Постанова

від 18.09.2020 по справі 820/824/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 820/824/16

адміністративне провадження № К/9901/27547/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Гончарової І.А.,

суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року (головуючий суддя - Нуруллаєва І.С.)

та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Бартош Н.С., судді - Донець Л.О., Старосуд М.І.)

у справі №820/824/16

за позовом Приватного акціонерного товариства спеціалізованого будівельно-монтажного управління Тунельбуд

до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Приватне акціонерне товариство спеціалізованого будівельно-монтажного управління Тунельбуд (далі - позивач, платник, Товариство) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000392201 від 15.02.2016 в частині нарахування податку на додану вартість у сумі 769 867,68 грн, №000327201 від 15.02.2016 на суму 50 215,00 грн та №0000382201від 15.02.2016 на суму 92 174,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило про правомірність формування своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу. Платник послався на те, що контролюючим органом не наведено належних та допустимих доводів відсутності фактичного виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ Коменерго-Комп , ТОВ Консалтрейд , ТОВ Ауріс Коспані у періоді, що перевірявся, натомість надані платником первинні документи підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:

- скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 0000392201 від 15.02.2016 в частині нарахування суми грошового зобов`язання за основним платежем у розмірі 408 195,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 204 097,50 грн;

- скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області № 0000382201 від 15.02.2016 в частині зменшення залишку від`ємного значення в сумі 59 015,00 грн;

- стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства спеціалізованого будівельно-монтажного управління "Тунельбуд" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3 915 грн 36 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи у купності із іншими наявними у матеріалах справи доказами підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Коменерго - Комп , ТОВ Консалтрейд у періоді, що перевірявся. Натомість суди дійшли висновку про правомірність доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ Ауріс Компані з огляду на те, що надані позивачем на підтвердження фактичного виконання умов укладеного між позивачем та ТОВ Ауріс Компані договору документи не дозволяють встановити реальність його виконання, факту використання придбаних позивачем послуг у своїй господарській діяльності. Не дають можливості встановити, які саме послуги надавалися позивачу та в якому об`ємі.

Не погодившись із вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що у наданих Товариством на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із ТОВ Коменерго-Комп актах за формою КБ2В відсутня характеристика виконаних субпідрядником робіт, в актах виконаних робіт не вказано їх виконавців. Відповідач вказує, що ТОВ Коменерго-Комп не має ліцензії на виконання будівельних робіт та власних трудових ресурсів, натомість скаржник наголошує на тому, що позивач має достатню кількість організаційних, технологічних, трудових ресурсів, машин механізмів, тощо для самостійного виконання обумовлених договором від 07.10.2013 №23/10-2013, укладеним між позивачем та Комунальним підприємством Харківська дирекція будівництва метрополітену будівельно-монтажних робіт по проекту Будівництво ІІІ лінії метрополітену в м. Харкові, від станції Наукова до станції Проспект Перемоги робіт. Товариство має власний персонал з необхідною кваліфікацією. Загальна чисельність працюючих у 2013 році склала 100 осіб. Таким чином позивачем не доведено необхідність залучення до виконання монтажно-будівельних робіт сторонніх осіб та отримання Товариством економічного ефекту від таких послуг. Також контролюючий орган зазначає, що у наданих позивачем на підтвердження фактичного здійснення господарської діяльності з ТОВ Консалтрейд первинних документах не вказано, які саме інноваційні рішення з будівельно-монтажних робіт по проекту Будівництво ІІІ лінії метрополітену в м. Харкові, від станції Наукова до станції Проспект Перемоги були розроблені ТОВ Консалтрейд , яка необхідність виникла у позивача в зазначених послугах та які фінансові вигоди отримало Товариство.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому не є предсетом касаційного розгляду.

22 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 27.01.2016 за №17/20-40-22-01-07/01264669 (далі - Акт перевірки).

Згідно з висновками Акта перевірки відповідач встановив порушення Товариством вимог:

- п. 138.1 пп. 138.2 ст. 138. п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток за 2013 рік в сумі 40 172,00 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачу зменшено залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2014 року в сумі 92 174,00 грн та встановлено заниження платником податку на додану вартість на загальну суму 565 036,00 грн, зокрема: у січні 2012 року на 2 766,00 грн, у червні 2012 на 2 087,00 грн, у вересні 2012 року на 78,00 грн, у січні 2013 року на 15 235,00 грн, у листопаді 2013 року на 8 771,00 грн, у грудні 2013 року на 232 464,00 грн, у листопаді 2014 року на 303 635,00 грн;

- абз. Б п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, а саме Товариством подано інформацію не в повному обсязі про суми доходу сплаченого фізичній особі суб`єкту підприємницької діяльності при виплаті доходів за придбані товари;

- п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 №637, ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" передбачено застосування фінансових санкцій у вигляду штрафу за неоприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 15.02.2016 за № 0000392201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 840 157,50 грн, з яких за основним платежем - 560 106,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 280 052,50 грн, № 0000372201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 50 215,00 грн, №0000172210, яким до платника застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 20 000,00 грн та №0000382201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 92 174,00 грн.

Предметом розгляду даної справи є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень від 15.02.2016 №0000392201, №00003722201 та №0000382201.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами Кодексу адміністративного судочинства України ( в редакції, що діє з 15.12.2015, далі - КАС України).

На думку колегії суддів, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам не відповідають виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Згідно з вимогами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тощо.

При цьому Суд зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (далі - Генеральний підрядник) та Комунальним підприємством Харківська дирекція будівництва метрополітену (Замовник) укладено договір від 07.10.2013 за №23/10-2013, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується виконати на свій ризик відповідно до проектно-кошторисної документації та здати йому у встановлений договором строк закінчені будівельно-монтажні роботи по проекту Будівництво ІІІ лінії метрополітену в м. Харкові, від станції Наукова до станції Проспект Перемоги (дільниця, що будується - від станції Олексіївська до станції Проспект Перемоги довжиною 0,548 з однією станцією).

З метою виконання своїх зобов`язань за вказаним вище договором, позивач (Замовник) 03.11.2014 уклав договір №02\11-М з ТОВ Консалтрейд (Субпідрядник), за умовами якого Замовник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов`язання передати йому в установлений договором строк закінчені будівельно-монтажні роботи по проекту Будівництво ІІІ лінії метрополітену в м. Харкові, від станції Наукова до станції Проспект Перемоги (дільниця, що будується - від станції Олексіївська до станції Проспект Перемоги довжиною 0,61 км з однією станцією). Згідно з п. 1.2 договору склад і об`єм робіт, передбачені проектно-кошторисною документацією. Відповідно до п. 4.3 договору, строк дії договору - до 31.12.2014. Підрядник зобов`язується своїми силами та засобами виконати роботи в об`ємі та в строки, передбачені п. 4 і здати роботи згідно проектно-кошторисної документації (п. 6.1.1, том 1, а.с. 146-149).

На підтвердження фактичного виконання умов договору від 03.11.2014 за №02\11-М позивач надав суду копії актів приймання-здачі робіт (надання послуг), описи наданих послуг до актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень.

Також, між позивачем та (Замовник) та ТОВ Коменерго-Комп (Субпідрядник) було укладено договір № 25/11 від 25.11.2013, за умовами якого Замовник доручає, а субпідрядник приймає на себе зобов`язання передати йому в установлені договором строки закінчені будівельно-монтажні роботи по проекту Будівництво ІІІ лінії метрополітену в м. Харкові від станції Наукова до станції Проспект Перемоги (дільниця що будується - від станції Олексіївська до станції Проспект Перемоги ). Склад і об`єм робіт, передбачені проектно-кошторисною документацією. Строк дії договору - до 31.12.2013 (п. 4.3 Договору). Згідно п. 6.1.1 підрядник своїми силами та засобами виконує роботи згідно проектно-кошторисної документації.

На підтвердження фактичного виконання умов зазначеного договору, позивач надав суду копії актів приймання виконаних будівельних робіт, відомостей ресурсів до акту приймання, розрахунків загальновиробничих витрат до акту, податкових накладних, платіжних доручень.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем первинні документи у повній мірі відображають зміст та обсяг господарських операцій і підтверджують реальність здійснення господарської діяльності позивача та ТОВ Консалтрейд , ТОВ Коменерго-Комп у періоді, що перевірявся.

Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на те, що судами під час розгляду справи не надано належної правової оцінки доводам скаржника про відсутність у контрагента необхідних основних засобів та трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що умовами укладених між позивачем та ТОВ Консалтрейд , ТОВ Коменерго-Комп договорів передбачено, що Субпідрядники зобов`язуються власними силами виконати обумовлені договорами роботи у встановлений у договорах строк.

Так, суди не дослідили чи достатньо наявних у контрагентів позивача трудових ресурсів для виконання умов зазначених договорів (виконання робіт та надання послуг) у передбачених угодами обсягах та у встановлені договорами строки. Не встановлено чи наявні у контрагентів кваліфіковані фахівці для виконання обумовлених договорами робіт та необхідне технічне обладнання враховуючи, що субпідрядники зобов`язалися виконати обумовлені договорами роботи власними силами. Не з`ясовано чи проводився з працівниками, які безпосередньо виконували роботи розрахунок, а також не з`ясовано економічну доцільность залучення контрагентів з урахуванням того, що наявні у позивача основні засоби і трудові ресурси (фахівці) достатні для самостійного виконання Товариством передбачених договорами робіт.

За таких обставин колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що внаслідок неповного з`ясування обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, не забезпечили повного і всебічно з`ясування обставин в адміністративній справі, не вжили визначених законом заходів, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу на новий розгляд.

Частиною першою статті 353 КАС України обумовлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Під час нового розгляду справи судам необхідно відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, запропонувати сторонам надати докази на підтвердження їх доводів та заперечень, тощо.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог та направлення справи цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Справу №820/824/16 направити в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ.А. Гончарова І.Я.Олендер Р.Ф. Ханова