Рішення

від 15.09.2020 по справі 909/470/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/470/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Кричовський Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЯ-7 ЛТД"

про стягнення 55567,05 грн,

за участю:

від позивача: представник не з`явився;

від відповідача: Меланіч О.М.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Овертранс" заявило позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЯ-7 ЛТД" про стягнення 55567,05 грн, з яких: 53940,64 грн - основний борг, 840,02 грн - 3% річних, 786,39 грн - інфляційні втрати.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Суд постановив прийняти позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс" до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (ухвала від 12.06.2020).

23.06.2020, на адресу суду, надійшов відзив на позов (вх. № 7623/20), який прийнятий судом до розгляду.

09.07.2020, до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 8521/20), яка прийнята судом до розгляду. 13.07.2020, на адресу суду, надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх. № 8715/20), яке прийнято судом до розгляду.

Зважаючи на подані учасниками справи заяви по суті справи та характер долучених до них доказів, для з`ясування позицій сторін у справі, належної оцінки доказів наявних в матеріалах справи, а також з метою об`єктивного вирішення спору, суд дійшов висновку про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін; розгляд справи по суті призначив на 15.09.2020 (ухвала від 25.08.2020).

08.09.2020, через канцелярію суду, надійшло клопотання ТОВ "Овертранс" про розгляд справи за відсутності представника позивача (вих.№ 1972 від 02.09.2020; вх. № 11624/20). Також в поданому клопотанні позивач зазначає, що станом на 02.09.2020 сума основної заборгованості відповідача зменшилася з огляду на часткову оплату відповідачем заборгованості в сумі 16000,00 грн, після порушення провадження в даній справі; просить суд стягнути з ТОВ "НОЯ-7 ЛТД" основну заборгованість в сумі 37940,64 грн, 3% річних та інфляційні втрати в сумі 1626,41 грн. Суд прийняв клопотання позивача до розгляду. 15.09.2020, розгляд справи завершено; суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням договірних зобов`язань з боку відповідача в частині оплати за надані послуги стосовно перевезення вантажу у міжнародному сполученні.

З огляду на прострочку виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 840,02 грн та 786,39 грн інфляційних втрат.

Свою позицію позивач обґрунтовує положеннями статей 526, 530, 625 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач в судовому засіданні заборгованість в сумі 37940,64 грн визнає.

Щодо прострочки виконання грошового зобов`язання не заперечує.

Обставини справи, дослідження доказів. Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника відповідача, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між ТОВ "Овертранс", як виконавцем, та ТОВ "НОЯ-7 ЛТД", як замовником, укладено угоду на здійснення міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автотранспортом від 01.05.2018 № 04/05/18.

У відповідності до вищезазначеної угоди, Інформаційної заявки №10 від 09.09.2019 року та Інформаційної заявки №13 від 29.10.2019 року ТзОВ "Овертранс" надало транспортні послуги ТОВ "НОЯ-7 ЛТД" по перевезенню вантажу автомобільним транспортним засобом за маршрутом:

- Україна (с.Олешків, Івано-Франківська обл.) - Німеччина (Enkenbach-Alsenborn) автобілем VOLVO FН, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , н/причіп SCHWARZMULLER S1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , НОМЕР_3 від 11.09.2019 року, водій- ОСОБА_1 ;

- Україна (с.Олешків, Івано-Франківська обл.) - Німеччина (Greussen) автобілем VOLVO FН, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , н/причіп SCHWARZMULLER S1, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , НОМЕР_6 від 08.11.2019 року, водій - ОСОБА_2 .

Замовник (відповідач) зобов`язався оплатити надані транспортні послуги у розмірі 1300,00 євро та 1150,00 євро по курсу НБУ на дату завантаження, що становить 66 940,64 грн. протягом 7 (семи) банківських днів після отримання CMR, Акту виконаних робіт, податкової накладної та рахунку.

Виконавцем направлено на адресу замовника наступні документи (оригінали): рахунок №3000002590-10 від 20.09.2019 року, два екземпляри Акту надання послуг № Б00004800-10 від 20.09.2019, CMR А№0000530 від 11.09.2019 року, Інформаційну заявку №10 від 09.09.2019 року; рахунок №3000003151-13 від 18.11.2019 року, два екземпляри Акту надання послуг №Б00005800-13 від 18.11.2019, CMR А№0052974 від 08.11.2019 року, Інформаційну заявку №13 від 29.10.2019 року.

Відповідач розрахувався за надані послуги частково, в сумі 13000,00 грн, несплаченим залишився борг в сумі 53940,64 грн.

24.02.2020, з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію на суму 53940,64 грн вих. № 58 від 18.02.2020 про сплату в добровільному порядку в двохденний термін заборгованості в сумі 53940,64 грн; доказ направлення претензії відповідачу наявні в матеріалах справи (а.с. 28-29). Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення. З огляду на прострочку виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 840,02 грн та 786,39 грн інфляційних втрат. Позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом порушеного права.

Після порушення провадження у справі відповідачем ще оплачено заборгованість в сумі 16000,00 (10.07.2020 - 2000,00 грн, 16.07.2020 - 2000,00 грн, 20.07.2020 - 2000,00 грн, 27.07.2020 - 2000,00 грн, 03.08.2020 - 2000,00 грн, 11.08.2020 - 2000,00 грн, 17.08.2020 - 2000,00 грн, 27.08.2020 - 2000,00 грн,); про даний факт позивач повідомив суд в клопотанні (вих.№ 1972 від 02.09.2020; вх. № 11624/20 від 08.09.2020).

Також про часткову оплату зазначав відповідач у відзиві на позов та запереченні на відповідь на позов; докази часткової оплати основного боргу надані суду.

Станом на час прийняття рішення за відповідачем залишилася основна заборгованість в сумі 37940,64 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Укладаючи угоду на здійснення міжнародних та внутрішніх перевезень вантажів автотранспортом від 01.05.2018 № 04/05/18 сторони погодили всі істотні умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

В силу дії частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідачем не виконано угоду в частині повної оплати за надані послуги з перевезення.

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем в порушення договірних зобов`язань кошти в повному обсязі не сплачено. В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували протилежне.

Після порушення провадження у справі відповідачем оплачено заборгованість в сумі 16000,00 про що позивач повідомив суд в клопотанні (вих.№ 1972 від 02.09.2020; вх. № 11624/20 від 08.09.2020); непогашеною залишилася основна заборгованість в сумі 37940,64 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 37940,64 грн на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується документально та визнається відповідачем, вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 37940,64 грн обгрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо решта 16000,00 грн основного боргу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вищезазначена сума сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.

Згідно приписів п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на вищевикладене, провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 16000,00 слід закрити. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи документально підтверджено та визнається відповідачем в судовому засіданні, що сума основного боргу своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 3% річних в сумі 840,02 грн та 786,39 грн інфляційних втрат. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат і дійшов висновку, що розрахунок здійснено арифметично та методологічно вірно.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі в сумі 840,02 грн та 786,39 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, визнаються відповідачем, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, і відповідно підлягають задоволенню.

За приписами ст. 76, 77, 78 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до норм ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідач заборгованість в сумі 37940,64 грн визнає; щодо прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 53940,64 грн не заперечує. В контексті вищевикладеного позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи становить 10000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно приписів ч.3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково, у зв`язку з частковим погашенням заборгованості в сумі 16000,00 після звернення позивачем до суду, у зв`язку із чим суд закрив провадження в цій частині на підставі п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Враховуючи часткове задоволення позову, внаслідок погашення частини заборгованості після відкриття провадження у справі, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору в сумі 1496,62 грн .

Згідно приписів п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на вищевикладене, питання про повернення судового збору, у даному випадку, вирішується за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Зважаючи на те, що позивачем не подано жодних доказів на підтвердження понесення ним судових витрат, суд залишає останні за позивачем.

Керуючись статтями 74, 76-78, 86, 123, 126, 129, 231, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЯ-7 ЛТД" про стягнення 55567,05 грн задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НОЯ-7 ЛТД", вул. Академіка Гнатюка, буд. 4, кв. 38, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 13665184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Овертранс", вул. Європейська 1, корп. Б-4, с. Підрясне, Яворівський район, Львівська область, 81085 (ідентифікаційний код 30626867) - заборгованість в сумі 37940,64 (тридцять сім тисяч дев`ятсот сорок гривень шістдесят чотири копійки), 3% річних в сумі 840,02 (вісімсот сорок гривень дві копійки), інфляційні втрати в сумі 786,39 (сімсот вісімдесят шість гривень тридцять дев`ять копійок) та 1496,62 (одну тисячу чотириста дев`яносто шість гривень шістдесят дві копійки) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення основного боргу в сумі 16000,00 (шістнадцять тисяч гривень) - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 21.09.2020.

Суддя Л.М. Неверовська