Ухвала

від 21.09.2020 по справі 420/7324/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 420/7324/19

адміністративне провадження № К/9901/23780/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року

у справі № 420/7324/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фертеліта Групп

до Головного управління ДПС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 420/7324/19.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

У касаційній скарзі як на підставу відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник наводить пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що всупереч висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 802/1255/17-а судом апеляційної інстанції не досліджувались відповідні зміни та рух активів. Також судами не враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2019 року у справі № 810/2405/15, від 23 квітня 2019 року у справі № 810/5114/13-а, від 11 грудня 2018 року у справі № 826/19299/15.

Проте у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Однак у касаційній скарзі подібності правовідносин не наведено.

Щодо підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, застосовані судами позиції Верховного Суду жодного відношення до розглядуваних правовідносин не мають, посилання на правову позицію Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 липня 2020 року у справі №814/3437/15 також є неправильним, оскільки передумовою врахування такого висновку було врахування недопустимого доказу.

Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Заявник касаційної скарги посилається на зазначені вище постанови Верховного Суду, що само по собі не є обґрунтуванням необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. При цьому він не доводить подібність правовідносин у цих справах та не зазначає, які норми права потребують нового застосування. Посилання скаржником на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України колегія суддів визнає необґрунтованим.

Щодо недопустимих доказів (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України), скаржник зазначає, що ні в позовній заяві, ні у відзиві на апеляційну скаргу, ні в судових засіданнях представник позивача не посилався на положення Закону України Про міжнародне приватне право , тому відображення у висновку суду про надання роздруківки, керуючись зазначеною нормою, є таким, що не відповідає дійсності. Цієї роздруківки не було в матеріалах справи, клопотання про залучення відповідного доказу не заявлялось.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково апеляційну скаргу дійшов до висновку про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Фертеліта Групп обов`язку реєструвати в Управлінні Національного банку України в Одеській області Додаткову угоду №SL112.01.2015 р., в якій сторони домовилися, що строк позовної давності за Договором кредиту № TFL 2006 від 01 серпня 2006 року становить 10 років. Не можна вважати обґрунтованими доводи скаржника, що строк позовної давності складає три роки та не може бути збільшений за домовленістю сторін.

Відтак суди попередніх інстанцій дішли до висновку, що строк позовної давності за Договором кредиту № TFL 2006 від 01 серпня 2006 року становить 10 років.

Роздруківка з сайту Міжнародного комерційного суду, відповідно до якої строк позовної давності, встановлений статтею 1701 Цивільного кодексу Республіка Панама становить 7 років не є визначальною для вирішення цієї справи, а містить виключно інформативне значення.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у ній не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області підлягає поверненню як така, що не містить підстави касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року.

Варто зазначити, що відповідно до статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року у справі № 420/7324/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фертеліта Групп до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Р. Ф. Ханова