Постанова

від 03.12.2020 по справі 577/1058/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року м.Суми

Справа №577/1058/20

Номер провадження 22-ц/816/2282/20

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Конотопська районна державна адміністрація Сумської області

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 вересня 2020 року, постановлене у складі судді Кравченко В.О. , у приміщенні Конотопського міськрайонного суду Сумської області,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Кондратенка Максима Миколайовича, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Конотопської районної державної адміністрації Сумської області (далі - Конотопська РДА Сумської області)про визнання правочину недійсним, скасування запису про державну реєстрацію іншого речового права.

Позов мотивує тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 5,8446 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Підлипненської сільради м. Конотоп Сумської області. Вказану земельну ділянку він успадкував після смерті свого батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У 2019 році після прийняття спадщини позивач виявив, що 13 травня 2017 року державним реєстратором Конотопської РДА Сумської області Гагіною А.О. було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за № 20458733 відносно вказаної земельної ділянки, а саме право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на підставі договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2017 року, видавник Латіна Н.М.

Про існування вказаного договору він не знав, оскільки ні він, ні його батько з ОСОБА_2 правочинів не укладали. Спірний договір був внесений державним реєстратором 13 травня 2017 року до реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому він не міг дізнатися раніше про порушення його прав.

У відповідності до спірного договору емфітевзису від імені власника земельної ділянки діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої державним нотаріусом Конотопської міської державної нотаріальної контори Ничвидюк Н.А. від 11 липня 2001 року. Оригінал вказаного доручення знаходиться в матеріалах кримінального провадження, 11 лютого 2019 року внесено відомості до ЄРДР за № 12019200080000129 за ознаками вчинення злочину за ч. 1 ст.358 КК України.

Вважає, що спірний договір № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року є недійсним, оскільки при його укладенні ОСОБА_3 перевищив свої повноваження.

Посилаючись на вказані обставини, просить визнати недійсним Договір № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року, що укладений між ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; скасувати запис про інше речове право № 20458733 від 13 травня 2017 року, що зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35239458 від 18 травня 2017 року, що вчинений державним реєстратором Конотопської РДА Сумської області Гагіною А.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Конотопський міськрайонний суд Сумської області рішенням від 16 вересня 2020 року, з врахуванням ухвал суду від 21 вересня 2020 року про виправлення описок, позов ОСОБА_1 задовольнив.

Визнав недійсним Договір № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року, укладений між ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_3 , та ОСОБА_2

Скасував запис про інше речове право № 20458733 від 13 травня 2017 року, що зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обмежень (з відкриттям розділу), індексний номер 35239458 від 18 травня 2017 року, що вчинений державним реєстратором Конотопської РДА Сумської області Гагіною А.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

В рахунок відшкодування судових витрат стягнув з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з кожного, на користь ОСОБА_5 по 840 грн 80 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить визнати незаконним та скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що вона зверталася до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи, в тому числі у зв`язку з перебуванням на лікарняному, а також у зв`язку з погіршенням епідеміологічної ситуації в Україні, в яких зазначала, що бажає взяти безпосередню участь в розгляді справи. Усунення її від безпосередньої участі в розгляді справи суттєво порушило її процесуальне право, а саме приймати участь в доведенні фактичних обставин справи та право надавати докази на спростування обставин, на які посилається позивач. Вважає висновок суду, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, наданий з порушенням ч. 5 ст. 12 ЦПК України. На її думку, закон покладає на суд саме обов`язок сприяти забезпеченню реалізації прав учасників процесу, в тому числі і право на участь в судових засіданнях, право брати участь в дослідженні доказів (ч. 1 ст. 43 ЦПК України).

Зазначає, що позивач визнає факт того, що договір користування земельною ділянкою укладено 03 лютого 2004 року, суд визнає вказаний факт встановленим, а в іншій частині рішення надає протилежний висновок, що договір не було укладено 03 лютого 2004 року.

На момент укладення Договору № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року не було прийнято відповідного нормативно-правового акту, який регулював відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Верховний Суд України надав правову оцінку стосовно того, що поняття момент укладення договору та момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки різняться змістовим наповненням, а також можуть відрізнятися у часі.

Судом першої інстанції не враховано та взагалі не досліджено п. 3.1 Договору, в якому чітко вказано, що Договір № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року набирає чинності після підписання сторонами.

Вказує на те, що ОСОБА_3 отримав доручення виконати від імені ОСОБА_4 певні юридичні дії, розпорядитися належною йому земельною ділянкою, а саме визначити і вирішити юридичну долю земельної ділянки шляхом зміни її належності, стану або призначення, в тому числі і укласти цивільно-правову угоду від імені довірителя, без жодного обмеження.

Крім того, посилається на висновок експерта № 502/04/2020 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи, який був виконаний у справі № 577/388/20, відповідно до якого позивач довіреністю надав ОСОБА_3 право, серед іншого, розпоряджатися належною земельною ділянкою, в тому числі, надав право укладати всі дозволені чинним законодавством угоди, правочини, пов`язані з цією ділянкою. Неможливість надання вказаного висновку призвела до неправильного трактування судом першої інстанції повноважень, які містяться в дорученні і як наслідок прийняття незаконного рішення.

Сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Від представника ОСОБА_2 адвоката Бушти В.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її участю у кримінальних провадженнях. Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки участь адвоката в розгляді інших справ не є поважною причиною неявки в судове засідання. Крім того відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Від Конотопської РДА Сумської області надійшла заява, в якій зазначає, що при розгляді апеляційної скарги покладається на розсуд суду та просить справу розглядати без участі їх представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до доручення (що фактично є довіреністю) від 11 липня 2001 року ОСОБА_4 доручив Порохні О. М. розпоряджатися належним йому правом на земельну частку (пай) у КСП Ювілейний м. Конотоп Сумської області, згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ № 0226018, виданого Конотопською міською Радою 08 травня 1997 року, укладати щодо нього всі дозволені чинним законодавством України угоди. Крім того, уповноважив ОСОБА_3 виділити згідно з вказаним сертифікатом, земельну ділянку в натурі (на місцевості), одержати державний акт на право приватної власності на землю, розпоряджатися земельною ділянкою, укладати щодо неї усі дозволені законом угоди, продавати, обміняти чи передати в оренду, бути його представником у відповідних установах та організаціях, при вирішенні вказаних питань, подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписуватись за нього та виконувати всі інші дії та формальності, пов`язані з цим дорученням. Доручення дійсне три роки. Доручення було посвідчено державним нотаріусом Конотопської міської державної нотаріальної контори Ничвидюк Н.А. (а. с. 24; 65).

ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на землю від 11 квітня 2002 року серії ІІ-СМ № 026961 належали на праві власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,8446 га (рілля) та площею 0,1528 га (кормові угіддя), які знаходяться на території Підлипненської сільської ради (а. с. 25).

03 лютого 2004 року між ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від 11 липня 2001 року, і ОСОБА_2 укладено Договір № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Відповідно до п. 2.1. вказаного договору в користування передається земельна ділянка розміром 6,00 гектарів, що розташована на території Підлипенської сільської ради, с. Підлипне м. Конотоп Сумської області, право власності посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю ІІ-СМ № 026961, виданий 11.04.2002 року Підлипенською сільською радою міста Конотоп Сумської області (а. с. 38-41).

13 травня 2017 року державним реєстратором Конотопської РДА Сумської області Гагіною А. О. на підставі договору № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 лютого 2004 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право за № 20458733 щодо спірної земельної ділянки на (а. с. 17, на звороті).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а. с. 16).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 квітня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу Сумської області Вороною Г.І., спадкоємцем ОСОБА_4 , є його син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з земельної ділянки площею 5,8446 га, у т.ч. за земельними угіддями рілля 5,8446 га, розташована на території Підлипненської сільської ради м. Конотоп Сумської області, кадастровий номер 5910490500:06:005:0052 (а. с. 14).

16 квітня 2019 року право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 15).

Відповідно до п.) 3 ч. 1 ст. 395 ЦК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Частиною 1 ст. 407 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Частиною 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За правилом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1, 3 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє . Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє (ч. 1 ст. 238 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до ст. 62 ЦК УРСР (тут і далі у редакції, чинній на момент вчинення доручення - 11 липня 2001 року) передбачено, що угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки особи, яку представляють.

Повноваження можуть також випливати з обстановки, в якій діє представник (продавець в роздрібній торгівлі, касир тощо).

Представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

Не допускається укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених у законі.

У ст. 63 ЦК УРСР зазначено, що угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов`язки для особи, яку представляють, лише в разі дальшого схвалення угоди цією особою.

Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору від 03 лютого 2004 року № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб та скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права, ОСОБА_1 зазначав, що про існування оспорюваного договору, укладеного ОСОБА_3 , який діяв від імені його батька ОСОБА_4 на підставі довіреності від 11 липня 2001 року, з ОСОБА_2 він не знав, а дізнався лише в 2019 році, коли прийняв спадщину.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що доручення від 11 липня 21011 року, на підставі якого було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повіреного ОСОБА_3 на укладення саме договору емфітевзису відносно земельної ділянки площею 5,8446 га, розташованої на території Підлипненської сільської ради м. Конотоп Сумської області, власником якої на даний час є ОСОБА_1 . Крім того, на момент укладення договору, що співпадає з моментом його державної реєстрації, ОСОБА_3 не мав повноважень на вчинення вказаного правочину, оскільки державна реєстрація договору емфітевзису відбулася лише 13 травня 2017 року, у той час як доручення від 11 липня 2001 року мало чинність лише 3 роки.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову, проте не можна повністю погодитись з рішенням суду в частині обґрунтування мотивів наявності підстав для задоволення позову.

Як вже зазначалося раніше, відповідно до доручення від 11 липня 2001 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися належним йому правом на земельну частку (пай) у КСП Ювілейний м. Конотоп Сумської області, згідно сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ № 0226018, виданого Конотопською міською Радою 08 травня 1997 року, укладати щодо нього всі дозволені чинним законодавством України угоди. Крім того, уповноважив ОСОБА_3 виділити згідно з вказаним сертифікатом, земельну ділянку в натурі (на місцевості), одержати державний акт на право приватної власності на землю, розпоряджатися земельною ділянкою, укладати щодо неї усі дозволені законом угоди, продавати, обміняти чи передати в оренду, бути його представником у відповідних установах та організаціях, при вирішенні вказаних питань, подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписуватись за нього та виконувати всі інші дії та формальності, пов`язані з цим дорученням. Доручення дійсне три роки (а. с. 24; 65).

Згідно з договором від 03 лютого 2004 року № 1 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, передав ОСОБА_2 в строкове безоплатне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,00 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Підлипненської сільської ради. Договір укладено строком на 49 років. Цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Дія даного договору закінчується 03 лютого 2053 року (а. с 38-40).

Аналізуючи зміст довіреності від 11 липня 2001 року колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена довіреність видана з дотриманням положень статей 62, 64, 65, 67 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент її вчинення), не припинена та не скасована довірителем, отже, відповідно до викладених у ній положень, наділяла повіреного певними правами.

Зокрема, ОСОБА_4 надав повноваження ОСОБА_3 розпоряджатися державною земельною ділянкою, укладати щодо неї усі дозволені законом угоди, продавати, обміняти, чи передати в оренду .

Закріплене у довіреності від 11 липня 2001 року право повіреного розпоряджатися земельною ділянкою означало можливість вирішувати її долю шляхом вчинення дій, які передбачені нормам законодавства, зокрема, вчинення правочинів з третіми особами щодо обміну, продажу чи передачі в оренду спірної земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не був наділений повноваженнями на укладення оспорюваного договору про надання права безоплатного користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, оскільки до переліку повноважень, визначених довіреністю, таке право не входило. Зазначений у довіреності вислів розпоряджатися державною земельною ділянкою є загальним про надання повноважень, який був уточнений та в довіреності було визначено які саме угоди, дозволені законом, міг укладати ОСОБА_3 від імені ОСОБА_4 продавати, обміняти чи передати в оренду, бути його представником у відповідних установах та організаціях, при вирішенні вказаних питань, подавати від його імені заяви, одержувати необхідні довідки та документи, підписуватись за нього та виконувати всі інші дії та формальності, пов`язані з цим дорученням .

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що повірений на підставі довіреності мав право вчиняти лише ті дії, які зазначені та конкретизовані у тексті довіреності та на які його уповноважив довіритель.

Відповідно до статті 67 ЦК УРСР строк дії довіреності не може перевищувати трьох років. Якщо строк у довіреності не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Посвідчена державним нотаріусом довіреність, що призначається для вчинення дій за кордоном і не містить вказівки про строк її чинності, зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність.

Довіреність, в якій не зазначена дата її вчинення, недійсна.

У довіреності від 11 липня 2001 року зазначено строк її чинності - три роки, отже, ОСОБА_3 мав право вчиняти дії, які зазначені у тексті довіреності, виключно до 11 липня 2004 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент вчинення довіреності, 11 липня 2001 року, у ЦК УРСР не було передбачено можливості укладення договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Отже, у 2001 році ОСОБА_4 не міг уповноважити ОСОБА_3 на вчинення дій, яких сам не мав права вчиняти.

Отже, оспорюваний договір від 03 лютого 2001 року є недійсним, оскільки він вчинений ОСОБА_3 за відсутності повноважень на його вчинення.

Висновки місцевого суду про те, що моментом вчинення оспорюваного договору є момент його державної реєстрації є неправильними, оскільки у пункті 3.1 договору вказано, що договір набирає чинності після підписання сторонами.

Колегія суддів вважає, що оскільки на момент укладення оспорюваного договору 03 лютого 2004 року у ЦК України були відсутні положення про обов`язкову державну реєстрацію договору емфітевзису, вважати моментом вчинення договору 13 травня 2017 року (час державної реєстрації договору) не можна. Отже, висновки суду в цій частині суперечать нормам матеріального права та положенням оспорюваного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За встановлених обставин та норм права рішення суду підлягає зміні з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення суду.

Що стосується наданого ОСОБА_2 апеляційному суду нового доказу, а саме копії висновку експерта № 502/04/2020 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 03 квітня 2020, колегія суддів апеляційного суду вказаний доказ не приймає, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 356 ЦПК України, в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Щодо тверджень ОСОБА_2 , що у випадку участі її у справі, вона могла б надати вказаний доказ, колегія суддів зазначає, що вона не була позбавлена можливості подати його суду першої інстанції відповідно до положень ст. 83 ЦПК України.

Враховуючи наведені норми процесуального права, новий доказ, а саме копія висновку експерта № 502/04/2020 лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи від 03 квітня 2020, на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України, не приймається під час апеляційного перегляду справи, оскільки наданий апеляційному суду без додержання порядку та строків його подання.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 4; 381-382, 389 ЦПК України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 16 вересня 2020 року змінити з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року.

Головуючий - Т.А. Левченко

Судді: О.Ю. Кононенко

О.І. Собина