Постанова

від 15.09.2020 по справі 910/8663/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2020 р. Справа№ 910/8663/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Добрицької В.С.

учасники справи:

позивач: Шагірманов Д.О.

Гвоздецький А.М.

відповідач: Федоренко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР"

на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2020

у справі № 910/8663/20 (суддя Ягічева Н.І.)

за заявою СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК

про забезпечення позову

за позовом СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК (STOLLER INTERNATIONAL, INK.)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР"

про стягнення 639 427,23 доларів США

УСТАНОВИВ:

СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК (STOLLER INTERNATIONAL, INK.) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР" про стягнення 639 427,23 доларів США заборгованості за поставлений товар.

24.06.2020 через відділ діловодства суду від СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК надійшла заява про забезпечення позову, у якому заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в національній валюті та/або будь-яких інших рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Столлер" в межах суми позовних вимог у розмірі 639 427 дол.США 23 центи, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на дату пред`явлення позову становить 17 121 303,51грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.06.2020 заяву СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК про забезпечення позову задоволено повністю. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в національній та/або іноземній валюті, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Столлер" (вул. Червонопільська, буд. 23/17, прим.1, м.Київ, 04123, код ЄДРПОУ 38577278) в межах суми позовних вимог у розмірі 639 427 (шістсот тридцять дев`ять тисяч чотириста двадцять сім) доларів США 23 центи, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на дату пред`явлення позову становить 17 121 303 (сімнадцять мільйонів сто двадцять одну тисячу триста три) 51 грн.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції зазначав, що вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача станом на час вирішення спору в суді, виключить можливе порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також, надасть можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь яких труднощів при виконанні у випадку задоволення даного позову.

Не погодившись із винесеною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР" подало апеляційну скаргу, у якій просило прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити провадження у справі. Задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "СТОЛЛЕР". Скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 26.06.2020 у справі №910/8663/20 повністю та ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволенні його заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що всі поставки товару, виконані позивачем відповідачу, були здійсненні сама в межах Контракту №09022019 від 09.02.2017, а не у межах домовленостей, досягнутих у електронних повідомленнях, як про це зазначає позивач. На думку скаржника, між сторонами ніколи не існувало поставок згідно електронних замовлень позивача а отже заборгованість з їх оплати відсутня. Таким чином, на думку апелянта, ухвала про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ СТОЛЛЕР у межах суми позовних вимог у розмірі 639 427,23 доларів США є безпідставною, необґрунтованою та передчасною.

Крім того апелянт зазначав, що дана справа не підвідомча господарським судам, а отже є підстава для залишення позову без розгляду.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР" у справі №910/8663/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 у справі №910/8663/20 залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України та надано скаржнику строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОЛЛЕР" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду м. Києва від 26.06.2020 у справі №910/8663/20, відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 15.09.2020.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 232 ГПК України визначено, що судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови та судові накази.

Згідно з ч. 1 ст. 281 ГПК України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Отже, як убачаться із матеріалів, звертаючись до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову, позивач зазначав, що предметом позовних вимог у справі №910/8663/20 є стягнення заборгованості за поставлений товар, тобто - грошових коштів у розмірі 639 427 доларів США 23 центи. На думку заявника відповідач систематично порушував власні зобов`язання щодо сплати поставленого товару, починаючи з 2017 року, що прямо свідчить про його нехтування принципом сумлінності виконання взятих на себе зобов`язань, що встановлені положеннями статті 1-304 Господарського комерційного кодексу штату Техас.

Крім того, позивач указував, що переговори щодо сплати заборгованості бажаного результату не надали. З іншого боку, дані офіційного веб-сайту ТОВ "СТОЛЛЕР" свідчать про те, що господарська діяльність відповідача продовжується та останній активно користується об`єктами права інтелектуальної власності та здобутками ділової репутації позивача з метою реалізації продукту, що виробляється та поставляється СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК. При цьому, позивач стверджує, що відповідач користується декількома офісними нежитловими приміщеннями, що передбачає участь у правовідносинах оренди (про що свідчить адреса державної реєстрації відповідача, а також вказана фактична адреса його офісу на веб-сайті), інтернет-доменом другого рівня com.ua, що передбачає сплату внесків за його користування, а також бере участь у значній кількості науково-практичних та бізнес заходах, що також передбачає відповідні витрати на маркетингову діяльність тощо. У результаті аналізу зазначених вище дій відповідача та виявлених обставин цього позову достатньо аргументованим представляється висновок про системність недобросовісної комерційної поведінки з боку ТОВ "СТОЛЛЕР" та породжує обґрунтовані сумніви у наявності волі останнього на виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог позивача. Наведені обставини, на думку позивача, свідчать про наявність істотних ризиків виведення грошових коштів, що належать ТОВ "СТОЛЛЕР", задля уникнення від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Поряд із цим, позивач указав, що згідно із даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ТОВ "СТОЛЛЕР" не перебуває жодних об`єктів нерухомого майна, що могли б стати предметом примусового стягнення, у разі відсутності на рахунках відповідача суми грошових коштів, достатніх для виконання можливого рішення суду (у разі задоволення позовних вимог). У той же час, СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК, також не відомо про наявність у власності ТОВ "СТОЛЛЕР" будь-якого рухомого майна, корпоративних прав та/або акцій у вартості, що дорівнює або перевищує розмір позовних вимог СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК, яке б могло стати предметом примусового стягнення. Також позивач наголошував, що незастосування заходів забезпечення позову сприятиме зловживанню відповідачем наданими процесуальними правами, а можливе довготривале проходження судового провадження у цій справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції стимулюватиме відповідача здійснювати дії щодо ухилення від подальшого виконання рішення, у разі задоволення позовних вимог СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Так, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

Пункт 3 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

Пункт 7 частини першої статті 137 виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" установлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Європейський суд з прав людини у низці своїх рішень нагадував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008 та "Боржонов проти Росії" від 22.01.2009).

Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог установлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналіз судової практики Верховного Суду свідчить, що судам при вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Відповідно до приписів частини першої ст. 2, частини другої статті 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, згідно з якими визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в статтях 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях Кодексу законів про працю.

Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.

Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві Відповідача, на оплату праці.

Згідно з пунктом другим ч. 2 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18- 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частин третьої - четвертої ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Таким чином, застосування заявлених заходів забезпечення позову не може бути та не буде порушено прав та охоронюваних законом інтересів працівників ТОВ "СТОЛЛЕР" чи інших третіх осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, слід виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому арештовані грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Аналогічні правові позиції викладені в Постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №915/870/18, постанови від 10.05.2019 у справі №910/16948/18, постанови від 27.06.2019 у справі №916/73/19, постанови від 14.08.2019 у справі №910/3802/19, постанови від 21.12.2019 у справі №904/2969/19, постанови від 04.03.2020 у справі №910/12117/19 та інших.

З огляду на викладене вище, суд убачає співмірність та адекватність заявлених заходів з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Разом з тим, вжиття заходів до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача станом на час вирішення спору в суді, виключить можливе порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також, надасть можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь яких труднощів при виконанні у випадку задоволення даного позову.

Ураховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, дійшовши висновку про задоволення заяви СТОЛЛЕР ІНТЕРНЕЙШЕНЕЛ, ІНК про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти в національній та/або іноземній валюті, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Столлер" (вул. Червонопільська, буд. 23/17, прим.1, м.Київ, 04123, код ЄДРПОУ 38577278).

Стосовно тверджень апелянта у скарзі, що всі поставки товару, виконані позивачем відповідачу, були здійсненні сама в межах Контракту №09022019 від 09.02.2017, а не у межах домовленостей, досягнутих у електронних повідомленнях, як про це зазначає позивач, і на думку скаржника, між сторонами ніколи не існувало поставок згідно електронних замовлень позивача а отже заборгованість з їх оплати відсутня, тому відсутні підстави для задоволеної заяви позивача про забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, як убачається з матеріалів оскарження, предметом судового розгляду зі справи є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 639 427,23 доларів США. Виконання у майбутньому судового рішення зі справи в разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів.

Зважаючи на викладене, забезпечення місцевим господарським судом позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане з предметом позову.

Стосовно тверджень скаржника, що дана справа не підвідомча господарським судам, а отже є підстава для залишення позову без розгляду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки на даній стадії відбувається оскарження ухвали суду першої інстанції про не обґрунтоване (на думку скаржника) накладання арешту на кошти відповідача.

Отже, місцевий господарський суд, дослідивши фактичні обставини, якими позивач обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову, надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності забезпечення позову, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши у рішенні необхідне мотивування та встановивши, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду (у разі задоволення позову), дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для їх застосування.

Відповідно до ст. 269 ГПК України обов`язком суду апеляційної інстанції є перевірка законності та обґрунтованості прийнятого місцевим судом рішення у справі.

Відповідно до ст. 286 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність достатніх правових підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в національній та/або іноземній валюті, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Столлер".

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає безпідставними доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Столлер", наведені в апеляційній скарзі стосовного порушення Господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю "Столлер" на ухвалу Господарського суду міста м. Києва від 26.06.2020 у справі №910/8663/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста м. Києва від 26.06.2020 у справі №910/8663/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

Н.Ф. Калатай