Рішення

від 09.09.2020 по справі 916/3605/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3605/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/3605/19

За позовом: Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, просп. Ушакова, 4; код ЄДРПОУ 01125695)

До відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Комунальна, буд. 12; код ЄДРПОУ 35503486)

Про стягнення 278415,16 грн.

Представники:

від позивача: Колесник Ю.В., адвокат за довіреністю

від відповідача: Щукін О.С., адвокат за ордером

Встановив: Позивач - Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ", з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.09.2020р. вх. № ГСОО 4718/20, про стягнення заборгованості у загальному розмірі 278415,16 грн.

Позовні вимоги Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" заборгованості у розмірі 278415,16 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 264991,00 грн., пені у розмірі 12255,46 грн. та 3% річних у розмірі 1168,70 грн.

За текстом поданої позовної заяви, посилаючись на положення ч. 2 ст.171, ч .1 ст. 249 ГПК України, просив суд розглядати дану справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2019р. прийнято позовну заяву Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3605/19. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "15" січня 2020 р. о 12:20. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у засідання на 15.01.2020р. о 12:20.

28.12.2019р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2020р. відкладено розгляд справи по суті на "03" лютого 2020 р. о 11:00. Викликано представників сторін у судове засідання для розгляду справи по суті на "03" лютого 2020 р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2020р. справу №916/3605/19 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "24" лютого 2020 р. о 12:30 . Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України. Викликано сторін у справі у підготовче засідання, призначене на 24.02.2020р. о 12:30.

12.02.2020р. до господарського суду Одеської області відповідачем супровідним листом були залучені копії документів. (а.с. 121-127, т.1).

24.02.2020р. до господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" надійшов відзив на позовну заяву. (а.с. 130-148, т. 1) та клопотання про поновлення строку, вставленого для подання відзиву на позовну заяву по справі №916/3605/19.

24.02.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого провадження по справі №916/3605/19.

24.02.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява вх. № ГСОО 4718/20 про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 278415,16 грн., яка складається з основного боргу у розмірі 264991,00 грн., пені у розмірі 12255,46 грн. та 3% річних у розмірі 1168,70грн. (а.с. 153-158, т.1).

Позивачем було зазначено суду, що зменшення розміру позовних вимог зумовлено тим, що після повторного проведення калькулювання заборгованості відповідача за договором, який розглядається в даній справі, позивачем було встановлено, що відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2766 від 29.11.2019р. та №2801 від 04.12.2019р., таким чином, як було пояснено позивачем, поточна сума боргу становить 264991,00 грн. та зазначено, що сума пені та 3% річних залишаються незмінними, оскільки заявлені до стягнення суми розраховувались до 29.11.2019р. та 04.12.2019р. відповідно.

24.02.2020р. судом було оголошено протокольну ухвалу суду про відкладення підготовчого засідання на 23.03.2020р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 24.02.2020р. вх.№ ГСОО4718/20, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, в строк до 13.03.2020р.

05.03.2020р. до господарського суду Одеської області позивачем було надано відповідь на відзив. (а.с. 160-189, т.1).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2020р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/3605/19 на 30 днів до 04.05.2020р. Відкладено підготовче засідання на "06" квітня 2020 р. о 11:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 06.04.2020р. о 11:00.

01.04.2020р. до господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" надійшла зустрічна позовна заява вх. № ГСОО 855/20 до Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" про стягнення реальних збитків (витрат) у розмірі 108764,50 грн. та неодержаного доходу (упущеної вигоди) у розмірі 100000,00 грн. Також, зустрічний позивач просив суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" строк для подачі зустрічного позову по справі №916/3605/19 та прийняти зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" про стягнення реальних збитків (витрат) та неодержаних доходів (упущеної вигоди) до спільного розгляду з первісним позовом Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2020р. повернуто зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" вх. №855/20 від 01.04.2020р. у справі №916/3605/19.

02.04.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

02.04.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2020р. відкладено підготовче засідання на "29" квітня 2020 р. о 14:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 29.04.2020р. о 14:00.

28.04.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

29.04.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2020р. відкладено підготовче засідання на "25" травня 2020 р. о 12:45. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 25.05.2020р. о 12:45.

25.05.2020р. судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15 червня 2020р. о 12:30.

11.06.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшли пояснення на відповідь на відзив. (а.с. 8-23, т.2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3605/19. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "27" липня 2020 р. о 12:30. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 27.07.2020р. о 12:30.

07.07.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

23.07.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. (а.с. 39-53, т.2).

27.07.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшли пояснення на позовну заяву в частині вимог про стягнення упущеної вигоди.

У судовому засіданні 27.07.2020р., відповідно до ст. 207 ГПК України, судом було задоволено клопотання сторін та залучено письмові пояснення та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

27.07.2020р. судом було оголошено перерву по справі до 19.08.2020р. о 11:00.

19.08.2020р. судом було оголошено перерву по справі до 26.08.2020р. о 15:45.

26.08.2020р. судом було оголошено перерву по справі до 09.09.2020р. о 12:45.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечує проти заявлених вимог позивача відповідно до відзиву на позовну заяву та з урахуванням пояснень, що надавались за час розгляду справи.

У судовому засіданні 09.09.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 16.09.2020р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив.

05 серпня 2019 року між Державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" (замовник) було укладено Договір №86Д надання послуг (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язується судном „Кілія" (вантажопідйомністю 2500 тонн) (надалі по тексту - судно) надавати на підставі письмових заявок замовника послуги по перевезенню вантажу з кар`єру с. Рибальче в порт Південний окремими рейсами (далі - послуги).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачем було зазначено суду, що 06.09.2019 відповідач звернувся до Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" з заявкою №0609, в якій повідомляв, що замовник планує навантаження піску з 09 серпня по 11 вересня 2019 року у кількості 2500 тонн на умовах поставки порт Херсон - порт Южний та що оплата гарантується до 13.09.2019 року.

Згідно до п.п 1.4., 1.5. Договору, дата і час початку надання послуг по даному Договору письмово узгоджуються Сторонами. Початок надання послуг по перевезенню вантажу - момент відходу судна зі штатного місця стоянки, закінчення надання послуг - момент повернення Судна до штатного місця стоянки в порту Херсон.

Відповідно до п. 1.6. Договору, замовник гарантує, що стояночний час судна в порту вивантаження (розвантаження, оформлення документів, інше), не перевищуватиме 12 годин по кожному рейсу. При цьому стояночний час в порту Південний розраховується, починаючи з моменту приходу в порт і закінчуючи моментом відходу з порту та фіксується виконавцем в судновому журналі.

Згідно п. 1.8. Договору, у разі невиконання замовником умов п. 1.6. та п.1.7. Договору, замовник сплачує виконавцеві вартість простою судна за час, понад встановлений в п. 1.6. та п.1.7. Договору за тарифом, передбаченим в п. 5.6, даного Договору.

У п. 5.6. Договору визначено, що за невиконання умов п. 1.6. та п.1.7 та відповідно до п. 1.8 даного Договору (перевищення часу стоянки судна в порту розвантаження понад 12 годин та здійснення зачистки у термін, більше ніж 4 години) замовник сплачує виконавцеві вартість простою судна по тарифах: вартість використання т/х „Кілія" на стоянці складає 1337,00 грн. за 1 годину з урахуванням ПДВ 20%, вартість використання т/х „Кілія" на стоянці складає 955,00 грн. за 1 годину з урахуванням ПДВ 20% при умові підключення до берегового електроживлення.

Відповідно до п. 2.1.5. Договору, виконавець зобов`язаний після закінчення надання послуг по кожному окремому рейсу складати Акт виконання робіт (надання послуг) у 2 (двох) примірниках, по одному екземпляру для кожної з сторін, підписувати та направляти Замовникові для підписання,

У відповідності до п.п. 3.1.1, 3.1.2. Договору, замовник зобов`язаний не менш ніж за 5 календарних днів до початку надання послуг направляти для узгодження на електронну адресу виконавця письмову заявку, з подальшою заміною на оригінал, на надання послуг із обов`язковим зазначенням кількості послідовних рейсів поспіль та часу і дати початку надання таких послуг. У робочий час з 07.30 год. до 16.30 год., але не пізніше, ніж за 48 годин до передбачуваного часу початку надання послуг, надавати Виконавцю на електронну адресу уточнюючу письмову заявку, з подальшою заміною на оригінал. Цілодобовий контактний телефон диспетчера Виконавця (050) 494-30-64, Заявка повинна містити інформацію про кількість послідовних рейсів судном поспіль, дану та час початку надання послуг, кількість вантажу, перелік осіб, уповноважених на оперативне управління судном та підписання коносаментів, актів та інших документів, передбачених Договором, з координатами уповноваженого представника замовника, іншу необхідну для надання послуг інформацію. При цьому заявлена дата початку надання послуг судном не повинна бути пізнішою, ніж сьомий календарний день з дати зарахування коштів, зазначених в рахунку на попередню оплату, а кількість вантажу дорівнювати максимально допустимій вантажопідйомності згідно технічних характеристик Судна.

Відповідно до п. 3.1.6, п. 3.1.7. Договору, замовник зобов`язаний забезпечити своєчасне розвантаження судна, а також оформлення формальностей по приходу/відходу в порту Південний, відповідно до умов, передбачених п. 1.6. даного Договору. Здійснювати оплату за послуги, що надаються виконавцем, на підставі рахунків виконавця та відповідно до умов передбачених даним договором.

Згідно до п.п. 3.1.9. 3.1.10. Договору, замовник зобов`язаний підписувати Акти виконаних робіт та інші акти, передбачені умовами даного Договору. Направляти виконавцеві один примірник підписаного Акту виконання робіт (надання послуг), передбаченого умовами даного Договору, протягом 10 (десяти) календарних діб з дати їх відправлення виконавцем поштою. У разі неповернення замовником оригіналів Актів виконання робіт (надання послуг) у встановлений термін, або необґрунтованої відмови від їх підписання, вважається, що Акти виконання робіт (надання послуг) є узгодженими сторонами і такими, то підлягають оплаті.

У відповідності до п. 4.5. Договору, рахунки виконавця та Акти виконання робіт (надання послуг) відправляються виконавцем замовникові по факсу та/або на електронну адрес) з подальшою відправкою їх оригіналів поштою або врученням представнику замовника під підпис. Оплата таких рахунків повинна бути проведена замовником протягом 7 (семи) календарних діб з дати їх відправлення поштою або вручення представником замовника.

Відповідно до п.4.1 Договору, замовник здійснює оплату виконавцеві за надання послуг з перевезення вантажу судном, відповідно до умов даного Договору, за наступними тарифами: п. 4.1.1. Договору, вартість надання послуг з перевезення внатажу судном виконавця з кар`єру Рибальче в порт південний складає 75,00 грн. за 1 тонну ( в тому числі ПДВ 20%) при умові здійснення не менше, ніж 4 послідовних рейсів поспіль судном, згідно заявки, наданої замовником; п. 4.1.2. Договору, вартість надання послуг з перевезення вантажу судном виконавця з кар`єру Рибальче в порт Південний - 150,00 грн. за 1 тонну( в тому числі ПДВ 20%) при умові здійснення менше, ніж 4 послідовних рейсів поспіль судно згідно заявки, наданої замовником.

Відповідно до п. 4.2. Договору, замовник здійснює 100% попередню оплату вартості послуг згідно умов Договору та у відповідності з поданою ним письмовою заявкою? на підставі виставленого виконавцем рахунку на попередню оплату послуг. Оплата такого рахунку повинна бути здійснена замовником в день виставлення його виконавцем, але до відходу судна порту Херсон. При цьому сума, зазначена в попередньому рахунку, складається з завдатку, який складає 50% від суми зазначеної в попередньому рахунку, розміру попередньої оплати за послуги з перевезення вантажу судном, що надаватимуться по даному Договору. (п.п. 4.2.1., 4.2.2. п. 4.2. Договору).

Згідно п. 4.3. Договору, замовник здійснює остаточну оплату вартості послуг за кожний окремий рейс на підставі рахунків виконавця, актів виконаних робіт (надання послуг) та актів надання послуг.

Умовами п. 4.4. Договору узгоджено, що у разі фактичного здійснення, з вини замовника, судном менше ніж 4 послідовних рейсів поспіль, всупереч наданої замовником заявки, виконавець здійснює перерахунок остаточних рахунків, які підлягають обов`язковій сплаті замовником, по тарифах зазначених в п. 4.1.2. Договору.

Згідно п. 4.7. Договору, фактом сплати рахунку у повному обсязі вважається зарахування грошових коштів замовника на поточний рахунок виконавця в банківський операційний день згідно режиму роботи, встановленого Національним банком України.

Позивачем зазначається, що ним було виконано роботи в повному обсязі, що підтверджується актами виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08.09.2019р. та №2003 від 17.09.2019р., та було виставлено рахунки на оплату №2868 від 27.09.2019р. та №2876 від 30.09.2019р. (у відповідності до п. 3.1.7 Договору).

Позивачем було зазначено суду, що оскільки після спливу 10 календарних днів з дати направлення вищезазначених Актів та рахунків відповідачу, останнім їх повернуто не було, зауваження на Акти відповідачем не надсилалися, позивач вважає, що Акти є погодженими сторонами та виконані роботи підлягають оплаті.

Проте, як зазначає позивач, в порушення умов Договору та приписів норм діючого законодавства, відповідач рахунок на оплату №2868 від 27.09.2019р. сплатив частково у сумі 74075,00 грн., а рахунок № 2876 від 30.09.2019 не було сплачено, а отже дебіторська заборгованість відповідача за даним Договором складала 364991,00 грн.

За час розгляду справи позивачем було надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 264991,00 грн., пеню у розмірі 12255,46 грн. та 3% річних у розмірі 1168,70грн.

Позивач на адресу відповідача скеровував листи та претензію. У відповідь на претензію, на адресу позивача надійшов лист від Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" вих. №310 від 31.10.2019, у якому відповідач зобов`язався сплатити заборгованість за рахунком №2868 від 27.09.2019р. у строк до 10 листопада 2019 року. Однак, кошти на рахунки Державного підприємства Херсонський морський торговельний порт станом на момент звернення до суду з позовом не надходили.

Щодо заборгованості за рахунком №2876 від 30.09.2019р., відповідач в своєму листі повідомив позивача, що акт виконаних робіт №01/2019 від 17.09.2019р. ним не погоджено, однак, як зазначає позивач, жодних зауважень до Актів виконаних робіт відповідачем письмово надано не було.

Відповідно до п. 5.4. Договору, за затримку остаточних розрахунків після узгодженого в Договорі строку, виконавець має право стягнути з замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу, включаючи день оплати.

Згідно до п. 5.5. Договору, у разі прострочення платежів, відповідно до ст. 625 ЦК України, виконавець має право стягнути з замовника суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми простроченого платежу.

Позивачем було здійснено нарахування пені у загальному розмірі 12255,46 грн. та 3% річних у розмірі 1168,70 грн.

Надаючи додаткові пояснення по справі, позивачем було зазначено суду, що відповідно до п. 5.6. Договору №86Д від 05.09.2019р., за невиконання п. 1.6. та п. 1.7., а також п. 1.8. Договору (перевищення часу стоянки судна в порту розвантаження понад 12 годин та здійснення зачистки у термін, більше ніж 4 години), замовник сплачує виконавцеві вартість простою судна по тарифах: вартість використання т/х „Кілія" на стоянці складає 1337,00 грн. за 1 годину з урахуванням ПДВ та вартість використання т/х „Кілія" на стоянці складає 955,00 грн. за 1 годину з урахуванням ПДВ, при умові підключення до берегового електроживлення (витрати на електроживлення несе замовник).

Таким чином, як було пояснено позивачем, менша вартість простою судна застосовується при умові, коли сам замовник несе витрати за електроживлення судна, водночас, за інформацією служби флоту ДП „Херсонський морський торговельний порт", під час відповідного простою, електроживлення судна забезпечувалось від допоміжного дизельного генератора т/х „Кілія".

Відповідно до довідки начальника служби флоту Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" від 01.07.2020р. вбачається, що при виконанні рейсу за заявкою Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" вих. № 0609 від 06.09.2019р. на підставі Договору №86Д від 05.08.2019р., т/х „Кілія" був пришвартований в порту „Південний" до причалу №38 з 01 години 00 хвилин 09.09.2019р. по 23 годину 30 хвилин 16.09.2019р. Електроживлення судна забезпечувалось від допоміжного дизельного генератора т/х „Кілія". До берегової електромережі судно підключено не було. (а.с. 38, т2).

Позовні вимоги Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" при зверненні до суду направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" заборгованості у розмірі 378415,16 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" зазначалось суду наступне.

Відповідачем було вказано, що 06.08.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" звернулось до позивача з заявкою № 0609, де повідомлялося, що відповідач замовляє поставку піску з 09 серпня по 11 вересня 2019 року у кількості 2500 тон на умовах його поставки з Херсонського морського торговельного порту до морського торговельного порту „Південний" із розрахунку, що вартість придбання і тони піску буде складати 70 гривень з ПДВ та вартість доставки і тони піску буде складати 75 гривень з ПДВ. (відзив а.с. 132, т.1).

На виконання даної заявки, позивачем було здійснено поставку 2321 тон піску до морського торговельного порту „Південний" 10 вересня 2019 року.

Також відповідачем було пояснено суду, що у процесі маневрування судна у акваторії морського торговельного порту „Південний" в результаті недбалих дій капітану судна, воно у ніч з 9 на 10 вересня 2019 року сило на мілину. Рятувальні роботи із зняття судна з мілини тривали більше двох годин та оплачувалися за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ". Загальні витрати відповідача із оплати вищенаведених рятувальних робіт склали 108764,50 гривень.

Також відповідачем було зазначено, що незважаючи на викладене вище, за результатами надання даних послуг, позивачем було виставлено акти та рахунки за надання послуг у наступному складі: плата за простій судна у кількості 68 годин у порту розвантаження (із розрахунку і година простою вартує 1337,00 гривень з ПДВ); плата за надання позивачем послуг з перевезення піску вагою 2321 тон (із розрахунку, що вартістю перевезення і тони вантажу вартує 150 гривень з ПДВ).

Проте, Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" було вказано, що відповідач вважає, що заявлена Державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт" позовна заява є безпідставною та необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідач зазначає, що своє твердження позивач обґрунтовує тим, що згідно умов п.3.1.9., 3.1.10 Договору, відповідач зобов`язаний підписувати Акти виконання робіт та інші акти, направляти позивачу один примірник підписаного Акту виконання робіт (надання послуг) протягом 10 (десяти) календарних діб з дати їх відправлення позивачем поштою. У разі неповернення відповідачем оригіналів Актів виконання робіт (надання послуг) у встановлений термін, або необґрунтованої відмови від їх підписання, вважається, що Акти виконання робіт (надання послуг) є узгодженими Сторонами і такими, що підлягають оплаті, та у позовній заяві позивач посилається на листи №03-28/1458 від 27 вересня 2019р., №03/28/1463 від 07 жовтня 2019р., № 1468/03-28 від 07 жовтня 2019р., 03-28/1473 від 15 жовтня 2019р., відповідно до яких, позивач нібито спрямовував відповідачу акти наданих за Договором послуг та рахунки на оплату даних послуг.

Відповідачем було зазначено, що за посиланням позивача, такі обставини належно підтверджуються лише копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 15 жовтня 2019 року, яка додається до позовної заяви, проте, з даної копії чітко видно, що поштове відправлення не було доставлено з інших причин, що не давали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення . У зв`язку з чим, відповідачем було зазначено суду, що таким чином згідно ст. 78 ГПК України, поштове відправлення від 15 жовтня 2019р. не може вважатися достовірним доказом на підтвердження вручення відповідачу актів про виконання позивачем послуг за Договором та рахунків на їх оплату.

Відповідач стверджує, що вперше Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" отримало від позивача повідомлення про необхідність підписати акти та сплатити рахунки за надання послуг згідно претензії № 18-08/19/402 від 20 жовтня 2019р. та одразу надало на неї відповідь у листі-відповіді вих. № 310 від 31 жовтня 2019р. в межах розумного строку.

Також відповідачем зазначалось суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" не погодило акт виконання робіт № 01/2019 в частині простою судна, оскільки це сталося не з вини відповідача, а тому рахунок № 2876 від 30 вересня 2019р. на суму 90916,00 грн. також не був погоджений відповідачем, як виставлений безпідставно та було зазначено, що в іншій частині вимог відмовлено не було, та зауважено, що якщо відповідач погодив би суму 174075,00 гривень як оплату за доставку вантажу у підвищеному розмірі, то вважалось би, що акт виконання робіт №01/2019 прийнятий ним у повному обсязі. (а.с. 133, т.1).

Окремо було зазначено, що вартість простою судна за Договором не може вважатися послугами, наданими позивачем та положення п. 3.1.9., 3.1.10 Договору на визнання даної заборгованості не розповсюджуються. За посиланням відповідача, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" не прийняло у цілому акт виконання робіт №01/2019, а позивач не погодив часткову відмову відповідача від прийняття виконаних робіт, то вважається, що дані послуги не є зданими позивачем та прийнятими відповідачем. (а.с. 133, т.1).

Щодо твердження позивача про те, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо замовлення у Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" 4 рейсів судна поспіль, що було підставою для збільшення вартості послуг, наданих позивачем за Договором, Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" було пояснено суду, що дане твердження не відповідає дійсності, спростовується матеріалами справи № 916/3605/19, у яких міститься заявка відповідача на здійснення позивачем поставки піску від 06 серпня 2019 року № 0609.

Відповідач наголошував, що відносини, що виникли між Державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" не є виконанням Договору, а є із врахуванням її фактичного погодження та виконання позивачем, окремим правочином - договором поставки (ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

Відповідачем було пояснено суду, що заявка відповідача на надання позивачем послуг від 06 серпня 2019р. №0609 містить іншій маршрут завантаження та відвантаження піску, ніж зазначено у Договорі, містить окрему пропозицію поставити та передати у власність відповідача пісок у кількості 2500 тон та дані зобов`язання позивача не передбачаються Договором; має разовий характер та має бути виконана до її вересня 2019 року, тоді як Договір передбачає систематичне надання позивачем послуг морського перевезення вантажу.

Посилаючись на положення ст.ст. 626,627, 628, 629, 638, 639, 640, 641 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що між Державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" було укладено та виконувався окремий договір поставки. Таким чином, за посиланням відповідача, позивач заявивши вимогу до відповідача про оплату поставки піску, що виникла на підставі заявки відповідача на здійснення позивачем поставки піску від 06 серпня 2019 року № 0609, порушив чинне законодавство України та дана вимога була та є необов`язковою до виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ".

Проте, відповідачем було зазначено суду, що подана ним заявка є заявкою Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" за Договором (договором морського перевезення вантажу), згідно даної заявки Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" і замовило здійснення позивачем 4 рейси поспіль із перевезення піску у порт „Південний" в період з 09 серпня по її вересня 2019 року у кількості 2500 тон. Однак, як вказує відповідач, позивач здійснив лише 1 рейс та замість того, щоб рівномірно розподілити 2500 тон піску на 4 рейси завантажило на судно одразу 2321 тону піску, при цьому не повідомивши причини невиконання позивачем зобов`язань в частині доставки замовлених відповідачем 179 тон піску та здійснення ще 3-х рейсів за Договором.

Також було зазначено відповідачем, що Договір є договором морського перевезення вантажу, що в частині не врегульованій умовами Договору (п. 9.2 Договору) має регулюватись положеннями Кодексу торгового мореплавства України. Згідно ст.ст. 134, 135 Кодексу торгового мореплавства України, наявність і зміст договору морського перевезення вантажу має підтверджуватися виданою перевізником (позивачем) коносаменту відповідача, як отримувачу вантажу. Проте матеріали справи №916/3605/19 не містять копії даного документу, що також підтверджує зазначену вище правову позицію відповідача, що між сторонами мав місце договір поставки.

Відповідачем було пояснено суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" не мало можливості замовити подальші інші 4 рейси у позивача, оскільки було вимушено понести значні видатки у розмірі 108764,50 грн. з оплати вартості послуг буксира та супутніх витрат для зняття судна з мілини, на яку вона потрапила, як зазначає відповідач, за виною позивача, та не мало фактичної можливості замовити подальші послуги позивача за браком коштів.

Посилаючись на п. 4.4. Договору, відповідачем було зазначено суду, що оплата відповідачем вартості перевезення і тони піску у підвищеному розмірі є мірою відповідальності. Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом та пояснено, що із доказів, наданих позивачем не вбачається наявність вини відповідача у можливих порушеннях договірних зобов`язань перед позивачем.

Щодо твердження позивача, про те що відповідач допустив порушення встановлених Договором термінів розвантаження судна в порту, вивантаження, унаслідок чого відповідач має сплатити штрафні санкції за Договором (п.п. 1.6.-1.8,5.6. Договору), останнім було вказано суду, що відносини поставки, що склалися між сторонами через подання відповідачем заявки на здійснення позивачем поставки піску від 06 серпня 2019 року № 0609 та її фактичного прийняття до виконання позивачем, не передбачали можливості застосування до відповідача яких-небудь штрафних санкцій, окрім передбачених чинним законодавством України.

Зобов`язання згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Звідси, як стверджує відповідач, застосування до нього штрафних санкцій згідно п.п. 1.6.-1.8, 5.6. Договору не є можливим оскільки Договір не врегульовував відповідні відносини між сторонами, а окремі санкції за тотожні порушення чинним законодавством України не встановлені.

Додаткового зазначалось суду, що відповідач не погоджується із тим, що перевищення встановлених Договором термінів розвантаження судна сталося з вини Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ", оскільки, як стверджує відповідач, прострочення розвантаження судна стало наслідком прострочення постановки судна на розвантаження, у зв`язку із тим, що судно після заходу у акваторію морського торговельного порту „Південний" сіло на мілину через перенавантаження судна та порушення капітаном судна правил навігації у акваторії морського торговельного порту „Південний".

Відповідач вважає, що має місце недоведеності вини Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" у збільшенні термінів розвантаження судна.

Також, щодо дійсності та належного підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" було зазначено, зокрема, що відповідачем було сплачено платіжними дорученнями від 29 листопада 2019 року № 1783 та від 04 грудня 2019 року № 1784 100000,00 грн. на користь позивача.

Відповідач зазначає, що позивач обґрунтовуючи розмір заборгованості відповідача за простій судна у порту відвантаження посилається на п. 5.6. Договору, проте, як вказує відповідач, п. 5.6. Договору містить декілька вартісних варіантів розрахунків у випадку виникнення простою судна.

Приймаючи до уваги вищенаведене, відповідачем було зазначено суду, що Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт" належними та допустимими доказами не довело дійсність розрахунку та реальний розмір заборгованості відповідача, а також розмір упущеної вигоди, що є окремою достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.

Крім того відповідачем було зазначено суду щодо необхідності вирішення питання чи сталося таке порушення з вини позивача (непостачання усього об`єму замовленого піску та збільшення строку поставки піску через знаходження судна на мілині) та відповідно зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з відповідача.

Надаючи відповідь на відзив, Державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт" зазначалось суду наступне.

Позивачем було зазначено суду, що проаналізувавши відзив на позовну заяву, він вважає, що відзив викладено з неповним аналізом обставин, що мають значення для справи, а також в положеннях зазначеного документу вживається не правильне тлумачення норм матеріального права, що підтверджується наступним.

Щодо направлення актів приймання-передачі та рахунків відповідачу, позивачем було зазначено суду, що гідно п. 3.1.10 Договору №86Д, Замовник зобов`язаний направляти Виконавцеві один примірник підписаного Акту виконання робіт (надання послуг), передбаченого умовами даного Договору, протягом 10 (десяти) календарних діб з дати їх відправлення Виконавцем поштою. У разі неповернення Замовником оригіналів Актів виконання робіт (надання) послуг у встановлений термін або необгрунтованої відмови від їх підписання, вважається, що Акти виконання робіт (надання послуг) є узгодженими Сторонами і такими, що підлягають оплаті.

Позивачем зверталась увагу суду та було пояснено, що в направлених відповідачу листах містились також повідомлення стосовно існування кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем не тільки з приводу виконання Договору №86Д, а і стосовно інших правочинів, зазначена кореспонденція, окрім листа від 15.10.2019р., надсилалась відповідачеві електронною поштою на адресу, зазначену в п. 11.2 Договору №86Д. За посиланням позивача, враховуючи, що від відповідача не було належної реакції на зазначені повідомлення, позивач направив всю документацію поштовим відправленням, включно і акти та рахунки по Договору №86Д.

Позивач зазначає, що згідно п. 3.1.10 Договору, замовник зобов`язаний направляти виконавцеві один примірник підписаного Акту виконання робіт (надання послуг), передбаченого умовами даного Договору, протягом 10 (десяти) календарних діб з дати їх відправлення виконавцем поштою. Таким чином, умови даного пункту не ставлять у залежність акцептування актів виконання робіт (надання послуг) від факту їх отримання замовником. Виконавець здійснив своє зобов`язання стосовно направлення актів та рахунків за Договором №86Д.

Окрім того, згідно ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Згідно даних ЄДРПОУ, місцезнаходженням юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" є: 65490, Одеська обл., місто Теплодар, вулиця Комунальна, будинок 12.

Позивачем було пояснено суду, що саме за цією адресою і направлялась вся кореспонденція та зазначено, що жодних інших адрес для листування Договір №86Д не містить. Окрім того, враховуючи п. 9.4 Договору №86Д, відповідач не повідомляв позивача про зміну поштових чи розрахункових реквізитів.

Позивач зазначає, що враховуючи вищевикладене, слід прийти до висновку, що Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт" належним чином здійснило свій обов`язок стосовно направлення актів за Договором №86Д та відповідних рахунків, і оскільки позивач не отримав мотивованої відмови в підписанні таких актів, з урахуванням п. 3.1.10 Договору №86Д, дані акти вважаються узгодженими.

Також, щодо вини Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" в простої судна, позивачем було пояснено, що відповідачу, з урахуванням п.5.6 Договору №86Д, було виставлено рахунок №2876 від 30.09.2019р. за простій т/х „Кілія".

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що у простої судна відсутня його вина, а отже він не зобов`язаний сплачувати означені кошти у розмірі 90916,00 грн.

Позивачем було зазначено суду, що Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт" погоджується, що т/х „Кілія" сіло на мілину після заходу у акваторію морського порту „Південний", проте, простой судна на мілині відбувався в короткий проміжок часу.

Згідно записів судового журналу т/х „Кілія" №132 за 08.09.2019р. та 09.09.2014р., о 21:40 лоцман зайшов на борт і судно попрямувало в канал. Судно сіло на мілину о 23:12, а вже о 00:15 судно знялось з мілини та о 01:00 прибуло до причалу №38. Зважаючи на запис в судовому журналі за 09.09.2019р. о 01:00, причиною посадки судна на мілину стала неадекватна команда лоцмана. Звернуто увагу суду позивачем, що лоцман не є співробітником Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" та/або членом команди т/х „Кілія". Затримка судна в порту (перевищення часу перевантаження), що могла виникнути з підстав поставлення т/х „Кілія" на мілину, може обраховуватись, на думку позивача, щонайбільше 2 годинами.

Позивачем було зазначено, що відповідно до п. 3.1.5 Договору, замовник зобов`язаний здійснювати оплату за рахунок власних коштів обов`язкових портових зборів, плат, послуг лоцмана, агентську винагороду за обслуговування судна, оформлення приходу/відходу, інших формальностей (при необхідності), в тому числі відшкодувати витрати виконавця на портові збори та плати, що нараховує ДП „АМПУ" в повному обсязі та пов`язані з виконанням рейсу, починаючи з місця відходу судна з порту Херсон, включаючи місце навантаження/розвантаження і закінчуючи поверненням його на штатне місце стоянки в порту Херсон. Таким чином, за посиланням позивача, зважаючи на вищезазначене положення Договору №86Д, відповідальність за дії лоцмана несе відповідач.

Згідно п. 1.6 Договору №86Д, Замовник гарантує, що стояночний час судна в порту вивантаження (розвантаження, оформлення документів, інше), не перевищуватиме 12 годин по кожному рейсу. При цьому стояночний час в порту „Південний" розраховується починаючи з моменту приходу в порт і закінчуючи моментом відходу з порту, що фіксується Виконавцем в судовому журналі. Таким чином, як вказує позивач, навіть у разі припущення вини позивача стосовно винуватості у постановці судна на мілину, час простою може бути скорочений з 68 годин до 66.

Проте, в будь-якому разі, позивач належним чином здійснив свій обов`язок стосовно направлення актів (зокрема і по штрафним санкціям за простой судна) за Договором №86Д та відповідних рахунків, і оскільки позивач не отримав мотивованої відмови в підписанні означених актів від відповідача, з урахуванням п. 3.1.10 Договору №86Д, дані акти вважаються узгодженими.

Також позивач було зазначено суду, що у відзиві відповідач стверджує, що обговорювані правовідносини між контрагентами нібито відбувались не в порядку і на умовах, які регулюються Договором №86Д, а виключно на підставі заявки від 06.08.2019р. №0609, та відповідач вважає, що зважаючи на відповідні положення чинного законодавства дане перевезення вантажу слід рахувати, як окремий договір поставки (наявність заявки - оферти Відповідача, яка містила всі істотні умови поставки).

Як стверджує позивач, означене викладення обставин йде вступереч з нормами матеріального права, що регулюють, зокрема, і відносини поставки, а також з неповним з`язуванням всіх фактичних даних у правовідносинах між сторонами. Тобто, при правовідносинах поставки має місце перехід права власності від однієї особи до іншої (від постачальника до покупця). Окремо від Договору №86Д, між сторонами було укладено Договір поставки №69 Д від 24.05.2019р. та Договір на виконання робіт №70Д від 24.05.2019р.

Як зазначає позивач, у відповідності до п. 1.1. Договору поставки №69Д від 24.05.2019, постачальник зобов`язується поставити пісок (Шабовське родовище - кр`єр с.Рибальче), а покупець зобов`язується оплатити поставлений пісок та прийняти його в строк та на умовах передбачених даним Договором. Місцем поставки визначено кар`єр с.Рибальче, у відповідності до п. 1.2 Договору поставки №69 Д від 24.05.2019.

Таким чином, як пояснює позивач, перехід права власності на пісок від позивача до відповідача відбувся на виконання Договору поставки №69Д від 24.05.2019, а Договір №86Д лише регулював відносини стосовно надання послуг позивачем по перевезенню вантажу.

Додаткового позивачем було зазначено, що окремо з контрагентом укладається договір стосовно вантажувально-навантажувальних робіт, яким регулюються відносини з навантаження піску покупця на відповідний плавзасіб.

Так, між Державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" було укладено Договір на виконання робіт №70Д від 24.05.2019р., яким і регулювались відносини стосовно навантаження піску на плавзасіб.

Отже, за посиланням позивача, неприпустимим є твердження відповідача, що оговорювані в даній судовій справі відносини відбувались виключно в рамках договору поставки, який уособлюється в заявці відповідача від 06.08.2019р. №0609, а отже до них неможливо застосовувати санкції передбачені Договором №86Д.

Також позивачем було звернути увагу суду та вказано, що відповідач безпосередньо здійснював часткову оплату за Договором №86Д. Платіжними дорученнями від 29.11.2019р. №1783 та від 04.12.2019р. №1794 підтверджується оплата грошових коштів за перевезення піску т/х Кілія, згідно рахунку №2868 від 27.09.2019р. В свою чергу зазначений рахунок містить посилання саме на Договір №86Д, а не на заявку 06.08.2019р. №0609.

Крім того, позивачем було зазначено, що відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" в повному обсязі, проте, враховуючи лист Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" вих. №310 від 31.10.2019, на який також посилався і відповідач у відзиві, останній фактично визнав наявну на той час заборгованість у розмірі 174075 грн., і опротестовував лише штрафну санкцію, нараховану позивачем за простій судна.

З урахуванням викладеного та зазначеного, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт", викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, у повному обсязі.

Надаючи пояснення на відповідь на відзив, Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" зазначалось суду наступне.

Відповідач пояснює, що позивач просить стягнути із відповідача 264991,00 гривень, виходячи із вартості послуг, встановленої п.п. 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 „Ціна Договору, умови і порядок розрахунків" Договору, а саме - 150 грн. з ПДВ за і тонну вантажу. (а.с. 9, т.2).

При цьому, за посиланням відповідача, позивач посилається на те, що згідно із п.п. 3.1.10 п. 3.1. ст. з „Права та обов`язки Замовника", відповідач прийняв на себе зобов`язання направляти позивачу один примірник Акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 10 календарних діб з дати їх відправлення виконавцем поштою. У разі неповернення відповідачем оригіналів Актів виконаних робіт (наданих послуг) у встановлений термін або необгрунтованої відмови від їх підписання, вважається, що Акти виконання робіт (надання послуг) є узгодженими Сторонами і такими, що підлягають оплаті.

Відповідач вважає, що системний і логіко-семантичний аналіз даного підпункту Договору дозволяє категорично стверджувати, що у відповідача виникає вищенаведений обов`язок тільки з моменту фактичного фізичного отримання оригіналу відповідного Акту виконаних робіт (наданих послуг), складеного позивачем. (а.с. 9, т.2).

Відповідач зазначає, що у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 90916,00 грн. згідно п. 5.6. ст. 5 „Відповідальність Сторін" Договору надання послуг від 05 серпня 2019 року № 86Д.

Пункт 5.6. ст. 5 „Відповідальність Сторін" Договору, у свою чергу, передбачає несення відповідачем відповідальності за порушення зобов`язань, передбачених п.п. 1.6., 1.8. Договору, а саме - перевищення часу стоянку судна „Кілія" в порту розвантаження понад 12 годин. Товариство з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" у будь-якому випадку не погоджується із тим, що перевищення встановлених Договором термінів розвантаження судна „Кілія" сталося з вини відповідача.

Відповідач стверджує, що прострочення розвантаження судна „Кілія" стало наслідком того, що судно „Кілія" після заходу у акваторію морського торговельного порту „Південний" сіло на мілину через порушення капітаном судна „Кілія" (є найманим працівником Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт") правил навігації у акваторії морського торговельного порту „Південний". Дані обставини підтверджуються Актом розслідування аварійної морської події, яка сталася із судном „Кілія" (прапор Україна), що належить судноплавній компанії Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" від 26 вересня 2019 року, затвердженого в.о. Голови державної служби морського та річкового транспорту України М.П. Божко 29 жовтня 2019 року. Та у подальшому для забезпечення безпеки мореплавства і здійснення зворотного рейсу судно „Кілія" на виконання приписів ст. 16 Закону України „Про транспорт" від 10 листопада 1994 року № 232/94-ВР та положень Інструкції про огляд суден, які здійснюють плавання (експлуатуються) на внутрішніх водних шляхах України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 квітня 2001 року № 225 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22 грудня 2015 року № 549) та п.п. 2.1.2., 2.1.3. п. 2.1. ст. 2 „Права та обов`язки Виконавця" Договору, мало пройти позачерговий огляд. Даний огляд судна „Кілія" було здійснено за заявкою позивача лише 13 вересня 2020 року (тобто через 96 годин після постановки судна „Кілія" на стоянку біля причалу морського торговельного порту „Південний"). Дані обставини підтверджуються Актом огляду судна, складеного 13 вересня 2019 року. Звідси, перевищення стояночного часу судна „Кілія" біля причалу морського торговельного порту „Південний", за твердженням відповідача, обумовлено виною саме позивача.

У зв`язку з викладеним вище, за посиланням відповідача, позовні вимоги позивача в даній частині не підлягають задоволенню внаслідок їх недоведеності та невідповідності дійсності, а також відсутності достовірних, належних та допустимих доказів, щодо підтвердження заявлених обставин.

Відповідачем було зазначено суду, що в заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач заявляє додатково вимоги по стягненню з відповідача 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 1168,70 грн., при цьому у первісному позові таких вимог з боку позивача, як вказує відповідач, взагалі не заявлялось.

Відповідно до наданих пояснень на позовну заяву в частині вимог про стягнення упущеної вигоди, відповідач посилаючись, на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 225 ГК України, ч. 1 ст. 623 ЦК України, зазначав, що пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

За посиланням відповідача, позивач повинен довести факт спричинення йому збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Відповідачем було залучено до матеріалів справи копію інформації Чорноморського-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України від 17.03.2020р. №42/14/09-20 щодо кількості здійснених судном „Кілія" рейсів за період з 01 вересня по 31 жовтня 2109р. на підтвердження того, що судно „Кілія" активно використовувалось позивачем для надання послуг третім особам у вересня-жовтні 2019р.

За поясненнями відповідача, вищевказаний доказ підтверджує, що заявлені з боку позивача неправомірні дії відповідача не були єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток, і позивач у період коли він не міг виконувати зобов`язання за Договором перед відповідачем та поніс збитки у формі упущеної вигоди, як стверджує відповідач згідно позиції позивача, отримував прибуток від використання судна „Кілія" для перевезення вантажів на користь третіх осіб.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, правовідносини між Державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" виникли на підставі укладеного між ними 05 серпня 2019 року Договору №86Д надання послуг.

За матеріалами справи судом встановлено, що Державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт", на виконання умов укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" Договору №86Д надання послуг від 05 серпня 2019 року були оформлені акти наданих послуг та відповідні рахунки на оплату таких послуг, а саме: Акт виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року на суму 348150,00 грн. (послуга - перевезення т/х „Кілія" вантажу за маршрутом кар`єр с. Рибальте - порт „Південний") і відповідний рахунок на оплату №2868 від 27 вересня 2019 року на суму 348150,00 грн. та Акт виконання робіт (надання послуг) №2003 від 17 вересня 2019 року на суму 90916,00 грн. (послуга - простій т/х „Кілія" в портах навантаження/вивантаження) і відповідний рахунок на оплату №2876 від 30 вересня 2019 року на суму 90916,00 грн. (а.с. 26-29, т.1).

Щодо виникнення зобов`язання по Акту виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року на суму 348150,00 грн. (послуга - перевезення т/х „Кілія" вантажу за маршрутом карю`єр с. Рибальте - порт „Південний"), заборгованість за яким станом на момент розгляду справи становила суму 174075,00 грн., у зв`язку з частковим погашенням заборгованості з боку відповідача в розмірі 100000 грн., та рахунку на оплату №2868 від 27 вересня 2019 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що умовами Договору №86Д надання послуг від 05 серпня 2019 року сторонами було узгоджено, що згідно до п.п. 3.1.9. 3.1.10. Договору, замовник зобов`язаний підписувати Акти виконаних робіт та інші акти, передбачені умовами даного Договору. Направляти виконавцеві один примірник підписаного Акту виконання робіт (надання послуг), передбаченого умовами даного Договору, протягом 10 (десяти) календарних діб з дати їх відправлення виконавцем поштою . У разі неповернення замовником оригіналів Актів виконання робіт (надання послуг) у встановлений термін , або необґрунтованої відмови від їх підписання, вважається, що Акти виконання робіт (надання послуг) є узгодженими сторонами і такими, то підлягають оплаті .

Отже, даним пунктом укладеного договору, сторонами було погоджено умову, що у відповідача є обов`язок направити позивачу підписаний акт виконаних робіт протягом 10 календарних діб, які вираховуються саме з дати їх відправлення позивачем поштою або відповідач має право у такий самий строк надати відмову від підписання таких актів.

Даним пунктом договору сторонами було погоджено таку умову, що якщо протягом 10 календарних діб, за дати направлення актів виконаних робіт позивачем, не буде наявна від відповідача відмова від підписання таких актів, вони вважаються узгодженими між сторонами та відповідно підлягаються оплаті.

Судом встановлено, що Акт виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року на суму 348150,00 грн. (послуга - перевезення т/х „Кілія" вантажу за маршрутом карю`єр с. Рибальте - порт „Південний") було скеровано на реєстраційну адресу відповідача 11.10.2019р ., про що свідчить повідомлення за №7350105507018 (а.с. 43. т.2).

Отже, саме із цієї дати, з дати направлення акту , з урахуванням умов 3.1.10. Договору, у відповідача виникає обов`язок направити виконавцеві один примірник підписаного Акту виконання робіт (надання послуг), передбаченого умовами даного Договору, протягом 10 (десяти) календарних діб з дати їх відправлення виконавцем поштою або надати відмову від підписання таких актів.

Судом встановлено, що протягом 10 календарних днів з дати 11.10.2019р. направлення відповідачу акту виконання робіт (надання послуг) , Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" не було підписано такий акт та не повернуто позивачу, також матеріали справи не містять, що у встановлений договором строк, відповідачем було надано обґрунтовану відмову від підписання такого акту.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених судом обставин, того, що протягом 10 календарних днів з дати направлення (11.10.2019р.) відповідачу акта виконання робіт, Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" не було підписано такий акт - Акт виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року на суму 348150,00 грн. (послуга - перевезення т/х „Кілія" вантажу за маршрутом карю`єр с. Рибальте - порт „Південний"),та не повернуто його позивачу, а також приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять доказів та документів, що у встановлений договором строк, відповідачем було надано обґрунтовану відмову від підписання Акту виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року на суму 348150,00 грн. (послуга - перевезення т/х „Кілія" вантажу за маршрутом карю`єр с.Рибальте - порт „Південний") в силу узгоджених під час підписання сторонами умов п.3.1.10. Договору, Акт виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року є узгодженим сторонами і таким, що підлягає оплаті.

У відповідності до п. 4.5. Договору, рахунки виконавця та Акти виконання робіт (надання послуг) відправляються виконавцем замовникові по факсу та/або на електронну адрес) з подальшою відправкою їх оригіналів поштою або врученням представнику замовника під підпис. Оплата таких рахунків повинна бути проведена замовником протягом 7 (семи) календарних діб з дати їх відправлення поштою або вручення представником замовника.

Отже, даним пунктом укладеного договору сторонами було узгоджено умову, що у відповідача є обов`язок оплатити рахунки позивача протягом 7 (семи) календарних діб з дати їх відправлення поштою або вручення представником замовника.

Судом встановлено, що рахунок на оплату №2868 від 27 вересня 2019 року за Актом виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року на суму 348150,00 грн. було скеровано відповідачу - 11.10.2019р ., про що свідчить повідомлення за №7350105507018 (а.с. 43. т.2).

Проте, у встановлений договором строк, такий рахунок не було сплачено відповідачем в повному обсязі.

За час розгляду справи, судом встановлено, що рахунок на оплату №2868 від 27 вересня 2019 року за Актом виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року на суму 348150,00 грн. було оплачено відповідачем частково, у зв`язку з чим наразі за таким рахунком рахується боргу у розмірі 174075,00 грн.

Судом не приймаються до уваги доводи, заперечення та твердження відповідача, що були надані ним за час розгляду справи, оскільки судом встановлено факт того, що Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" протягом 10 днів з дати направлення відповідачу акту виконання не було підписано такий акт та не повернуто позивачу, також матеріали справи не містять доказів, що у встановлений договором строк, відповідачем було надано обґрунтовану відмову від підписання такого акту.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В свою чергу, доказами виконання позивачем обов`язку щодо відправлення поштою відповідного рахунків є витяг з журналу реєстрації видачі первинної документації контрагентам, поштове повідомлення, витяг з облікового реєстру вихідної кореспонденції позивача та документами поштової органіці „Укрпошта", які у сукупності підтверджують встановлений судом факт щодо виконання позивачем договірних зобов`язань зі скеруванням акту та відповідного рахунку на адресу відповідача, та в свою чергу, невикористання відповідачем у встановлений договором строк свого права щодо надання обґрунтованої відмови від підписання такого акту, що дало змогу суду встановити, що такий акт є узгодженим, а отже встановити обставину щодо невиконання відповідачем зобов`язання щодо опати такого акту наданих послуг на підставі рахунку, що було скеровано на його адресу.

Приймаючи до уваги вищенаведене, проаналізувавши докази та документи, наявні в матеріалах справи суд приходить до висновку, що відповідачем, на виконання умов укладеного з позивачем Договору №86Д надання послуг від 05 серпня 2019 року, не було в повному обсязі оплачено рахунок позивача протягом 7 (семи) календарних діб з дати його відправлення поштою.

Крім того, суд зазначає, що приймаючи до уваги, що умовами п. 4.1.1. та 4.1.2. Договору визначено, що вартість надання послуг з перевезення вантажу судном виконавця з кар`єру Рибальче в порт Південний становить - 150,00 грн. за 1 тонну, при умові здійснення менше 4 послідовних рейсів поспіль згідно заяви, та враховуючи, що відповідачем було подано до позивача 1 заявку та відповідно здійснено 1 рейс, судом не приймаються доводи відповідача у даній частині та відхиляються твердження останнього, оскільки можлива вартість надання послуг з перевезення у розмірі 75,00 грн. при здійсненні не менше 4 послідовних рейсів, чого, як встановлено судом час розгляду справи, замовником здійснено не було.

Судом відхиляються заперечення відповідача в частині надання пояснень та зауважень щодо заявлення позивачем до стягнення суми збитків. Оскільки, підставами заявлених вимог позивача - є неналежне виконання з боку відповідача умов Договору №86Д надання послуг від 05 серпня 2019 року та природою заявлених до стягнення сум, зокрема, основного боргу, є плата за послуги, що були надані позивачем за час виконання укладеного між сторонами договору, та відповідний розрахунок плати за послуги, що були надані позивачем відповідачу, здійснювався на підставі ставок та тарифів, що було узгоджено сторонами в укладеному між ними договорі.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №86Д надання послуг від 05 серпня 2019 року, в частині повної та своєчасної сплати наданих послуг за Актом виконаних робіт (наданих послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року (послуга - перевезення т/х „Кілія" вантажу за маршрутом карю`єр с. Рибальте - порт „Південний"), заборгованість за яким станом на момент розгляду справи становить суму 174075,00 грн., у зв`язку з частковим погашенням заборгованості з боку відповідача в розмірі 100000 грн., та рахунку на оплату №2868 від 27 вересня 2019 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу за Договором №86Д надання послуг від 05 серпня 2019 року, Актом виконаних робіт (наданих послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року та рахунком на оплату №2868 від 27 вересня 2019 року, заборгованості у розмірі 174075,00 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом..

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем за Актом виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року та рахунком на оплату №2868 від 27 вересня 2019 року, було здійснено нарахування пені .

Розрахунок пені проведено на суму боргу 348150,00 грн. за період з 19.10.2019р. по 15.11.2019р., борг зі сплати пені становить 8393,75 грн. та на суму боргу 274075,00 грн. за період з 16.11.2019р. по 15.11.2019р., борг зі сплати пені становить 698,33 грн.

Так, відповідно до такого розрахунку позивача, загальна сума боргу зі сплати пені становить грошову суму у розмірі 9092,08 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 9092,08 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення правомірними.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних за Актом виконання робіт (надання послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року та рахунком на оплату №2868 від 27 вересня 2019 року.

Так, відповідно до такого розрахунку, борг зі сплати 3% річних становить грошову суму у розмірі 869,80 грн.

Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних за зазначеним актом та рахунком, вважає такий розрахунок частково не вірним, оскільки позивачем при здійсненні нарахування 3% річних на суму боргу 274075,00 грн. за період 16.11.2019р.-18.11.2019р. було допущено арифметичну помилку.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 274075 16.11.2019 - 18.11.2019 3 3 % 67.58

Отже, з відповідача за Актом виконаних робіт (наданих послуг) №1992 від 08 вересня 2019 року та рахунком на оплату №2868 від 27 вересня 2019 року, підлягає стягненню сума 3% річних у загальному розмірі 868,80 грн.

Щодо виникнення зобов`язання відповідача по Акту виконаних робіт (наданих послуг) №2003 від 17 вересня 2019 року на суму 90916,00 грн. (послуга - простій т/х „Кілія" в портах навантаження/вивантаження) та рахунку на оплату №2876 від 30 вересня 2019 року, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, умовами Договору №86Д надання послуг від 05 серпня 2019 року сторонами було узгоджено, що згідно до п.п. 3.1.9. 3.1.10. Договору, замовник зобов`язаний підписувати Акти виконаних робіт та інші акти, передбачені умовами даного Договору. Направляти виконавцеві один примірник підписаного Акту виконання робіт (надання послуг), передбаченого умовами даного Договору, протягом 10 (десяти) календарних діб з дати їх відправлення виконавцем поштою . У разі неповернення замовником оригіналів Актів виконання робіт (надання послуг) у встановлений термін , або необґрунтованої відмови від їх підписання, вважається, що Акти виконання робіт (надання послуг) є узгодженими сторонами і такими, то підлягають оплаті.

Судом час розгляду справи, з урахуванням умов п.п. 3.1.9. 3.1.10. Договору, надавалась оцінка щодо належного скерування на адресу відповідача Акту виконаних робіт (наданих послуг) №2003 від 17 вересня 2019 року на суму 90916,00 грн. (послуга - простій т/х „Кілія" в портах навантаження/вивантаження) та рахунку на оплату №2876 від 30 вересня 2019 року.

Позивачем, свою чергу було надано докази, які, за його посиланням підтверджують факт скерування на адресу відповідача вищевказаного акту виконаних робіт (наданих послуг) та рахунку, що в свою чергу, як стверджував позивача, свідчило про факт того, що у відповідача виникає обов`язок по сплаті такого акту та рахунку, за умовами того, що відповідачем не було у строк повернуто такий акт та рахунок, у зв`язку з чим вони є узгодженими.

Судом критично оцінюються такі доводи позивача, оскільки, на думку суму, матеріали справи не містять доказів, які б надали змогу суму дійти висновку, що позивачем 02.10.2019р. на адресу відповідача скеровувались зазначені акт та рахунок.

Дійсно, позивачем було надано переліків доказів та документів, які, за його посиланням, підтверджують факт скерування 02.10.2019р. на адресу відповідача спірного акту та рахунку. Проте, судом не приймаються такі доводи позивача, оскільки з наданих позивачем доказів не є за можливе встановити, що ним 02.10.2019р. було скеровано на адресу відповідача Акт виконаних робіт (наданих послуг) №2003 від 17 вересня 2019 року на суму 90916,00 грн. (послуга - простій т/х „Кілія" в портах навантаження/вивантаження) та рахунок на оплату №2876 від 30 вересня 2019 року.

Крім того, з урахуванням доводів та тверджень відповідача, що надавались за час розгляду справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.6. Договору, замовник гарантує, що стояночний час судна в порту вивантаження (розвантаження, оформлення документів, інше), не перевищуватиме 12 годин по кожному рейсу. При цьому стояночний час в порту Південний розраховується, починаючи з моменту приходу в порт і закінчуючи моментом відходу з порту та фіксується виконавцем в судновому журналі.

Згідно до п. 1.7. Договору, після розвантаження судна Замовник за рахунок власних коштів та власними силами здійснює зачистку трюмів судна в строк, не більше 4 годин.

Згідно п. 1.8. Договору, у разі невиконання замовником умов п. 1.6. та п.1.7. Договору, замовник сплачує виконавцеві вартість простою судна за час, понад встановлений в п. 1.6. та п.1.7. Договору за тарифом, передбаченим в п. 5.6, даного Договору.

В свою чергу, у п. 5.6. Договору, зазначено, що за невиконання умов п. 1.6. та п.1.7 та відповідно до п. 1.8 даного Договору (перевищення часу стоянки судна в порту розвантаження понад 12 годин та здійснення зачистки у термін, більше ніж 4 години) замовник сплачує виконавцеві вартість простою судна по тарифах: вартість використання т/х „Кілія" на стоянці складає 1337,00 грн. за 1 годину з урахуванням ПДВ 20%, вартість використання т/х „Кілія" на стоянці складає 955,00 грн. за 1 годину з урахуванням ПДВ 20% при умові підключення до берегового електроживлення.

Отже, аналізуючи умови та положення укладеного між сторонами договору, суд зазначає, що таким договором сторонами було визначено таке поняття як стояночний час судна в порту вивантаження, який в свою чергу, має на меті вчинення таких дій як розвантаження, оформлення документів, інше, та умовами п. 5.6. Договору, що укладений між сторонами, передбачено що у разі перевищення саме стояночного часу судна в порту вивантаження, замовник сплачує виконавцеві вартість простою судна по тарифах, які визначено відповідним договором.

За час розгляду справи судом встановлено, що судно т/х „Кілія після заходу у акваторію морського торговельного порту „Південний" сіло на мілину, що підтверджується Актом розслідування аварійної морської події, яка сталася із судном „Кілія" (прапор України), що належить судноплавній компанії Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт".

Отже, приймаючи до уваги умови укладеного договору, та положення такого договору, якими сторонами було узгоджено сплату виконавцеві вартості простою судна саме за перевищення стояночного часу судна в порту вивантаження (розвантаження, оформлення документів, інше) та встановлення того, що судно т/х „Кілія після заходу у акваторію морського торговельного порту „Південний" сіло на мілину, що підтверджується Актом розслідування аварійної морської події, яка сталася із судном „Кілія" (прапор України), що належить судноплавній компанії Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт", суд вважає неправомірним виставлення позивачем Акту виконаних робіт (наданих послуг) №2003 від 17 вересня 2019 року на суму 90916,00 грн. та рахунку на оплату №2876 від 30 вересня 2019 року за послугу - простій т/х „Кілія" в портах навантаження/вивантаження, оскільки, як встановлено судом, за час розгляду справи позивачем не було доведено, а відповідачем, в свою чергу було спростовано доводи позивача, що мало місце саме перевищення часу стоянки судна в порту розвантаження понад 12 годин та здійснення зачистки у термін, більше ніж 4 години, та у зв`язку з зазначеним суд не вбачає правових підстав для застосування до відповідача положень п. 5.6. Договору, виставлення Акту виконаних робіт (наданих послуг) №2003 від 17 вересня 2019 року на суму 90916,00 грн. та рахунку на оплату №2876 від 30 вересня 2019 року за послугу - простій т/х „Кілія" в портах навантаження/вивантаження, та відповідно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" на суму 90916,00 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 90916,00 грн. на підставі Акту виконаних робіт (наданих послуг) №2003 від 17 вересня 2019 року на суму 90916,00 грн. та рахунку на оплату №2876 від 30 вересня 2019 року за послугу - простій т/х „Кілія" в портах навантаження/вивантаження, не підлягають задоволенню судом у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв`язку з чим, в задоволенні позову в цій частині судом відмовляється.

Приймаючи до уваги, що судом відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 90916,00 грн., суд не вбачає підстав для стягнення 3% річних та інфляційних, що нарахові на таку суму, та є похідними від суми, вимоги по стягненню якої, в свою чергу, залишено без задоволення судом.

Щодо прохання відповідача, викладеного у відзиві про зменшення розміру збитків та неустойки, які стягуються з відповідача.

За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 року №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" вказано, що зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

У відповідності до п. 3.17.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов`язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв`язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв`язку з порушенням зобов`язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Отже, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу. Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку щодо відсутності обґрунтованих підставі задля задоволення відповідної вимоги відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" зі стягненням з відповідача основного боргу у розмірі 174075,00 грн., пені у розмірі 9092,08 грн. та 3% річних у розмірі 868,80 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2760,54 грн. покладаються на відповідача, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ГРАНІТТРАНССТРОЙ" (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Комунальна, буд. 12; код ЄДРПОУ 35503486) на користь Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" (73000, м.Херсон, просп. Ушакова, 4; код ЄДРПОУ 01125695) основний боргу у розмірі 174075 (сто сімдесят чотири тисячі сімдесят п`ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 9092 (дев`ять тисяч дев`яносто дві) грн. 08 коп., 3% річних у розмірі 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2760 (дві тисячі сімсот шістдесят) грн. 54 коп.

3.В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 21 вересня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2020р., у зв`язку з перебуванням судді Д`яченко Т.Г. з 16.09.2020р. по 18.09.2020р. у відпустці за сімейними обставинами.

Суддя Т.Г. Д`яченко