Постанова

від 17.09.2020 по справі 922/3890/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2020 р. Справа № 922/3890/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О. , суддя Шевель О.В.

за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте життя ТМ" (вх.№893Х), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.№915Х), Харківської міської ради (вх. №953Х) на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2020 (рішення ухвалено суддею Жигалкіним І.П. 20.02.2020 о 10:25 год. у приміщенні господарського суду Харківської області, повний рішення складено 28.02.2020) у справі №922/3890/19

за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 5, м. Харків

до 1) Харківської міської ради, м. Харків

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте життя ТМ", м. Харків

про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3890/19 позов задоволено, визнано незаконним та скасовано п. 18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16; визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.01.2017 №5436-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ", посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за №20, та скасовано запис про проведену державну реєстрацію права власності №19186302 від 21.02.2017; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Чисте життя ТМ" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ. "А-6" за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 98-А, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте життя ТМ" на користь прокуратури Харківської області суму судового збору у розмірі 8024,48 грн.

ТОВ "Чисте життя ТМ" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3890/19 та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ "Чисте життя ТМ" (3-й відповідач) зазначає таке:

- суд першої інстанції при ухвалення рішення зробив помилкові висновки щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, зокрема, повинен був належним чином обґрунтувати та надати відповідні докази у розумінні ст. 73, 76, 77 ГПК України щодо бездіяльності Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, а також наявності порушених матеріальних інтересів держави;

- ціна викупу спірних приміщень була ринковою і матеріальних збитків територіальна громада не отримала, проте прокуратура обґрунтовує наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді виключно припущеннями про можливі втрати бюджету;

- судом зроблено помилкові висновки щодо порушення Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради як уповноваженим органом порядку приватизації спірних приміщень, встановленого ст. 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) ;

- самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизаційного майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця;

- суд не врахував клопотання Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про застосування позовної давності.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.) від 23.03.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Чисте життя ТМ" на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3890/19, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.04.2020.

06.04.2020 від керівника місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Чисте життя ТМ", в якому він просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення (вх.№3254).

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради також звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3890/19 та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (2 -й відповідач) зазначає таке:

- прокуратурою не доведено, що Харківська міська рада та її виконавчі органи не здійснюють або неналежним чином здійснюють повноваження щодо захисту інтересів держави та територіальної громади м. Харкова, а відтак Харківською міською прокуратурою №5 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді;

- першим та другим відповідачами дотримано порядок та спосіб відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Проте, судом першої інстанції неправильно застосовано положення ст. 3, 11, 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних (малу приватизацію) , Закону України Про місцеве самоврядування , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11, а також не застосовано положення ст. 289 ГК України, ст. 2 ст. 777 ЦК України;

- місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку, що: порушення проведення приватизації об`єктів групи А (шляхом викупу) завдає суспільним відносинам більше шкоди, ніж ризики пов`язані зі з`ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав проводитись; орган приватизації не вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп, за відсутності будь - яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості;

- посилання прокурора на те, що спірні правовідносини не відповідають ст. 203 ЦК України, у зв`язку з чим договір купівлі- продажу підлягає визнанню недійсним не підтверджені жодними доказами;

- судом першої інстанції не застосовано ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та не враховано, що самі по собі допущені органами місцевого самоврядування порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсними договорів купівлі-продажу за відсутності винної та протиправної поведінки набувачів майна за ними.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 у зв`язку із знаходженням на лікарняному судді Тарасової І.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3890/19, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.04.2020.

Крім того, Харківська міська рада звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3890/19 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги Харківська міська рада (1-й відповідач) зазначає таке:

- прокуратурою в позовній заяві не зазначено належних та достатніх підстав звернення до суду з даним позовом, не обгрунтовано та не доведено, що Харківська міська рада та її виконавчі органи не здійснює або неналежним чином здійснюють повноваження щодо захисту інтересів держави та територіальної громади м. Харкова, а відтак Харківською міською прокуратурою №5 не обґрунтовані та не доведені підстави представництва інтересів держави в суді;

- судом першої інстанції неправильно застосовано норми Закону України Про приватизацію невеликих державних (малу приватизацію) , Закону України Про місцеве самоврядування , Закону України Про приватизацію державного майна .

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3890/19, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 28.04.2020.

28.04.2020 від керівника місцевої прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін (вх.№3888).

Відповідно до розпоряджень Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколів передачі справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2020 у зв`язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 об`єднано розгляд апеляційних скарг ТОВ "Чисте життя ТМ" (вх.№893Х), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.№915Х), Харківської міської ради (вх. №953Х) на рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3890/19 в одному апеляційному провадженні; розгляд справи відкладено на 14.05.2020.

29.04.2020 від Харківської місцевої прокуратури № 5 надійшов відзив на апеляційну скаргу Харківської міської ради, в якій позивач просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (вх.№4000).

13.05.2020 від ТОВ "Чисте життя ТМ" електронною поштою (вх. №1405) надійшла заява про зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами відповідачів на рішення господарського суду Харківської області від 13.01.2020 у справі №922/3890/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 (вх.№4534).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 розгляд справи відкладено на 11.06.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2020 зупинено провадження у справі № 922/3890/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №912/2385/18.

20.07.2020 на офіційному веб сайті Єдиного державного реєстру судових рішень опубліковано повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Відповідно до розпоряджень Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколів про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 05.08.2020 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О.В.

Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2020 поновлено провадження у справі №922/3890/19; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційних скарг відбудеться 17.09.2020.

16.09.2020 від ТОВ "Чисте життя ТМ" надійшли додаткові пояснення (вх.№8749).

У судовому засіданні представники заявників апеляційних скарг підтримали свої доводи та вимоги та просили задовольнити апеляційні скарги.

Прокурор проти доводів та вимог апеляційних скарг заперечував.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

У листопаді 2019 керівник Харківської місцевої прокуратури №5 звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив :

- визнати незаконним та скасувати п. 18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 №283/16;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.01.2017 № 5436-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Чисте життя ТМ", посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрованого в реєстрі за № 20 та скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності № 19186302 від 21.02.2017;

- зобов`язати ТОВ "Чисте життя ТМ" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ. "А-6" за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 98-А, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення. Також, прокурор просив визнати причини пропуску позовної давності поважними та поновити її.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що рішення міської ради "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 року №283/16 в частині п. 18 додатку до рішення є незаконним та підлягає скасуванню, у зв`язку з тим, що прийнято з порушенням вимог Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Прокурором наголошено на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального Харківської міської ради має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єктів, які вже перебувають у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві товариства з проханням надати дозвіл на приватизацію будь-які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містили б інформацію про невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади. Враховуючи вищевикладене, прокурор зазначає, що рішення міської ради є незаконним та підлягає скасуванню. Також підлягає визнанню недійсним договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна від 11.01.2017 №5436-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Чисте життя ТМ", а запис про державну реєстрацію права власності скасуванню. В свою чергу, ТОВ "Чисте життя ТМ" повинно повернути відчужений в порушення вимог чинного законодавства об`єкт нерухомості на користь територіальної громади.

В обґрунтування свого права на звернення в інтересах держави прокурор, з посиланням на ст. 23 Закону України Про прокуратуру , зазначає, що відчуження об`єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування. Прокурор зазначив, що з урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак в даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, він самостійно подає вказаний позов.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, а також правильно визначено себе позивачем. Щодо суті позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що п.18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання 23.12.2011, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що орган приватизації не вправі самостійно обрати такий спосіб приватизації як викуп за відсутності будь-яких додаткових умов, як то проведення поліпшення майна на більш ніж 25% його вартості, оскільки органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти у відповідності до вимог законодавства, що регулює порядок приватизації комунального майна задля дотримання законності при прийнятті рішень і недопущенні порушення прав територіальної громади, інтереси якої він представляє. У відповідності до вимог законодавства продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна. Разом з цим в даному випадку відсутні докази здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна. Враховуючи визнання незаконним та скасування п.18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16, суд першої інстанції з посиланням на ст. 203, 215 ЦК України задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу приміщень від 11.01.2017 № 5436-В-С, який укладений на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади", а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016, затвердженої рішенням Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання 23.12.2011 і Закону України "Про місцеве самоврядування". Також, враховуючи вищенаведене суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності та повернення територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради спірних нежитлових приміщень.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Щодо права прокурора на звернення з даним позовом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 цього ж Закону).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі №698/119/18). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Натомість прокурор при зверненні з даним позовом вказав, що є позивачем, бо Харківська міська рада - один із співвідповідачів, рішення якого оскаржуються через недотримання процедури приватизації нежитлових приміщень, передбаченої нормативно-правовими актами. Цим прокурор обґрунтовував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів саме у спірних правовідносинах, тобто навів підставу для представництва інтересів держави.

З огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування пункту додатку до рішення цього органу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та звернувся до суду як самостійний позивач та відхиляє як необґрунтовані доводи апеляційних скарг в цій частині.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах: №908/684/19 від 26.08.2020, №545/275/19 від 17.06.2020, №707/2825/18 від 25.08.2020).

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33702773 від 16.02.2015 та свідоцтва про право власності (індексний номер: 33702632 від 16.02.2015) нежитлові приміщення підвалу №12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 літ. А-6 загальної площі 113,2 кв.м в житловому будинку за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, б. 98-А належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради.

07.09.2015 між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (орендодавець) та ТОВ "Чисте життя ТМ" (орендар) укладено додаткову угоду №3 до договору оренди №4623 від 25.10.2011, якою викладено вказаний договір оренди в новій редакції.

Згідно п.1.1 додаткової угоди №3 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу №12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 98-А, літ. А-6 ; майно передається в оренду з метою розміщення пральні загального користування (п. 2 додаткової угоди №3).

Відповідно до п. 3.1. додаткової угоди №3 вартість об`єкту оренди станом на 13.10.2011 складала 137400,00 грн.; базова орендна плата становить за серпень 2015 - 993,75 грн.

Орендар зобов`язаний змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця (п.4.4 додаткової угоди №3). Здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством (п. 4.8 додаткової угоди № 3).

Згідно пунктів 5.2 та 5.3. додаткової угоди №3 орендар має право здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію, улаштування у встановленому порядку, при наявності письмової згоди орендодавця, за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгодженні з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт за наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством. За письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність. Поліпшення, зроблені без згоди орендодавця, які неможливо відокремити без пошкодження орендованого майна породжують зобов`язання орендодавця відшкодувати їх вартість.

Відповідно до п. 5.6 додаткової угоди №3 орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп.

Пунктом 10.1 додаткової угоди №3 сторони узгодили, що цей договір діє до 25.08.2017.

07.09.2015 між ТОВ "Чисте життя ТМ" та Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради складено акт приймання - передачі до орендного користування нежитлових приміщень, за яким Управління передало, а ТОВ "Чисте життя ТМ" прийняло в орендне користування нежитлові приміщення, які є предметом додаткової угоди №3.

21.10.2015 ТОВ "Чисте життя ТМ" звернулось до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом №6 (вх.№17592 від 21.10.2015), у якому просить розглянути питання можливості приватизації нежитлових приміщень, які орендуються згідно договору оренди №4623 від 25.10.2011 та знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 98а, загальною площею 113,2 кв.м.

06.07.2016 Харківською міською радою прийнято рішення №283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова , відповідно до якого вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). Згідно п. 69 додатку до рішення нежитлове приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: вул. Плеханівська, 98-А, літ А-6, загальною площею 113,2 кв.м підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ "ЧИСТЕ ЖИТТЯ ТМ".

29.07.2016 ТОВ "Чисте життя ТМ" подало заяву до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради подану про приватизацію № 3376.

26.08.2016 ТОВ "Чисте життя ТМ" звернулось до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з листом №7 від 26.08.2016, в якому для завершення приватизації об`єкта комунальної власності просило організувати проведення оцінки об`єкта; оцінювачем товариство просило призначити СОД Бєлих Б.М.

31.08.2016 Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, враховуючи звернення ТОВ "Чисте життя ТМ" від 26.08.2016 звернулося до суб`єкта оціночної діяльності ФОП Бєлих Б.М. листом, в якому запропонувало йому провести оцінку нежитлових приміщень підвалу №12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 в житловому будинку літ. А-6 загальною площею 113,2 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 98-А, з метою визначення вартості об`єкта для приватизації шляхом викупу.

Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 31.08.2016 ринкова вартість зазначеного об`єкту становить 232360 грн. без ПДВ.

11.01.2017 між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради (продавець) та ТОВ "Чисте життя ТМ" (покупець) укладено договір купівлі продажу нежитлових приміщень №5436-В-С, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець зобов`язується прийняти нежитлові приміщення підвалу №12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 в житловому будинку літ. А-6 загальною площею 113,2 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 98-А, орендовані товариством згідно з договором оренди №4623 від 25.10.2011; ціна продажу 278832 грн. враховуючи ПДВ.

Вказаний договір купівлі-продажу №5436-В-С від 11.01.2017 нотаріально засвідчений та зареєстрований в реєстрі за №20. Відповідно до акту прийому - передачі №5436-В-С від 14.02.2017 нежитлові приміщення передані ТОВ "Чисте життя ТМ". 21.02.2017 проведено державу реєстрацію права власності (номер запису 19186302).

Предметом спору у даній справі є визнання незаконним та скасування п. 18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.01.2017 №5436-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "Чисте життя ТМ"; зобов`язання ТОВ "Чисте життя ТМ" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до положень ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (в редакції станом на час прийняття оскаржуваного рішення міської ради) територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (ст.74 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Положеннями ст. 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) визначено, що з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно. Об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) об`єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).

Статтею 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об`єктів групи Ж. Продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами (ст. 4 зазначеного Закону України).

Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Таким чином, орган місцевого самоврядування, її виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Згідно частин 1, 3 ст. 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Положеннями ст. 10 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об`єкта приватизації та його місцезнаходження. Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) продаж об`єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об`єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов`язання виконати умови конкурсу (ст. 14 зазначеного Закону України).

З наведених норм права вбачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об`єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.

Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, зокрема, що приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, в силу приписів статтей 11 та 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", може бути лише за вказаної умови.

Рішенням Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання від 23.12.2011 №565/11 з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету м. Харкова, на підставі Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 26, 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", затверджено Програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр. (далі - Програма), яка діяла на момент приватизації.

Програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об`єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012-2016 pp. та відповідні заходи щодо виконання цієї Програми (п. 1.2 Програми).

Пунктом 5.1. Програми встановлено, що продаж об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів. Умови відчуження об`єктів комунальної власності визначено цією Програмою та чинним законодавством України. Одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта (пункти 5.2 та 5.3 Програми).

Відповідно до п. 5.4 продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом. Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (п.5.7 Програми).

За змістом п. 8.1. Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 року №439, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). Отже, Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом. У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про здійснення невід`ємних поліпшень спірного майна в період перебування нерухомого майна в оренді. Нездійснення відповідних поліпшень також не заперечує представник ТОВ "Чисте життя ТМ".

Також, у звіті про оцінку майна від 31.08.2016, складеного СОД Бєлих Б.М., відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у цих нежитлових приміщеннях, у т. ч. було здійснено їх невід`ємні поліпшення. Крім того, матеріали справи не містять доказів подання ТОВ "Чисте життя ТМ" до органу приватизації (Управління) документів, передбачених п. 2.2 Порядку №377, щодо здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що п. 18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 №283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади" прийнято з порушенням вимог Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.

Стосовно доводів заявників апеляційних скарг щодо безпідставного незастосування місцевим господарським судом у спірних правовідносинах положень ст. 289 Господарського кодексу України та ст. 777 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що загальні норми права поширюють дію на певний рід відносин, а спеціальні - на вид відносин в межах роду з метою конкретизації правового регулювання з урахуванням специфіки такого виду відносин. Норми Цивільного кодексу України і норми інших законів співвідносяться між собою як загальні і спеціальні норми. Законодавчі акти, які містять спеціальні норми, мають пріоритет у застосуванні в правозастосовчій практиці щодо інших законодавчих актів України. Отже, процедура викупу орендарем повинна здійснюватися з урахуванням положень Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Також, є необґрунтованим посилання відповідачів на п. 5.6 додаткової угоди №3 до договору оренди, яким передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, оскільки таке положення не може застосовуватись у даній ситуації, адже сама процедура викупу орендарем повинна здійснюватися відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Крім того, необґрунтованим є посилання відповідачів на підтвердження свого висновку про право Ради самостійно обирати будь-який спосіб приватизації на рішення Конституційного Суду України від 13.12.2000 року №14-рп/2000 у справі №1-16/2000 за конституційним зверненням товариства покупців членів трудового колективу перукарні №163 "Черемшина" щодо офіційного тлумачення окремих положень ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (справа про визначення способу малої приватизації), оскільки Конституційний Суд України в цьому рішенні роз`яснив, що право органів, які здійснюють функції розпорядження державною власністю, самостійно визначати спосіб приватизації обмежується випадками, передбаченими законом.

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За приписами статті 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації. Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів. До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання. Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об`єкт приватизації.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У спірному договорі купівлі-продажу нежитлових приміщень №5436-В-С від 11.01.2017, який укладено між Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ТОВ "Чисте життя ТМ" зазначено, що його укладено зокрема на підставі рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 року №565/11 "Про програму приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 рр." та рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова".

Оскільки п.18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 "Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" визнано незаконним та скасовано, вказане свідчить про наявність порушень вимог чинного законодавства України при укладанні договору купівлі-продажу №5436-В-С від 11.01.2017 нежитлових приміщень підвалу №12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 в житловому будинку літ. А-6 загальною площею 113,2 кв.м, за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 98-А,

Окрім того, як було встановлено судом, під час процедури викупу орендарем орендованого ним приміщення було допущено порушення, зокрема приписів статей 11 та 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", що також є підставою для визнання недійсним вказаного договору.

А тому, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5436-В-С від 11.01.2017, скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності №19186302 від 21.02.2017 та зобов`язання ТОВ "Чисте життя ТМ" повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвалу №12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв.м., які розташовані в житловому будинку літ. "А-6" за адресою: місто Харків, вулиця Плеханівська, 98-А, а Харківську міську раду Харківської області прийняти вказані приміщення.

Колегія суддів вважає помилковим посилання відповідачів на практику Європейського суду по правам людини в розрізі питання неможливості витребування у добросовісного набувача майна, яке вибуло з володіння держави внаслідок порушень, допущених уповноваженими посадовими особами, які здійснюють функцію управління державним майном (спори щодо порушення ч. 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини у застосуванні статті 1 Першого протоколу до Конвенції щодо втручання держави у право на мирне володіння майном (зокрема, рішення у справах "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986 року, "Щокін проти України" від 14.10.2010 року, "Сєрков проти України" від 07.07.2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року), якою напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23.11.2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримана справедлива рівновага між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року зазначив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

У даному випадку вбачається недотримання першим та другим відповідачем процедури розпорядження комунальною власністю вимогам законодавства.

Отже, позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, яке переслідує "суспільний" та "публічний інтерес", ґрунтується на розумних підставах.

При цьому відповідна особа не несе "індивідуальний і надмірний тягар", оскільки часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є єдиним законним та справедливим способом усунення виявленого судом порушення. Правовим наслідком задоволення позову є повернення сторонами усього, що вони одержали на виконання спірного правочину, тобто фактично повернення набувачу коштів, сплачених на виконання правочину.

Відтак, у даній справі позбавлення набувача його майна, шляхом часткового скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у комунальну власність є пропорційним втручанням з боку держави, а отже є законним в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Чисте життя ТМ" звернулось до Управління комунального майна та приватизації з проханням розглянути питання можливості приватизації нежитлових приміщень, які орендуються згідно договору оренди №4623 від 25.10.2011 та знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 98а, загальною площею 113,2 кв.м. листом від 21.10.2015 тобто через півтора місяця після підписання 07.09.2015 додаткової угоди №3 до договору оренди №4623 від 25.10.2011. При цьому, в матеріалах справи відсутній договір оренди в первісній редакції.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права й інтереси, що становлять активи, теж можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Бейелер проти Італії " (Beyeler v. Italy), заява № 33202, § 100).

За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб "очікування" було "легітимним", воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28.09.2004 у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява №44912/98, § 49-50). Проте стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не гарантує право на набуття майна (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Копецький проти Словаччини", § 35).

Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатись як така, що має "легітимне очікування" успішної реалізації її права вимоги у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві. Останнє повинно давати змогу чітко визначити конкретний майновий інтерес особи, який, наприклад, має бути передбаченим у відповідних нормативних приписах або підтвердженим в іншому правовому акті, зокрема, у судовому рішенні (див. для порівняння mutandis ухвалу ЄСПЛ щодо прийнятності від 02.07.2002 у справі "Гайдук та інші проти України" (Gayduk and Others v. Ukraine), заяви № 45526/99 та інші). Очікування не буде легітимним, коли є спір щодо правильності тлумачення та застосування національного законодавства, і доводи заявника відхиляє національний суд (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Копецький проти Словаччини", § 50).

Колегія суддів звертає увагу, що положення Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", які визначають особливості порядку приватизації об`єктів групи А, є загальнообов`язковими, а Програма приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 рр., затверджена рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11, є у відкритому доступі у мережі Інтернет, тому у випадку викупу орендарем орендованого ним приміщення-об`єкту малої приватизації, останній мав можливість ознайомитися з порядком та умовами такого викупу.

Таким чином, орендар, звертаючись із заявою про надання дозволу на викуп спірного майна, мав усвідомлювати як невідповідність обраної процедури чинному законодавству, так і правові наслідки її недотримання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що не проведення конкурсного продажу об`єктів нерухомості виключає можливість отримання за об`єкт приватизації більшої ринкової вартості.

Так, метою аукціону як способу реалізації є, передусім, відчуження майна за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка в ході аукціону може бути збільшена. Тобто, під час аукціону майно реалізується за найвищою запропонованою ціною, при цьому визначається його реальна ринкова ціна.

В свою чергу, не проведення конкурсного продажу об`єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" та Програмі, що суперечить інтересам держави та територіальної громади.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора викладеними у позові та вважає їх обґрунтованими.

Під час розгляду справи Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради заявлено клопотання про застосування позовної давності, яке обґрунтовує тим, що прокурор міг довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засідання сесії Харківської міської ради - 06.07.2016. Разом з тим, прокурор звернувся до господарського суду про визнання незаконним та скасування п. 18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 №283/16, з пропущенням строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами довідалася та могла довідатися у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17).

Разом з тим, прокурор має право, враховуючи конкретні обставини справи, у тому числі вчинення порушення тим органом, на який покладено владні повноваження в цій сфері, просити суд визнати причини пропуску строку позовної давності поважними.

У позовній заяві прокурор посилається на те, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

В ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі № 639/687/19 в Управлінні ХМР було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в т.ч. щодо приватизації спірних приміщень ТОВ "Чисте життя ТМ".

Порушення, які свідчать про незаконність набуття ТОВ "Чисте життя ТМ" нежитлових приміщень, прокурором (за його доводами) виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів - приватизаційної справи, у зв`язку з чим прокурор вважає, що позовну давність ним пропущено з поважних причин, тому строк звернення до суду підлягає поновленню.

Так, колегією суддів встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень, інформація в якому є загальнодоступною, оприлюднено ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 у справі №639/687/19, якою клопотання прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 про надання тимчасового доступу до речей і документів по кримінальному провадженню №42017221080000002 від 04 січня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365-2 КК України задоволено, надано дозвіл на проведення тимчасового доступу до наступних документів, які зберігаються в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (ЄДРПОУ 14095412, зареєстроване за адресою: м. Харків, майдан Конституції, 16) по об`єктам нерухомого майна, які було відчужено з комунальної власності шляхом викупу на підставі наступних рішень Харківської міської ради: рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 №283/16; рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 №1008/18; рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 20.09.2017 № 757/17. По кожному з вищевказаних об`єктів надано тимчасовий доступ до всіх наявних документів, в тому числі: договір купівлі-продажу, всі додаткові угоди до нього, акт прийому-передач об`єкту нерухомого майна; звіт про оцінку майна для його продажу шляхом викупу, всі додатки до цього звіту, договір з оцінювачем щодо виготовлення цього звіту, всю переписку з оцінювачем щодо цієї оцінки, рецензію на вказаний звіт; документи щодо інвентаризації майна перед його продажем, в тому числі технічні паспорти та акти інвентаризації; договори щодо передачі в оренду майна, які діяли протягом останніх 3 років перед його продажем, всі додаткові угоди до цих договорів, всі додатки до цих договорів, зокрема розрахунки, акти прийому-передач майна, укладені на підставі цих договорів; звіти про оцінку майна для його передачі в оренду, всі додатки до цих звітів, договори з оцінювачами щодо виготовлення цих звітів, всю переписку з оцінювачами щодо оцінки, рецензії на вказані звіти; всю переписку з орендарем майна за останні 5 років, в тому числі надання дозволів на проведення капітального ремонту або реконструкції орендованого майна; заяви орендаря про надання дозволу на проведення невід`ємного поліпшення орендованого майна, дозволи на проведення такого поліпшення; у разі проведення поліпшення: погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат; звіт оцінювача про наявність та вартість поліпшень; всю наявну переписку з особами, які на підставі вказаних рішень сесії викупили об`єкти нерухомого майна протягом 2013-2018 років (звернення, відповіді, документи, які складались для надання відповідей), зокрема звернення щодо надання цих об`єктів в оренду та їх відчуження з додатками; акти перевірок, службові записки та інші документи, які складались за результатами перевірок додержання умов договорів оренди та договорів купівлі-продажу цих об`єктів за 2013-2019 роки.

Оскільки прокурор не є учасником спірних правовідносин, а зміст оскаржуваного рішення Харківської міської ради (а саме висновок про проведення відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу) безпосередньо не свідчить про наявність порушень прав та інтересів територіальної громади, судова колегія вважає, що прокурором з поважних причин пропущено позовну давність у три роки. Внаслідок чого порушене право держави та територіальної громади м. Харкова підлягає захисту у судовому порядку та поновленню шляхом задоволення позову прокурора у повному обсязі, у зв`язку з чим заява відповідача-2 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

Заперечення відповідачів щодо можливості прокурора бути обізнаним про наявність рішення Харківської міської ради у день його прийняття органом місцевого самоврядування наведеного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують, оскільки в даному випадку досліджується питання про обізнаність прокурора з наявністю порушень при проведенні процедури приватизації об`єкту комунального майна, про які можливо було дізнатися лише із відповідної погоджувальної документації, а не з самого рішення про його відчуження.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чисте життя ТМ" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2020 у справі №922/3890/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.09.2020

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.В. Шевель