Ухвала

від 18.09.2020 по справі 815/63/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 815/63/18

адміністративне провадження № К/9901/18557/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Кашпур О.В.,

суддів - Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна служба України з питань праці, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом Головного управління Держпраці в Одеській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна служба України з питань праці, в якому просив:

- стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.10.2015 року по 29.12.2017 року в сумі 183249,28 грн без утримання податків й інших обов`язкових платежів;

- стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19.10.2015 року по 29.12.2017 року в сумі 183249,28 грн без утримання податків й інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна служба України з питань праці, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати за період з 19.10.2015 року по 19.09.2016 року в сумі 42422,45 грн. Стягнути з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 20.09.2016 року по 20.12.2018 року в сумі 100733,85 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року залишено без змін постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 815/63/18 у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди. Скасовано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 815/63/18 у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Направлено справу № 815/63/18 на новий судовий розгляд у частині вказаних позовних вимог до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

В подальшому постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року скасовано в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У цій частині прийнято нову постанову суду про стягнення з Головного управління Держпраці в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 вересня 2016 року по 12 квітня 2017 року у сумі 25317 грн 18 коп., без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2018 року залишено без змін.

24 липня 2020 року зазначена касаційна скарга засобами поштового зв`язку надіслана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та запропоновано надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для відкриття касаційного провадження у відповідності до частини четвертої статті 328 КАС України із обґрунтуванням таких підстав.

У встановлений судом строк скаржником подано заяву, обґрунтовану тим, що підставою для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України вважає необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року по справі № №815/63/18.

Надавши оцінку викладеним доводам заяви, Суд дійшов висновку про необхідність повернення касаційної скарги особі, яка її подала.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Так, згідно із пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України (в чинній редакції) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд наголошує, що судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях визначається обставинами кожної конкретної справи.

Разом із тим, правильно посилаючись у касаційній скарзі на положення статті 328 КАС України, заявник повторно зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року по справі №815/63/18 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Таким чином, скаржник посилається на судову практику не у подібних правовідносинах, а на судове рішення по цій самій справі №815/63/18, яку просить переглянути в касаційному порядку. Крім того, наведеною скаржником постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року справу №815/63/18 направлено на новий судовий розгляд до П`ятого апеляційного адміністративного суду у частині позовних вимог, тобто не ухвалено остаточне рішення у цій справі.

Зміст уточненої касаційної скарги є майже ідентичним змісту первинної касаційної скарги, доводи касаційної скарги зводяться неповного з`ясування обставин справи та незгоди скаржника із рішенням суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, недоліки касаційної скарги заявником не усунуто, отже, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

З огляду на те, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги відповідно до вимог частини четвертої статті 328 КАС України, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державна служба України з питань праці, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: О. В. Кашпур

Судді: О.Р. Радишевська

Н.В. Шевцова