Постанова

від 08.09.2020 по справі 909/895/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. Справа №909/895/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Федорів Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача - Кріль А.Ю. - присутній у судовому засіданні без підтвердження повноважень;

від відповідача - не з"явився;

прокурор Рогожнікова Н.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробнича фірма "Нафтотранссервіс" №60/19-1 від 15.11.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 (суддя Неверовська Л.М., повний текст рішення складено 29.10.2019, м.Івано-Франківськ)

у справі № 909/895/19

за позовом Виконувача обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області, м. Надвірна

в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробнича фірма "Нафтотранссервіс", м. Надвірна

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів в сумі 35 573, 27 грн.

ВСТАНОВИВ

Короткий зміст позовних вимог .

Виконувач обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробничої фірми "Нафтотранссервіс" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів в сумі 35 573,27грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач порушив норми законодавства щодо проїзду великовагових та транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та не сплачено розрахованої плати за проїзд.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі № 909/895/19 позовні вимоги задоволено. Стягнено з ТОВ Транспортно-виробничої фірми "Нафтотранссервіс" на користь Державної служби України з безпеки на транспорті плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні в сумі 35573,27грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем порушено вимоги нормативно-правових актів, що встановлено складеним управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області актом №0015212 від 05.03.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та не спростовано відповідачем. Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем вчинене правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг, що складає 35573,27 грн.

Щодо представництва прокурора в суді та подання ним даного позову суд вказав, що підставою для звернення Виконувача обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області до суду став факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 35573,27 грн. та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

ТОВ Транспортно-виробнича фірма "Нафтотранссервіс подано апеляційну скаргу № 60/19-1 від 15.11.2019, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу .

Скаржник посилається на те, що судом прийнято рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що у даній справі ставка плати за проїзд повинна складати 0,54 Євро за кілометр за перевищення навантаження на строєну вісь із одиночними шинами нормативу на 2360 кілограмів чи на 10,72% (у зв`язку із тим, що строєна вісь з одиночними шинами, ставка у 0,27 Євро за кілометр підлягає подвоєнню до 0,5434 Євро за кілометр) (абзац 2 пункту 31 Порядку № 879). Отже, на думку скаржника розмір плати за проїзд повинен складати 389,88 Євро. Скаржник стверджує, що положення пунктів 4, 9 Правил № 30 та пунктів 2, 28 Порядку № 879 у частині, що зобов`язує відповідача отримувати погодження маршруту та вносити плату за проїзд, не відповідають приписам вищого за юридичною силою Закону України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . Оскільки, погодження та плата за проїзд законами не встановлені, то вимоги щодо їх отримання та внесення відповідачем є забороненими. На думку скаржника, висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача існував обов`язок внести плату за проїзд на користь бюджету є безпідставним. Крім того, скаржник наголошує, що оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду застосовано до відповідача юридичну відповідальність, що суперечить статтям 58 та 92 Конституції України, статті 241 Господарського кодексу України. Скаржник вказує, що здійснював внутрішньодержавні перевезення, тоді, як доходами бюджету є плата за проїзд, що справляється у порядку Закону України Про єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України . Бюджетний кодекс України не є законом, який встановлює обов`язок особи здійснювати платежі на користь бюджетів, а містить переліки доходів та видатків бюджетів за їх видами. Судом першої інстанції не встановлено, а прокурором не доведено причинно-наслідкового зв`язку між відсутністю у відповідача дозволу та збільшенням плати за проїзд у три рази. На думку скаржника саме по собі положення підзаконного нормативно-правового акту, яке встановлює такий зв`язок є незаконним. Скаржник зазначає, що заявлена до стягнення сума грошових коштів не підтверджена як зобов`язання відповідача та не доведена як фактичний збиток з розкриття його складу. Скаржник не погоджується з наведеними в оскаржуваному рішенні та у позовній заяві доводами про наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

Надвірнянська місцева прокуратура у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим. Зазначає, що підставою для представництва Надвірнянською місцевою прокуратурою Івано-Франківської області інтересів держави став факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 35573,27 грн. та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету. Прокурор зазначає, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Прокурор стверджує, що Укртрансбезпеки у Полтавській області відповідно до положень діючого законодавства проведено рейдову перевірку, здійснено габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та вірно нараховано сплату за проїзд автомобільними дорогами, яка підлягає стягненню з відповідача. Просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ ТВФ Нафтотранссервіс відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі № 909/895/19 залишити без змін.

Державна служба України з безпеки на транспорті у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з твердженнями скаржника, рішення суду першої інстанції вважає законним. Зокрема зазначає, 05.03.2019 року під час проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу ТзОВ ТВФ Нафтотранссервіс , було встановлено, що він є великоваговим, оскільки допущено перевищення нормативно-допустимих параметрів. Розрахунок плати за проїзд зроблено виходячи із відстані перевезення, оскільки водій транспортного засобу не усунув виявлене порушення, продовжив рух в пункт призначення. Позивач вказує, що несплата відповідачем коштів за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, призводить до ненадходження коштів до спеціального фонду Державного бюджету України та відповідно до зменшення коштів на фінансування розвитку мережі та утримання автомобільних доріг загального користування, що суттєво порушує економічні інтереси держави, тому виникає необхідність захисту інтересів держави. Просить апеляційну скаргу ТОВ ТВФ Нафтотранссервіс залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі № 909/895/19 залишити без змін.

Ухвалою суду від 02.12.19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробнича фірма "Нафтотранссервіс" № 60/19-1 від 15.11.2019 на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі №909/895/19.

Ухвалою суду від 10.12.2019 розгляд справи № 909/895/19 призначено на 24.12.2019 о 10:00 год.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 та 17.08.2020 зупинено апеляційне провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справ № 926/16/19 та № 917/210/19 та поновлено провадження у справі № 909/895/19, призрачено справу до розгляду у судовому засіданні на 08.09.2020..

Прокурор в судовому засіданні підтримав заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:

Державним інспектором управління Укртрансбезпеки у Полтавській області Костін Д.П. проводився габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на відрізку автомобільної дороги а/д Р60 Кролевець-Конотоп Ромни-Пирятин 171 км+884м в ході якого було проведене контрольне зважування автомобіля марки DAF FT моделі ХР 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , причіп DRОМЕСН СНG-45, номерний знак НОМЕР_2 .

Суб`єктом щодо якого здійснювалась перевірка було ТОВ ТВФ "Нафтотранссервіс", яке розташоване за адресою: м.Надвірна, вул.Майданська, 5, Івано-Франківської області.

З товарно-транспортної накладної № 4404 від 05.03.2019 (а.с. 34) вбачається, що ТОВ ТВФ "Нафтотранссервіс" здійснювало перевезення газу нафтового скрапленого марки А ДСТУ ЕN 589.2017 (код УКТ ЗЕД 2711129700) за маршрутом с. Погарщина, Лохвицький район, Полтавська область - смт.Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, 722 км. відправник - Качанівський ГПЗ ПАТ "Укрнафта" (Сумська область, Охтирський район, с. Мала Павлівка, вул. Центральна, 1), одержувач - ТОВ "Карпатнафтотрейд" (Івано-Франківська область, м.Надвірна, вул. Майданська, 5).

За результатами зважування автомобіля, яким керував водій ОСОБА_1 , встановлено перевищення нормативних вагових параметрів, а саме нормативно допустима вага становить 40,0 т, тоді як фактична 40,32 т. Крім того, нормативно-допустимі осьові навантаження становлять 24,36т (9,06 6,44, 8,86), тоді коли допустимі параметри - 22т; в матеріалах справи наявна копія довідки від 05.03.2019 № 0023588 про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с. 32).

Вказані порушення зафіксовано в акті №0015212 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.03.2019 (а.с.31), додатком до якого є розрахунок № 0015212 від 05.03.2019 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування (а.с.30), згідно якого ТОВ ТВФ "Нафтотрассервіс" нараховано плату за проїзд в розмірі 1169,64 євро, що станом на день проведення розрахунку 05.03.2019 згідно курсу Національного Банку України становить 35573,27 грн. (відповідно до курсу НБУ євро/гривня на 05.03.2019 вартість євро дорівнює 30,413864 грн.).

Згідно даних розрахунку: фактична вага навантаження на строєну ось транспортного засобу становить 24,36т. При цьому, плата за проїзд нараховується саме на 2,36т. Згідно формули, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів становить 0,27*2 євро/км. Таким чином, перевищення параметрів від нормативу у процентах становить 10,73.

Плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів євро/км за 1 км проїзду становить 0,54.

Розрахунок виконано у відповідності до затвердженої формули (з урахуванням пункту 31-1 постанови КМУ №879 від 27.06.2007), а саме: (Рзм + Рнв + Рг) х В х К, де

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів

К- коефіцієнт збільшення плати за проїзд.

Пунктом 26 Порядку № 879 встановлено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

У зв`язку з вищенаведеним:

- нарахована плата в розмірі 35573,27 грн. за проїзд автомобіля марки DAF FТ моделі ХF 105.460, номерний знак НОМЕР_1 , причіп DRОМЕСН СНG-45, номерний знак НОМЕР_2 , що здійснював 05.03.2019 перевезення вантажу - газу нафтового скрапленого марки А ДСТУ ЕN 589.2017 (код УКТ ЗЕД 2711129700) за маршрутом с.Погарщина, Лохвицький район, Полтавська область - смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, 722 км., яке належить ТОВ ТВФ "Нафтотранссервіс" з перевищенням допустимих габаритно-вагових параметрів, підлягає стягненню в дохід державного бюджету.

Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області надіслано на адресу відповідача повідомлення (вих. №688/33-19 від 25.03.2019) про необхідність внесення плати за проїзд великоваговим та (або) великогабаритним транспортним засобом згідно акту №0015212 від 05.03.2019 (а.с. 29).

В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем дій Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області щодо фіксування правопорушення та нарахування суми плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в адміністративному чи судовому порядку. Визначена сума в добровільному порядку не сплачена.

Наведене стало підставою для звернення з позовом про стягнення з відповідача в судовому порядку в дохід Державного бюджету України 35573,27 грн. плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, що є гривневим еквівалентом 1169,64 євро.

За змістом п.3 ч.2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків й інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Такого висновку щодо застосування норм права прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17, провадження № 11-49/апп18.

При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад правопорушення, елементами якого є шкода, вина та протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Зокрема, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879.

Пунктом 4 даного Порядку визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення рейдових перевірок.

Згідно з ч. 3 п. 2 Порядку № 879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється, рух транспортних засобів фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2.5 м.

Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

Відповідно пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник мав намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

Згідно з пунктом 4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України. Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекцїї під час здійснення габаритно-вагового контролю, у тому числі:

здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю;

видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю;

складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів на інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні визначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно з п. 30 вказаного Порядку, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем порушено вимоги вказаних вище нормативних актів, що встановлено складеним управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області актом №0015212 від 05.03.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та не спростовано відповідачем.

За таких обставин, правомірним є висновок суду, що відповідачем вчинене правопорушення, яке має своїм наслідком спричинення державі збитків у вигляді некомпенсованого руйнування автомобільних доріг.

Розмір плати за проїзд визначено управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) та відповідно до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879).

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не здійснено оплату нарахованої суми відшкодування, позивачем здійснено її розрахунок в гривнях, за офіційним курсом гривні до євро станом на момент вчинення правопорушення, що складає 35 573,27 грн.

Щодо представництва прокурора в суді та подання ним позову, суд першої інстанції правомірно зазначив, що відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу

Підставою для звернення Виконувача обов`язків керівника Надвірнянської місцевої прокуратури Івано-Франківської області до суду з даним позовом став факт несплати відповідачем до Державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 35 573, 27 грн. та нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави з метою надходження коштів до бюджету. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справах №№ 926/16/19, 917/210/19.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі № 909/895/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129 , 236 , 269 , 270 , 275 , 276 , 281 , 282 , 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортно-виробничої фірми "Нафтотранссервіс" залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2019 у справі № 909/895/19 залишити без змін.

3.Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено і підписано 21.09.2020.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.