Рішення

від 16.09.2020 по справі 577/1058/20

КОНОТОПСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 577/1058/20

Провадження № 2/577/537/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2020 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

з участю секретаря Мирошниченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Конотопі за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Кондратенко Максим Миколайович, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Конотопської районної державної адміністрації Сумської області про визнання правочину недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію речового права,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Кондратенко М.М., який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просить визнати недійсним Договір №1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03.02.2004 року, укладений між ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , скасувати запис про інше речове право №20458733 від 13.05.2017 р., що зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний № 35239458 від 18.05.2017 року, вчинений державним реєстратором Конотопської РДА Сумської обл. Гагіною А.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

На обґрунтування вимог у позові вказано, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №309 від 16.04.2019 року, виданого приватним нотаріусом Ворона Г.І., ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,8446 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Підлипненської сільради м. Конотоп с. Підлипне. Спірну земельну ділянку успадкував після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому ділянка належала відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ №026961 від 11.04.2002 року. Інших спадкоємців не має.

Після прийняття спадщини, тобто у 2019 році, позивачу стало відомо, що 13.05.2017 року державним реєстратором Конотопської районної державної адміністрації Сумської обл. Гагіною А.О. внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за №20458733 відносно належної йому земельної ділянки.

Відповідно до даного запису видом іншого речового майна є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на підставі Договору емфітевзису, серія та номер №1, виданого 03.02.3017 року, видавник Латіна Н.М.

Згідно наведеного Договору від імені власника земельної ділянки ОСОБА_4 діяв ОСОБА_3 на підставі Довіреності, посвідченої державним нотаріусом Конотопської міської державної нотаріальної контори Ничвидюк Н.А. від 11.07.2001 року, а від імені емфітевта - ОСОБА_2 .

Оспорюючи Договір емфітевзису позивач посилається на перевищення ОСОБА_3 наданих у Довіреності повноважень. При цьому у позові зазанчив, що у відповідності до даного Доручення, ОСОБА_4 уповноважував ОСОБА_3 розпоряджатися належним правом на земельну частку (пай) в КСП Ювілейний м.Конотопа, Сумської області, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0226018, виданого 08.05.1997 року Конотопською міською радою, укладати щодо нього всі дозволені чинним законодавством України угоди. Крім того, виділити згідно вказаного сертифікату земельну ділянку в натурі (на місцевості), одержати державний акт на право приватної власності на землю, розпоряджатися державною земельною ділянкою, укладати щодо неї усі дозволені законом угоди, продавати, обміняти чи передати в оренду.

Тобто, за даною Довіреністю відповідач ОСОБА_3 не був наділений правом укладати договір емфітевзису щодо земельної ділянки позивача, оскільки перша частина Доручення стосувалася права розпорядження та укладення угод щодо земельної частки (паю), а друга - виділення земельної ділянки в натурі та отримання правовстановлюючого документу, що посвідчує право власності - Державного акту, після чого ОСОБА_3 наділявся правом розпоряджатися саме державною земельною ділянкою. При цьому акцентує увагу на те, що з моменту отримання Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-СМ №026961 від 11.04.2002 року ОСОБА_4 став власником земельної ділянки і вона втратила статус державної.

На підставі наведеного і просить визнати спірний Договір емфітевзису недійсним.

Представник позивача адвокат Кондратенко М.М. подав клопотання про розгляд справи за його та позивача відсутності, вимоги підтримує.

Відповідачі:

- ОСОБА_2 , яка належним чином та завчасно була повідомлена про день і час розгляду справи, у судове засідання не з`явилася. У черговий раз подала заяву про відкладення розгляду справи внаслідок продовження карантину встановленого по всій території України. Правом надання відзиву на позов не скористалася;

- ОСОБА_3 повідомлений належним чином про час розгляду справи також до суду не з`явився в черговий раз, поважність причин неявки не сповістив, заяви про відкладення розгляду справи від нього та його довіреної особи не надходило. У поданому відзиві просить відмовити у задоволенні вимог з підстав укладення спірного Договору в межах наданих йому повноважень за Дорученням ОСОБА_4 (а.с.61-63);

- Конотопська РДА звернулася з клопотанням про розгляд справи за відсутності їх представника, проти позовних вимог не заперечують (а.с.42,48).

Суд, ознайомившись з представленими доказами приходить до такого висновку.

Щодо клопотання відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи внаслідок встановленого карантину по всій території України, ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань з цієї причини та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає можливим проведення судового засідання за відсутності відповідача завчасно повідомленого про день та час розгляду справи. При цьому звертає увагу на таке.

Постановою КМУ від 11.03.2020 року з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин.

Постановою КМУ № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні. Подальші умови та обмеження прийняті Постановами КМ з цього питання не забороняли у Сумській області, зокрема у м.Конотопі, пересування громадян та регулярні перевезення міським транспортом.

Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції, статті 2 ЦПК одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Також необхідно зауважити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК).

З огляду на викладене неявка відповідачів до суду, які належним чином та завчасно були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті та винесенню законного і обґрунтованого рішення.

Із матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті свого батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав земельну ділянку площею 5,8446 га, що належала спадкодавцю на праві власності відповідно до Державного акту серії ІІ-СМ №026961, виданого 03.04.2002 року Підлипенською с/р м.Конотоп (а.с.14-16,25).

03.02.2004 року між ОСОБА_4 , на підставі довіреності від 11.07.2001 року в особі представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 було укладено Договір №1 про надання права користування вищевказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (а.с.38-41).

13.05.2017 року державним реєстратором Конотопської РДА Сумської обл. Гагіною А.О. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за № 20448733 відносно спірної земельної ділянки на основі вказаного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (а.с.17-18).

Слід зазначити, що позов не містиь заперечень щодо факту надання спадкодавцем ОСОБА_5 . Доручення від 11.07.2001 року та укладення Договору № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 31.01.2004 року.

Зі змісту доручення від 11.07.2001 року вбачається, що ОСОБА_4 доручив Порохні О.М. розпоряджатися належним йому правом на земельну частку (пай) у КСП Ювілейний м. Конотоп Сумської області, згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ № 0226018, виданого Конотопською міською радою 08.05.1997 р. Укладати щодо нього всі дозволені чинним законодавством України угоди. Крім того, уповноважив ОСОБА_3 виділити згідно вказаного сертифікату, земельну ділянку в натурі, (на місцевості), одержати державний акт на право приватної власності на землю, розпоряджатися державною земельною ділянкою, укладати щодо неї усі дозволені угоди, продовати, обміняти чи передати в оренду, бути його представником у відповідних установах та організаціях при вирішенні вказаних питань, подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписуватись за нього, виконувати всі інші дії та формальності, пов`язані з цим дорученням. Доручення дійсне три роки (а.с.24).

Положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1, 3 ст.237 ЦК визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 238 ЦК ).

Правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ст.241 ч.1 ЦК).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 395 ЦК речовим правом на чуже майно є право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

У ст. 102-1 ЗК України йдеться про те, що право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до Цивільного кодексу України. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) та право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) можуть відчужуватися або передаватися в порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Строк користування земельною ділянкою державної, комунальної та приватної власності для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а також строк користування земельною ділянкою державної чи комунальної власності для забудови (суперфіцій) не може перевищувати 50 років. Укладення договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на час звернення до суду з даним позовом, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Обгрунтовуючи правову позицію позивач стверджує про відсутність повноважень у представника ОСОБА_3 на укладення оспорюваного договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзису) від 03.02.2004 року.

Суд погоджуючись з доводами позивача вважає необхідним зазначити, що доручення від 11.07.2001 року, на підставі якого було вчинено оспорений правочин, не містить визначених повноважень повіреного ОСОБА_3 на укладення саме договору емфітевзису відносно земельної ділянки площею 5,8446 га, розташованої на території Підлипненської сільської ради м. Конотоп Сумської області, власником якої на даний час є ОСОБА_1 .

Заперечення відповідача ОСОБА_3 викладені у відзиві з посиланням на те, що при укладенні спірного договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) він діяв в межах повноважень, наданих йому на підставі доручення від 11.07.2001 року, не знайшли свого підтвердження, оскільки вказане доручення не наділяло повіреного правом на укладання менш вигідного для довірителя договору, а саме договору емфітевзису на строк 49 років да ще і з безоплатним використанням земельної ділянки.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 08 травня 2019 року по справі № 229/1722/18, від 20 травня 2019 року по справі № 229/92/18 та від 06 листопада 2019 року по справі № 191/283/18.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.638 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК).

З априписами ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 2 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.395 ЦК право емфітевзису віднесено до речового права на чуже майно. Це означає, що для його виникнення потрібно не лише укласти відповідний договір, а й зареєструвати це право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме з моменту такої реєстрації власник земельної ділянки вважатиметься таким, що передав право емфітевзису емфітевтові, а емфітевт - його набув.

За положеннями ч.2 ст.631 ЦК, договір набирає чинності з моменту його укладення, а згідно ч.3 ст.640 ЦК, в редакції чинної на час підписання договору про надання права користування вищевказаною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), визначено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, моментом вчинення даного правочину є його державна реєстрація.

У ч.1 ст.215 ЦК, вказано, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Згідно з правозастосовними орієнтирами викладеними у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року - не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із ст. ст. 210 та 640 ЦК України, не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

У постанові від 15.01.2020 року по справі № 322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах зробила правовий висновок про те, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору має значення не день підписання такого договору, а день вчинення реєстраційних дій. Оскільки день/момент укладення договору оренди земельної ділянки та день/момент набрання ним чинності збігаються (ч. 2 ст. 631 ЦК України), то днем/моментом укладення договору на час дії зазначеної редакції ч.3 ст.640 ЦК України є саме дата його державної реєстрації, якщо сторони договору не передбачили у договорі інше, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України.

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно …. видно, що державна реєстрація договору емфітевзису відбулася лише 13.05.2017 року, у той час як доручення від 11.07.2001 року мало чинність лише три роки. Тобто на момент укладення договору, що співпадає з моментом його державної реєстрації, ОСОБА_3 не мав повноважень на вчинення вказаного правочину, що є другою підставою для задоволення вимог.

За положеннями ст.141 ЦПК у разі задоволення вимог належно підтверджені судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 237, 241, 631, 640 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 7, 9-13, 81, 89, 137, 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним Договір №1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03.02.2004 року укладений між ОСОБА_5 , в особі представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 .

Скасувати запис про інше речове право №20458733 від 13.05.2017 року, що зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 35239458 від 18.05.2017 року, що вчинений державним реєстратором Конотопської районної державної адміністрації Сумської області Гагіною Альбіною Олександрівною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна шодо об`єкта нерухомого майна.

В рахунок відшкодування судових витрат стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з кожного, на користь ОСОБА_4 по 840 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Представник позивача адвокат Кондратенко Максим Миколайович, юридична адреса м. Суми вул. Петропавлівська, 61/33.

Відповідачі:

1) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 , і/н: НОМЕР_2 .

2) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканець АДРЕСА_3 , зареєстрований АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 .

3) Конотопська районна державна адміністрація Сумської області, юридична адреса м. Конотоп вул. М.Сусла, 21А.

Суддя Кравченко В. О.