Постанова

від 18.09.2020 по справі 500/1569/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 500/1569/15

адміністративні провадження №К/9901/9726/18, №К/9901/9728/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області, Комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації , треті особи: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр, державна установа Держгідрографія , про визнання незаконними, скасування рішень та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, за касаційними скаргами виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Яковлєва О.В., Бойка О.В., Танасогло Т.М. від 05.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Яковлєва О.В., Бойка О.В., Танасогло Т.М. від 08.07.2016,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2015 року Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія (далі - Обсерваторія, позивач) звернулася з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області, Комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації (далі - Виконком, Фонд, КП Ізмаїльське МБТІ відповідно, відповідачі), треті особи: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр, державна установа Держгідрографія (далі - ДСНС, Укргідрометцентр, ДУ Держгідрографія ), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 01.03.2001 за № 205;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право комунальної власності від 22.06.2005 за № 273;

- визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 12.06.2015 за № 461 (далі - спірні рішення, свідоцтво).

2. В обґрунтуванні позову наводились аргументи про те, що Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія є бюджетною неприбутковою організацією, що належить до сфери управління ДСНС та безпосередньо підпорядковується Укргідрометцентру. На даний час Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія є юридичною особою, балансоутримувачем державного майна, в тому числі частини адміністративної будівлі розташованої за адресою: м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, б.36, загальною площею 336,9 кв.м.

3. Позивач також зазначав, що Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія була створена 16.09.1960 на підставі наказу начальника Головного управління Гідрометеорологічної служби при Раді Міністрів СРСР від 06.07.1960 №122 та наказу начальника Управління Гідрометеорологічної служби Української РСР від 07.09.1960 № 212. Для розміщення новоствореної організації, спільним наказом Головнокомандуючого військово-морського флоту СРСР та начальника Головного Управління гідрометслужби при Раді Міністрів СРСР від 03.09.1960 №260/160 було визначено Командувачу Чорноморським флотом - передати, а начальнику Українського управління гідрометслужби - прийняти до 01.10.1960 належні військово-морському флоту службові приміщення в місті Ізмаїлі, площею 267 кв.м. у військовому містечку №43 по вулиці Красива, 16. На виконання наказу №260/160 від 03.09.1960 командувачем Чорноморським флотом був виданий наказ від 17.09.1960 за № 149, а в свою чергу актом від 04.10.1960 зафіксовано факт передачі Дунайській гідрометеорологічній обсерваторії службових приміщень другого поверху будівлі №1 у військовому містечку №43 по вулиці Красивій, 14 площею 177,8 кв.м., і при цьому Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія недоотримала біля 92 кв.м. від площі, яка була зазначена у вищевказаному наказі №260/160 від 03.09.1960 і з невідомих причин вказана площа так і не була передана.

4. Зважаючи на викладене, позивач наголошував, що починаючи з жовтня 1960 року і по теперішній час Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія безперервно володіє і розпоряджається частиною будинку по вул. Героїв Сталінграду, б.36, який до 1965 року мав адресу: м. Ізмаїл, вул. Красива, 14. За минулий 55-річний період в адміністративній будівлі по вул. Героїв Сталінграду, б.36 були зроблені значні невід`ємні поліпшення цього нерухомого майна.

5. Позов мотивовано й тим, що оскільки загальна площа приміщень першого поверху адміністративної будівлі по вул. Героїв Сталінграду, б.36 складає 239,3 кв.м., то частина цих приміщень, яка перебуває в державній власності, передана в комунальну власність безпідставно та незаконно. При цьому, на переконання позивача, підставою для прийняття такого рішення була помилкова інформація про те, що ця будівля в минулому мала адресу вул. Красива, 16, яку дійсно рішенням виконкому Ізмаїльської міськради від 13.12.1949 року за № 839 було взято на баланс міськжилуправління м. Ізмаїла. Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія багаторазово зверталась до керівництва м. Ізмаїла з проханням виправити помилку, якої припустилися понад 15 років тому, з наданням копій архівних документів, які підтверджують, що будівля по вул. Героїв Сталінграду, б.36 раніше мала адресу вул. Красива, б.14, а тому ніколи не входила в перелік об`єктів комунальної власності. Позитивної відповіді на усі звернення позивачем отримано не було.

6. Окрім цього, у позовній заяві позивач, посилаючись на приписи статті 4 Закону України від 03.03.1998 №147/98-ВР Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності та пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) , якою затверджено Перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), зазначає, що у вищевказаному Переліку не зазначено про нерухоме майно - будівлю по вул. Героїв Сталінграду, 36 в м. Ізмаїлі Одеської області.

7. Спираючись на такі доводи і обставини, Обсерваторія висловлювала позицію про те, що у Виконкому не виникло заснованих на законі правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення від 12.06.2015 №461. На переконання позивача цей висновок випливає також з того, що спірна адміністративна будівля є об`єктом державної власності, перебуває на балансі Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії й не передавалась до комунальної власності Кабінетом Міністрів України на підставі відповідного рішення, прийнятого в порядку статті 4 Закону №147/98-ВР.

8. Оскільки у спірна будівля перебуває у державній власності та не передавалась у власність комунальну, позивач вважає, що у Виконкому були відсутні законні підстави для передачі частини спірної нежитлової будівлі на баланс КП Ізмаїльське МБТІ .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 11.12.2015, залишеною без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2016, Вищого адміністративного суду України від 15.12.2016, залишено без розгляду позов Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії в частині вимог про скасування рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 01.03.2001 №205 та свідоцтва про право комунальної власності від 22.06.2005 №273.

10. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.05.2016 у задоволенні позову відмовлено.

11. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення Виконкому №461, оскільки з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо нерухомого державного майна вбачається, що Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія є балансоутримувачем державного майна, в тому числі частини адміністративної будівлі, розташованої за адресою: м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, б.36, загальною площею 336,9 кв.м., але в судовому засіданні не надано відповідних доказів, що оскаржуваним рішенням були передані приміщення, балансоутримувачем яких є саме Дунайська гідрометеорологічна обсерваторія.

12. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 судове рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Виконкому №461. В решті позову відмовлено.

13. Висновки апеляційного суду обґрунтовані тим, що предметом спору у даній справі є визначення правомірності прийнятого Виконкомом рішення, як рішення суб`єкта владних повноважень, яким визнано нечинним рішення цього ж органу від 30.01.2015 №58 та змінено рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 23.01.2015 №28, яким, в свою чергу, передано на баланс КП "Ізмаїльське МБТІ" нежиле приміщення, за адресою: м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 36.

14. Тому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що даний спір належить розглядати саме в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий виник з публічно-правових відносин та за участю суб`єкта владних повноважень, який, в межах наданих йому законом повноважень, реалізовував свої управлінські функції і його рішення оскаржується позивачем.

15. Переглядаючи справу, апеляційний суд врахував, що позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Виконкому №461, проте в даному випадку права позивача порушенні саме рішенням Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 23.01.2015 №28, а не рішеннями про внесення змін до нього. За неведеного, за висновком колегії суддів, для належного захисту порушених прав позивача, необхідно вийти за межі його позовних вимог та скасувати вказане рішення.

16. Поряд із цим, задовольняючи позов суд врахував, що, як встановлено судовим розглядом справи, починаючи з 2005 року Ізмаїльській міській раді надходили пропозиції щодо урегулювання у позасудовому порядку спору про право власності на спірний об`єкт нерухомості. При цьому, про наявність такого спору та конфлікту місцевого і державного інтересів стосовно права володіння спірним майном, станом на момент прийняття рішення від 23.01.2015 №28, був обізнаний Виконком.

17. Водночас, відповідач, приймаючи спірне рішення, вищенаведені обставини до уваги не взяв і не врахував наслідки прийняття такого рішення, які могли спричинити порушення прав позивача, як балансоутримувача спірного майна, а також прав держави щодо розпорядження належним майном.

18. У зв`язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради від 23.01.2015 №28 прийняте без урахування інтересів та прав всіх учасників спірних правовідносин, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

19. Також, колегія суддів зазначила, що для повного вирішення спірних правовідносин, сторонам у справі необхідно визначити право власності на спірний об`єкт нерухомості у судовому порядку.

20. В подальшому, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016 виправлено описку, допущену в резолютивній частині постанови цього ж суду від 05.07.2016, а саме - вказані вірні реквізити оскаржуваного рішення Виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради, замість №461 від 12.06.2015 , вказано №28 від 23.01.2015 .

21. У мотивувальній частині ухвали від 08.07.2016 суд апеляційної інстанції навів мотиви про те, що у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 допущено описку, яка підлягає виправленню судом з власної ініціативи на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд також зауважив, що допущена описка є технічною, а її виправлення не впливає на зміст судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, відповідачі - виконавчий комітет Ізмаїльської міської ради Одеської області і Комунальне підприємство Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять прийняту ним постанову скасувати, а судове рішення суду першої інстанції залишити в силі.

23. У касаційній скарзі КП Ізмаїльське МБТІ , окрім іншого, порушується питання про скасування ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016, якою виправлено описку у постанові цього ж суду від 05.07.2016, оскільки, як стверджує скаржник, при постановленні такої ухвали судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що як вбачається з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо нерухомого державного майна за місцезнаходженням: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, б. 36, яке перебуває на балансі Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії, площа об`єкту складає 336,9 кв.м., яка складається з частини адміністративної будівлі, чотирьох господарських сараїв, двох гаражів, частини підвального приміщення, прохідної та кіоска для відбору проб повітря.

25. Згідно письмової відповіді Фонду державного майна від 15.07.2015 №10-25-12678 підставою для включення та внесення змін до реєстру є надходження від суб`єктів управління до Фонду інформації про об`єкти державної власності. В реєстрі обліковується нерухоме державне майно (10 об`єктів) за місцезнаходженням: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 36, яке перебуває на балансі Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії, код за ЄДРПОУ: 23209398; суб`єкт управління: Державна служба України з надзвичайних ситуацій

26. Суди також встановили, що рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №205 від 01.03.2001 оформлено право власності за міською громадою на об`єкт нерухомості - домоволодіння

в„– 36 по вул. Героїв Сталінграда. 27 . На підставі зазначеного рішення було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 22.06.2005 за №273, яким зареєстровано право власності на адміністративну будівлю загальною площею 886,1 кв.м., розташовану за адресою: м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграда, б.36, за міською громадою в особі Ізмаїльської міської ради.

28. 23.01.2015 виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради було прийнято рішення Про безкоштовну передачу на баланс нежитлових приміщень №28, яким було вирішено наступне: Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради передати на баланс (без права повного господарського відання та без права володіння та розпорядження) комунальному підприємству Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, б.36, загальною площею 292,15 кв.м, першочерговою вартістю 48617 гривень, що складається з: літ. А , прим. №1, 2, 3, 7-15, площею 202,7 кв. м; підвальні приміщення № ІХ, VІІ - 44,0 кв. м, 1/2 частину прим. І, ІІ, ХV - 9,65 кв. м; склад літ. Г - 35,8 кв.м.

29. 30.01.2015, у зв`язку з виявленою помилкою в частині номерів переданих приміщень першого поверху виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради за №58 до рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №28 від 23.01.2015 Про безкоштовну передачу на баланс нежитлових приміщень було внесено наступні зміни: викласти пункт 1 в наступній редакції: Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради передати на баланс (без права повного господарського відання та без права володіння та розпорядження) комунальному підприємству Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, б.36, загальною площею 292,15 кв.м, першочерговою вартістю 48617 гривень, що складається з: літ. А , прим. №1,2,3,7-18, площею 202,7 кв. м; підвальні приміщення № ІХ, VІІ - 44,0 кв.м, 1/2 частину прим. І, ІІ, ХV - 9,65 кв.м; склад літ. Г - 35,8 кв.м. (замість приміщення №15 - приміщення №18).

30. В подальшому, 12.06.2015 виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради було прийнято рішення №461 щодо внесення змін до рішення №28 від 23.01.2015 в частині нумерації переданих підвальних приміщень та їх площі.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

31. Касаційні скарги КП Ізмаїльське МБТІ і виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області мотивовані тим, що право власності на спірну будівлю зареєстроване за територіальною громадою міста і це підтверджено у ході судового розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції, скасувавши спірне рішення від 23.01.2015 №28, фактично позбавив Ізмаїльську міську раду права розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та вчиняти щодо такого майна дії з надання його у користування, втрутився у право власності територіальної громади.

32. Скаржники наполягають на тому, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам і, здійснюючи апеляційний перегляд справи, не врахував усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору.

33. Так, КП Ізмаїльське МБТІ відзначає, що згідно поданих позивачем документів вбачається лише факт передання Обсерваторії у користування другого поверху будівлі, а не всієї будівлі. При цьому, скаржник вважає, що директором Обсерваторії були подані неправдиві відомості до Єдиного реєстру об`єктів державної власності стосовно площі нежитлових приміщень, переданих у користування, й такі дані не були належним чином перевірені відповідним профільним Міністерством.

34. Аналогічні доводи наводить і Виконком та додатково зазначає, що наявні у Єдиному реєстрі об`єктів державної власності є суперечливими і не відповідають дійсності, в тому числі щодо площі спірної будівлі.

35. У дійсності ж, як стверджують скаржники, нежитлові приміщення, щодо яких іде мова у спірних рішеннях і які розташовані на першому поверсі будівлі, надавались в оренду ДП УстьДунайводшлях й були звільнені цією організацією у зв`язку з наявністю заборгованості з орендної плати. В подальшому ці приміщення були зайняті КП Ізмаїльське МБТІ .

36. Відповідачі стверджують, що буд-які документи, які б засвідчували перебування вищевказаного нерухомого майна у державній власності, у матеріалах справи відсутні й стосовно цього майна не приймалось жодного рішення уповноваженого органу державної влади про передачу їх у державну власність.

37. Наголошує скаржники і на тому, що спірні рішення жодним чином не порушують права позивача, оскільки останній користується приміщеннями, розташованими на другому поверсі адмінбудівлі, має окремий вхід та вихід до них, окреме електро- тепло- і водопостачання. КП Ізмаїльське МБТІ , якому передано у користування частину будівлі (нежитлові приміщення на першому поверсі) діяльності Обсерваторії не заважає.

38. Твердження позивача про наявність у нього потреби розміщення і облаштування нової лабораторії за рахунок приміщень, які передані у користування КП Ізмаїльське МБТІ , скаржники вважають необґрунтованими, оскільки жодного рішення щодо цього профільним Міністерством, якому підпорядкована Обсерваторія, не приймалось.

39. У касаційних скаргах окрему увагу звернуто на те, що витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності не є правовстановлюючим документом і не може слугувати належним доказом виникнення у позивача речового права на спірне нерухоме майно, на що, однак, суд апеляційної інстанції уваги не звернув і, як наслідок ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення.

40. Щодо порушення норм процесуального права скаржники зазначають, що суд апеляційної інстанції, вийшовши за межі позовних вимог і скасувавши рішення Виконкому, яке не охоплювалось вимогами позовної заяви, діяв з перевищенням повноважень, наданих йому частиною четвертою статті 195 КАС України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

42. Разом з тим, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

43. Отже, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.

44. Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що такий є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

45. Так, відповідно до статті 2 КАС України у редакції, чинній на час подання позову, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

46. Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у зазначеній редакції).

47. Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України у відповідній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

48. У пункті 7 частини першої статті 3 КАС України у наведеній вище редакції визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

49. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України у редакції, чинній після 15.12.2017, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

50. Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

51. Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

52. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

53. Поряд із цим, як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №815/7008/15 (провадження №11-1149апп18), до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

54. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

55. За приписами частини першої статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), чинного станом на день звернення до суду з даним позовом, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

56. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина перша статті 2 ГПК України).

57. Станом на день звернення до суду з цим позовом, справи, підвідомчі господарським судам, визначала стаття 12 ГПК України, за змістом частини першої якої, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав. При цьому, як визначено частиною третьою статті 16 ГПК України, справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

58. Як випливає зі змісту позовних вимог та доводів, якими позивач їх обґрунтовує, звернення до суду з цим позовом обумовлене необхідністю захисту майнового права, а саме - права користування нерухомим майном (нежитловими приміщеннями), балансоутримувачем якого є Обсерваторія, та яке, як вважає остання, не належать Виконкому на праві комунальної власності й передане у користування КП Ізмаїльське МБТІ незаконно за відсутності у відповідача права таким майном розпоряджатись.

59. У мотивах позову висловлюються аргументи і про те, що спірне нерухоме майно належить саме державі, а не територіальній громаді міста Ізмаїл, тобто наявний спір про право власності на це нерухоме майно.

60. У зв`язку з наведеним колегія суддів констатує, що даний спір не пов`язаний із захистом прав Обсерваторії у сфері публічно-правових відносин, а стосується захисту її цивільних прав та інтересів щодо користування нерухомим майном,.

61. Та обставина, що одним з відповідачів у справі визначено орган місцевого самоврядування, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. За наведеного, зважаючи на предмет спору та суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що така справа підлягає розгляду судом господарської юрисдикції.

63. За правилами пункту 5 частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

64. Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

65. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

66. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).

67. В той же час, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

68. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій, в тому числі й ухвалу про виправлення описки, яка є невід`ємною частиною постанови апеляційного суду, - скасувати, а провадження у справі закрити. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

69. Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 355, 356 підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення КАС України, пунктом 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, Комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації задовольнити частково.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.05.2016, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016 скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Дунайської гідрометеорологічної обсерваторії до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області, фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради Одеської області, Комунального підприємства Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації , треті особи: Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Український гідрометеорологічний центр, державна установа Держгідрографія , про визнання незаконними, скасування рішень та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний