Постанова

від 15.04.2021 по справі 165/1943/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 165/1943/16-к

провадження № 51-5857 км 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016030050000081, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останнього разу, 27 лютого 2017 року вироком Маневицького районного суду Волинської області за ч.3 ст.186, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.286, ч.1ст.125, ч.3 ст.185,ч.2 ст.342, ч.2 ст.345 КК України.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Нововолинськ Волинської області, жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.342, ч.1 ст.345 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Відповідно до вироку Маневицького районного суду Волинської області від 08 серпня 2019 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч.1 ст. 125 КК України закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення.

Цим же вироком ОСОБА_6 засуджено за:

- ч. 1 ст.286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставіст. 49 КК України ОСОБА_6 звільнено від покарання, призначеного за ч.1ст. 286 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрито.

- ч.3ст. 185 КК України- до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

- ч.2ст. 342 КК України- до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- ч.2ст. 345 КК України- до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки .

На підставі ч.1ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більше суворим, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

На підставі ч.4ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком Маневицького районного суду Волинської області від 27 лютого 2017 року, ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 28 квітня 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_6 зараховано у строк покарання періоди попереднього ув`язнення з 28 квітня 2016 року по 19 травня 2016 року, з 1 по 6 червня 2016 року та з 23 серпня 2016 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_7 за ч.2 ст.342 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 цього Кодексу.

Крім того, ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.345 КК України та виправдано, на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Вирішено цивільні позови, знято арешт на майно, а також прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат у провадженні.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року вирок місцевого суду змінено.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звільнено від покарань, призначених за ч.2 ст.342 КК України.

На підставі п.5 ч.9 ст.100 КПК України, ст.96-1 КК України пістолет марки «Форт-12РМ» зі знищеними номерними позначеннями кал.9мм Р.А. та трьох патронів повернуто їх власнику (законному володільцю) ОСОБА_8 .

В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

ОСОБА_6 звільнено з-під варти, негайно, в залі суду, по відбуттю строку покарання.

За вироком суду встановлено, що ОСОБА_6 , 31 січня 2016 року близько 3 години 30 хвилин, на автодорозі Ковель - Жовква, в районі с.Новосілки Володимир - Волинського району, керуючи технічно - справним автомобілем марки «Вольво» моделі «470», р.н.з. НОМЕР_1 , в порушення вимогп.2.3.б, п.12.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, був неуважним, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху керованого ним автомобіля, не впорався з його керуванням, внаслідок чого допустив виїзд на ліве узбіччя, з подальшим перекиданням у кюветі. В результаті ДТП пасажир автомобіля ОСОБА_9 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_6 , діючи умисно, повторно, 22 березня 2016 року в період часу з 8 години 30 хвилин по 24 годину 00 хвилин, проник до квартири АДРЕСА_3 , звідки викрав золоті прикраси, грошові кошти, а також чоловічий годинник марки «CASIO BEM- 506 L-7AVEF», металевий сейф, ящик для зберігання одягу, пістолет марки «Форт - 12 РМ» 9 мм № НОМЕР_2 , чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 значну матеріальну шкоду на загальну суму 140 290 гривень.

Також, ОСОБА_6 , 3 квітня 2016 року приблизно о 9 годині 30 хвилин, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, проник у житловий будинок АДРЕСА_4 , звідки викрав грошові кошти, ювелірні вироби із золота, три годинники, сережки із металу сірого кольору та дрібні коралі, чим завдав потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 9 276 гривень.

Окрім цього, ОСОБА_6 , 27 квітня 2016 року близько 23 годин 50 хвилин, діючи умисно, повторно, за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, проник в приміщення квартири АДРЕСА_5 , звідки викрав золоті та срібні прикраси, а також продукти харчування, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду на загальну суму 3 757 гривень.

Крім того, ОСОБА_6 , 4 квітня 2016 року близько 11 годин 20 хвилин, в м.Мостиська Львівської області, діючи спільно з ОСОБА_7 , перебуваючи в автомобілі марки «BMW», р.н.з НОМЕР_3 , неподалік «вугільного складу території Автодору» по вул. Залізничній, виражаючи явну зневагу до працівників поліції ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які, перебуваючи на службі, виконували доручення слідчого по перевірці причетності до вчинення кримінальних правопорушень, у зухвалій формі відмовивсявиконувати законну вимогу ОСОБА_12 , який попередньо показав службове посвідчення та представився працівником правоохоронного органу, вийти з автомобіля та показати документи, які б засвідчували особу, вчинив опір - активну фізичну протидію, а саме - завів двигун та рушив автомобілем назад, де, в цей час, знаходився оперуповноважений СКП Мостиського ВП ОСОБА_13 , який, щоб уникнути наїзду на нього, відскочив в сторону.

На подальші законні вимоги працівників поліції зупинити автомобіль та вийти з нього, ОСОБА_6 не реагував та, з метою подальшого опору працівникам правоохоронного органу, під час виконання ними службових обов`язків, рушив автомобілем вперед, в сторону працівників поліції, а саме - начальника СКП Мостиського ВП ОСОБА_12 та оперуповноваженого СКП Мостиського ВП ОСОБА_14 , здійснив наїзд на останнього, внаслідок чого ОСОБА_14 опинився на капоті, а в подальшому на вітровому склі вказаного автомобіля, отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження. В свою чергу, потерпілий ОСОБА_12 , внаслідок заподіяння удару даним транспортним засобом по правій руці, отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.

Після цього, ОСОБА_6 продовжував рухатися автомобілем із ОСОБА_14 на капоті. Проїхавши в такому положенні декілька метрів, здійснив маневр автомобілем, внаслідок чого ОСОБА_14 впав з капоту на землю, а ОСОБА_6 виїхав на дорогу сполученням Мостиська - Краківець та став рухатися в напрямку с.Краківець Яворівського району. Продовжуючи дії, спрямовані на вчинення опору працівникам правоохоронного органу під час виконання ними своїх службових обов`язків, він продовжував керувати вищевказаним транспортним засобом, намагаючись уникнути переслідування оперуповноваженими СКП Мостиського відділення поліції Яворівського ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

В свою чергу, ОСОБА_7 , який також спочатку проігнорував законну вимогу начальника СКП Мостиського ВП ОСОБА_12 вийти з автомобіля та пред`явити документи, що посвідчують його особу, під час переслідування працівниками поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 автомобіля «BMW» під керуванням ОСОБА_6 , вчинив опір - активну фізичну протидію, а саме через заднє вітрове скло кидав різні предмети в їх сторону, пошкодивши переднє вітрове скло їх автомобіля, тим самим створюючи перешкоди у переслідуванні та подальшому затриманні транспортного засобу. Однак, в с.Черневе Мостиського району, ОСОБА_6 не впорався із керуванням, з`їхав із проїжджої частини дороги у кювет та зіткнувся із огорожею, де вони були затримані працівниками поліції.

Також органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, 4 квітня 2016 року близько 11 години 30 хвилин, поблизу с. Годині Мостиського району Львівської області, будучи пасажиром автомобіля марки «BMW», р.н.з. НОМЕР_3 , який під керуванням ОСОБА_6 рухався в напрямку с.Черневе Мостиського району Львівської області, втікаючи від переслідування працівниками поліції ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , здійснив погрозу насильством щодо вказаних працівників правоохоронного органу, що проявилась у спрямуванні в їх сторону пістолету марки «Форт-12РМ» 9 мм № НОМЕР_2 .

За вказаним епізодом ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 345 КК України.

В свою чергу, ОСОБА_6 органами досудового розслідування обвинувачувався у тому, що він, 17 березня 2016 року близько 17 години 30 хвилин, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_6 , під час словесного конфлікту зі своєю дружиною ОСОБА_17 , на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс декілька ударів рукою в область голови потерпілої та штовхнув її на підлогу, внаслідок чого ОСОБА_17 отримала легкі тілесні ушкодження.

Кримінальне провадження за ч.1 ст. 125 КК України щодо ОСОБА_6 закрито на підставі п.7 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку з відмовою потерпілої ОСОБА_17 від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і просить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Вказує, що апеляційним судом порушено принципи змагальності та безпосередності дослідження доказів, всупереч вимог ст.404 КПК України безпідставно відмовлено у клопотанні сторони обвинувачення про повторне дослідження доказів в частині виправдання ОСОБА_7 за ч.1 ст.345 КК України.

Ухвала не відповідає вимогам ст.370, ст. 419 КПК України, так як у ній не наведено мотивів та підстав, з яких апеляційну скаргу прокурора визнано необґрунтованою.

Крім того, скаржиться на невідповідність призначених покарань ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особам засуджених через м`якість.

Вважає необґрунтованим закриття місцевим судом кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК України щодо ОСОБА_6 , оскільки останній вчинив злочин, пов`язаний із домашнім насильством, стосовно своєї дружини, що виключало можливість закриття кримінального провадження на підставі п.7 ч.1 ст.284 КК України.

Звільнення ОСОБА_6 від покарання, призначеного за ч.1 ст.286 КК України, є незаконним тому, що на момент судового розгляду, з огляду на положення ст.49 КК України, були підстави для звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримала та просила задовольнити.

Мотиви суду

Згідноіз ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Касаційний суд не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість, при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.

Доводи прокурора про порушення апеляційним судом принципів змагальності та безпосередності дослідження доказів, через безпідставну відмову у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів по епізоду виправдання ОСОБА_7 , не заслуговують на увагу .

Відповідно до приписів ч. 3ст. 404 КПКсуд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції.

Із матеріалів провадження слідує, що передбачених наведеною нормою процесуального закону підстав для повторного дослідження доказів стороною обвинувачення наведено не було й апеляційним судом не встановлено, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів. За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, а відтак застосована ним процедура не суперечила встановленійст. 23 КПК Українизасаді безпосередності судового розгляду.

Апеляційний суд погодився із тим, що місцевим судом ретельно перевірено зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення за ч.1 ст.345 КПК України, дав належну оцінку кожному з них, а їх сукупності у взаємозв`язку та дійшов обґрунтованого переконання, що жоден з цих доказів не доводить наявності в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому зазначив, що можливість здобуття інших доказів вичерпана та стороною обвинувачення не пропонується.

В ході судового розгляду встановлено, що жоден із допитаних потерпілих працівників правоохоронного органу не підтвердили, що ОСОБА_7 під час втечі від їх переслідування, здійснювалася погроза насильством щодо них, так само вони не підтвердили і факту спрямування в їх сторону пістолету.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у останнього умислу та активних дій направлених на погрозу насильством щодо працівників правоохоронного органу у зв`язку з виконанням ними службових обов`язків, а тому виправдав його на підставі п.3 ч.1ст.373 КПК України, через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 345 КК України.

Прокурор у скарзі посилається на те, що ОСОБА_6 вчинив злочин, пов`язаний із домашнім насильством, стосовно своєї дружини, що виключало можливість закриття кримінального провадження передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 7 ч.1 ст. 284 КПК України.

Однак, беручи до уваги обставини конкретної справи, з такими твердженнями неможливо погодитись.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження, розпочате на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, є кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення. Відмова потерпілого від обвинувачення у випадках, передбачених цим Кодексом, є безумовною підставою для закриття такого кримінального провадження ( ч. 4 ст. 26 КПК України).

Пунктом 7 ч.1 ст.284 КПК України, в редакції, чинній як на момент вчинення кримінального правопорушення так і на момент звернення до суду потерпілої із заявою про відмову від обвинувачення, передбачалося, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Положеннями ч.1 ст.5 КПК України чітко регламентовано, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Із набранням чинності у січні 2019 року Законом України № 2227- VIII від 06 грудня 2017 року «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» , пункт 7 частини 1 ст. 284 КПК України зазнав змін, якими забороняється закриття кримінального провадження на підставі відмови потерпілого від обвинувачення щодо злочину, пов`язаного з домашнім насильством.

Зважаючи на те, що станом на 22 лютого 2017 року, тобто на момент подання до суду заяви потерпілою про відмову від обвинувачення, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК був чинний в редакції, якою передбачалось закриття кримінального провадження, тому у суду першої інстанції були наявні усі правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_18 та закриття кримінального провадження за ч.1 ст.125 КК щодо ОСОБА_6 . Однак, місцевий суд всупереч вимог закону заяву не розглянув, а долучив до матеріалів провадження, чим допустив порушення. Проте, під час ухвалення вироку, виправив допущену помилку та прийняв рішення про закриття кримінального провадження.

Що стосується доводів сторони обвинувачення про невідповідність призначених покарань ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особам засуджених через м`якість, то вони були предметом перевірки апеляційного суду і отримали відповідну оцінку.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив наведений довід тавстановив, щопокарання засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , призначено місцевим судом із дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, так як в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про осіб винних та конкретні обставини справи.

Водночас, апеляційний суд у межах, установленихст. 404 КПК України, та у порядку, визначеномуст. 405 КПК України, перевірив інші доводи апеляційної скарги прокурора та визнав їх необґрунтованими, навівши в ухвалі відповідно до вимогст.419 КПК України мотиви на їх спростування.

Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та належним чиномвмотивованою, адже в повній мірі відповідаєвимогам статей370,419 КПК України, томутвердження обвинувачення в цій частині теж є безпідставними.

Разом із цим, касаційні доводи про те, що на момент судового розгляду були підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а не від покарання, як це зробив місцевий суд, заслуговують на увагу.

Із системного аналізу положень пункту 1 частини 2 статті 284, частини 3 статті 285, частини 4 статті 286, частини 3 статті288КПК України слідує, що якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у статті 49 КПКпідстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі частини 5 статті 74, статті 49 КК Україниможе звільнити від нього засудженого.

Під час розгляду даного кримінального провадження, ні місцевий суд, ні суд апеляційної інстанції не врахували наведених положень закону.

Із матеріалів провадження видно, що захисник ОСОБА_19 звертався до суду першої інстанції із клопотанням про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 цього Кодексу, та просив закрити провадження в цій частині.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_6 хоча вину у вчиненому не визнавав, проте в судовому засіданні повністю підтримав подане захисником клопотання та просив закрити кримінальне провадження .

Варто звернути увагу, що визнання винуватості не є умовою для звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України.

Місцевий суд, ухвалюючи вирок, визнав ОСОБА_6 винуватим за ч.1 ст.286 КК України, призначив покарання та звільнив від нього.

Однак, таке рішення суперечить вимогам закону, так як на момент судового розгляду у місцевого суду були наявні усі підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, а не від покарання.

В той же час, суд апеляційної інстанції, під час апеляційної процедури, це порушення залишив поза увагою.

Статтею 440 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею284цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

З огляду на встановлені касаційним судом обставини та повне з`ясування судами підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати в цій частині як вирок суду першої інстанції на підставі ч. 2 ст.433 КПК України, так і ухвалу апеляційного суду, провадження закрити, а в решті судові рішення залишити без зміни.

Зважаючи на викладене, та, керуючись статтями433,434,436,440 КПК України колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає до часткового задоволення.

З цих підстав Суд ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Рівненського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року та в порядку ч.2 ст.433 КПК України вирок Маневицького районного суду Волинської області від 08 серпня 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати в частині його засудження за ч. 1 ст. 286 КК України.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, кримінальне провадження в цій частині закрити.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_20