фінансовий результат підприємства. Наголошує, що нестача ріпаку не призвела до виникнення доходу, а навпаки, призвела до витрат. Відтак, на переконання позивача, підприємство не занижувало доходи, а навпаки занизило витрати та завищило оподатковувані доходи внаслідок неврахування сум нестач у витратах звітних періодів.

У відзиві на касаційну скаргу податковий орган просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін як законне й обґрунтоване. Вказує, що за встановленими перевіркою обставинами, товар (сільгосппродукція) надходив до контрагента-покупця в значно меншій кількості від придбаного позивачем, а різниця товару залишалась на залишках у ТОВ Зерноком Херсон Агро протягом одного-двох років, й в кінцевому результаті списувалась на витрати. Як наслідок, перевіркою було виявлено, що Підприємство здійснювало реалізацію товару, включало його до складу витрат, однак не відображало дохід від реалізації в бухгалтерському та податковому обліку.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Зерноком Херсон Агро з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року. За результатами перевірки складений акт від 21 червня 2018 року.

Перевіркою встановлено, серед іншого, порушення позивачем:

п.п.134.1 ст.134 ПК України, ст.ст.1, 9, 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 164631,32 грн, у т.ч. за 2015 рік на суму 76497,71 грн, за 2016 рік на суму 61167,75 грн, за 2017 рік на суму 26965,75 грн;

п.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 111055 грн, у тому числі за періоди 2016 року: за січень на 24559 грн, за березень на 13403 грн, за квітень на 3832 грн, за травень на 19764 грн, за червень на 4409 грн, за липень на 1099 грн, за періоди 2017 року: за лютий на суму 8418 грн, за липень на 16075 грн, за жовтень на 4534 грн, за листопад на 651 грн, за грудень на 285 грн, за березень 2018 року на суму 14026 грн.

На підставі акта перевірки 15 серпня 2018 року відповідачем, у тому числі, було винесено податкові повідомлення-рішення:

№0002791422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за податковими зобов`язаннями у розмірі 164632 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 22033,50 грн;

№0002801422, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 111055 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 27763,75 грн.

Задовольняючи позов частково та скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2018 року №0002791422 (в частині) та №0002801422, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факту заниження позивачем доходу протягом 2015-2018 років. Зокрема, суд врахував, що зі змісту акта перевірки неможливо визначити безпосередній зв`язок між виявленими порушеннями податкового законодавства, показниками відповідних рядків податкових декларацій та регістрами бухгалтерського обліку, які використовувались під час проведення перевірки.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції в частині наявності підстав до часткового задоволення позову. При цьому суд виходив з того, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій зі зберігання сільськогосподарської продукції та придбання послуг.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановили попередніх інстанцій, податковою перевіркою виявлено порушення позивачем п.п.134.1 ст.134 ПК України, ст.ст. 1, 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 164631,32 грн.

Так, згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (…).

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Згідно з пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Як встановлено податковою перевіркою, ТОВ Зерноком Херсон Агро не відображено в бухгалтерському та податковому обліку дохід від реалізації продукції за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року. Так, згідно з показниками бухгалтерського обліку Товариства за рахунком 281, на ньому обліковувались товари (сальдо станом на 1 січня 2015 року), дохід від реалізації яких не задекларовано: кукурудза в кількості 30,52 т. (в січні 2016 року списано на витрати Дт 90 Кт 281); ріпак в кількості 6,49 т. (в липні 2017 року списано на витрати Дт 90 Кт 281); пшениця в кількості 14,39 т. (в квітні 2015 року списано до витрат Дт 90 Кт 281); ячмінь в кількості 13,47 т. (в березні 2015 року списано до витрат Дт 90 Кт 281); придбаний в липні 2015 року ячмінь в кількості 25,25 т. (ячмінь в лютому 2016 року в кількості 14,84 т. та в травні 2016 року в кількості 10,41 т. списано до витрат Дт 90 Кт 281).

У період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2018 року позивачем включено до складу витрат залишки на 1 січня 2015 року за кожною номенклатурою товару та придбаний товар, що, на переконання контролюючого органу, є порушенням пункту 7 П(С)БО 16 Витрати , та пункту 5 П(С)БО 15 Дохід в частині декларування Товариством витрат без визнання доходів.

Під час апеляційного розгляду справи судом було встановлено факт реалізації позивачем продукції, включеної до складу витрат, однак не відображеної в доходах та податкових зобов`язаннях.

Також, перевіркою встановлено відсутність у позивача власних, орендованих чи залучених складських приміщень, призначених для зберігання залишків сільгосппродукції.

Як вказував позивач, залишки продукції, що обліковувалась станом на 1 січня 2015 року (кукурудза, пшениця, ячмінь), зберігались за договором №1 від 17 квітня 2014 року, укладеним між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ Зерноком Херсон Агро . На підтвердження цієї обставини, позивач надав акти прийому-передачі зберігачеві на зберігання сільськогосподарської продукції (кукурудза, пшениця, ячмінь).

Водночас, проаналізувавши вказані документи, апеляційний суд встановив, що з них не вбачається, ким та у який спосіб здійснювалося транспортування сільськогосподарської продукції, переданої на зберігання. Будь-яких інших документів, які б підтверджували факт транспортування продукції на склад ФОП ОСОБА_1 , позивачем також не подано.

Окрім того, 25 червня 2015 року між ПрАТ Скадовське ХПП (зерновий склад) та ТОВ Зерноком Херсон Агро (поклажодавець) укладено договір складського зберігання зерна №2, згідно з яким зерновий склад зобов`язаний видати складські документи на зерно не пізніше наступного робочого дня після прийняття його на зберігання. Однак, як встановив суд апеляційної інстанції, будь-яких складських документів, які б підтверджували зберігання ПрАТ Скадовське ХПП сільськогосподарської продукції ТОВ Зерноком Херсон Агро , до податкового органу та до суду не надано, що свідчить на користь обґрунтованості висновку відповідача щодо відсутності факту реального надання послуг зі складського зберігання.

Також апеляційним судом було враховано, згідно з інформацією з Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Зерноком Херсон Агро за період з 1 січня по 31 грудня 2015 року не придбавало у ПрАТ Скадовське ХПП послуг зі зберігання сільськогосподарської продукції.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про нереальність здійснення господарських операцій зі зберігання сільськогосподарської продукції, зважаючи на непідтвердження факту придбання послуг у ПрАТ Скадовське ХПП , ФОП ОСОБА_1 , відсутність первинних документів, які б свідчили про поставку і транспортування продукції.

Щодо обставин придбання ТОВ Зерноком Херсон Агро пшениці 6-го класу у кількості 118,31тн у ПП Центр Резерв в жовтні 2015 року, апеляційним судом встановлено, що ухвалою Херсонського міського суду від 11 липня 2017 року у справі №766/10901/17 за результатом розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , який є директором ПП Центр Резерв , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, вказану особу звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Водночас, цим судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_2 здійснив перереєстрацію ПП Центр Резерв , призначив себе на посаду директора вказаного суб`єкта господарювання, при цьому фінансово-господарську діяльність від імені ПП Центр Резерв не здійснював, угод з контрагентами не укладав, товари (послуги) не придбавав (не постачав).

В контексті викладеного, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, що свідчить про нереальність господарських правовідносин позивача з ПП Центр Резерв , та, як наслідок, відсутність юридичної сили первинних документів, підписаних від імені ПП Центр Резерв . Крім того, як встановив суд, розрахунок грошовими коштами за пшеницю позивач не здійснював.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність податкових повідомлень-рішень від 15 серпня 2018 року №0002791422, №0002801422.

Переглянувши рішення апеляційного суду в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення цим судом фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційний суд повно встановив обставини справи, проаналізував й перевірив усі доводи позивача.

Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені позивачем в суді апеляційної інстанції, і з урахуванням яких цей суд вже надавав правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Доводи заявника касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, натомість, такі зводяться виключно до переоцінки встановлених судом обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване ним рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Зерноком Херсон Агро - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення16.09.2020
Оприлюднено21.09.2020
Номер документу91642760
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2140/1893/18

Постанова від 16.09.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 15.09.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 28.07.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 21.01.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Ухвала від 09.12.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Желтобрюх І.Л.

Постанова від 23.10.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Крусян А.В.

Ухвала від 31.07.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Крусян А.В.

Ухвала від 04.04.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Крусян А.В.

Ухвала від 06.03.2019

Адміністративне

П'ятий апеляційний адміністративний суд

Крусян А.В.

Рішення від 16.01.2019

Адміністративне

Херсонський окружний адміністративний суд

Хом'якова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні