Ухвала

від 03.03.2021 по справі 922/3890/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/3890/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.,

помічник судді, що здійснює повноваження секретаря судового засідання, - Погиба Н. В.,

розглянувши касаційні скарги Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2020 (суддя Жигалкін І. П.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 (колегія суддів: Крестьянінов О. О., Білоусова Я. О., Шевель О. В.) у справі

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5 до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю Чисте життя ТМ про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна

за участю представників:

прокурора - Грищенка М. А.,

відповідача - 1 - Цубарєва О. Ф.,

відповідача - 2 - Цубарєва О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2019 року Керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 Харківської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (далі - Харківська міськрада), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міськради (далі - Управління) та Товариства з обмеженою відповідальністю Чисте життя ТМ (далі - ТОВ Чисте життя ТМ ) про:

- визнання незаконним і скасування пункту 18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.01.2017 № 5436-В-С, укладеного між Управлінням та ТОВ Чисте життя ТМ , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою Світланою Анатоліївною та зареєстрованого в реєстрі за № 20, і скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності від 21.02.2017 № 19186302;

- зобов`язання ТОВ Чисте життя ТМ повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міськради нежитлові приміщення підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 загальною площею 113,2 кв. м в житловому будинку літ. А-6 за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, 98-А та зобов`язання Харківської міськради прийняти ці приміщення.

2. На обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що Харківська міськрада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу орендарем. Наполягає на тому, що рішення Харківської міськради прийнято з порушенням вимог статті 345 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна , статей 1, 2, 4, 29 Закону України Про приватизацію державного майна , статей 11, 18 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) . Вважає, що Харківська міськрада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - Управління має укласти відповідний договір купівлі-продажу лише за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). Такий продаж може бути проведений шляхом викупу об`єктів, які перебувають в орендаря в оренді, якщо ним за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна у розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, яке неможливо відокремити від об`єкта оренди без завдання йому шкоди. ТОВ Чисте життя ТМ таких доказів не надало.

3. На обґрунтування свого права на звернення в інтересах держави прокурор з посиланням на статтю 23 Закону України Про прокуратуру зазначив, що відчуження об`єктів нерухомості комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну основу місцевого самоврядування та завдає шкоду інтересам держави, яка згідно зі статтею 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування. З урахуванням того, що Харківська міськрада представляє інтереси громади м. Харкова, у цьому випадку вона є відповідачем у справі та саме вона вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, так само як і Управління, тому прокурор самостійно подав цей позов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. Нежитлові приміщення підвалу № 12-:-14, 12а, 16, 18, 20, 21, 23 в житловому будинку літ. А-6 за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Плеханівська, 98-А загальною площею 113,2 кв. м належали до комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міськради (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 33702773 та свідоцтво про право власності, індексний номер 33702632 від 16.02.2015).

5. Згодом ці приміщення передані в оренду ТОВ Чисте життя ТМ для розміщення пральні, а в подальшому орендар звернувся до Управління з проханням розглянути питання щодо можливості приватизації цих нежитлових приміщень.

6. 06.07.2016 Харківська міськрада прийняла рішення № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова , на підставі якого вирішила відчужити об`єкти комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу, у тому числі тих, що орендувалися ТОВ Чисте життя ТМ .

7. 29.07.2016 ТОВ Чисте життя ТМ звернулося до Управління з заявою про приватизацію, а 26.08.2016 - із заявою про проведення оцінки об`єкта.

8. 31.08.2016 Управління звернулося до запропонованого ТОВ Чисте життя ТМ суб`єкта оціночної діяльності - фізичної особи-підприємця Бєлих Бориса Михайловича щодо проведення оцінки вказаних нежитлових приміщень для приватизації шляхом викупу. Відповідно до звіту про оцінку нерухомого майна від 31.08.2016 ринкова вартість цього об`єкта склала 232 360 грн без ПДВ.

9. 11.01.2017 між Управлінням як продавцем та ТОВ Чисте життя ТМ як покупцем укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень № 5436-В-С, на підставі якого ТОВ Чисте життя ТМ за актом прийому-передачі передані орендовані ним нежитлові приміщення. Цей договір нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С. А. та зареєстрований в реєстрі за № 20, а 21.02.2017 здійснено державу реєстрацію права власності за номером 19186302.

10. Прокурор звернувся з цим позовом, оскільки вважає, що Харківська міськрада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна саме шляхом викупу його орендарем.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. 20.02.2020 Господарський суд Харківської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020, про задоволення позову.

12. Судові рішення мотивовані тим, що за відсутності здійснених орендарем поліпшень майна не менш 25 % його вартості орган приватизації не вправі самостійно обирати такий спосіб приватизації, як викуп. Продаж має бути проведений виключно шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). Лише у випадку здійснення орендарем поліпшень орендованого майна у розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, яке неможливо відокремити від об`єкта оренди без завдання йому шкоди, такий продаж може бути проведений шляхом викупу. Проте ТОВ Чисте життя ТМ таких доказів не надало.

13. Пункт 18 додатку до рішення 7 сесії Харківської міськради 7 скликання від 06.07.2016 № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади прийнято з порушенням вимог Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова (далі Програма приватизації), і він не спрямований на досягнення мети, визначеної у цих законах і Програмі, тому порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об`єкта комунальної власності.

14. Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 11.01.2017 № 5436-В-С визнаний недійсним, оскільки він укладений на підставі скасованого у судовому порядку рішення Харківської міськради від 06.07.2016 № 283/16, а також укладений з порушенням вимог статті 18 1 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та Програми приватизації.

15. Крім того, судами задоволені позовні вимоги про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності № 19186302 від 21.02.2017 та зобов`язання ТОВ Чисте життя ТМ повернути приміщення територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міськради на тій підставі, що ці вимоги є похідними від вимог про визнання недійсним вищевказаного договору.

16. Поряд з цим судами перевірено підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, який правильно у цьому випадку визначив себе позивачем.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

17. Харківська міськрада та Управління у касаційних скаргах просять скасувати судові рішення попередніх інстанцій та відмовити прокурору у задоволенні позову.

18. Харківська міськрада у своїй касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 2 Закону України Про приватизацію державного майна , статті 10, частин першої, третьої статті 11 та частини першої статті 18 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) і рішень Харківської міськради від 23.12.2011 № 565/11 та від 21.06.2017 № 691/17, якими затверджені програми приватизації на певні роки, у подібних правовідносинах. Крім того, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на ухвалення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови без урахування висновку щодо застосування статті 23 Закону України Про прокуратуру , викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

19. Управління у своїй касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 289 Господарського кодексу України, частини другої статті 777 ЦК України та статей 3, 11, 18 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) . Підставою касаційного оскарження визначило пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції застосував ці норми матеріального права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 903/206/19 та від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18.

20. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2020 зупинено провадження у цій справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/623/20.

21. 22.01.2021 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 922/623/20, яка 16.02.2021 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

22. Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2021 поновлено касаційне провадження у цій справі, яку призначено до розгляду на 03.03.2021.

23. 02.03.2020 від Управління надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 922/3014/19.

24. Колегія суддів у судовому засіданні дійшла висновку про відмову у задоволенні цього клопотання, оскільки у справі, що розглядається, та у справі № 922/3014/19, яку передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, різні підстави та предмет позовних вимог, встановлено різні фактичні обставини, тобто правовідносини не є подібними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

25. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу Харківської міськради просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін. Посилається на те, що доводами касаційної скарги Харківської міськради не спростовується висновок суду апеляційної інстанції про порушення порядку приватизації спірного майна шляхом викупу, зважаючи на те, що викуп може застосовуватися до об`єктів малої приватизації виключно за умови здійснення орендарем поліпшення майна не менше ніж 25 % його вартості. Разом з тим ТОВ Чисте життя ТМ не спростувало факту відсутності такого поліпшення. За цих обставин прокурор стверджує про обрання Харківською міськрадою незаконного способу приватизації спірного майна шляхом викупу його орендарем. Крім того, справи, на які посилається Харківська міськрада у касаційній скарзі, не є подібними, тому зроблені Верховним Судом висновки у них не підлягають застосуванню.

26. Водночас поданий прокурором відзив на касаційну скаргу Управління залишається без розгляду, оскільки він не підписаний.

Позиція Верховного Суду

Щодо касаційного оскарження Харківської міськради, відкритого на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України

27. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги Харківської міськради щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.

28. Як зазначалося вище, Харківська міськрада у своїй касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 16 2 Закону України Про приватизацію державного майна , статті 10, частин першої, третьої статті 11 та частини першої статті 18 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) і рішень Харківської міськради від 23.12.2011 № 565/11 та від 21.06.2017 № 691/17, якими затверджені програми приватизації на певні роки, у подібних правовідносинах.

29. Щодо наведеної Харківською міськрадою у касаційній скарзі такої, за її доводами, підстави касаційного оскарження як відсутність висновку Верховного Суду про застосування рішень Харківської міськради від 23.12.2011 № 565/11, від 21.06.2017 № 691/17, якими затверджені програми приватизації на відповідні роки, слід зазначити, що такі рішення Харківської міськради не регулюють спірні правовідносини, оскільки такі правовідносини врегульовані нормами права, які були застосовані судом апеляційної інстанції, тому посилання на них не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення. З подібних міркувань виходив суд касаційної інстанції, закриваючи касаційне провадження за касаційними скаргами Харківської міськради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 у справі № 922/64/20.

30. Визначення подібності правовідносин міститься у правових висновках, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

31. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права й обов`язки учасників спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

32. Здійснюючи касаційне провадження у цій справі, колегією суддів встановлено, що Верховним Судом у касаційному порядку переглядалася справа № 922/623/20 за позовом керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 до Харківської міськради, Управління та фізичної особи-підприємця Нагорної Світлани Михайлівни (далі - ФОП Нагорна С. М.) про визнання незаконним та скасування пункту 76 додатку 1 до рішення 18 сесії Харківської міськради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 21.02.2018 № 1008/18; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 03.08.2018 № 5618-В-С, укладеного між Управлінням та ФОП Нагорною С. М., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С. А. і зареєстрованого у реєстрі за № 1183; скасування рішення від 15.11.2018 № 44049651 про державну реєстрацію права власності за Нагорною С. М. на нежитлові приміщення підвалу № 17-:-20, загальною площею 61,0 кв. м, розташовані у м. Харкові; зобов`язання ФОП Нагорної С. М. повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міськради ці нежитлові приміщення підвалу; визнання за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міськради права власності на цей об`єкт нерухомого майна.

33. Звертаючись із цим позовом у справі № 922/623/20, прокурор стверджував, що Харківська міськрада незаконно обрала спосіб приватизації спірного майна шляхом викупу його орендарем і наполягав на тому, що рішення Харківської міськради є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з прийняттям його на порушення вимог Закону України Про приватизацію державного майна та Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) . Послався також на відсутність доказів щодо здійснення орендарем поліпшень спірного майна.

34. У ході розгляду справи № 922/623/20 суд апеляційної інстанції, застосовуючи до цих правовідносин положення частини другої статті 16 2 Закону України Про приватизацію державного майна , статті 10, частин першої, третьої статті 11 та частини першої статті 18 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , задовольнив позов прокурора, крім його вимоги про визнання за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міськради права власності на об`єкт нерухомого майна. При цьому встановив відсутність доказів про здійснення орендарем - ФОП Нагорною С. М. будь-яких поліпшень орендованих нею приміщень і вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що Харківська міськрада як орган місцевого самоврядування має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування законодавчих обмежень. Також спростував посилання ФОП Нагорної С. М. як на підставу для викупу орендованого майна на пункт 5.6 договору оренди нежитлового приміщення від 30.10.2017 № 1376 (орендар, який належно виконує свої обов`язки, у разі продажу переданого в оренду майна має переважне право перед іншими особами на його викуп), оскільки таке право виникає у орендаря лише за умов, визначених Законом України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

35. Переглядаючи в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції у справі № 922/623/20 за касаційною скаргою Харківської міськради, яка посилалась на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини другої статті 16 2 Закону України Про приватизацію державного майна , статті 10, частин першої, третьої статті 11 та частини першої статті 18 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду закрив касаційне провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки у своїх постановах вже викладав висновок щодо питання про застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

36. Так, в ухвалі від 06.10.2020 у справі № 922/64/20 Верховний Суд встановив, що висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо приватизації комунального майна викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 922/2593/19, від 17.06.2020 у справі № 922/1958/19, від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, від 07.07.2020 у справі № 922/2932/19, від 08.07.2020 у справі № 922/1969/19, від 23.07.2020 у справі № 922/2762/19, відповідно до якого, зважаючи на положення статей 5 1 , 16 2 Закону України Про приватизацію державного майна , статей 3, 8, 11, 10, 18 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. Такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.

37. Закриваючи касаційне провадження у справі № 922/623/20, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду врахував, що предметом позову у зазначених справах є вимоги, зокрема, про визнання частково незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким ухвалено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу; визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, зобов`язання повернути власникові нерухоме майно. Підставою для позову прокурором визначено порушення порядку приватизації нерухомого майна шляхом викупу, оскільки до об`єктів малої приватизації викуп може застосовуватися виключно за умови проведення орендарем невід`ємних поліпшень майна в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду. Тобто предмет і підстави позовів у справі № 922/623/20 та у зазначених справах, а також правове регулювання спірних правовідносин свідчать про їх подібність.

38. Враховуючи, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 922/623/20 є подібними, і Верховний Суд у вищевказаних справах вже викладав висновок щодо застосування норм, на які посилається Харківська міськрада у касаційній скарзі, тому касаційне провадження у справі № 922/3890/19 за її касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2020 також підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо касаційного оскарження Управління та Харківської міськради, відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України

39. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційними скаргами Управління стали приписи пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими скаржник стверджував про неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/19 та від 24.06.2020 у справі № 903/206/19, з огляду на таке.

40. У справі № 905/2236/18 судами встановлено, що підприємцем надано докази про виконання капітального ремонту орендованого приміщення у листопаді 2016 року, а саме аудиторський висновок про фінансування невід`ємних поліпшень орендованого майна на суму більше 25 % ринкової вартості об`єкта, зроблений 25.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю ЗовнішІнформАудіт Л , в якому встановлено, що загальна сума понесених орендарем витрат на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна склала 37 896,00 грн, що складає 32,72 % від ринкової вартості майна станом на 31.05.2013. До проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна 20.09.2016 підприємець звернувся до Управління із заявою про внесення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, нежитлового приміщення площею 112,1 кв. м, розташованого за адресою: Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Батюка, 21/83, з метою його приватизації шляхом викупу під майстерню для пошиву одягу. Рішення про приватизацію орендованого майна міською радою прийнято 15.02.2017, а договір купівлі-продажу нежитлового приміщення укладено 06.04.2017. Тобто на момент прийняття рішення про приватизацію орендованого майна шляхом викупу та укладення договору купівлі-продажу орендарем було здійснено та сплачено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна.

41. У той час як у справі № 922/3890/19 судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.07.2016 Харківська міськрада прийняла рішення № 283/16 Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова , на підставі якого вирішено відчужити об`єкти комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу, у тому числі ті, що орендувалися ТОВ Чисте життя ТМ . 29.07.2016 орендар звернувся із заявою про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, на підставі якої було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.01.2017 № 5436-В-С. При цьому доказів щодо проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна за час його оренди чи під час процедури приватизації орендарем не надано та судами під час розгляду справи не встановлено.

42. Крім того, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 922/623/20, у якій досліджувалися обставини подібності зі справою № 905/2236/16, зазначив, що передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна. Отже, покупець, звертаючись до органів місцевого самоврядування про приватизацію орендованого нежитлового приміщення, та достовірно знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним не здійснені та жодні дії, які би свідчили про намір здійснити такі поліпшення, ним не вчинялись, усвідомлював що його звернення є протиправним, оскільки суперечить пункту 1 частини першої статті 18 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) . Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України Про приватизацію державного майна . Порушення Харківською міськрадою умов та порядку приватизації призвели не лише до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. Орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом. Харківська міськрада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який лише декілька місяців орендував комунальне майно і не здійснив його невід`ємних поліпшень, та інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації. Суд наголосив на тому, що позбавлення ФОП Нагорної С. М. майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп нею орендованого майна здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме пункту 1 частини першої статті 18 2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) внаслідок її недобросовісних дій.

43. З огляду на різні фактичні обставини, встановлені у справі № 905/2236/18, в якій орендар, звернувшись із заявою про викуп орендованого майна, здійснив поліпшення цього майна, та у справі № 922/623/20, в якій орендар таких поліпшень не зробив, Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 закрив касаційне провадження за касаційними скаргами Управління та ФОП Нагорної С. М. у справі № 922/623/20, оскільки висновок у справі № 905/2236/18 не є релевантним до правовідносин у справі № 922/623/20.

44. Оскільки справа № 922/623/20, що розглядалася Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (у якій зроблено висновки про неподібність правовідносин зі справою № 905/2236/18, на яку посилається Управління у своїй касаційній скарзі), та справа, що розглядається, є подібними, то касаційне провадження за касаційною скаргою у справі № 922/3890/19 за касаційною скаргою Управління також підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

45. Крім того, у справі, що розглядається, Управління у своїй касаційній скарзі також послалося на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 903/206/19.

46. Такі ж посилання зазначалися Управлінням під час перегляду судом касаційної інстанції аналогічної справи № 922/623/20 і Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України закрив касаційне провадження, оскільки фактичні обставини, встановлені у справі № 903/206/19 та у справі № 922/623/20, не є подібними. При цьому зазначив таке.

47. Щодо доводів касаційної скарги Управління про неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №903/206/19, то вони є помилковими, оскільки висновки, викладені в пункті 7.14 зазначеної постанови, які наводяться скаржником, нерозривно пов`язані з висновками суду, які викладені у пунктах 7.12, 7.13 цієї постанови щодо відсутності судового дослідження та висновків судів попередніх інстанцій щодо доводів Управління про те, що вона здійснила поліпшення спірного майна не менше ніж 25 % його ринкової вартості. Оскільки у справі № 903/206/19 доводи Управління про наявність у ФОП Нагорної С. М. переважного права викупу спірного приміщення, відповідно до умов пункту 6.4 договору оренди № 109 від 18.08.2014, обґрунтовувались саме проведенням нею поліпшення орендованого майна не менше ніж на 25 % його ринкової вартості. Отже, фактичні обставини, встановлені у справі № 903/206/19 та у справі № 922/623/20, не є подібними, у зв`язку з чим касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Управління з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з неврахуванням судом апеляційної інстанції під час ухвалення постанови висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 903/206/19, підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

48. З аналогічних підстав, зазначених Верховним Судом у справі № 922/623/20, згідно з вимогами пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України підлягає закриттю касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою Управління у справі № 922/3890/19, що є подібною зі справою № 922/623/20.

49. Крім того, Харківська міськрада у своїй касаційній скарзі послалася на неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц щодо застосування статті 23 Закону України Про прокуратуру .

50. У справі № 587/430/16-ц заступник керівника Сумської місцевої прокуратури Сумської області звертався з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та фізичної особи про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди і повернення земельної ділянки.

51. Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій та направляючи справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зробила такі висновки щодо представництва прокурора у цій справі.

52. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

53. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

54. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому випадку прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15.12.2017). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15.12.2017.

55. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

56. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази про вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

57. Водночас у справі, що розглядається, відсутні підстави вважати підтвердженими посилання Харківської міськради у касаційній скарзі на порушення статті 23 Закону України Про прокуратуру щодо підстав представництва прокурором інтересів держави у суді, оскільки, відкриваючи провадження у цій справі, суди встановили відповідність поданої прокурором заяви вимогам ГПК України і не знайшли підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Тобто жодних недоліків цієї заяви, зокрема в частині представництва прокурором інтересів держави в суді, суди не встановили.

58. Таким чином, Харківська міськрада безпідставно посилається на неврахування судами у справі № 922/3890/19 правових висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, у тому числі з тих підстав, що правовідносини у цих справах не є подібними.

59. Оскільки доводи скаржника про неврахування апеляційним господарським судом відповідних висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, не знайшли свого підтвердження, то касаційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо:

- після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом;

- після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

61. Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір у випадку закриття касаційного провадження сплачена скаржником сума судового збору за подання касаційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 20.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2020 у справі № 922/3890/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Ю. Я. Чумак