Постанова

від 08.09.2020 по справі 925/1056/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2020 р. Справа№ 925/1056/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 08.09.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

на рішення

Господарського суду Черкаській області

від 24.12.2019 (повний текст складено 15.01.2020)

у справі № 925/1056/19 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Фермерського господарства "Пензай"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1

за участю Прокуратури Черкаської області

про визнання додаткової угоди укладеною ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року Фермерське господарство "Пензай" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення строку дії до договору оренди землі на тих же умовах, укладеного 02.07.2008 між ОСОБА_1 та Маньківською РДА щодо земельної ділянки площею 20 га розташованої в адмінмежах Добрянської сільської ради Маньківського району Черкаської області за межами населеного пункту в редакції позивача, яка укладається між ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та ФГ "Пензай" як із фактичним користувачем земельною ділянкою.

Позов з посиланням на частину 6 статті 33 Закону України Про оренду землі мотивовано тим, що позивач безперервно користувався земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 02.07.2008, при цьому заперечень з боку Головного управління Держгеокадастру щодо продовження землекористування не надходило.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.12.2019 у справі № 925/1056/19 позов задоволено повністю, визнано укладеною між Фермерським господарством "Пензай" та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області додаткову угоду до договору оренди землі від 02.07.2008 в редакції позивача.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин справи про те, що позивач продовжував користуватись земельними ділянками на умовах, встановлених договором оренди землі від 02.07.2008, та відсутності заперечень орендодавця щодо продовження договірних правовідносин, у зв`язку з чим між сторонами відбулось поновлення строку дії такого договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального права.

Так, апелянт посилається на те, що діюче на час укладення спірного договору законодавство не передбачало процедуру автоматичного поновлення (пролонгації) дії такого договору, а тому обов`язкове укладення додаткової угоди до договору оренди.

Крім того, на думку апелянта, задовольняючи позовні вимоги, суд не дослідив договір з його невід`ємними частинами (кадастровий план земельної ділянки), та не надав правову оцінку факту відсутності у договорі підстави для його укладення.

За доводами скаржника, об`єкта оренди у тому вигляді, в якому він існував на час укладення договору оренди землі від 02.07.2008, вже не існує, натомість у Державному земельному кадастрі зареєстровано дві земельні ділянки з іншими площами, яким присвоєно відповідні кадастрові номери, що унеможливлює фактичне поновлення договірних стосунків на тих же умовах і на той же строк.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, третьою особою та прокуратурою не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 08.09.2020 з`явився представник прокуратури, який підтримав вимоги апеляційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на підставі доводів, зазначених у ній, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 24.12.2019 у справі №925/1056/19 та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 08.09.2020 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін та третьої особи, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 02.07.2008 між Маньківською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 16-17), відповідно до пункту 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, яка знаходиться в адміністративних межах Добрянської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 20 га ріллі (п. 2 договору).

Договір зареєстровано у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.09.2008 № 040879000018.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 266 820 грн. (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот двадцять гривень) (п. 5 договору).

Відповідно до п. 9 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 0,1 % від грошової оцінки земельної ділянки за рік.

03.08.2010 між Маньківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 2 ( а.с. 18) якою було внесено зміни, а саме :

п.9 "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки на рік".

01.07.2011 між Маньківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 3 (а.с. 19) якою було внесено зміни, а саме :

п.9 "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 4,5 відсотки від грошової оцінки земельної ділянки на рік".

Додаткову угоду зареєстровано у відділ Держкомзему у Маньківському районі, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.02.2011 за № 712316004001898.

Пунктом 3 договору сторони погодили, що договір укладено до 12 вересня 2013 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на той же строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У той же час, судом першої інстанції встановлено, що у 2003 році було створено Фермерське господарство "Пензай", єдиним засновником якого є ОСОБА_1 . Земельною ділянкою, яка склала предмет договору оренди землі від 02.07.2008, Фермерське господарство користувалося з 2003 року на підставі розпорядження Маньківської РДА від 31.07.2003 № 240 (а.с. 21-22), у відповідності до якого вирішено передати ОСОБА_1 20 га ріллі із земель запасу в межах Добрянської сільської ради у довгострокову оренду для ведення фермерського господарства. За надану в оренду земельну ділянку ОСОБА_1 повинен сплачувати щорічно орендну плату у розмірі земельного податку, орендну плату слід сплачувати з січня 2003 року. Керівнику апарату райдержадміністрації доручено нотаріально оформити договір оренди земельної ділянки, а районному відділу земельних ресурсів провести державну реєстрацію договору оренди.

За доводами позивача, після закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки 12 вересня 2013 року між сторонами фактично продовжилися договірні стосунки по оренді землі, оскільки позивач земельну ділянку не повертав, продовжував нею користуватися, а відповідач не направив заперечень позивачу проти продовження договору оренди на новий строк і не витребовував земельну ділянку з оренди.

Так, 08.10.2013 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з листом - повідомленням та з проектом додаткової угоди до договору від 02.08.2008, яким запропоновано укласти цей договір оренди землі на новий строк та на тих же умовах із зазначенням у ньому кадастрових номерів земельних ділянок.

08.11.2013 відповідач направив позивачу листи № 979/03-01-07 ( а.с. 23) та № 980/03-01-07 (а.с. 24), якими повідомив про неможливість вирішення питання про поновлення договору оренди землі, оскільки відсутні відповідні додатки до листа - клопотання.

Водночас, позивач стверджує, що відповідач не направляв ФК "Пензай" чи особисто ОСОБА_1 повідомлення, акт про повернення земельної ділянки чи інші листи з вимогами про повернення земельної ділянки з оренди, а також не надав заперечення проти продовження договору оренди землі.

05.02.2014 наказом Головного управління Держземагенства у Черкаській області № ЧК/7123182000:02:003/00002005 ( а.с. 90) було надано гр. ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Добрянської сільської ради Маньківського району Черкаської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 20.000 га цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

На замовлення позивача ТОВ "Геодезично-кадастрове бюро оцінки та аукціонів" у 2019 році виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства загальною площею 19,9995 га в адмінмежах Добрянської сільської ради Маньківського району (за межами населеного пункту). З проекту (а.с. 165) вбачається, що в даний час земельна ділянка, якою фактично користується позивач, складається із двох окремих ділянок із кадастровими номерами 7123182000:02:002:0545 площею 16,2087 га та 7123182000:02:002:0546 площею 3,7908 га.

Доказів про користування позивачем іншими земельними ділянками, ніж на підставі прав, що випливають із договору оренди землі від 02.07.2008, у справу не подано.

Позивачем на адресу відповідача направлено заяву від 09.08.2018 (а.с. 86-89), якою ФГ "Пензай" повідомило відповідача про те, що ним використовується земельна ділянка по договору від 02.07.2008, строк дії договору закінчився, однак позивач вважає договір пролонгованим на той самий строк і на тих самих умовах. До заяви позивачем додано проект додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди землі.

Однак запропонований позивачем проект додаткової угоди відповідачем підписано не було, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позивач просить визнати укладеною між Фермерським господарством "Пензай" (ідентифікаційний код 32741538, с. Добра, Маньківський район, Черкаська область) та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (ідентифікаційний код 39765890, м. Черкаси) додаткову угоду до договору оренди землі від 02.07.2008. Позивач також вважає себе належною стороною вказаного договору, оскільки після створення фермерського господарства фактичним користувачем земельними ділянками і платником орендної плати є ФГ "Пензай", а не його засновник і сторона договору оренди землі ОСОБА_1 .

Позивач з посиланням на положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" вказує на безперервність користування земельною ділянкою та відсутності заперечень з боку Головного управління Держгеокадастру щодо продовження землекористування.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, з огляду на таке.

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13.03.2018 по справі № 348/992/16-ц, з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, якщо після фактичного отримання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду ним було засновано фермерське господарство, яке зареєстроване як юридична особа, то у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна орендаря і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства, а тому сторонами у спірних правовідносинах мають бути юридичні особи. Тобто позивачем у даній справі виступає саме ФГ Пензай .

Крім того, частиною 4 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним Кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" №5245-VI від 06.09.2012 з 01.01.2013 повноваження по розпорядженню земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності відносяться до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.

Відповідно до п.п. 2, 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінет Міністрів України від 14.01.2015 р. № 5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру" утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Черкаській області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру. 25 квітня 2015 року була проведена державна реєстрація Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Наказом Держгеокадастру від 26.05.2015 № 84 "Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області" погоджена можливість забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області функцій і повноважень Головного управління Держземагенства у Черкаській області, що припиняється.

З викладених підстав суд першої інстанції вірно зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є належним відповідачем у даній справі.

Позивач заявленим позовом має намір захистити своє право на поновлення договору оренди землі та правову визначеність відносин між сторонами.

Так, відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Частиною першою статті 31 Закону передбачено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з частиною першою статті 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов`язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.

Відповідно до частин першої - третьої статті 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Тобто стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об`єднує два самостійні випадки поновлення договору оренди землі на підставі частин 1-5 та 6, які мають самостійні правові конструкції.

Як зазначалось вище, позовні вимоги заявлено саме на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі .

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що спірні правовідносини саме з приводу поновлення договору оренди землі від 02.07.2008 виникли між сторонами після закінчення строку його дії, тобто вже після 12.09.2013. При цьому станом на зазначену дату редакція частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі вже передбачала можливість автоматичного поновлення дії такого договору у зв`язку з продовженням користування земельною ділянкою орендарем.

Так, частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі та дотриманням вимог земельного законодавства щодо її утримання.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

Конструкція частини 6 статті 33 зазначеного Закону обумовлює відсутність письмового повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, тобто вирішальне значення для поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах має сам лише факт заперечення орендодавця у поновленні договору, без будь-якого його обґрунтування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.11.2018 у справі № 912/1712/17, від 18.12.2018 у справі № 912/1600/17, від 18.12.2018 у справі № 912/1713/17.

Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається.

В підтвердження своїх позовних вимог, ФГ Пензай надано докази того,що він продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди земельної ділянки (після 12 вересня 2013 року і по даний час), належно сплачував орендну плату, щодо зобов`язань з оренди подавав декларації (а.с. 26-33, 99-124).

При цьому, відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогами щодо усунення порушень земельного законодавства.

Матеріали справи також не містять доказів висловлення відповідачем протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки від 02.07.2008 (після 12 вересня 2013 року) будь-яких заперечень щодо продовження дії вказаного договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Разом з тим, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач стверджує, що його листи №979/0,-01-07 від 08.11.2013 та №980/03-01-07 від 08.11.2013 і є запереченням у поновленні договору, оскільки рішення про поновлення за результатами розгляду заяви позивача не прийнято, додаткова угода не підписана.

Втім, зазначені твердження відповідача є безпідставними, оскільки з вказаних листів не вбачається безумовних заперечень відповідача щодо продовження строку оренди, а також дати їх складення не відповідають встановленому ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" місячному терміну для надання заперечення проти поновлення договору оренди.

Відтак, наведеними обставинами встановлено, що позивач (орендар) продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, а відповідачем (орендодавцем) не було висловлено будь-яких заперечень (в тому числі й у зв`язку з неналежним виконанням орендарем зобов`язань зі сплати орендних платежів, цільового використання земельної ділянки, тощо) протягом одного місяця від дати закінчення строку дії договору оренди щодо його поновлення на тих самих умовах та на той самий строк.

Суд зазначає, що поновлення договору оренди землі в судовому порядку у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.

При цьому, слід звернути увагу, що даною нормою не передбачено, що договірні стосунки з оренди припиняються через місяць, якщо сторони таку додаткову угоду не укладуть.

Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, оскільки сама по собі вимога про визнання договору оренди землі поновленим за своєю суттю є встановленням факту, який має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди, що, власне, і може бути предметом розгляду в суді (частина 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №910/9044/18.

Позивач просить суд визнати укладеною між Фермерським господарством "Пензай" (ідентифікаційний код 32741538, с. Добра, Маньківський район, Черкаська область) та Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області (ідентифікаційний код 39765890, м. Черкаси) додаткову угоду до договору оренди землі від 02.07.2008.

Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.06.2019 у справі №910/9044/18, так як передбачає визнання укладеною в судовому порядку додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14.03.2006 із викладенням її змісту.

При цьому, внесення позивачем відомостей до додаткової угоди про поновлення договору оренди землі про кадастрові номери двох земельних ділянок, які утворилися замість однієї орендованої з часу укладення договору від 02.07.2008, не суперечить принципу поновлення договору на тих же умовах і на той же строк, як передбачає ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Викладені вище висновки спростовують доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції не досліджено договір з його невід`ємними частинами та обставин поділу об`єкта оренди на дві земельні ділянки, яким було присвоєно кадастрові номери.

Тобто, позовні вимоги позивача спрямовані на захист своїх порушених прав шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки (на тих самих умовах та на той самий строк).

Відповідно до частин 2, 3 статті 631 Цивільного кодексу України за загальним правилом договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Оскільки між сторонами з 2013 року по даний час тривали фактичні договірні відносини на підставі поновлення договору оренди землі, яке відбулося за правилами частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", є обґрунтованими обставини внесення з боку позивача до додаткової угоди між сторонами п. 3 про те, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до її укладення.

При цьому пунктом 4 передбачено, що додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

Згідно з частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Умови додаткової угоди відповідають вимогам ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та фактичним обставинам, які існують між сторонами на час вирішення спору, договір продовжується на той же строк, як передбачено в первісній редакції договору від 02.07.2008. Доказів порушеного права у ГУ Держгеокадастру у Черкаській області судом не встановлено.

Враховуючи викладені обставини, позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 02.07.2008, зареєстрованого Маньківським районним відділом Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" у Державному реєстрі земель 09.09.2008 за № 040879000018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову та визнання укладеної додаткової угоди у редакції, викладеній у резолютивній частині рішення.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не є такими, що спростовують висновки суду про наявність підстав визнання укладеною додаткової угоди до договору про оренду землі від 02.07.2008.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі Серявін проти України від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 24.12.2019 у справі № 925/1056/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, 276, статтями 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на рішення Господарського суду Черкаської області від 24.12.2019 у справі № 925/1056/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 24.12.2019 у справі № 925/1056/19 залишити без змін.

Матеріали справи №925/1056/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 18.09.2020.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка