Постанова

від 16.09.2020 по справі 136/1488/19

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/1488/19

Провадження № 22-ц/801/1278/2020

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 рокуСправа № 136/1488/19м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.

Секретар: Кузьменко Б. І.

За участю: представника відповідача - адвоката Слободянюка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Україна

на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Україна про розірвання договору оренди землі,

Рішення ухвалив суддя Кривенко Д. Т.

Рішення ухвалено о 16.53 год у м. Липовці Вінницької області

Повний текст судового рішення складено 26 березня 2020 року,

встановив:

08 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ТОВ Племінний завод Україна про розірвання договору оренди землі № К-232/12 від 21 серпня 2012 року.

Свої вимоги мотивувала тим, що 21 серпня 2012 року її мати ОСОБА_2 уклала із ТОВ Племінний завод Україна договір оренди землі № К-232/12, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 12 грудня 2012 року за № 052220004005053.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_2 померла. Після смерті матері вона оформила спадкове майно, зокрема земельну ділянку площею 4,1937 га кадастровим номером 0522282800:04:000:0208 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області і отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13 серпня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1102.

Згідно п. 8 договору оренди землі його було укладено на 10 років.

Згідно п. 9 договору оренди землі плата вноситься орендарем у розмірі 3 273,10 грн., але не менше 3,0 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно п. 11 договору оренди землі орендна плата вноситься в такі строки: щорічно, протягом звітного року, не пізніше 10 грудня звітного року.

Згідно п. 31 цього договору орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Після оформлення спадщини вона повідомила орендаря про перехід права власності на спадкове майно до неї. Проте, починаючи з 2015 року до часу звернення до суду із даним позовом орендна плата за користування належною їй земельною ділянкою відповідачем їй не виплачувалася, що підтверджується інформацією з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів за вказаний період, тобто відповідач систематично порушував свої зобов`язання, визначені пунктами 9, 11 договору оренди землі.

Вона вважає, що невиконання орендарем такої істотної умови договору оренди є підставою для його розірвання. Тому просила розірвати договір оренди земельної ділянки і стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Україна про розірвання договору оренди землі, задоволено.

Розірвано договір оренди землі № к-232/12 від 21 серпня 2012 року, який укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Племінний завод Україна , зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 12 грудня 2012 року за № 052220004005053.

Стягнуто з ТОВ Племінний завод Україна на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ Племінний завод Україна просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Україна про розірвання договору оренди землі, відмовити.

Зазначив, що він не погоджується із рішенням суду і вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

В апеляційні скарзі відповідач вказує, що твердження суду першої інстанції в тому, що пропозицію щодо сплати позивачеві за належне їй майно було направлено після звернення позивача до суду (лист від 20 серпня 2019 року за вих. № 321), не лише не відповідає дійсним обставинам справи, а й перебуває за межею здорового глузду, оскільки відповідач дізнався про подачу позову 25 вересня 2019 року, коли разом із ухвалою суду про відкриття провадження у справі отримав позовні матеріали. Ухвалу про відкриття провадження у справі суд виніс 12 вересня 2019 року. Зважаючи на процесуальні строки, з урахуванням вихідних днів, позовні матеріали надійшли до суду не раніше 4-5 вересня 2019 року, або ж мало місце крім іншого, порушення норм процесуального права.

Крім цього позивач уже зверталася до суду із позовом до ТОВ Племінний завод Україна про визнання недійсним договору оренди землі № К-232/12 від 21 серпня 2012 року, який був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Племінний завод Україна (справа № 136/1667/17). Позовні вимоги позивача судом першої інстанції задоволені повністю; апеляційна інстанція постановила нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, касаційна інстанція залишила рішення апеляційної інстанції без змін.

Суд безпідставно відхилив доводи відповідача щодо того, що має місце зловмисна поведінка позивача, яка свідомо не отримувала орендну плату за місцем виконання, яке визначене договором, незважаючи на доводи відповідача, підтверджені матеріалами справи, маючи достеменно відомі дані про те, що позивач намагалася (де юре) розірвати оскаржуваний договір.

Також відповідач в апеляційній скарзі вказав, що суд в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що відповідач мав би керуватися приписами пункту 4 абзацу 2 частини 1 статті 532 ЦК України, тобто мав би виконати грошове зобов`язання за місцем проживання кредитора. Проте, вказана норма застосовується лише у випадку відсутності встановленого в договорі місця виконання зобов`язання, але у відповідності до п. 9 оскаржуваного договору визначено, що грошові кошти виплачуються через касу орендаря, продукція власного виробництва - в с. Костянтинівці Липовецького району Вінницької області. Каса орендодавця знаходиться за його юридичною адресою - вул. Коцюбинського с. Костянтинівка Липовецького району Вінницької області. Письмових заяв від орендодавця про перерахування грошових коштів на особистий рахунок не надходило.

Позивач ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надіслала.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення представника відповідача, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із встановленого факту систематичної несплати відповідачем орендної плати позивачеві, що свідчить про наявність порушених прав позивача, тому її вимоги є доведеними та підлягають судовому захисту у спосіб, обраний позивачем шляхом розірвання договору.

Із таким висновком суду не погоджується колегія суддів за наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 13 серпня 2014 року приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С. В. і зареєстрованого в реєстрі за № 1102 (спадкова справа № 110/2014), позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , 1929 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво складається із земельної ділянки площею 4,1937 га у межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки - 0522282800:04:000:0208, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, належної померлій згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 07691, виданого Костянтинівською сільською радою народних депутатів 14 лютого 2002 року (а. с. 6).

Згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровим номером 0522282800:04:000:0208 площею 4,1937 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області (а. с. 7).

Із відомостей із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 12 березня 2019 року, вбачається, що ОСОБА_1 не отримувала доходів у вигляді орендної плати за користування належною їй земельною ділянкою, починаючи з першого кварталу 2015 року (а. с. 8).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2). У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3).

Стаття 31 Закону України Про оренду землі визначає умови, за наявності яких договір оренди землі припиняється. Також передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі визначені права та обов`язки орендодавця (ст. 24) і орендаря (ст. 25).

На підставі положень статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Позивач ОСОБА_1 звернулася у серпні 2019 року до суду з позовом про розірвання договору оренди землі з тих підстав, що відповідачем не виплачена їй орендна плата за 2015, 2016, 2017, 2018 роки і до дня звернення з даним позовом до суду (а. с. 3-4).

По справі встановлено, що 21 серпня 2012 року ОСОБА_2 уклала із ТОВ Племінний завод Україна договір оренди землі № К-232/12, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Липовецькому районі 12 грудня 2012 року за № 052220004005053.

За умовами цього договору орендодавець ОСОБА_2 передала орендарю ТОВ Племінний завод Україна земельну ділянку загальною площею 4,1937 га кадастровим номером 0522282800:04:000:0208, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю ВН № 076991, виданого на підставі рішення Костянтинівської сільської ради від 01 грудня 2001 року, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, терміном на 10 років.

Орендодавець ОСОБА_2 померла.

13 серпня 2014 року приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Кобзар С. В. видала спадкодавцю орендодавця ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , 1929 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є її дочка ОСОБА_1 . Спадщина складається із земельної ділянки площею 4,1937 га у межах згідно з планом, кадастровий номер земельної ділянки - 0522282800:04:000:0208, наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Костянтинівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, належної померлій згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 07691, виданого Костянтинівською сільською радою народних депутатів 14 лютого 2002 року. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 1102 (спадкова справа № 110/2014) (а. с. 6).

Згідно пункту 42 договору оренди землі № К-232/12 від 21 серпня 2012 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Пунктом 8 цього договору передбачено, що договір укладено на 10 років. Термін дії починається з моменту його державної реєстрації, яка здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

У пункті 9 цього договору зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3 273,10 грн., але не менше 3,0 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки; у формах внесення - грошовими коштами на користь орендодавця через касу орендаря; продукцією власного виробництва орендаря в наступному співвідношенні: зернові культури в асортименті, узгодженими сторонами, на суму, що складає 90 % від грошового виразу орендної плати; цукор-пісок на суму, що складає 10 % від грошового виразу орендної плати, в селі Костянтинівка Липовецького району Вінницької області протягом терміну проведення розрахунків згідно п. 11 цього договору.

За письмовою заявою орендодавця орендна плата може бути виплачена шляхом перерахунку грошових коштів на особистий рахунок орендодавця, зазначений у заяві.

Сторони домовилися про те, що із суми орендної плати будуть утримуватися податки і збори згідно чинного законодавства, діючого на момент виплати орендної плати

Згідно пункту 11 договору орендна плата вноситься у такі строки: щорічно, протягом звітного року, не пізніше 10 грудня звітного року.

На підставі положень статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

У пункті 28 договору оренди землі визначені права, які має орендодавець. Так, орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Позивач ОСОБА_1 , отримавши 13 серпня 2014 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом, за яким спадковим майном є спірна земельна ділянка, що передана в оренду, набула право вимоги від орендаря ТОВ Племінний завод Україна своєчасного внесення орендної плати.

Таким наданим правом позивач не скористалася і починаючи із 2015 року (згідно заявлених позовних вимог) не зверталася до орендаря із відповідною вимогою сплати їй орендної плати за орендовану земельну ділянку своєчасно, тобто до 10 грудня кожного року.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1). Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина 3).

Згідно положень частини 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Згідно вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі визначені умови договору оренди землі, у тому числі істотні умови договору (частина 1), однією із яких є: орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а також згідно частини 2 цієї статті за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови договору.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Орендна плата, згідно вимог статті 22 Закону України Про оренду землі , може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах (ч. 1). Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати (ч. 2). Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі (ч. 3). Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі (ч. 4). Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи (ч. 5).

Умовами договору оренди землі № К-232/12 від 21 серпня 2012 року (пункт 9) визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату у грошовій і натуральній формі. Натуральна форма полягає у продукції власного виробництва, із якої 90 % від грошового виразу можуть бути зернові культури в асортименті, узгодженому сторонами, і 10 % від грошового виразу - цукор-пісок. Грошові кошти виплачуються орендодавцю через касу підприємства, проте, за письмовою заявою орендодавця орендна плата може бути виплачена шляхом перерахунку грошових коштів на особистий рахунок орендодавця, зазначений у заяві.

Позивач, набувши право на отримання орендної плати, згідно вимог закону та умов договору не повідомила орендаря про своє бажання на отримання орендної плати у певній конкретній формі: у грошовому виразі чи у натуральному виразі. При цьому натуральна форма у вигляді зернових та цукру-піску також за умовами договору оренди має бути узгоджена сторонами, чого не відбулося. Грошова форма, згідно умов договору оренди видається через касу орендаря, а у випадку, якщо орендодавець не бажає отримувати кошти у касі, то він має про це повідомити орендаря письмовою заявою про перерахунок коштів на зазначений у цій заяві рахунок. Таких умов договору оренди землі не було виконано спадкоємцем орендодавця.

З урахуванням того, що сторонами не погоджено форми розрахунку виплати орендної плати за договором оренди, орендар був позбавлений права внести орендну плату.

Звертаючись у серпні 2019 року до суду з даною позовною заявою, позивач ОСОБА_1 виклала обставини, якими вона обґрунтувала свої вимоги. Проте вона не зазначила інформацію щодо того, чи повідомляла вона орендаря про те, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, вона є орендодавцем; що відповідно до пункту 9 договору та статті 22 Закону України Про оренду землі вона повідомляла орендаря про своє добровільне рішення власника земельної ділянки на конкретну форму отримання нею орендної плати; що згідно умов договору (пункт 28) та вимог статті 24 Закону України Про оренду землі вона вимагала від орендодавця своєчасного внесення орендної плати у вибраній нею формі.

ОСОБА_1 не навела у позові таких обставин та не зазначила доказів, що їх підтверджують.

Також позивач не зазначила у позові доказів, які б свідчили про виконання нею умов договору - пункту 9, щодо звернення до орендаря із письмовою заявою про виплату їй орендної плати у грошовій формі шляхом перерахунку на зазначений у цій заяві її рахунок.

Невиконання орендодавцем умов договору і закону стало причиною невиконання умов договору і закону орендарем.

З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, застосованих до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Отже, позов ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі до задоволення не підлягає, оскільки орендар ТОВ Племінний завод Україна не сплачував орендну плату у зв`язку із невиконанням умов договору та вимог закону спадкоємцем орендодавця ОСОБА_2 - позивачем ОСОБА_1 .

За таких обставин апеляційна скарга відповідача підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного і керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Україна задовольнити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 17 березня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Племінний завод Україна про розірвання договору оренди землі, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин

Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2020 року