Постанова

від 14.09.2020 по справі 916/3534/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 рокум. ОдесаСправа № 916/3534/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

секретар судового засідання Іванов І.В.

Представники учасників справи в судове засідання не з`явились.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕНІ МІЧУРІНА

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2020 (суддя Гут С.Ф., м. Одеса, повний текст складено 16.07.2020)

у справі № 916/3534/19

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕНІ МІЧУРІНА

до відповідача Військової частини НОМЕР_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1

про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ІМЕНІ МІЧУРІНА (далі також СТОВ ІМЕНІ МІЧУРІНА, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про витребування у Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки транспортного засобу - бортового самоскида КАМАЗ-5511 (державний номер НОМЕР_2 , 1986 року випуску) (далі також ТЗ) та передання такого транспортного засобу власнику - СТОВ ІМЕНІ МІЧУРІНА.

Позов обґрунтовано тим, що 10.04.2014 відповідно до наряду ІНФОРМАЦІЯ_2 та мобілізаційного розпорядження від 10.04.2014 здійснено вилучення транспортного засобу бортового самоскида КАМАЗ-5511 (державний номер НОМЕР_2 , 1986 року випуску), власником якого було ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ М.О. ПОСМІТНОГО». На підставі договору купівлі-продажу №003/19-16 від 12.04.2016 ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ М.О. ПОСМІТНОГО» продало вищезазначений транспортний засіб СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА». 02.10.2019 на адресу Березівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на адресу Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивачем було направлено лист з вимогою повернути вилучений транспортний засіб, однак відповіді на цю вимогу Товариство не отримало.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2020 було замінено первісного відповідача у справі - ІНФОРМАЦІЯ_1 на належного відповідача - Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у справі № 916/3534/19.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2020 залучено до участі у справі №916/3534/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Одеський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.07.2020 у справі № 916/3534/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що лише договір купівлі-продажу без реального зняття з реєстрації, перереєстрації ТЗ у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця, тому виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил шляхом підготовки до передачі та передачі вказаного бортового самоскида у 2014 році до Військової частини НОМЕР_1 у той час не порушило жодних прав СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА». При цьому суд зазначив, що наданий позивачем доказ - зведений наряд спростовує твердження позивача про відсутність відповідних правових підстав для підготовки до передачі та передачі ТЗ у 2014 році. Враховуючи викладене, господарський суд визнав безпідставною та необґрунтованою позицію позивача щодо вилучення предмету спору - транспортного засобу бортовий самоскид КАМАЗ-5511 (державний номер НОМЕР_2 , 1986 року випуску) під час дії особливого періоду в України, а тому дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, Товариство звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Так, скаржник зазначив, що Указом Президента України від 14.01.2015 №15/2015 оголошено демобілізацію військовослужбовців, а тому спірний транспортний засіб, який належить на праві власності СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА», підлягає поверненню власнику. За твердженням апелянта, суд першої інстанції не надав оцінки доводам позивача про те, що відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦК України в умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості, а тому, на думку Товариства, вилучення у позивача майна було незаконним, оскільки воєнний або надзвичайний стан в Україні чи окремих її місцевостях не оголошувався. Також апелянт зауважив, що Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, що діяла станом на час придбання позивачем транспортного засобу) чітко визначено, що транспортні засоби придбаваються до їх реєстрації, а реєстрація здійснюється саме власниками. Отже, як вважає скаржник, право власності на спірний транспортний засіб перейшло до нього саме на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016 №003/19-16.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, а ухвалою від 27.08.2020 - розгляд справи №916/3534/19 призначено на 15.09.2020 о 10:00 год.

28.08.2020 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕНІ МІЧУРІНА про проведення судових засідань за участю представника позивача у даній справі в режимі відеоконференції в приміщенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

У задоволенні вказаного клопотання позивача відмовлено у зв`язку із резервуванням залу судових засідань, обладнаного системою відеоконференцзв`язку, для проведення судових засідань Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходили.

У судовому засіданні 17.03.2020 представники учасників справи в судове засідання не з`явились, про день, час та місце проведення засідання суду повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 було оголошено мобілізацію.

Так, пунктом 3 зазначеного Указу було визначено, що мобілізація проводиться протягом 45 діб із дня набрання чинності цим Указом. Даний Указ набрав чинності 18.03.2014, отже, з 18.03.2014 в України почав діяти особливий період та було проведено часткову мобілізацію.

16.04.2014 головою Березівської районної державної адміністрації видано зведений наряд, яким директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» Родику О.О. надано завдання з підготовки до передачі до військового формування під час мобілізації транспортного засобу - самоскид КАМАЗ-5511.

У цей же день нарядом, підписаним головою Березівської районної державної адміністрації та Березівським районним військовим комісаром, директору ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» встановлено завдання протягом двох годин з моменту одержання наряду поставити вказаний транспортний засіб за адресою: с. Жовтневої Революції, Біляївський район, контрольно пропускний пункт військової частини НОМЕР_1 .

Також майором Березівського райвійськкому та керівником названого товариства ОСОБА_1 було складено список машин і водіїв, відібраних до Військової частини НОМЕР_1 із ІНФОРМАЦІЯ_3 . До вказаного списку було включено також бортовий самоскид КАМАЗ-5511, державний номер № НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_2 .

Згідно з мобілізаційним розпорядженням від 16.04.2014 водій ОСОБА_2 був зобов`язаний, не очікуючи інших розпоряджень військового комісаріату, доставити закріплений за ним вказаний автомобіль протягом двох годин за адресою: с. Жовтневої Революції, Біляївський район, контрольно пропускний пункт військової частини НОМЕР_1 .

Як вбачається з довідки про прийом автомашин, що належать ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного», до Збройних Сил України пунктом прийому техніки військової частини НОМЕР_1 було прийнято самоскид КАМАЗ-5511, державний номер № НОМЕР_2 , 1986 року випуску. Зазначену довідку було підписано начальником пункту прийому техніки та водієм - ОСОБА_2 .

Отже, матеріали справи свідчать про те, що зазначений самоскид був поставлений у військову частину НОМЕР_1 (с. Жовтневої Революції, Біляївський район).

Відповідно до довідки ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» від 12.12.2014 № 270, яка була видана військовій частині НОМЕР_1 , балансова вартість транспортного засобу КАМАЗ-5511, державний номер № НОМЕР_2 , який перебуває на балансі зазначеного підприємства, складає 3843,00 грн.

12.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені М.О. Посмітного» в особі ліквідатора (продавець) Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ІМЕНІ МІЧУРІНА» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №003/19-16, за умовами якого продавець з метою оформлення результатів продажу майна банкрута на відкритих торгах зобов`язався передати у власність продавцю визначене майно, у тому числі транспортний засіб - самоскид КАМАЗ-5511, державний номер № НОМЕР_2 .

У пункті 2.2 вказаного договору сторони дійшли домовленості, що право власності на об`єкт аукціону переходить до покупця з моменту сплати його повної вартості на поточний рахунок продавця, що зазначено в договорі, та підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта аукціону.

Передача об`єкта аукціону продавцем і прийняття його покупцем засвідчується актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п. 4.2 даного договору).

Відповідно до платіжного доручення №5737 від 15.04.2016 покупець оплатив вартість майна за договором у повному обсязі.

18.04.2016 сторонами складено та підписано акт приймання-передачі майна за договором купівлі-продажу від 12.04.2016 №003/19-16, відповідно до пункту 2 якого покупець свідчить, що майно ним оглянуте, претензій до продавця щодо якісних характеристик транспортних засобів покупець не має.

02.10.2019 позивач направив на адресу Березівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки та на адресу Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивачем лист з вимогою повернути вилучений транспортний засіб, однак, відповіді не отримав, що стало підставою для звернення з вищезгаданим позовом до місцевого господарського суду.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 1 ст. 4 даного Закону визначено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 ст. 6 цього Закону передбачено, що військово-транспортний обов`язок установлюється з метою задоволення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на особливий період транспортними засобами і технікою і поширюється на центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, у тому числі на залізниці, порти, пристані, аеропорти, нафтобази, автозаправні станції дорожнього господарства та інші підприємства, установи і організації, які забезпечують експлуатацію транспортних засобів, а також на громадян - власників транспортних засобів.

Виконання військово-транспортного обов`язку під час мобілізації, якщо не введений правовий режим воєнного чи надзвичайного стану, здійснюється згідно з Мобілізаційним планом України шляхом безоплатного залучення транспортних засобів підприємств, установ та організацій усіх форм власності для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань на умовах їх повернення власникам після оголошення демобілізації. Обсяги транспортних засобів за типами та марками, які планується залучити під час мобілізації, для підприємств, установ та організацій усіх форм власності встановлюються згідно з Мобілізаційним планом України місцевими державними адміністраціями за поданням військових комісаріатів. Залучення транспортних засобів під час мобілізації здійснюється військовими комісаріатами на підставі рішень місцевих державних адміністрацій, які оформлюються відповідними розпорядженнями. Приймання-передача транспортних засобів, залучених під час мобілізації, та їх повернення після оголошення демобілізації здійснюються на підставі актів приймання-передачі, в яких зазначаються відомості про власників, технічний стан, залишкову (балансову) вартість та інші необхідні відомості, що дають змогу ідентифікувати транспортні засоби. Повернення транспортних засобів власнику здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оголошення демобілізації (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з частиною 2 статті 6 названого Закону порядок виконання військово- транспортного обов`язку визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1921 було затверджено Положення про військово-транспортний обов`язок (далі також Положення), пунктом 1 якого встановлено, що це Положення визначає порядок виконання військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку та Держспецтрансслужби (далі - військові формування) на особливий період транспортними засобами і технікою усіх типів і марок вітчизняного та іноземного виробництва, їх повернення під час демобілізації та компенсації шкоди, завданої транспортним засобам і техніці внаслідок їх залучення під час мобілізації.

Відповідно до пункту 7 Положення військово-транспортний обов`язок виконується в особливий період - шляхом передачі підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами транспортних засобів і техніки для задоволення потреб військових формувань відповідно до визначених завдань.

Пунктом 10 цього Положення встановлено, що завдання з підготовки до передачі та передачі транспортних засобів і техніки військовим формуванням встановлюються розпорядженнями місцевих держадміністрацій за поданням військових комісаріатів та доводяться до відома керівників підприємств, установ та організацій у мирний час - через військові комісаріати шляхом вручення відповідних зведених нарядів.

Пунктом 2 Положення визначено, що зведений наряд розпорядчий документ голови місцевої держадміністрації, в якому встановлено в мирний час для керівників підприємств, установ та організацій завдання з підготовки до передачі військовим формуванням під час мобілізації визначеної кількості за типами і марками транспортних засобів і техніки, а також порядок, пункти та строки передачі. Голова місцевої держадміністрації та військовий комісар підписують зведений наряд і скріплюють підписи своїми печатками.

Повернення підприємствам, установам та організаціям транспортних засобів і техніки здійснюється військовими частинами (підрозділами), установами та організаціями військових формувань, для задоволення потреб яких вони залучалися, протягом 30 календарних днів з дати оголошення демобілізації через військові комісаріати, які здійснили таке залучення (п. 30 Положення).

За приписами п. 31 Положення для повернення транспортних засобів і техніки керівники підприємств, установ та організацій, транспортні засоби і техніка яких залучалися під час мобілізації, звертаються до військового комісаріату за місцем їх залучення з відповідною заявою.

Отже, наведеними положеннями чинного законодавства визначено певний порядок повернення підприємству транспортного засобу, яке було залучено для задоволення потреб військових формувань.

Слід зазначити, що Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Разом з тим зазначеним Законом передбачено такий захід, як демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань - на організацію і штати мирного часу.

Відповідно до ст.11 цього Закону рішення про демобілізацію із внесенням його на затвердження Верховною Радою України приймає Президент України.

Отже, особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, видані Президентом України Укази «Про звільнення в запас військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указів Президента України «Про часткову мобілізацію» не містять положень, які скасовують дію особливого періоду в Україні, та стосуються лише проведення звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, крім тих, які висловили бажання продовжувати військову службу.

Судова колегія зазначає, що зазначений вище зведений наряд від 16.04.2014 свідчить про наявність відповідних правових підстав для підготовки до передачі та передачі бортового самоскида КАМАЗ-5511, державний номер № НОМЕР_2 , під час дії особливого періоду в України, та на час звернення Товариства з позовом у даній справі цей ТЗ перебував у відповідача на законних підставах.

Колегія суддів також зауважує, що позивач відповідно до п. 2 вищезгаданого акта приймання-передачі майна оглянув, зокрема, цей самоскид, а отже, Товариству було відомо місце його перебування, при цьому будь-яких зауважень СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА» вказаний акт не містить.

Доводи скаржника про те, що Указом Президента України від 14.01.2015 №15/2015 оголошено демобілізацію військовослужбовців, у зв`язку з чим спірний транспортний засіб, який належить на праві власності СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА», підлягає поверненню власнику, спростовуються вищевикладеним.

Також необґрунтованими є твердження апелянта про те, що вилучення у позивача майна було незаконним, оскільки воєнний або надзвичайний стан в Україні чи окремих її місцевостях не оголошувався, а відтак, зазначений ТЗ не міг бути примусово відчужений у власника відповідно до ч. 2 ст. 353 ЦК України. Так, вищевикладені законодавчі положення передбачають можливість вилучення майна не тільки під час воєнного або надзвичайного стану, а і у особливий період, який, як вище згадувалось, триває в Україні з 2014 року.

Посилання апелянта на те, що право власності на спірний транспортний засіб перейшло до нього саме на підставі договору купівлі-продажу від 12.04.2016 №003/19-16 спростовується наступним.

Абзацом 1 пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, що діяла станом на час придбання позивачем транспортного засобу) встановлено, що власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Верховний Суд у своїй постанові від 30.10.2019 у справі № 683/2694/16-ц зазначив, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Також Верховний Суд зазначив, що сам по собі договір купівлі-продажу, вчинений у простій письмовій формі, без реального зняття з реєстрації, перереєстрації ТЗ у вищезазначеному порядку, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Відтак, спірний ТЗ у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому порядку.

З огляду на викладене, виконання у 2014 році військово-транспортного обов`язку для задоволення потреб Збройних Сил шляхом підготовки до передачі та передачі бортового самоскида КАМАЗ-5511, державний номер № НОМЕР_2 , ТОВ «Агрофірма ім. М.О. Посмітного» до Військової частини станом на час передачі ТЗ не порушило жодних прав СТОВ «ІМЕНІ МІЧУРІНА».

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ІМЕНІ МІЧУРІНА залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.07.2020 у справі № 916/3534/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.09.2020.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран