Ухвала

від 12.11.2020 по справі 465/2419/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 465/2419/19

провадження № 61-15624ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу №119 до ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до вчинення порушення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року Житлово-будівельний кооператив №119 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до чинення порушення.

Позов обґрунтовано тим, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі та обслуговуванні Житлово-будівельного кооперативу № 119. Власницею квартири АДРЕСА_2 у цьому будинку є ОСОБА_1 , яка самочинно перепланувала свою квартиру, встановивши отвори прямокутної форми в зовнішніх стінах будинку та приєднавши площу загального балкону до житлової кімнати без належним чином розробленої та затвердженої у встановленому порядку проектної документації, та без права на виконання будівельних робіт.

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 03 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, позов Житлово-будівельного кооперативу №119 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_1 відновити балкон та стіну будинку у квартирі АДРЕСА_3 , до їх попереднього стану.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суди виходили з того, що у ОСОБА_1 відсутні документи та дозволи, які надають їй право на реконструкцію квартири АДРЕСА_3 .

23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову та складність зазначеної справи, а також враховано, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи вищевикладене і те, що частина шостої статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людиниу справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду міста Львова від 03 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у справі за позовом Житлово-будівельного кооперативу №119 до ОСОБА_1 про відновлення становища, яке існувало до вчинення порушення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець