Рішення

від 21.09.2020 по справі 814/3725/14

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2020 р. справа № 814/3725/14 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фермерського господарства "Трансагролідер", вул. Островського, 5-в,Костянтинівка,Арбузинський район, Миколаївська область,55340

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001

про:скасування податкового повідомлення - рішення від 14.11.2014 р. № 0000632201,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство Трансагролідер (далі-позивач) звернулось з позовом до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.11.2014 р. № 0000632201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер та підтверджені первинними документами, тоді як висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на припущеннях і не підтвердженні належними доказами.

Ухвалою від 10.03.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами за правилами загального позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив та просив у задоволенні позову відмовити, оскільки під час проведення перевірки були встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, тому податкові повідомлення-рішення є законними й обґрунтованими. Крім того, відповідач зазначив, що власниками транспортних засобів, що здійснювали перевезення ТМЦ позивача, надано пояснення податковій і відповідно до цих пояснень, їм не відомі контрагенти позивача ТОВ Бізнес-Інформ-Акцент .

Від позивача надійшли письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги та зазначив, що відповідачем не надано доказів наявності пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на які посилається відповідач в акті перевірки, запереченнях та відзиві.

Ухвалою від 21.05.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою від 21.09.2020 р. замінено відповідача його правонаступником.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У жовтні 2014 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 16.10.2014 р. № 32/14-09-22-01/33434699 (т. 1 а. с. 14-53).

Перевіркою встановлено порушення п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого завищено податковий кредит у сумі 728353,00 грн. за березень-травень 2014 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2014 р. № 0000632201 на суму 910441,00 грн. (т. 1 а. с. 12).

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд надаючи правову оцінку обставинам та відносинам, що виникли між сторонами, виходить з наступного.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198, п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України право на формування податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання по першій події. Підставою для формування податкового кредиту є перш за все податкова накладна, оформлена належним чином і зареєстрована в Реєстрі податкових накладних. В акті перевірки відповідачем не зазначено факт неналежного оформлення даних документів або їх відсутність.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, у період, що перевірявся позивач мав господарські відносини з ТОВ "Бат Трейд Груп" і ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент".

Між ТОВ "Бат Трейд Груп" та позивачем був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 01.02.2014 р. № 38, за яким ТОВ "Бат Трейд Груп" організувало виконання транспортних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу позивача автомобільним транспортом. Контрагент самостійно здійснював підбір автомобільного транспорту для перевезення вантажу. Договір діяв з моменту підписання до 31.12.2014 р. (т. 1 а. с. 72-75).

Позивач надав суду належним чином оформлені акти приймання - здачі виконаних робіт, податкові накладні, реєстри податкових накладних, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки (т. 1 а. с. 87-250, т. 2 а. с. 1-250, т. 3 а. с. 1-32).

Між ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" та позивачем укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.05.2014 р. № 2-05, за яким ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" організувало виконання транспортних послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу позивача автомобільним транспортом. Контрагент самостійно здійснював підбір автомобільного транспорту для перевезення вантажу. Договір діяв з моменту підписання до 31.12.2014 р. (т. 3 а. с. 33-36).

Крім того, ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" надавало позивачу послуги за договором про переведення боргу від 30.05.2014 р. (т. 3 а. с. 41-42). Згідно п. 2 договору, ПП "Чезена Люкс" переводить на ТОВ "Бізнес-Інформ-Акцент" борг (надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення соняшнику), що виник на підставі договору від 01.05.2014 р. № 52 (т. 3 а. с. 37-40).

Позивач надав суду належним чином оформлені акти приймання-здачі виконаних робіт, податкові накладні, реєстри податкових накладних, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення, банківські виписки (т. 3 а. с. 93-240).

Таким чином, факт отримання послуг з перевезення ТМЦ позивачем від його контрагентів підтверджується вищезазначеними первинними документами.

В акті перевірки та відзиві відповідач посилається на акт ДПІ у Світошинському ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.07.2014 р. 527/26-57-22-01-10/34483857 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Бізнес-Інформ_Акцент щодо підтвердження господарських відносин за травень 2014 р., встановлена недостатня кількість трудових ресурсів, відсутність транспортних засобів та договорів оренди з ТОВ Бізнес-Інформ_Акцент .

Суд зазначає, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічна правова позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 14.02.2020 р. №820/5478/16

Суд також зазначає, що відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а, від 11.06.2018 р. у справі № 826/4565/14, від 18.05.2018 р. у справі № П/811/1508/16, від 03.04.2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 р. у справі № 804/3420/16.

Суд не приймає до уваги і посилання відповідача на пояснення власників транспортних засобів, що їм не відоме ТОВ Бізнес-Інформ-Акцент , оскільки доказів на підтвердження наявності цих пояснень до суду не надано (аудіо, відео чи в поперовій формі).

Крім того, суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція підтверджена постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Принцип індивідуалізації відповідальності також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, а саме у справах "Булвес" АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгари суд вказав, "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компатїі-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 487,20 грн, який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241- 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов фермерського господарства "Трансагролідер" (вул. Островського, 5-в,Костянтинівка,Арбузинський район, Миколаївська область,55340 ідентифікаційний код 33434699) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.11.2014 р. № 0000632201.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) на користь фермерського господарства "Трансагролідер" (вул. Островського, 5-в,Костянтинівка,Арбузинський район, Миколаївська область, 55340, ідентифікаційний код 33434699) судовий збір в розмірі 487,20 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич