Рішення

від 08.09.2020 по справі 360/1283/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1283/20

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання Кравцовій Т.С.

за участю сторін:

представника позивача Лісечка О.С.,

представника відповідача Арнаутової А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агродвір до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агродвір (далі також - позивач, СТОВ Агродвір , Товариство) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі також - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), відповідно до якої Товариство просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2020 № 00000050513, винесене Головним управлінням ДПС у Луганській області, в частині збільшення суми грошового зобов`язання СТОВ Агродвір за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1655531,00 грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до СТОВ Агродвір в розмірі 413882,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у Луганській області проведено документальну планову невиїзну перевірку СТОВ Агродвір з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, а також по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 19.12.2019 № 312/12-32-05-13/39550042 та отримано позивачем засобом поштового зв`язку 23.01.2020.

Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ (загальна) задекларовано СТОВ Агродвір встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 1660621,00 грн.

19.03.2020 засобом поштового зв`язку позивачем отримано від ГУ ДПС у Луганській області складене на підставі акту перевірки від 19.12.2019 податкове повідомлення-рішення № 00000050513 від 17.02.2020р., згідно якого встановлено порушення СТОВ Агродвір п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 1, п. 2 ст. 3, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; пп. 1.1, п. 1, пп. 1.2 п. 1, п. 2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням № 00000050513 від 17.02.2020 збільшено суму грошового зобов`язання СТОВ Агродвір за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1660621,00 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції до СТОВ Агродвір в розмірі 415155,25 грн.

Загальна сума грошового зобов`язання СТОВ Агродвір згідно податкового повідомлення-рішення № 00000050513 від 17.02.2020 становить 2075776,25 грн.

На думку позивача, висновки ГУ ДПС у Луганській області, викладені в акті перевірки № 312/12-32- 05-13/39550042 від 19.12.2019, є частково неправильними.

Відтак, складене податкове повідомлення-рішення № 00000050513 від 17.02.2020 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку в частині збільшення суми грошового зобов`язання СТОВ Агродвір за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1655531,00 грн., та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій до СТОВ Агродвір в розмірі 413882,75 грн.

В іншій частині позивач не оскаржує в цьому позові нараховані йому за податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2020 № 00000050513 грошовими зобов`язаннями та штрафом.

Представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову, виходячи з такого (том 2 арк. спр. 40-47) .

Державними ревізорами-інспекторами ГУ ДПС у Луганській області в порядку, встановленому п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, ст.79 ПКУ, проведено документальну планову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору, а також з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2019.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 19.12.2019 № 312/12-32-05- 13/39550042 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення СТОВ Агродвір : пп.198.1, пп.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу, ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність-в Україні № 996 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 за зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1660621 грн., в т.ч. за грудень 2017 року в сумі 2913 грй., січень 2018 року в сумі 2177 грн., за вересень 2018 року в сумі 318923 грн., за жовтень 2018 року в сумі 652179 грн., за листопад 2018 року в сумі 684429 грн.

Головним управлінням ДПС у Луганській області винесене податкове повідомлення-рішення від 17.02.2020 № 00000050513 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на 1660621 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 415155,25 грн.

Вважають, що позивач задекларував суми податкового кредиту з ПДВ по нереальним господарським операціям з ТОВ ОМАН ГРУП за укладеним договором поставки від 17.09.2018 № 20, на виконання умов якого Постачальник зобов`язуються поставити і передати у власність Покупцеві, а Покупець - прийняти -й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених договором.

Зазначають, що ГУ ДФС у Луганській області від Головного управління ДФС у Київській області була отримана податкова інформація від 07.02.2019 № 10/10-36-14-12/40881069 щодо ТОВ ОМАН ГРУП за звітній період декларування ПДВ за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 з питань проведення фінансово-господарських операцій з покупцями та постачальниками.

Згідно з даними ІС Податковий блок місцезнаходження ТОВ ОМАН ГРУП - Київська область, м. Бориспіль, вул. Польова, буд. 26, кв. 11-В.

По ТОВ ОМАН ГРУП неможливо зробити висновок про наявні трудові ресурси: значний обсяг фактично оформлених операцій з реалізації послуг, який передбачає великого обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу із відповідними фаховими знаннями, що свідчить про відсутність необхідних умов для реалізації відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, матеріальних витрат на оплату праці. В зв`язку з цим неможливо встановити фактично здійснення ТОВ ОМАН ГРУП господарської операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до п.п.8.25. п.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила перевезення вантажів) час прибуття автомобіля для завантаження встановлюється у пункті вантаження з моменту проставляння в товарно-транспортній накладній відмітки про фактичний час прибуття автомобіля для завантаження, а час прибуття автомобіля для розвантаження - з моменту пред`явлення водієм товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил перевезення вантажі визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до ТТН, які надано СТОВ Агродвір , водієм ОСОБА_1 автомобіль Камаз з причіпом, державні номера НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , здійснено навантаження товару в АДРЕСА_1 , а розвантаження товару здійснено в АДРЕСА_2 . В порушення п.п.11.1 п.11 Правил перевезень вантажів в наданих позивачем товарно-транспортних накладних відсутні реквізити, а саме: прізвища, ім`я, по батькові, посади відповідальної особи вантажоодержувача у відповідній графі, та не зазначено час прибуття та вибуття, в який проміжок часу відбувались вантажно-розвантажувальні операції. ТТН не підтверджують реальний рух товару від продавця до покупця.

Видаткові накладні також мають дефект, а саме: не зазначено прізвище, ім`я по батькові отримувача товару. Тобто яка саме особа поставила свій підпис.

Верховний Суд в постановах від 22.10.2019 у справі № 811/1293/13-а, від 09.04.2019 у справі № 817/776/14, від 30.01.2019 № 808/136/18 виклав позицію щодо підтвердження руху товару, як на підставу встановлення реальності господарської операції, саме товарно-транспортними накладними, в яких повинно зазначатися в повному обсязі інформація про дату та час навантаження - розвантаження товару, його прийняття за кількістю та якістю тощо.

Таким чином, надані СТОВ Агродвір видаткові накладні та ТТН хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають фактичного руху товару, тобто є такими, що не засвідчують фактичне здійснення господарських операцій.

Також визначається сумнівність можливості двохразового здійснення рейсів за маршрутом: с. Партизанське, Дніпропетровського району - с. Половинкене, Старобільського району, Луганської області протягом двох дів підряд. Оскільки відстань від с. Половинкине, Старобільського району, Луганської області до с. Партизанське, Дніпропетровської області складає 469 км в одну сторону, 7 годин.

Зазначено, що за результатами проведеного аналізу не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ ОМАН ГРУП по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період з 01.01.2018 по 31.12.2018.

Обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Просить відмовити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агродвір у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2020 № 00000050513 у повному обсязі.

Позивачем надана відповідь на відзив, в якій зазначено таке (том 2 арк. спр. 98-99).

Заперечуючи проти позову, відповідач в своєму відзиві зазначив, що посадові особи ТОВ ОМАН ГРУП одночасно є посадовими особами інших суб`єктів господарювання. Зокрема керівник товариства ОСОБА_2 одночасно є засновником ТОВ РОДИННІ КУРЧАТА , а також засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ ГРАНД ПРОД .

На думу відповідача, вказане підтверджує неможливість реального виконання посадових та функціональних обов`язків однією посадовою особою в декількох підприємствах.

Такі доводи є припущеннями відповідача, що на фактичних обставинах не ґрунтуються.

Чинним законодавством не обмежено право особи бути власником (засновником, учасником) кількох суб`єктів господарювання, що не впливає на можливість особи одночасно приймати участь в кількох юридичних особах із відповідним корпоративним статусом такої особи.

Так само трудовим законодавством не обмежено право особи на роботу за сумісництвом. Нормою частини першої статті 102-1 КЗпП України передбачено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Податковим органом при цьому не досліджено, в акті перевірки не встановлено, та не надано належних і допустимих доказів того, що трудова завантаженість ОСОБА_2 в ТОВ ГРАНД ПРОД є такою, що позбавляє його фактичної можливості здійснювати поточне керівництво ТОВ ОМАН ГРУП .

Більш того, відповідачем не встановлений реальний обсяг роботи ОСОБА_2 в ТОВ ГРАНД ПРОД , не встановлено чи здійснює цей господарюючий суб`єкт активну діяльність та який відсоток участі ОСОБА_2 в діяльності ТОВ ГРАНД ПРОД .

Як вже зазначалося в позові, неможливість зробити висновок про наявні трудові ресурси не є висновком про відсутність таких трудових ресурсів.

При цьому, відповідач ставить також під сумнів наявність у ТОВ ОМАН ГРУП матеріальних ресурсів, одночасно спростовуючи свої ж доводи посиланням на наявне у товариства майно: кар`єр, офіс, переробний цех (будівлі промислові та склади).

В своїй постанові від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Відповідач посилається на відсутність факту придбання (покупки) ТОВ ОМАН ГРУП за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 м`яких контейнерів з поліпропіленової або капронової (поліамідної) тканини, що були використані як тара придбаного позивачем у ТОВ ОМАН ГРУП товару.

По-перше, м`які контейнери, про які зазначив відповідач, мають простомовну назву мішок поліпропіленовий та можуть бути виготовлені самим ТОВ ОМАН ГРУП для пакування своєї продукції - органічних добрив. Факт самостійного виготовлення товариством тари не перевірений, та висновками акту перевірки не спростований.

По-друге, податковим органом встановлено відсутність факту придбання ТОВ ОМАН ГРУП зазначеної вище тари у період часу з 01.01.2018 по 30.11.2018, що не виключає придбання товариством тари у період часу до 01.01.2018.

По-третє, податковим органом не перевірено та не враховано факт набуття ТОВ ОМАН ГРУП майнового права на володіння та використання тари в інший передбачений законом правовий спосіб, в т.ч. шляхом укладення інших цивільних договорів, аніж купівля-продаж.

Посилання позивача на відсутність в товарно-транспортних накладних часу прибуття, вибуття та вантажно-розвантажувальних робіт на законі не грунтується, адже Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні такі вимоги до ТТН не встановлені. Вказаними Правилами передбачено, що ТТН може бути оформлена без дотримання форми, встановленої в додатку 7 до Правил, за умови наявності в ній переліченого виду інформації, серед якої інформація про час прибуття, вибуття та вантажних робіт відсутня. До речі, сам відповідач посилається на ці правові унормування в своєму відзиві на позовну заяву.

Звертаємо увагу суду, що контролюючому органу під час перевірки та суду надані подорожні листи вантажного автомобіля, які містять відомості про час виїзду та повернення автомобіля в гараж, а також загальну кількість відпрацьованих автомобілем годин.

Щодо наявного, на думку відповідача, дефекту ТТН в частині відсутності прізвища, ім`я та по батькові отримувача товару, то такі висновки контролюючого органу є проявленням зайвого формалізму.

На всіх без виключення ТТН міститься скріплений печаткою СТОВ Агродвір підпис керівника товариства, як отримувача товару, так само як і міститься прізвище, ім`я та по батькові водія автомобіля, який здійснював перевезення ватажу.

При цьому, СТОВ Агродвір підтверджує, що підпис на ТТН дійсно належить керівнику товариства, а відбиток печатки є відбитком круглої печатки СТОВ Агродвір . Вказані обставини відповідачем належним чином не спростовані.

Теж саме стосується видаткових накладних.

Верховний Суд в постанові від 11.09.2018 у справі № 804/4787/16 взагалі дійшов висновку, що навіть відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Доводи відповідача про робочий час водія, який має становити не менше 15 годин, є його припущеннями, що належними доказами та фактичним обставинами не підтверджуються.

Відповідачем не наведено джерела інформації про кількість годин, які має витратити водій на проїзд в дорозі по маршруту з с. Половинкине до с. Партизанське. Відомості про 7-годиину поїздку за таким маршрутом, вочевидь, отримані відповідачем з ресурсу подібного Google maps - Google Картьі . Такі відомості є приблизними та не співпадають з фактичним часом, використаним водієм на поїздку в кожному окремому випадку. Так само не надано відповідачем відомостей про джерела отримання інформації про час, використаний для навантаження автомобіля вантажем. Відповідачем не встановлено технічний спосіб навантаження автомобіля. В свою чергу, доводимо до відома суду, що навантаження автомобіля в пункті навантаження відбувалось з використанням кількох спеціальних технічних пристроїв одночасно. Час навантаження в такому випадку складає від 30 хвилин до 1 години, що використовується водієм для відпочинку.

Виходячи з інформації, викладеної в наданих відповідачу та суду подорожних листах вантажного автомобіля, час, витрачений на поїздку та повернення автомобіля до гаражу, складає 14 годин та 15 годин в залежності від пори року, в якому було здійснено подорож та тривалості світлового дня, що впливає на час, витрачений водієм на кожний рейс.

Таким чином, фактично витрачений водієм час на один рейс (14-15 годин) збігається з приблизним та необґрунтованим розрахунком часу (15 годин), який був зроблений відповідачем.

Вказані обставини в їх сукупності, з урахуванням письмових доказів придбання, отримання та використання в подальшому товару позивачем свідчить про необґрунтованість висновків відповідача щодо нереальності такої операції.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 75 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (абзац 2 ч. 2 ст. 75 КАС України).

Обставини щодо одночасного обіймання керівником ТОВ ОМАН ГРУП посад в інших підприємствах, відсутності факту придбання (покупки) ТОВ ОМАН ГРУП за період з 01.01.2018 по 30.11.2018 м`яких контейнерів з поліпропіленової або капронової (поліамідної) тканини, відсутності в ТТН часу прибуття, вибуття та вантажно-розвантажувальних робіт, відсутності прізвища ім`я по батькові особи, яка поставила свій підпис в ТТН та видаткових накладних, висновки відповідача про робочий час водія, який має становити не менше 15 годин, викладені лише в відзиві на позовну заяву.

Вказані докази і відповідні висновки не були виявлені та досліджені податковим органом під час перевірки СТОВ Агродвір , не були покладені відповідачем в основу акту перевірки та оскаржуваного рішення. Позивач за таких обставин був позбавлений можливості в установленому законом порядку надати під час проведення перевірки свої заперечення та документальне обґрунтування з приводу вищеназваних доказів.

Таким чином, перелічені докази (дані та обставини) в силу абз. 2. ч. 2 ст. 75 КАС України не можуть вважатися допустимими, а відповідач позбавлений права посилатися на них, як на підставу правильності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

По справі вчинені такі процесуальні дії:

Ухвалою від 08.04.2020 після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у вказаній адміністративній справі, вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 23.04.2020 (том 2 арк. спр. 25-26).

Ухвалою від 23.04.2020 клопотання представника Головного управління ДПС у Луганській області про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву задоволено. Продовжено Головному управлінню ДПС у Луганській області строк для подання відзиву на позовну заяву в адміністративній справі до 28.04.2020 (том 2 арк. спр. 35).

23.04.2020 розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 22.05.2020 (том 2 арк. спр. 36).

22.05.2020 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 22.06.2020 (том 2 арк. спр. 94).

Ухвалою від 22.06.2020 зупинене провадження у справі до 12.08.2020, підготовче засідання призначено на 12.08.2020 (том 2 арк. спр. 108).

Ухвалою від 12.08.2020 провадження у справі поновлено (том 2 арк. спр. 221).

Ухвалою від 12.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті на 26.08.2020 (том 2 арк. спр. 223).

26.08.2020 за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено, засідання призначено на 08.09.2020 (том 2 арк. спр. 231).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Агродвір , код ЄДРПОУ 39550042, зареєстроване як юридична особа 16.12.2014, № запису 1 377 102 0000 000978, місцезнаходження: 92760, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Половинкине, вул. Колгоспна, буд. 19, перебуває на обліку як платник податків у Старобільській ДПІ в ГУ ДПС у Луганській області, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (том 2 арк. спр. 238).

19.12.2019 посадовими особами ГУ ДПС у Луганській області відповідно до плану-графіку проведення планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік та наказу Головного управління ДПС у Луганській області від 10.10.2019 № 208, державними ревізорами - інспекторами Головного управління ДПС у Луганській області в порядку, встановленому п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, ст.79 ПКУ, проведено документальну планову невиїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агродвір з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати військового збору, а також з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 30.06.2019, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за наслідками якої складено акт від 19.12.2019 № 312/12-32-05-13/39550042.

За висновками акту від 19.12.2019 № 312/12-32-05-13/39550042 встановлено порушення СТОВ Агродвір : пп.198.1, пп.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність-в Україні № 996 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 за зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704; в результаті чого занижений податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1660621 грн., в т.ч. за грудень 2017 року в сумі 2913 грн., січень 2018 року в сумі 2177 грн., за вересень 2018 року в сумі 318923 грн., за жовтень 2018 року в сумі 652179 грн., за листопад 2018 року в сумі 684429 грн (том 1 арк. спр. 16-59).

На підставі акта від 19.12.2019 № 312/12-32-05-13/39550042 ГУ ДПС у Луганській області винесено податкове повідомлення - рішення від 17.02.2020 № 00000050513, яким СТОВ Агродвір збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2075776,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями 1660621,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 415155,25 грн (том 1 арк. спр. 60, 61).

Згідно договору поставки № 20 від 17.09.2018, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ ОМАН ГРУП (постачальник) у м. Бориспіль, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити товар у повному розмірі за на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі Специфікації постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного договору (том 1 арк. спр. 62-65).

Специфікацією №1 до вказаного договору визначене найменування товару - добрива Фосфоорганік плюс та визначена ціна. Також визначене знаходження товару - склад самовивозу Дніпропетровська область, с. Партизанське, вул. Леніна, 34 (том 1 арк. спр. 66).

Згідно видаткових накладних в період з 17 вересня 2018 року по 26 листопада 2018 року ТОВ ОМАН ГРУП поставляв позивачу добриво Фосфоорганік плюс , де зазначено кількість та вартість товару (том 1 арк. спр. 67-88).

Згідно товарно-транспортних накладних в період з 17 вересня 2018 року по 26 листопада 2018 року позивач на автомобілі КАМАЗ НОМЕР_1 , водій ОСОБА_1 , на умовах самовивозу та на підставі видаткових накладних перевозив вантаж - добриво Фосфоорганік плюс з пункту навантаження: Дніпропетровська область, с. Партизанське, вул. Леніна, 34 до пункту розвантаження: Луганська область, Старобільський район, с. Половинкине, вул. Колгоспна, 19; вантажовідправник - ТОВ ОМАН ГРУП (том 1 арк. спр. 89-113).

Згідно подорожніх листів в період з 17 вересня 2018 року по 26 листопада 2018 року водій ОСОБА_1 на автомобілі КАМАЗ НОМЕР_1 виїжджав з с. Половинкине до села Партизанське Дніпропетровської області для транспортування добрив у с. Половинкине, перевезення здійснював за 14 годин (том 1 арк. спр. 114-134).

Згідно виписок руху коштів в період з 17 вересня 2018 року по 23 листопада 2018 року відбувалося перерахування коштів від СТОВ АГРОДВІР на рахунок ТОВ ОМАН ГРУП як оплата за добриво (том 1 арк. спр. 135-145).

Згідно посвідчень про відрядження водій, який працює у позивача, в період з 17 вересня 2018 року по 26 листопада 2018 року виїжджав з с. Половинкине до села Партизанське Дніпропетровської області для придбання добрив (том 1 арк. спр. 146-164).

Згідно наказів (розпоряджень) про відрядження водій ОСОБА_1 відряджався позивачем в період з 17 вересня 2018 року по 26 листопада 2018 року з с. Половинкине до села Партизанське Дніпропетровської області для придбання добрив (том 1 арк. спр. 165-184).

Згідно податкових накладних була обчислена сума ПДВ, сплачена позивачем за договором поставки № 20 від 17.09.2018, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ ОМАН ГРУП (том 1 арк. спр. 185-231).

Відповідно до Технічних умов ТУ У 20.1-40881069-001:2018 добрив Фосфоорганік плюс вказані умови внесені до бази даних Технічні умови України та перевірені на відповідність законодавству України Державним підприємством Тернопільстандартметрологія Мінекономрозвитку України (том 1 арк. спр. 237).

Товариству з обмеженою відповідальністю ОМАН ГРУП як виробнику продукції - добрив Фосфоорганік плюс Всеукраїнською експертною службою УкрЕкспертиза виданий Сертифікат відповідності на вказану продукцію, що виготовляється серійно з 29.03.2018 до 28.03.2019 (том 1 арк. спр. 237).

Позивачем надані акти про використання мінеральних добрив, згідно яких придбані добрива Фосфоорганік плюс були використані у господарській операціях у вересні-жовтні 2018 року та у 2019 році, а також лімітно-забірні карти на отримання матеріальних цінностей (том 1 арк. спр. 241-244, 245-248).

Згідно наданих документів позивач має у своєму розпорядженні відповідні приміщення для зберігання добрив (том 2 арк. спр. 121-134).

Згідно подорожніх листів вантажних автомобілів позивачем відображене транспортування добрив Фосфоорганік плюс з току на поле для внесення у ґрунт (том 2 арк. спр. 135-219).

Відповідачем надані Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ ОМАН ГРУП , проведеного Головним управлінням ДФС у Київській області, згідно яких зроблені висновки, що за результатами проведеного аналізу не можливо підтвердити факт реального здійснення господарської діяльності ТОВ ОМАН ГРУП по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, де у переліку контрагентів-покупців зазначений позивач (том 2 арк. спр. 50-63).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають господарські операції між позивачем з контрагентами, які зазначені в якості підстав для виникнення права на податковий кредит та визначення податкових зобов`язань.

Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно статті 5 Податкового кодексу поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу (п.5.1.).

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п.5.3.).

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 16.1.2 та 16.1.3 п.16.1. ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп.16.1.2.), а також подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (пп.16.1.3.).

Статтею 109 ПК України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 111.2. статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), передбачених цією главою, не звільняє платників податків від обов`язку сплатити до бюджету належні суми податків та зборів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, а також від застосування до них інших заходів, передбачених цим Кодексом.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України (п. 113.2. та 113.3. ст. 113 ПК України).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Такі терміни, як договір , господарський договір або істотні умови господарського договору не визначені Податковим кодексом України.

Як наслідок, в силу приписів п.5.3. ст. 5 Податкового кодексу України такий порядок повинен використовуватися у значенні, встановленому іншими законами, в даному випадку - Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України.

Статтею 179 Господарського кодексу України (далі також - ГК України) визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина 7 вказаної статті).

Статтею 180 Господарського кодексу України визначені істотні умови господарського договору.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.ч. 1-3 вказаної статті).

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг (ч. 4 вказаної статті).

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (частина 7 вказаної статті).

Статтею 15 Господарського кодексу України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються технічні регламенти, стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови.

Застосування стандартів, кодексів усталеної практики чи їх окремих положень є обов`язковим для:

- суб`єктів господарювання, якщо обов`язковість застосування стандартів чи кодексів усталеної практики установлено нормативно-правовими актами;

- учасників угоди (контракту) щодо розроблення, виготовлення чи постачання продукції, якщо в ній (ньому) є посилання на певні стандарти чи кодекси усталеної практики;

- виробника чи постачальника продукції, якщо він склав декларацію про відповідність продукції певним стандартам чи застосував позначення цих стандартів у її маркуванні.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів.

Так, згідно частини 1 вказаної статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі - також ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Такі терміни, як порядок обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів або облік доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів не визначені Податковим кодексом України.

Як наслідок, в силу приписів п.5.3. ст. 5 Податкового кодексу України такий порядок повинен використовуватися у значенні, встановленому іншим законом, в даному випадку - Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 3 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

1. Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

2. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до статті 8 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до статті 9 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704 (далі також - Положення № 88) визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Враховуючи вище викладене, в судовому засіданні встановлено, що позивач на виконання вимог ст. 15, ч. 4 ст. 180 ГК України, ст. ст. 626-629 ЦК України та відповідних пунктів договору поставки № 20 від 17.09.2018, укладеного між позивачем та ТОВ ОМАН ГРУП , оформлював усі результати поставки товару.

Всі документи, які надані позивачем на підтвердження реального виконання укладеного договору, містять не лише відомості щодо виду товару, його кількості та ціни, а й якості такого товару та його оприбуткування.

Надані документи містять окремі неістотні недоліки стосовно конкретних господарських операцій, однак ці недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (надані ТТН з інформацією про прізвища конкретних водіїв; надані видаткові накладні, подорожні листи та накази про відрядження конкретної особи, що дає можливість ідентифікувати особу, яка вчиняла господарську операцію; надані документи стосовно належної якості товару; надані докази на підтвердження наявності у позивача відповідних приміщень тощо). Надані документи містять відомості про дату складання документа, назву підприємств, від імені яких складені документи, зі змісту документів можливо визначити обсяг господарської операції та інші відомості стосовно кількості та якості товару, що відповідає положенням пункту 2.4. Положення № 88 в частині визнання реальними господарських операцій.

У зв`язку з чим судом визнаються належними доказами по справі податкові накладні, зазначені позивачем в якості підстави для формування податкового кредиту, оскільки вони складені на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, та відображають реальні господарські операції з вказаним постачальником саме за зазначеними позивачем договором поставки.

У зв`язку з вище зазначеним по вказаному договору поставки № 20 від 17.09.2018 наявні події, передбачені п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг та дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, що вказує на наявність при даних обставинах права позивача як платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, оскільки в судовому засіданні позивачем надані, а судом перевірені докази списання коштів саме за товар, зазначений в наданому позивачем договорі поставки, та встановлено, що позивач склав документи на отримання товару (мінеральні добрива), які відповідають характеристикам, визначеним в цьому договорі.

Посилання представника відповідача на ненадання до перевірки додаткових документів є незмістовним, оскільки під час надання заперечень на Акт перевірки позивачем надавалися додаткові документи, які не досліджувалися при проведенні перевірки (том 1, арк. спр. 232-235). Однак відповідач не призначив з цього приводу додаткову перевірку, не досліджував належним чином ці документи та не робив відповідних висновків.

Крім того, відповідач під час проведення перевірки не використовував своє право направлення на адресу позивача запитів для надання додаткових документів стосовно підтвердження господарських операцій.

Вказане свідчить про неповноту та однобокість проведення перевірки, що призвело до передчасних висновків стосовно нереальності господарських операцій при виконанні договору поставки № 20 від 17.09.2018, укладеного між позивачем та ТОВ ОМАН ГРУП .

Посилання представника відповідача на Результати опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ ОМАН ГРУП , проведеного Головним управлінням ДФС у Київській області (т.2 а.с.50-63), є незмістовним, оскільки згідно п.п. 4.3.5 вказаних Результатів Аналіз можливості виконання оформлених господарських операцій з придбання(виробництва)/продажу ідентифікованих товарів/послуг із використанням наявних основних засобів, об`єктів оподаткування, земельних ділянок: з`ясування даного питання можливо в ході проведення перевірки .

Тобто, сам податковий орган при формуванні вказаних Результатів опрацювання зібраної податкової інформації щодо ТОВ ОМАН ГРУП наголошує на необхідності проведення перевірки відносно ТОВ ОМАН ГРУП для визначення можливості/неможливості виконання оформлених товариством господарських операцій, в тому числі й відносно позивача.

Однак результатів призначення та проведення такої перевірки відносно ТОВ ОМАН ГРУП з конкретними висновками відповідачем не надано.

У зв`язку з чим в Акті перевірки наявні очевидні протиріччя висновків порівняно зі встановленими та не встановленими відповідачем обставинами. Висновок в Акті перевірки стосовно нереальності господарських операцій за договором поставки № 20 від 17.09.2018, укладеного між позивачем та ТОВ ОМАН ГРУП , є таким, який не ґрунтується на фактичних обставинах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахуванням зазначеного, суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є підставою для задоволення заявлених вимог, а інші доводи не впливають на вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивачем доведено ґрунтовність своїх вимог та відповідності їх діючому законодавству.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1655531,00 грн та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 413882,75 грн є протиправним, прийнятим відповідачем не на підставі та не у спосіб, визначений законом, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає повному задоволенню, на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені (том 1 арк. спр. 15) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 21020,00 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агродвір до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2020 № 00000050513, винесене Головним управлінням ДПС у Луганській області, в частині збільшення суми грошового зобов`язання Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агродвір за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1655531,00 грн (один мільйон шістсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот тридцять одна гривня 00 коп.) та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 413882,75 грн (чотириста тринадцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривни 75 коп.).

Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агродвір (ідентифікаційний код юридичної особи 39550042, місцезнаходження: 92760, Луганська обл., Старобільський р-н, с. Половинкине, вул. Колгоспна, буд. 19) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020,00 грн (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано у повному обсязі 18 вересня 2020 року.

Суддя С.В. Борзаниця