Ухвала

від 08.09.2020 по справі 165/1943/16-к

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2020 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 08 серпня 2019 року у кримінальному провадженні №12016030050000081 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нововолинськ Волинської області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.125, ч.3 ст.185, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України,

та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Нововолинськ Волинської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого в АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.345 КК України

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_9 ,

прокурора ОСОБА_10 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 ,

захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким:

визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.345 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.342 КК України 1 рік позбавлення волі;

- за ч.1 ст.345 КК України 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.3 ст.185, ч.1 ст.286, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, та призначити йому покарання: за ч.1 ст.125 КК України 100 (сто) годин громадських робіт.

Керуючись ч.5 ст.74 КК України, звільнити ОСОБА_4 від вказаного покарання, призначеного за ч.1 ст.125 КК України, на підставі п.1 ч.1 ст.49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності.

- за ч.1 ст.286 КК України 3 (три) роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Керуючись ч.5 ст.74 КК України, звільнити ОСОБА_4 від вказаного покарання, призначеного за ч.1 ст.286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49 К України у зв`язку з закінченням строків давності.

- за ч.3 ст.185 КК України - 6 (шість) років позбавлення волі;

- за ч.2 ст.342 КК України - 2 (два) роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.345 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань, визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Маневицького районного суду від 27.02.2017, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

На підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України, ст.96-1 КК України прийняти рішення про повернення пістолету марки «Форт-12РМ» зі знищеними номерними позначеннями кал. 9 мм Р.А. та трьох патронів їх власнику (законному володільцю) ОСОБА_11 .

Також просить дослідити докази, а саме:

- протокол огляду місця події від 04.04.2016 (т.5, а.м.п.31-51):

- протокол огляду місця події від 04.04.2016 (т.5, а.м.п.51-55);

- висновок балістичної експертизи №5/150 від 20.07.2016;

- лист №2574 від 29.07.2016 КНФО «Форт»;

- копію дозволу на зберігання та носіння зброї № НОМЕР_1 від 07.05.2007;

- протокол огляду предмету від 15.11.2015 (т.2, а.м.п.119-121);

- допитати потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ;

- витяг з ЄРДР за №12016140130000556 на 1 арк.;

- доручення про проведення досудового розслідування від 19.03.2016 на 1 арк.;

- постанову про призначення групи прокурорів від 19.03.2016 на 1 арк.;

- заяву ОСОБА_14 від 19.03.2016 на 1 арк.;

- постанову про призначення судово-медичної експертизи від 21.03.2016 на 1 арк.;

- висновок експерта №148 від 28.03.2016 на 1 арк.;

- заява ОСОБА_14 від 26.05.2016 про залучення до провадження як потерпілого на 1 арк.;

- постанова від 15.06.2016 про визначення територіальної підслідності на 2 арк.;

- допитати потерпілу ОСОБА_14 .

У змінах до апеляційної скарги, прокурор просить також на підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від покарання, призначеного за ч.2 ст.342 КК України та на підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України, ст..96-1 КК України прийняти рішення про повернення пістолета марки «Форт-12РМ» зі знищеними номерними позначеннями НОМЕР_2 .9 мм Р.А. та трьох патронів їх власнику (законному володільцю) ОСОБА_11 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. У доповненнях до апеляційної скарги просить вирок скасувати та закрити кримінальне провадження за відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345,ч.3 ст.185 КК України.

Також просить дослідити докази, які були предметом дослідження Маневицького районного суду Волинської області у даному кримінальному провадженні.

У своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 оскаржуваний вирок просить скасувати та постановити ухвалу про закриття кримінального провадження, за відсутності в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення в якому він обвинувачується.

Згідно оскаржуваного вироку, кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.125 КК України закрито у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_14 від обвинувачення. ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345, ч.3 ст.185 КК України, та призначено покарання: за ч.1 ст.286 КК України три роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки, на підставі ст.49 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного судом покарання за ч.1 ст.286 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрито; за ч.3 ст.185 КК України 6 років позбавлення волі; за ч.2 ст.342 КК України 2 роки позбавлення волі; за ч.2 ст.345 КК України 4 роки позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більше суворим, призначено покарання 6 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань призначених за даним вироком та вироком Маневицького районного суду Волинської області від 27 лютого 2017 року, призначено остаточне покарання 8 років позбавлення волі. Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишено у вигляді тримання під вартою. Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 28 квітня 2016 року, зарахувано в строк відбуття покарання відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України строк попереднього ув`язнення в періоди: з 28 квітня 2016 року по 19 травня 2016 року; з 1 червня по 6 червня 2016 року; і з 23 серпня 2016 року по день набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.345 КК України та виправдано, на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України. ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, та призначено покарання 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У поданій на вирок апеляційній скарзі прокурор вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через його м`якість. Вважає, що враховуючи показання потерпілих ОСОБА_15 та ОСОБА_12 у своїй сукупності та логічному взаємозв`язку з іншими дослідженими судом доказами, які суд першої інстанції неправильно оцінив, рішення про виправдання ОСОБА_6 на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст345 України, є безпідставними. Вказує, що факт створення ОСОБА_6 сім`ї та його працевлаштування жодними документами не підтверджено та взято судом до уваги лише на підстави його показань. Зазначає, що на момент ухвалення вироку суд не мав права приймати рішення про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_14 , дружини обвинуваченого ОСОБА_4 , від його обвинувачення. Також суд першої інстанції прийняв два взаємовиключних рішення, визнаючи ОСОБА_4 винним та призначаючи йому покарання за ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.49 КК України звільнивши його від покарання та закривши кримінальне провадження в цій частині.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 вважає оскаржуваний вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Вказує, що судом не встановлено фактичну вартість матеріальної шкоди, що перешкодило суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення. Зазначає, що судом безпосередньо не досліджувались докази, які зазначені в оскаржуваному вироці, а також зазначає, що хоча судом і згадано про заявлені захисником клопотання, однак посилання суду про їх безпідставність не можна вважати належною оцінкою цих клопотань. На думку захисника, суд мотивуючи висновок про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих правопорушень послався на викладені у вироку докази, не проаналізувавши їх та не давши їм належної оцінки з точки зору належності та допустимості. Також зазначає, що до участі в затриманні ОСОБА_4 були залучені працівники служби охорони, що є доказом заінтересованості понятих та ставить під сумнів відповідність даних, які зазначені в протоколах огляду місця події та затримання. Крім того вважає, що ОСОБА_4 був незаконно затриманий.

В поданій захисником обвинуваченого ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 апеляції, він вважає оскаржуваний вирок в частині засудження ОСОБА_6 за ч.2 ст.342 КК України незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. На його думку, ні ОСОБА_15 , ні ОСОБА_12 не є потерпілими в розумінні ст.55 КПК України, так як жодному з них діями ОСОБА_16 моральної, фізичної чи майнової шкоди не завдано. Вказує, що суд зазначив у вироку докази, які не були розкриті стороні захисту під час виконання вимог ст.290 КПК України, а також ті, які здобуті не в порядку передбаченому КПК України. Висловивши вказане прохання, адвокат в апеляційній скарзі не покликається на жодну норму кримінального процесуального закону.

В поданих на апеляційну скаргу прокурора запереченнях захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просить її задовольнити в частині скасування оскаржуваного вироку і призначення нового розгляду у суді першої інстанції. В частині інших вимог прокурора просить відмовити повністю за їх безпідставністю.

За вироком суду, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи неодноразово судимим, 31 січня 2016 року близько 3 години 30 хвилин на 63 км автодороги Р-15 Ковель - Жовква, в районі с.Новосілки Володимир - Волинського району, керуючи технічно - справним автомобілем марки «Вольво» моделі «470», р.н.з. НОМЕР_3 , рухаючись із міста Нововолинська в напрямку міста Володимира - Волинського, в порушення вимог Правил дорожнього руху України, а саме: п.2.3.б), відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.12.1, відповідно до якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, був неуважним, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху керованого ним автомобіля та не впорався з його керуванням, внаслідок чого допустив його занос з виїздом на ліве узбіччя щодо напрямку свого руху, з подальшим перекиданням у кюветі. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Вольво» моделі «740», р.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_17 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого компресійного зламу 7 та 10 грудних хребців, закритий перелом суглобової поверхні і шийки правої лопатки з незначним зміщенням, садна рук, обличчя, голови, які у своїй сукупності, згідно висновку експерта №81 від 1 квітня 2016 року відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров`я.

Своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 286 КК України.

Також, 22 березня 2016 року, в період часу з 8 години 30 хвилин по 24 годину 00 хвилин в м.Нововолинську, ОСОБА_4 , керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом підбору ключа, проник в приміщення квартири АДРЕСА_4 , звідки повторно, таємно викрав золоті вироби, а саме: кулон у вигляді підкови 585 проби, вагою 0,59 г, вартістю 531 грн, браслет у вигляді плетіння «Бісмарк», 585 проби, вагою 15 г, вартістю 13 500 грн, кулон у вигляді ікони 585 проби, вагою 0, 92 г, вартістю 828 гривень, перстень з рубіном 585 проби, вагою золотої частини 6, 04 г, загальною вагою 6,5 г, вартістю 5 436 гривень, хрестик 585 проби, вагою 0, 81 г, вартістю 729 гривень, хрестик 585 проби, вагою 0,7 г, вартістю 630 гривень, хрестик 585 проби, вагою 2,34 г, вартістю 2 106 грн, ланцюжок плетіння «Сингапур», 585 проби, вагою 1, 87 г, вартістю 1 683 грн, ланцюжок плетіння «Американа», 585 проби, вагою 10, 07 г, вартістю 9 063 грн, ланцюжок із жовтого золота, 585 проби, вагою 6, 96 г, вартістю 6 264 грн, сережку «Шанель», вагою 1, 20 г, вартістю 1 080 грн, пару сережок, 585 проби, вагою 5, 52 г, вартістю 4 968 грн, пару сережок 585 проби, вагою 0, 60 г, вартістю 540 грн, пару сережок 585 проби, вагою 6 г, вартістю 5 400 грн, дві обручки 585 проби, вагою однієї 2, 67 г, вартістю 2 403 грн, вагою іншої 2, 33 г, вартістю 2 097 грн, чоловічий годинник марки «CASIO BEM- 506 L-7AVEF», вартістю 4 000 грн, металевци сейф сірого кольору, розмірами 20х30 см, вартістю 700 грн, ящик для зберігання одягу, вартістю 140 грн, пістолет марки «Форт - 12 РМ» 9 мм №И5826, вартістю 10 000 грн, гроші в сумі 2 000 доларів США, що по курсу НБУ станом на 22 березня 2016 року в перерахунку 26, 60 грн за один долар США становить 53 200 грн, 400 Євро, що по курсу НБУ станом на 22 березня 2016 року в перерахунку 29, 98 грн за один Євро становить 11 992 грн, 3 000 грн, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 значну матеріальну шкоду на загальну суму 140 290 гривень.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч.3 ст. 185 КК України.

Крім того, 3 квітня 2016 року приблизно о 9 годині 30 хвилин в м.Мостиська Львівської області, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, матеріали досудового розслідування відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном, шляхом злому металопластикового вікна, проник у житловий будинок АДРЕСА_5 , звідки повторно, таємно викрав 1 000 гривень, 100 польських злотих, що по курсу НБУ станови на 3 квітня 2016 року в перерахунку 7,01 грн за один польський злотий становить 701 грн, ювелірні вироби із золота, загальною вагою 6,5 г (перстень, вагою 3 г, перстень з камінцем, вагою 1 г, пара сережок у вигляді ромбів, вагою 1,5 г, хрестик, вагою 1г), загальною вартістю 6 175 грн, годинник на шию у вигляді серця, вартістю 600 грн, годинник на руку із металу жовтого кольору, вартістю 200 грн, годинник круглої форми з металу жовтого кольору з камінням білого кольору, сережки із металу сірого кольору із камінцями білого кольору та дрібні коралі на шию у вигляді дрібних перлин, загальною вартістю 400 грн, чим завдав потерпілій ОСОБА_18 матеріальної шкоди на загальну суму 9 276 гривень.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.

Також 4 квітня 2016 року близько 11 годин 20 хвилин в м.Мостиська Львівської області, ОСОБА_4 , діючи в групі з ОСОБА_6 , перебуваючи в автомобілі марки «BMW», р.н.з НОМЕР_4 , неподалік «вугільного складу території Автодору» по вул.Залізничній, виражаючи явну зневагу до працівників СКП Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які, перебуваючи на службі та діючи на виконання доручення старшого слідчого Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_22 , наданого в порядку ст.40 КПК України в рамках проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактами крадіжок 3 квітня 2016 року з житлових приміщень по вул.Мазепи, м.Мостиська та в с.Годині Мостиського районі, перевіряли осіб щодо причетності до вчинення даних кримінальних правопорушень, у зухвалій формі відмовився виконувати законну вимогу ОСОБА_19 , який попередньо показав службове посвідчення та представився працівником правоохоронного органу, вийти з автомобіля та показати документи, які б засвідчували його особу, вчинив опір - активну фізичну протидію, а саме - завів двигун та рушив автомобілем назад, де в цей час знаходився оперуповноважений СКП Мостиського ВП ОСОБА_20 , який, щоб уникнути наїзду на нього, відскочив в сторону.

На подальші законні вимоги працівників поліції зупинити автомобіль та вийти з нього, ОСОБА_4 не реагував та, з метою подальшого опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків, рушив автомобілем вперед, в сторону працівників поліції, а саме - начальника СКП Мостиського ВП ОСОБА_19 та оперуповноваженого СКП Мостиського ВП ОСОБА_21 , здійснив наїзд на останнього, внаслідок чого ОСОБА_21 опинився на капоті, а в подальшому на вітровому склі вказаного автомобіля, яке від удару розбилося та ОСОБА_21 отримав тілесні ушкодження.

Після цього ОСОБА_4 не зупинився, а продовжував рухатися автомобілем із ОСОБА_21 на капоті. Проїхавши в такому положенні декілька метрів, ОСОБА_4 здійснив маневр автомобілем, внаслідок чого ОСОБА_21 впав з капоту автомобіля на землю, а ОСОБА_4 , керуючи вищевказаним автомобілем, в свою чергу виїхав на дорогу сполученням Мостиська - Краківець та став рухатися ним в напрямку с.Краківець Яворівського району. Продовжуючи дії, спрямовані на вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними своїх службових обов`язків, ОСОБА_4 продовжував керувати вищевказаним транспортним засобом, намагаючись уникнути переслідування оперуповноваженими СКП Мостиського відділення поліці Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_15 та ОСОБА_12 . Втікаючи від переслідування працівників поліції, в с.Черневе Мостиського району ОСОБА_4 не впорався із керуванням вищевказаним транспортним засобом, з`їхав із проїжджої частини дороги у кювет та зіткнувся із перешкодою - огорожею домогосподарства ОСОБА_23 , де в подальшому був затриманий працівниками поліції.

Своїми умисними діями, які виразилися в опорі працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.342 КК України.

Крім того, 4 квітня 2016 року близько 11 години 30 хвилин в м.Мостиська львівської області, ОСОБА_4 , перебуваючи неподалік «вугільного складу території Автодору» по вул.Залізничній, достовірно знаючи, що він перевіряється працівниками поліції, керуючи автомобілем марки «BMW», р.н.з. НОМЕР_4 , умисно здійснив наїзд на начальника СКП Мостиського відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_19 та оперуповноваженого СКП Мостиського відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_21 , які, перебуваючи на службі та діючи на виконання доручення старшого слідчого Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_22 , наданого в порядку ст.40 КПК України в рамках проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактами крадіжок 3 квітня 2016 року з житлових приміщень по вул.Мазепи, м.Мостиська та в с.Годині Мостиського районі, перевіряли осіб у вищевказаному автомобілі щодо їх причетності до вчинення даних кримінальних правопорушень. Внаслідок зазначених дій ОСОБА_4 , який передбачав можливість та бажав настання суспільно - небезпечних наслідків, потерпілий ОСОБА_21 впав на капот, внаслідок удару розбив вітрове скло вказаного вище автомобіля та отримав тілесні ушкодження у вигляді рани на лівій кисті з ушкодженням сухожилків, рани на підошві лівої стопи, садна на спині, що згідно висновку експерта №43/2016 від 4 квітня 2016 року у своїй сукупності відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а потерпілий ОСОБА_19 внаслідок заподіяння удару даним транспортним засобом по правій руці отримав тілесні ушкодження у вигляді рани на правому передпліччі та на правій кисті, які згідно висновку експерта №43/2016 від 4 квітня 2016 року у своїй сукупності відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Своїми умисними діями, які виразилися в умисному заподіянні працівникам правоохоронного органу легких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цими працівниками службових обов`язків, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.345 КК України.

Також, 27 квітня 2016 року близько 23 годин 50 хвилин в м. Нововолинську, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з невстановленою особою, матеріали якої видалено в окреме кримінальне провадження, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного заволодіння чужим майном, діючи з прямим умислом, шляхом виламування грат та подальшого віджиму металопластикового вікна, проник в приміщення квартири АДРЕСА_6 , звідки повторно, таємно викрав золоту сережку із камінцем цирконію та елементами срібла, вагою 4 гр, вартістю 300 грн., золоте кільце із камінцем цирконію та елементами срібла, вагою 4 гр, вартістю 300 грн, срібний ланцюжок, вагою 6 гр, вартістю 500 грн, ребра зі свинини, вагою 5 300 гр, вартістю 40 грн. за один кілограм на суму 212 грн, шинку зі свинини, вагою 4 000 кг, вартістю 80 грн. за один кілограм на суму 320 грн, фарш зі свинини, вагою 1 300 гр, вартістю 57 грн. за один кілограм на суму 74 грн., курку, вагою 1500 гр, вартістю 50 грн. за один кілограм на суму 150 грн., домашню ковбасу, вагою 500 гр, вартістю 60 грн. за один кілограм на суму 30 грн., сало зі свинини, вагою 300 гр, вартістю 45 грн за один кілограм на суму 135 грн, «рульку» зі свинини, вагою 3 500 гр, вартістю 30 грн за кілограм на суму 195 грн, дві рибини скумбрії, вагою 1100 гр, вартістю 60 грн. за один кілограм на суму 66 грн, солодощі у вигляді шоколадних яєць «Kinder NIESPODZIANKA» в кількості 43 шт, вартістю одного 35 грн. на суму 1 505 грн, банку бджолиного меду, об`ємом 0,5 л, вартістю 60 грн, чим спричинив потерпілій ОСОБА_24 матеріальної шкоди на загальну суму 3 757 гривень.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 , 4 квітня 2016 року близько 11 годин 20 хвилин в м.Мостиська Львівської області, діючи у групі з ОСОБА_4 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні в автомобілі марки ««BMW», р.н.з. НОМЕР_4 , неподалік «вугільного складу території Автодору» по вул. Залізничній, виражаючи явну зневагу до працівників СКП Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які, перебуваючи на службі та діючи на виконання доручення старшого слідчого Мостиського ВП Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_22 , наданого в порядку ст.40 КПК України в рамках проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактами крадіжок 3 квітня 2016 року з житлових приміщень по АДРЕСА_7 , перевіряли осіб щодо причетності до вчинення даних кримінальних правопорушень, у зухвалій формі відмовився виконувати законну вимогу ОСОБА_19 , який попередньо показав службове посвідчення та представився працівником правоохоронного органу, - вийти з автомобіля та показати документи, які б засвідчували його особу.

В подальшому, перебуваючи у вищевказаному автомобілі під керуванням ОСОБА_4 , який переслідували оперуповноважені СКП Мостиського відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_15 і ОСОБА_12 та намагались затримати на підставі ст.35 Закону України «Про національну поліцію», вчинив опір - активну фізичну протидію, а саме під час переслідування працівниками поліції автомобіля «BMW», р.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_4 , через заднє вітрове скло кидав різні предмети в їх сторону, пошкодивши переднє вітрове скло їх автомобіля, тим самим створюючи перешкоди у переслідуванні та подальшому затриманні транспортного засобу, в якому він рухався.

Своїми умисними діями, які виразилися в опорі працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.342 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечив проти апеляційних скарг захисників обвинувачених, міркування обвинувачених та їх захисників адвокатів, які підтримали свої апеляційні вимоги та заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Частина 1 ст.404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з приписами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам, з огляду на слідуюче.

Так, суд першої інстанції визнав винуватим обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, а саме в опорі 04.04.2016 працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Поряд з цим, суд першої інстанції визнав винуватим обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342 КК України, а саме в опорі 04.04.2016 працівникам правоохоронного органу під час виконання ними службових обов`язків та призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.49 КК України і роз`янень, які містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» за вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею цього злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.

Зrідно ч.5 ст.74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Таким чином, на даний час наявні підстави для звільнення ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від покарань, призначених їм за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342 КК України, оскільки з моменту вчинення ними вищевказаних кримінальних правопорушень, які у відповідності до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії невеликої тяжкості, за які передбачене покарання у виді обмеження волі, минуло більше трьох років та перебіг строку не зупинявся і не переривався.

Разом з тим, безпідставним та прийнятим всупереч п.5 ч.9 ст.100 КПК України, ст.96-1 КК України є рішення суду щодо заходів забезпечення кримінального провадження, а саме в частині щодо конфіскації в дохід держави пістолету марки «Форт-12РМ» зі знищеними номерними позначеннями кал.9мм Р.А. та трьох патронів.

Згідно п.5 ч.9 ст.100 КПК України, питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, що були предметом кримінального правопорушення або іншого суспільно небезпечного діяння, конфіскуються, крім тих, які повертаються власнику (законному володільцю), а якщо його не встановлено - переходять у власність держави в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У зв`язку з викладеним, керуючись п.5 ч.9 ст.100 КПК України, ст.96-1 КК України, суд повинен був прийняти рішення про повернення вказаного пістолету його власнику (законному володільцю) ОСОБА_11 .

Як убачається з апеляційної скарги прокурора, останній просить погіршити становище обвинувачених.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинувачених у поставлених їм у вину злочинів ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом.

Висловивши клопотання про повторне дослідження доказів, ні прокурор, ні захисник ОСОБА_5 в апеляційних скаргах не вказали, відповідно до вимог ч.3 ст.404 КПК України, підстави для їх дослідження. Як зазначено в постанові Великої Палати ВС від 16.10.2019 р. (справа № 640/6847/15-к), повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду.

Визнаючи обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_25 винними у вчинених злочинах, суд першої інстанції в основу вироку поклав показання потерпілих, свідків, висновки відповідних експертиз, інші дані процесуальних документів, які є належними і допустимими доказами в кримінальному провадженні. З даним висновком погоджується і колегія суддів.

Стосовно доводів апеляційної скарги про призначення вироком суду першої інстанції обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 покарання, яке є несправедливим внаслідок своєї м`якості, то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не грунтуються на положеннях законодавства з наступних підстав.

На думку колегії суддів, призначене обвинуваченим покарання належним чином вмотивоване.

Зокрема, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчинених обвинуваченими злочинів, всі обставини справи та дані про осіб винних.

Жодних нових обставин, які б не були враховані судом першої інстанції або спростували висновки суду першої інстанції прокурором в апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду не наведено.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 , то колегія суддів зазначає наступне.

Так, проаналізувавши апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 колегія суддів вважає, що захисник не погоджується з тим, що суд першої інстанції, мотивуючи висновок про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих правопорушень, послався на викладені у вироку докази, не проаналізувавши їх та не давши їм належної оцінки з точки зору належності та допустимості.

Проте, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду не встановила ні в матеріалах кримінального провадження, ні під час апеляційного розгляду порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які були би підствою для скасування вироку.

Також є незрозумілим клопотання адвоката ОСОБА_5 про дослідження показів свідків, шляхом прослуховування звукозапису судових засідань в яких вони були допитані.

Так, за вимогами ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Враховуючи викладене, на думку колегії суддів клопотання адвоката виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції, а тому задоволенню не підлягає.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про порушення вимог ст.290 КПК України при відкритті матеріалів досудового розслідування, то колегія суддів зазначає, що матеріалами справи дані доводи адвоката не підтвердились та жодних належних та допустимих доказів на їх підтвердження захисником не надано, а тому колегія суддів вважає їх голослівними.

Між тим, є не зрозумілим посилання адвоката ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_15 та ОСОБА_12 не є потерпілими в розумінні ст.55 КПК України.

Згідно ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Так, згідно обвинувального акту ОСОБА_15 та ОСОБА_12 визнані потерпілими у даному кримінальному провадженні.

Також під час розгляду справи в суді першої інстанції даний факт був підтверджений та жодних заяв про відмову у визнанні потерпілим від ОСОБА_15 та ОСОБА_12 не надходило.

А тому колегія суддів вважає такі дового адвоката ОСОБА_7 безпідставними.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції уважає, що оскаржуваний вирок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.370, 374 КПК України, а тому підлягає зміні.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що злочини обвинувачені вчинили до 20 червня 2017 року. У п.106 постанови Великої Палати ВС від 29.08.2018 р. (справа №663/537/17) зазначено, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-У111, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-УІІІ. В такому разі Закон №838-УІІІ має переживаючи (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-УІІІ як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч.2 ст.5 КК України не допускається.

За вироком суду першої інстанції строк відбуття покарання ОСОБА_4 визначений рахувати з 28 квітня 2016 р. До строку відбуття покарання відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК зарахований строк попереднього ув`язнення за періоди з 28.04.2016 р. по 19.05.2016 р., з 01.06. по 06.06.2016 р. і з 23.08.2016 р. по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, на день набрання вироком законної сили станом на 08.09.2020 року ОСОБА_4 повністю відбув покарання, визначене йому судом першої інстанції.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргупрокурора з внесеними змінами задовольнити частково, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 з внесеними доповненнями, захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 без задоволення.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 08 серпня 2019 року у кримінальному провадженні №12016030050000081 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1 ст.125, ч.3 ст.185, ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України, та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.345 КК України, змінити.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від покарання, призначеного за ч.2 ст.342 КК України.

На підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України, ст.96-1 КК України повернути пістолет марки «Форт-12РМ» зі знищеними номерними позначеннями кал.9 мм Р.А. та трьох патронів їх власнику (законному володільцю) ОСОБА_11 .

В решті вирок залишити без змін.

Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти в залі суду по відбуттю покарання.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення цим судом та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3