Ухвала

від 21.09.2020 по справі 927/833/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

"21" вересня 2020 р. м. Чернігів справа № 927/833/20

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви №66-6579вих-20 від 10.09.2020

За позовом: Заступника керівника Менської місцевої прокуратури,

вул. Чернігівський шлях, 9, м. Мена, Чернігівська область, 15600 в інтересах держави в особі

Позивачів: 1. Комунального некомерційного підприємства Менська центральна районна лікарня Менської районної ради,

код ЄДРПОУ 02006343, вул. Шевченка, 61 А, м. Мена, Чернігівська область, 15600

2. Менської районної ради,

код ЄДРПОУ 24842169, вул. Героїв АТО, 6, м. Мена, Чернігівська область, 15600

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Діамант-Фарм ,

код ЄДРПОУ 41404407, вул. Здолбунівська, 6, м. Київ, 02081

Предмет спору: про визнання договору недійсним та стягнення 8 333,33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Менська центральна районна лікарня Менської районної ради та Менської міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Діамант-Фарм , у якому просить суд:

- визнати недійсним п. 3.1 договору про закупівлю № 87 від 24.03.2020, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством Менська центральна районна лікарня в особі генерального директора Разнован Г. І. та Товариством з обмеженою відповідальністю Діамант-Фарм в особі директора Холової М. К., щодо сплати за операцією договору про закупівлю податку на додану вартість у сумі 8 333,33 грн;

- стягнути з ТОВ Діамант-Фарм на користь Менської районної ради Комунального некомерційного підприємства Менська центральна районна лікарня кошти у сумі 8333,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час закупівлі Комунальним некомерційним підприємством Менська центральна районна лікарня респіраторів FFP2 у кількості 1000 шт. відповідачем було безспідставно включено, а позивачем -1 сплачено 8333,33 грн податку на додану вартість на рахунок відповідача, оскільки вартість товарів, що включені до Переліку № 224, повинна визначатись без ПДВ з настання дати запровадження пільги, встановленої п. 71 підрозділу 2 розділу ХХ Митного кодексу України, відповідно до змін, внесених Законом № 530, тобто з 17.03.2020.

Пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Згідно з частиною третьою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Господарський суд зауважує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Для представництва в суді інтересів держави прокурор, за законом, має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Комунального некомерційного підприємства Менська центральна районна лікарня .

З аналізу ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру випливає, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

При цьому у ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній (в тому числі і комунальних підприємств).

Отже, необхідно розмежовувати поняття органів державної влади та державних компаній .

Так, органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов`язками щодо ре алізації державної влади.

Компанією є суб`єкт господарювання, який створений та зареєстрований у встановленому законом порядку; державною компанією є суб`єкт, що діє на основі лише державної власності, а також суб`єкт, державна частка у статутному капіталі якого перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цього суб`єкта.

Найбільш важливою характеристикою та ознакою, що дозволяє відмежовувати органи державної влади від інших суб`єктів, є наявність державно-владних повноважень в органів державної влади.

Згідно з 1.1., 1.2, 1.4, 1.5 статуту Комунального некомерційного підприємства Менська центральна районна лікарня (далі - Підприємство) останнє є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним некомерційним підприємством , що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги, паліативної допомоги та медичної реабілітації будь-яким особам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом. Підприємство створене рішенням Менської районної ради від 20.09.2018 № 387 (14 сесія 7 скликання) відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні шляхом перетворення Комунального закладу охорони здоров`я Менська центральна районна лікарня Менської районної ради у Комунальне некомерційне підприємство Менська центральна районна лікарня Менської районної ради.

Відтак Комунальне некомерційне підприємство Менська центральна районна лікарня Менської районної ради не є органом державної влади, оскільки не наділене державно-владними повноваженнями, а є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги, паліативної допомоги та медичної реабілітації і т.п.

Таким чином, прокурором в порушення приписів ст. 23 Закону України Про прокуратуру , як позивача у даній справі, визначено Комунальне некомерційне підприємство Менська центральна районна лікарня Менської районної ради, що не є органом державної влади, представництво якого в суді у разі порушення інтересів держави може здійснювати прокурор.

Звертаючись до суду в інтересах держави в особі КНП Менська центральна районна лікарня Менської районної ради, прокурор порушив норми ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №915/655/16, Верховного Суду України від 11.10.2017 у справі № 6-678цс17.

Зважаючи на наведене, позовна заява прокурора в частині захисту інтересів держави в особі КНП Менська центральна районна лікарня Менської районної ради підлягає поверненню.

Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Менської районної ради.

В обґрунтування підстав звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Менської районної ради прокурор зазначає про те, що фінансування закупівлі спірних респіраторів проводилось за рахунок коштів районного бюджету.

На підтвердження вищевикладеного, прокурором додано до позовної заяви довідку КНП Менська центральна районна лікарня № 985 від 17.08.2020, де зазначено, що фінансування за договором № 87 від 24.03.2020 проводилось за рахунок районного бюджету.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України видатками бюджету є кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом.

Основним плановим фінансовим документом бюджетної установи, тобто кошторисом, на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень (п. 30 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, реєстрації взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в державному секторі та інших нормативно-правових актів Міністерства фінансів України;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Згідно зі ст. 6.12, 6.1.10.2 Статуту КНП Менська центральна районна лікарня , окрім районного бюджету, має інші джерела доходу.

Кошторису використання коштів районного бюджету для фінансування видатків за договором № 87 від 24.03.2020, платіжних документів щодо реєстрації бюджетних зобовязань прокурором не надано.

Додана до позовної заяви довідка № 985 від 17.08.2020 не може слугувати підтвердженням фінансування закупівлі спірних респіраторів, оскільки не є первинним документом, а складена самим позивачем-1.

Таким чином, прокурор не надав належних доказів здійснення закупівлі респіраторів саме за рахунок коштів районного бюджету.

Відповідно до ч 2, 3 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно ст. 18-1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

До питань, які вирішуються районними радами виключно на їх пленарних засіданнях, належить, зокрема, розгляд прогнозів районних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання (п. 17 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Отже, саме районна рада є тим органом, який представляє інтереси територіальної громади і може захищати порушені інтереси держави, тобто органом в особі якого прокурор може подати позов.

Пунктами 10, 15, 16 ч. 3 ст. 55 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що голова районної, обласної, районної у місті ради, зокрема, здійснює керівництво виконавчим апаратом ради; представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства; за рішенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Виконавчий апарат ради здійснює організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів, сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії і зв`язків з територіальними громадами, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування. Виконавчий апарат ради забезпечує виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів, прийнятих відповідною радою, якщо рішенням цієї ради повноваження щодо забезпечення виконання заходів з відстеження результативності цих регуляторних актів не делеговано відповідним місцевим державним адміністраціям. Виконавчий апарат ради за посадою очолює голова відповідної ради (ч. 2, 4 ст. 58 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно з п. 30 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, зокрема, прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, заступником керівника Менської місцевої прокуратури до Менської районної ради було направлено лист № 66-6285 вих-20 від 18.08.2020, у якому міститься вимога у строк до 19.08.2020 надати до прокуратури інформацію про те, чи вживались заходи для відшкодування шкоди, а саме щодо незаконного витрачання коштів районного бюджету зі сплати ПДВ у розмірі 8333,33 грн під час здійснення закупівлі респіраторів FFP2; у разі, якщо відповідні заходи не вживались, повідомити причини та чи будуть вжиті у подальшому такі заходи.

На вказаний лист Менською районною радою було направлено лист-повідомлення № 04-19/173 від 18.08.2020 про те, що останнім не вживались заходи щодо організації дій по забезпеченню відшкодування можливо завданої шкоди районному бюджету внаслідок нарахування продавцем податку на додану вартість на придбані спірні респіратори у зв`язку з відсутністю будь-якої інформації з цього питання. Також, враховуючи виявлені факти, Менська районна рада просила забезпечити представництво інтересів органу місцевого самоврядування в суді з метою вирішення даного спору. Цей лист підписано керуючим справами виконавчого апарату районної ради Прищепою В. В.

Положеннями Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що питання вжиття відповідних заходів (перевірок), а тим більше вирішення питання про звернення або незвернення до суду належить до компетенції районної ради від імені якої виступає голова.

Прокурором не надано доказів наявності у такої посадової особи, як керуючого справами виконавчого апарату районної ради, повноважень на вирішення питання щодо вжиття або невжиття відповідних заходів, зокрема призначення перевірки зазначених фактів, у тому числі про звернення або незвернення до суду.

Зважаючи на вищенаведене, лист-повідомлення Менської районної ради № 04-19/173 від 18.08.2020 не можна розцінювати як певне волевиявлення або, навпаки, бездіяльність органу стосовно невжиття відповідних заходів щодо захисту інтересів територіальної громади, у тому числі звернення до суду.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Зі змісту наданих до позовної заяви доказів вбачається, що на адресу Менської районної ради прокурором було направлено лист № 66-6285 вих-20 від 18.08.2020 з проханням у строк до 19.08.2020 надати до Менської місцевої прокуратури інформацію про те, чи вживались заходи для відшкодування шкоди, а саме незаконне витрачання коштів районного бюджету зі сплати ПДВ у розмірі 8333,33 грн під час здійснення закупівлі респіраторів FFP2. У разі, якщо відповідні заходи не вживались, то повідомити причини та чи будуть вжиті у подальшому.

Отже, прокурор запропонував Менській районній раді не пізніше наступного дня повідомити про вжиті заходи та про вжиття заходів щодо незаконного витрачання коштів у майбутньому. Тобто прокурором фактично штучно створено такі умови, які не дали змоги Менській міській раді прореагувати на цей лист та вчинити відповідні дії.

При цьому суд звертає увагу, що за змістом цього листа Менській районній раді раніше взагалі нічого не було відомо про спірні обставини, що також унеможливлює належну реакцію цього органу за таким фактом у визначений прокурором час.

Повідомлення від 09.09.2020 № 6601вих-20 про підготовку позовної заяви про визнання договору недійсним та стягнення з ТОВ Діамант-Фарм коштів у сумі 8333,33 грн відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор направив Менській районній раді 11.09.2020, тобто одночасно з направленням матеріалів позовної заяви.

Направлення цього повідомлення одночасно з позовом фактично унеможливлює реалізацію компетентним органом своїх повноважень та усуває саме існування "розумного строку".

Отже, зважаючи на вищенаведене, фактичною метою прокурора було самостійне звернення до суду з позовом, не надавши реальної можливості Менській районній раді самостійно вжити відповідні дії.

Окремо суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Таким чином, суд доходить висновку, що прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та не доведено невжиття Менською районною радою жодних заходів з подання позову про визнання договору недійсним та стягнення коштів у розмірі 8 333,33 грн протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, а отже не довів підстав для представництва районної ради при зверненні саме з таким позовом.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За наведених підстав у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню.

Згідно з ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись п. 4 ч. 5 ст. 174, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї документи повернути прокурору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 21.09.2020. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Додаток: на 53 арк.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя В. В. Шморгун