Постанова

від 08.09.2020 по справі 465/2419/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/2419/19 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/811/134/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Приколоти Т.І.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ЖБК №119 - Райхель Р.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2019 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу №119 до ОСОБА_1 про відновлення становища яке існувало до вчинення порушення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив зобов`язати відповідача відновити балкон та стіну будинку за адресою у АДРЕСА_3 до їх попереднього стану, стягнути з відповідача судові витрати та витрати пов`язані з наданням правової допомоги.

Свої вимоги мотивує тим, що на території Франківського району м. Львова знаходиться будинок АДРЕСА_2 , що перебуває на балансі та обслуговуванні ЖБК №119. Власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , яка самочинно перепланувала квартиру, встановивши отвори прямокутної форми в зовнішніх стінах будинку та приєднавши площу загального балкону до житлової кімнати без належним чином розробленої та затвердженої у встановленому порядку проектної документації та без права на виконання будівельних робіт. Дозвільних документів наданих ЖБК №19, ФРА ЛМР чи будь-якою іншою інстанцією на переобладнання та перепланування за вказаною адресою не пред`явлено.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 відновити балкон та стіну будинку за адресою у АДРЕСА_3 до їх попереднього стану.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу №119 1 921, 00 грн судового збору.

В частині задоволення вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу №119 понесених витрат на правову допомогу - відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що діями відповідачів порушуються права співвласників будинку АДРЕСА_2 . Разом з цим, жоден з співвласників зазначеного будинку не є позивачем у справі. Вказує на те, що судом не здобуто доказів того, що Житлово-будівельний кооператив №119 є співвласником будинку АДРЕСА_2 . Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності в Житлово-будівельного кооперативу № 119 права на звернення до суду в інтересах мешканців будинку. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ЖБК №119 Райхель Р.П. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.124-126).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом установлено, що будинок АДРЕСА_2 перебуває на балансі та обслуговуванні ЖБК № 119.

З акту - претензії ЖБК № 19 від 13.07.2019, копії поверхового плану квартири, відповіді Департаменту ДАБІ у Львівській області від 01.07.2019, згідно якої в Реєстрі дозвільних документів з 20.05.2011 станом на 01.07.2019 відсутня інформація щодо видачі, реєстрації документів дозвільного та декларативного характеру про початок та готовність об`єкта до експлуатації гр. ОСОБА_1 на реконструкцію квартири АДРЕСА_3 , убачається, що власник вказаної вище квартири без відповідних документів самочинно перепланувала квартиру, внісши зміни в несучу конструкцію зовнішньої стіни будинку та приєднавши площу балкону загального користування до житлового приміщення.

Відповідно до ст. 152 ЖК України виконання власниками приміщень приватного житлового фонду робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання, якщо такі не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

Згідно із ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Встановивши відсутність виданих в установленому законом порядку документів та дозволів, які б надавали відповідачу право на реконструкцію квартири АДРЕСА_3 , що призвело до зміни несучої конструкції зовнішньої стіни будинку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки проведеним відповідачем самочинним приєднанням площі балкону загального користування будинку АДРЕСА_2 з метою збільшення житлової площі квартири в„– 21 , та внесенням змін в несучу конструкцію зовнішньої стіни даного будинку порушено права та інтереси інших власників квартир у будинку, які відповідно до ст. 382 ЦК України, ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду та рішення Конституційного суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) є співвласниками допоміжних приміщень будинку, в тому числі приміщень загального користування, до яких відноситься балкон загального користування.

Відповідно до ст. 384 ЦК України будинок споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є його власністю.

Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.

У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Як убачається із Статуту Житлово-будівельного кооперативу №119, затвердженого 19.07.2007, ЖБК №119 є правонаступником житлово-будівельного кооперативу № 119, створеного на загальних зборах членів житлово-будівельного кооперативу, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської Ради депутатів трудящих м. Львова від 29.09.1966 № 647 (п.1.2 Статуту).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської Ради депутатів трудящих № 408 від 03.07.1975 затверджено акт Державної прийомки новозбудованого житлового будинку по АДРЕСА_2 ) та зобов`язано ЖБК №119 прийняти на баланс вказаний будинок (а.с.122).

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні докази того, що ЖБК № 119 є співвласником будинку АДРЕСА_2 , а тому не вправі звертатися до суду з даним позовом, не заслуговують на увагу, оскільки встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 був споруджений за кошти кооперативу і належить йому з часу введення будинку в експлуатацію.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 03 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено:18.09.2020

Головуючий

Судді