Постанова

від 03.09.2020 по справі 910/597/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2020 р. м.Київ Справа№ 910/597/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Дикунської С.Я.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання 03.09.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.02.2020 (повний текст складено 21.02.2020)

у справі №910/597/18 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп"

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Київська міська рада (далі - позивач, Київська міська рада) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" (далі - відповідач, ТОВ "Омега Лайт Груп") про розірвання Договору оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Омега Лайт Груп".

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилався на наявність підстав для розірвання Договору оренди земельної ділянки від 04.07.2017 за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у зв`язку з істотним порушенням відповідачем умов цього договору у частині використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що вона є вільною від забудови, що зафіксовано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті від 26.12.2017 № 17-2110-03.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 158 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та істотним порушенням відповідачем умов Договору оренди земельної ділянки від 04.07.2017 у частині використання відповідачем земельної ділянки, яка є об`єктом оренди за цим договором, не за цільовим призначенням, оскільки за результатами обстеження земельної ділянки встановлено, що вона є вільною від забудови, що зафіксовано Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті від 26.12.2017 № 17-2110-03.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що він належним чином виконує умови спірного договору, використовує орендовану земельну ділянку за її цільовим призначенням, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів використання відповідачем земельної ділянки з істотним порушенням умов спірного договору та земельного законодавства.

Рух справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 позов задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки від 04.07.2017, укладений між Київською міською радою і ТОВ "Омега Лайт Груп".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 910/597/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі № 910/597/18 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі № 910/597/18, направляючи справу на новий розгляд, вказав:

- суд апеляційної інстанції прийняв докази (перелік яких наведено у п. 6.15 постанови) до розгляду, але не розглянув та не оцінив їх, проте дійшов висновку про відсутність у відповідача майнових прав на спірну земельну ділянку з огляду на судові рішення від 17.02.2010, від 06.11.2011 у справі № 2а-715/10, від 31.08.2010 у справі № 30/219. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що судові рішення у цих справах датовано 2010 та 2011 роками, натомість переважна більшість документів, наданих відповідачем у якості доказів, датовано 2017-2019 роками, а предметом позову у справі № 30/219 взагалі є звільнення відповідачем земельної ділянки площею 0,06 га для розміщення торгівельних павільйонів за адресою: вул. Попудренка, навпроти будинку 50 у Деснянському районі м. Києва (п. 6.16 постанови);

- суди обох інстанцій не дослідили та не з`ясували, чи охоплюється визначенням нецільового використання відповідачем земельної ділянки (у розумінні положень спірного договору оренди землі), а отже і порушення відповідачем умов договору у наведеній частині, що є суттєвим для правильного вирішення цього спору з огляду на предмет і підстави заявленого позову (п. 6.17 постанови);

- суди не з`ясували, чи відповідає спосіб захисту, обраний позивачем, фактичним обставинам справи та чи може застосування такого способу забезпечити відновлення порушеного права позивача (п. 6.20 постанови).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 в задоволенні позову Київської міської ради - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивачем не доведено суду належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами (у розумінні ст. 76-79 ГПК України) використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а відповідно, істотність порушення відповідачем договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно приписів якої істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- жодні докази завданої діями відповідача шкоди позивачу, позбавлення позивача внаслідок такої шкоди того, на що він розраховував при укладенні спірного договору, - позивачем не зазначено та до матеріалів справи не долучено;

- здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку ст. 76-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав згідно зі статтями 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та частиною 2 статті 651 ЦК України для розірвання Договору;

- щодо відповідності обраного позивачем способу захисту фактичним обставинам справи та можливості внаслідок застосування такого способу забезпечити відновлення порушеного права позивача, то на виконання вказівки Верховного Суду у постанові від 04.09.2019 у даній справі № 910/597/18, судом першої інстанції при новому розгляді справи з`ясовано відсутність порушеного права позивача у спірних правовідносинах, а відтак невідповідність обраного позивачем способу захисту фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, здійснивши новий розподіл судових витрат.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи що привело до неправильного вирішення спору.

Позивач в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що:

- судом першої інстанції не враховано, що використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням - є використання такої земельної ділянки не за цільовим призначенням є використання такої ділянки з іншою метою, ніж та, що встановлена договором;

- детальний план території, план зонування (території, до складу якої входить надана відповідачу в оренду земельна ділянка) не затверджений станом на час ухвалення рішення про надання в користування земельної ділянки;

- використання земельної ділянки за таким цільовим призначенням, як будівництво заперечувалось вимогами діючого законодавства, що в свою чергу, виключало можливість здійснення містобудівної діяльності (надання земельної ділянки для містобудівних потреб) на земельній ділянці на вул.. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва;

- матеріали справи містять докази, що відповідач всупереч умов договору має намір здійснити реконструкцію приміщень нежитлової будівлі (склад оптової торгівлі) з влаштуванням антресолі за адресою: вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, з огляду на що замовив відповідний проект реконструкції;

- судом першої інстанції не враховано умови п. 3.11 ДБН А.2.2-3:2014, яким визначено термін нове будівництво ;

- обставини щодо відсутності забудови на спірній земельній ділянці встановлені актами обстеження від 26.12.2017 та від 07.05.2019;

- відповідачем всупереч умов договору та вимогам чинного законодавства без отримання вихідних даних для будівництва, земельна ділянка використовується з іншою метою, ніж та, що встановлена договором, що свідчить про нецільове (не за цільовим призначенням) використання земельної ділянки;

- висновки суду про належність відповідачу майнових прав на земельну ділянку кадастровий номер - 8000000000:62:036:0069 за адресою: вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України - є помилковими, оскільки наявність відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідного запису про право власності не підтверджує наявність у відповідача будь-яких майнових прав, адже постанова Деснянського районного суду міста Києва від 17.02.2010 у справі № 2а-715, на підставі якої за відповідачем визнано право власності - скасована постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011.

16.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких Київська міська рада наголошувала на тому, що узгоджуючи у договорі оренди таку характеристику об`єкта оренди як 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, був використаний код 3.07 визначений у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, яка розроблена відповідно до Земельного кодексу України, Закону України Про землеустрій та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 19.03.2008 № 224. Відповідно до розділу 03 Класифікації видів цільового призначення земель, до нього віднесені землі громадської забудови, а відповідно до підрозділу 03.07 - визначено цільове призначення Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі . При цьому, усі підрозділи 03 Класифікації видів цільового призначення земель містять в назві слова для будівництва та обслуговування , що є загальною характеристикою цільового призначення земельних ділянок, яка деталізується в проекті землеустрою, що розробляється на кожну окрему земельну ділянку. При цьому, згідно рішення Київської міської ради "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50 в у Деснянському районі м. Києва" № 688 від 20.12.2016, земельна ділянка надавалась відповідачу для саме для експлуатації та обслуговування торгово-офісної будівлі . Відмінність в цільовому призначенні спірної земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування та експлуатації та обслуговування - є суттєвою в контексті умов укладеного договору, оскільки пунктом 3.21ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією визнається перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єктів будівництва із збереженням або частковим збереженням несучих конструкцій. Проте, матеріали перевірки свідчать про відсутність будь-яких несучих конструкцій на вказаній земельній ділянці, що беззаперечно спростовує твердження відповідача щодо його наміру здійснити реконструкцію будівлі . Київська міська рада своєї згоди на забудову вказаної земельної ділянки відповідачу - не надавала. Відповідачем не надано доказів правомірності чи то зведення (будівництва), чи розміщення на земельній ділянці набутого ним майна на підставі рішення суду, яке було скасовано в апеляційному порядку. Київська міська рада , як орендодавець спірної земельної ділянки, не надавала письмової згоди на використання земельної ділянки для реконструкції , таке фактичне використання земельної ділянки суперечить ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , не відповідає проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішенню Київської міської ради, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки.

03.07.2020 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких Київська міська рада наголошувала на тому, що згідно рішення Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50 в у Деснянському районі м. Києва № 688 від 20.12.2016, відповідачу надано земельну ділянку з урахуванням містобудівної документації, документації із землеустрою (проект землеустрою, згідно з яким земельна ділянка надавалась відповідачу для експлуатації та обслуговування торгівельно - офісної будівлі), клопотання відповідача отримати земельну ділянку саме для експлуатації та обслуговування торгівельно - офісної будівлі, що підтверджується листом відповідача від 16.11.2016 № 07/19837

Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги

28.04.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом до розгляду, і в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказував на те, що суд першої інстанції з врахуванням висновків Верхового Суду у постанові від 04.09.2019 дійшов вірного висновку про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів в підтвердження використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, а акт обстеження від 26.12.2017 та акт від 07.05.2019, наданий позивачем при новому розгляді справи, не підтверджує використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням. Крім того, на час виникнення спірних правовідносин, як і станом на момент розгляду справи, право власності на нежитлову будівлю загальною площею 789 кв.м. за адресою: м.Київ, вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, зареєстровано за відповідачем, у зв`язку з чим відповідачу належать і майнові права на земельну ділянку згідно з приписами ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

12.06.2020 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач додатково наголошував на тому, що матеріали справи не містять доказів використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

07.07.2020 до Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач додатково наголошував на тому, що після укладення договору оренди землі, відповідачем, як власником нерухомого майна, було замовлено проект реконструкції приміщень нежитлової будівлі. Генеральний план реконструкції приміщень нежитлової будівлі розроблено з врахуванням існуючої забудови , а також ДБН360-92 Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень , ДБН В 2.2-9-99 Громадські будинки та споруди. Основні положення , ДБН В.2.2-23:2009 Підприємства торгівлі . Крім того, відповідачем було отримано Контрольну картку на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період реконструкції нежитлових приміщень, дозвіл на виконання робіт в охоронній зоні повітряної лінії електропередачі на виконання робіт з реконструкції приміщень нежитлової будівлі за адресою: м.Київ, вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва. Таким чином, відповідач наголошує, що ним сумлінно виконано свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, відсутність у його діях порушення вимог щодо використання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, яким є код КВПЦЗ 03.07 для будівництва та обслуговування торгівельно - офісної будівлі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Київської міської ради передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 поновлено Київській міській раді пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18, відкрито апеляційне провадження у справі №910/597/18 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18, розгляд справи призначено на 28.05.2020 в судовому засіданні з викликом учасників справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2020 в судовому засіданні оголошено перерву до 18.06.2020. Крім того, у зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки процесуальний строк розгляду справи законодавчо продовжено на час дії карантину, а тому розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.

В судовому засіданні 18.06.2020 судом у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено протокольно ухвалу про перерву в судовому засіданні до 09.07.2020.

09.07.2020 розгляд справи №910/597/18 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 - не відбувся.

У зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд справи у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. у відпустці, розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/597/18.

У відповідності витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями автоматичної зміни складу колегії суддів від 09.07.2020, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Тищенко О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2020 справу №910/597/18 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Козир Т.П., розгляд справи призначено на 03.09.2020.

Розпорядженням В.о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Козир Т.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, відповідно до підпунктів до п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний авторозподіл справи №910/597/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 для розгляду справи №910/597/18 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунська С.Я.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2020 справу №910/597/18 за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 прийнято до провадження колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Тищенко О.В., Дикунської С.Я., розгляд справи ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 03.09.2020.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 03.09.2020 з`явились представники скаржника (позивача) та відповідача.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 03.09.2020 надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.2020 підтримав пояснення викладені у раніше поданому відзиві на апеляційну скаргу, відповідно заперечував проти вимог викладених у апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

03.07.2009 року між Фізичною особою - підприємцем Суворкіним Геннадієм Володимировичем (продавець) та ТОВ "Омега Лайт Груп" (покупець) укладено Договір № 1/030709 купівлі - продажу окремої нежитлової будівлі (а.с. 96 т. 1), згідно з предметом якого продавець передає у власність, а покупець набуває у власність окрему нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 50 В, відчужувана будівля має загальну полощу 789,0 кв.м.

Актом до Договору купівлі - продажу № 1/030709 прийому - передачі окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009 року (а.с. 97 т. 1) сторони узгодили, що продавець передав, а покупець прийняв згідно з Договором купівлі - продажу № 1/030709 від 03.07.2009 окрему нежитлову будівлю, загальною площею 789, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Попудренко, 50 В.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-715 визнано неправомірними дії Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" щодо відмови зареєструвати за ТОВ "Омега Лайт Груп" право власності на окрему нежитлову будівлю по вул. Попудренка, 50-В; зобов`язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності на окрему нежитлову будівлю по вул. Попудренка, 50-В за Договором купівлі - продажу окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009 року.

24.03.2010 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" реєстраційне посвідчення № 019557 на право власності на нежитлову будівлю загальною площею 789, 1 кв. м, розташовану в м. Києві по вул. Попудренка, буд. 50в (а.с. 97 т. 1).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 року у справі № 2а -715 скасовано постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2011 року та закрито провадження у адміністративній справі.

20.12.2016 Київська міська рада прийняла рішення № 688 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50 в у Деснянському районі м. Києва" (далі - Рішення КМР) (а.с. 91 т. 1), яким вирішила:

- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50 в у Деснянському районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, справа Д-6976, заява ДЦ від 06.11.2014 № 01026-000154934-014) (пункт 1 Рішення КМР);

- передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп", за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,1180 га (кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000127692014) для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50 в у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з переходом права власності на майно (договір купівлі - продажу окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009 № 1/030709) (пункт 2 Рішення КМР).

На підставі зазначеного рішення між Київською міською радою (далі - орендодавець) і ТОВ "Омега Лайт Груп" (далі - орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки від 04.07.2017 (далі - Договір) (а.с. 8 - 10 т. 1), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором, для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі.

Згідно з п. 2.1 Договору, об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення КМР та цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- кадастровий номер - 8000000000:62:036:0069;

- місце розташування - вул. Попудренка, 50-в у Деснянському районі м. Києва;

- цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- вид використання - для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі;

- розмір (площа) - 0,1180 га.

Відповідно до п. 3.1 Договору його укладено на 25 років.

У пунктах 4.2, 4.8 Договору сторони погодили, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 відсотків від її нормативної грошової оцінки та сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на вказаний у п. 4.8 Договору оренди рахунок.

Умови використання земельної ділянки визначені у пункті 5.1 Договору, згідно яких на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору.

У пункті 6.2 Договору передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до п. 8.1 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим Договором

Пунктом 8.3 Договору визначено право орендаря, зокрема, самостійно господарювати на землі з дотриманням вимог чинного законодавства та умов цього Договору; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Згідно з пунктом 8.4 Договору орендар зобов`язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки у строк, встановлений цим Договором після державної реєстрації права оренди даної земельної ділянки; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

За змістом пункту 11.4 Договору, цей договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; у разі необхідності використання земельної ділянки для суспільних потреб у порядку, встановленому законодавством; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням; систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату; здійснення без згоди орендодавця передачі або відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.

Відповідно до пункту 11.5 Договору цей договір може бути достроково розірвано у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

У пункті 12.2 Договору зазначено, що у разі невиконання орендарем умов цього договору та обов`язків, передбачених законодавством України, договір може бути достроково розірваний.

Державну реєстрацію права оренди земельної ділянки на підставі вказаного Договору оренди земельної ділянки від 04.07.2017 було проведено 04.07.2017, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 91152455 від 04.07.2017 (а.с. 95 т. 1).

26.12.2017 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-в у місті Києві, за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки № 17-2110-03 від 26.12.2017 (далі - Акт обстеження від 26.12.2017) (а.с. 11-12 т. 1), де зазначено, що під час проведення обстеження з виїздом на місце встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:62:036:0069) є вільною від забудови.

07.05.2019 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) проведено обстеження земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-в у місті Києві, за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки № 19-0335-03 07.05.2019 (далі - Акт обстеження від 07.05.2019) (а.с. 186-188 т. 3), де зазначено, що обстеженням встановлено, що "земельна ділянка огороджена парканом та вільна від забудови. На ділянці вирито котлован, на момент обстеження будівельні роботи не проводились".

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Омега Лайт Груп" до матеріалів справи долучено наступні документи:

- договір від 03.07.2009 № 1/030709 купівлі-продажу окремої нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Попудренко 50 в;

- акт прийому-передачі до договору № 1/030709;

- витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.03.2019 № 158299190, в якому зазначено, що скаржник є власником торгівельно-офісної будівлі площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50 в;

-технічний паспорт на нежитловий будинок № 50 в по вул. Попудренка у м. Києві, який виготовлено станом на 18.02.2019;

- Декларація про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень торгівельно-офісної будівлі та документи на підтвердження здійснення робіт стосовно зміни та реконструкції будівлі за цією адресою.

Веховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі № 910/597/18, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що суд апеляційної інстанції прийняв докази (перелік яких наведено у п. 6.15 постанови) до розгляду, але не розглянув та не оцінив їх, проте дійшов висновку про відсутність у відповідача майнових прав на спірну земельну ділянку з огляду на судові рішення від 17.02.2010, від 06.11.2011 у справі № 2а-715/10, від 31.08.2010 у справі № 30/219. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що судові рішення у цих справах датовано 2010 та 2011 роками, натомість переважна більшість документів, наданих відповідачем у якості доказів, датовано 2017-2019 роками, а предметом позову у справі № 30/219 взагалі є звільнення відповідачем земельної ділянки площею 0,06 га для розміщення торгівельних павільйонів за адресою: вул. Попудренка, навпроти будинку 50 у Деснянському районі м. Києва (п. 6.16 постанови).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 94 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 8.4 договору оренди землі від 04.07.2017, ТОВ "Омега Лайт Груп" було зобов`язано, зокрема, використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Омега Лайт Груп" не використовувало земельну ділянку кадастровий номер: 8000000000:62:036:0069 за цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі, про що свідчить акт Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради під час обстеження цієї земельної ділянки (ділянка виявилась вільною від будь-якої забудови).

Доводи відповідача про те, що акт Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради № 17-2110-03 від 26.12.2017- є неналежним доказом, відповідач не повідомлявся про проведення заходу, оформленого вказаним актом, відповідно, був позбавлений можливості надати свої пояснення чи зауваження, крім того, вказаний акт відповідачу не направлявся - судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції стосовно невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням.

При цьому, у вказаному акті Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради № 17-2110-03 від 26.12.2017 зазначено, що обстеження земельної ділянки проведено посадовою особою Департаменту земельних ресурсів відповідно до Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель м.Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 № 16/890, ст. ст. 187. 189 Земельного кодексу України на підставі запиту управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради від 19.12.2017 № 08/230-2738, що в сукупності вказує про наявність правових підстав для проведення такої перевірки, результати якої оформлені належним документом - актом.

В свою чергу, відповідач також вказував на неправомірність дій посадових осіб Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради під час складання вказаного акту, що не входить до предмету доказування у даній справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, і що не заперечувалось учасниками справи, що акт Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради № 17-2110-03 від 26.12.2017 є чинним, в судовому порядку не скасований, а дії посадових осіб Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради по складанню такого акту також не оскаржувались у встановленому порядку.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 2.1 договору оренди землі від 04.07.2017 сторони узгодили вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування торговельно - офісної будівлі, тобто для дотримання відповідачем умов договору, відповідач зобов`язався здійснювати експлуатацію та обслуговування будівлі, проте такі дії ним не здійснювалися, оскільки, як наголошував сам відповідач в апеляційній скарзі, ним розпочато будівельні роботи, проведено демонтаж частин конструкцій будівлі, а саме будівля - не експлуатується.

Доводи відповідача про те, що ним належним чином сплачується орендна плата за договором оренди землі від 04.07.2017 - судом апеляційної інстанції відхиляються саме як підстава для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки сплата орендної плати не спростовує встановлених обставин невикористання відповідачем орендованої земельної ділянки за її цільовим призначенням, і сплата орендної плати не звільняє відповідача від виконання інших обов`язків за договором оренди землі від 04.07.2017.

Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Омега Лайт Груп" в порушення умов договору оренди землі від 04.07.2017 (п. 2.1, п. 8.4) не здійснює використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, що є істотним порушенням умов укладеного договору.

Відповідно до положень статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це друге оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Отже, розглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції враховує, що в даному випадку підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки є істотне порушення умов оренди - невикористання земельної ділянки за її цільовим призначенням, і відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні приписів статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України - не спростовано вказаних обставин.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Доводи відповідача стосовно розміщення на орендованій земельній ділянці будівлі, площею 789,00 кв.м., яка розташована на орендованій відповідачем земельній ділянці згідно договору оренди землі від 04.07.2017, і відповідач використовує за цільовим призначенням земельну ділянку - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "Омега Лайт Груп" до матеріалів справи долучено наступні документи:

- договір від 03.07.2009 № 1/030709 купівлі-продажу окремої нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Попудренко 50 в;

- акт прийому-передачі до договору № 1/030709;

- витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.03.2019 № 158299190, в якому зазначено, що скаржник є власником торгівельно-офісної будівлі площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50 в;

-технічний паспорт на нежитловий будинок № 50 в по вул. Попудренка у м. Києві, який виготовлено станом на 18.02.2019;

- Декларація про початок будівельних робіт з реконструкції нежитлових приміщень торгівельно-офісної будівлі та документи на підтвердження здійснення робіт стосовно зміни та реконструкції будівлі за цією адресою.

Верховний Суд у постанові від 04.09.2019 у справі № 910/597/18, направляючи справу на новий розгляд, вказав, що суд апеляційної інстанції прийняв докази (перелік яких наведено у п. 6.15 постанови) до розгляду, але не розглянув та не оцінив їх, проте дійшов висновку про відсутність у відповідача майнових прав на спірну земельну ділянку з огляду на судові рішення від 17.02.2010, від 06.11.2011 у справі № 2а-715/10, від 31.08.2010 у справі № 30/219. При цьому суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що судові рішення у цих справах датовано 2010 та 2011 роками, натомість переважна більшість документів, наданих відповідачем у якості доказів, датовано 2017-2019 роками, а предметом позову у справі № 30/219 взагалі є звільнення відповідачем земельної ділянки площею 0,06 га для розміщення торгівельних павільйонів за адресою: вул. Попудренка, навпроти будинку 50 у Деснянському районі м. Києва (п. 6.16 постанови).

Суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, на виконання вказівок Верховного Суду, висловлених у постанові від 04.09.2019, оцінивши в сукупності надані відповідачем вищенаведені документи, оцінивши наявні обставини справи, встановив, що вищенаведені докази надані відповідачем, зокрема, в обґрунтування своє правової позиції про те, що право власності на нежитлову будівлю загальною площею 789 кв.м. за адресою: м.Київ, вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, зареєстровано за відповідачем, у зв`язку з чим відповідачу належать і майнові права на земельну ділянку згідно з приписами ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Ч. 1, 2 статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору від 03.07.2009 № 1/030709) визначено що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка

необхідна для їх обслуговування.

Частинами 1, 2 статі 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору від 03.07.2009 № 1/030709) визначено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

При цьому, у витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.03.2019 № 158299190, в якому зазначено, що скаржник є власником торгівельно-офісної будівлі площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в, підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009, постанова Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-715.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 у справі № 2а -715 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20619276) скасовано постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2011 та закрито провадження у адміністративній справі.

Зокрема, вказаною постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-71 ((http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74627835)), яка в подальшому скасована в апеляційному порядку, визнано неправомірними дії Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" щодо відмови зареєструвати за ТОВ "Омега Лайт Груп" право власності на окрему нежитлову будівлю по вул. Попудренка, 50-В; зобов`язано Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" зареєструвати право власності на окрему нежитлову будівлю по вул. Попудренка, 50-В за Договором купівлі - продажу окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009.

Таким чином, враховуючи те, що судовий акт на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про наявність у відповідача права власності на торгівельно-офісну будівлю площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в - скасовано, у зв`язку з чим відповідний судовий акт (постанова Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-71) не може породжувати правових наслідків з моменту його ухвалення, а отже, наслідок, який виник внаслідок ухвалення постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-71 - не може вважатися таким, що породив належний правовий наслідок державної реєстрації права власності відповідача на торгівельно-офісну будівлю площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в.

При цьому, наявність у особи майнового права на земельну ділянку, обумовлену ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, жодним чином не звільняє її від встановленого законом обов`язку належного набуття такого права та його реалізації у встановленому законом порядку щодо здійснення відповідного оформлення шляхом, визначеним законом, адже наявність відповідного договору від 03.07.2009 № 1/030709 купівлі-продажу окремої нежитлової будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Попудренко 50 в, та додані до нього документи (акт, технічний паспорт, витяг, декларація) свідчать в сукупності про оформлення позивачем певних майнових прав щодо об`єкта нерухомості - будівлі ще до прийняття відповідного рішення про надання в оренду спірної земельної ділянки, проте, жодним чином не звільняють його від дотримання законного порядку реалізації прав на спірну земельну ділянку з певним цільовим призначенням та функціональним використанням згідно прийнятого Київською міською радою рішення від 20.12.2016, з належним підтвердженням прав на відповідну будівлю, чим дотримуватиметься правовий порядок набуття та реалізації прав на землю, охоронюваний Конституцією України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає помилковими посилання суду першої інстанції на приписи ст.ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, як на правове обґрунтування висновку щодо використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 20.12.2016 Київська міська рада прийняла рішення № 688 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50 в у Деснянському районі м. Києва" (далі - Рішення КМР) (а.с. 91 т. 1), яким вирішила, зокрема, передати товариству з обмеженою відповідальністю ОМЕГА ЛАЙТ ГРУП , за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,1180 га (кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000127692014) для експлуатації та обслуговування торговельно-офісної будівлі на вул. Попудренка, 50-в у Деснянському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу окремої нежитлової будівлі від 03.07.2009 № 1/030709).

При цьому, в преамбулі вказаного рішення, як підставу його прийняття міститься посилання на приписи Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття відповідного рішення):

- статті 9 Земельного кодексу України Повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин

- статті 83 Земельного кодексу України Право власності на землю територіальних громад ;

- статті 93 Земельного кодексу України Право оренди земельної ділянки , якою визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам (ч. 1, 2);

- статті 116 Земельного кодексу України Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності , частиною 1 якої було визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону;

- статті 120 Земельного кодексу України Перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду , ч. 2 якої визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача;

- статті 123 Земельного кодексу України Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування , ч. 1 якої визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

- формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

- статті 124 Земельного кодексу України Порядок передачі земельних ділянок в оренду ,

- ч. 1 якої визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки;

- ч. 2 якої визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою , третьою статті 134 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ч. 2 статті 134 Земельного кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

В свою чергу, наявний в матеріалах справи проект землеустрою, який затверджено відповідним рішенням Київської міської ради, свідчить про те, що його розроблено стосовно відведення відповідачу земельної ділянки для реконструкції, експлуатації та обслуговування торговельно - офісної будівлі на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва. При цьому, на момент прийняття рішення Київською міською радою від 20.12.2016, судовий акт на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про наявність у відповідача права власності на торгівельно-офісну будівлю площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в - скасовано, у зв`язку з чим відповідний судовий акт (постанова Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-71) не може породжувати правових наслідків з моменту його ухвалення, а отже, наслідок, який виник з підстав ухвалення постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.02.2010 у справі №2а-71 - не може вважатися таким, що породив належний правовий наслідок державної реєстрації права власності відповідача на торгівельно-офісну будівлю площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в.

При цьому, матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України здійснення відповідачем будь-якого будівництва на орендованій земельній ділянці у порядку встановленому законом (як то, докази введення будівлі в експлуатацію, оформлення документації щодо нового будівництва, тощо). При цьому, наявність декларації про початок виконання будівельних робіт, як і та контрольна карта № 18030005-Де, підтверджують обставини саме реконструкції будівлі, яка була зареєстрована за відповідачем згідно скасованого судового акту на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про наявність у відповідача права власності на торгівельно-офісну будівлю площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в, і відомості про що не можуть вважатися такими, що породили належний правовий наслідок державної реєстрації права власності відповідача на торгівельно-офісну будівлю площею 789,00 м 2 , яка розташована у м. Києві по вул. Попудренка, 50в, про що зазначено судом апеляційної інстанції вище.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, в преамбулі рішення Київської міської ради № 688/1692 від 20.12.2016 міститься посилання на статтю 123 Земельного кодексу України Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування , ч. 1 якої визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: - надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; - формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Таким чином, виходячи з сукупності встановлених обставин та перевірки їх доказами, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачу за рішенням Київської міської ради від 20.12.2016, було надано в порядку статті 123 Земельного кодексу України земельну ділянку без зміни її цільового призначення, в межах цільового призначення 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за видом використання: саме для експлуатації та обслуговування будівлі , тобто за категорією земель: землі житлової та громадської забудови, які передбачають здійснення/підтвердження законності будівництва на земельній ділянці, і з подальшою реалізацією виду використання: для експлуатації та обслуговування, і саме в сукупності факти здійснення законного будівництва, набуття прав на нього у встановленому законом порядку та їх державна реєстрація, в сукупності з подальшою експлуатацією земельної ділянки для обслуговування та експлуатації відповідної будівлі, свідчили б про цільове використання відповідачем земельної ділянки згідно з умовами як договору, так і вимог закону.

Проте, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справ дійшов висновку, що відповідачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, не доведено ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції здійснення цільового використання спірної земельної ділянки згідно умов договору оренди, а саме, наявність у відповідача в сукупності: (1) законно зведеного/набутого/належно підтвердженого та зареєстрованого майнового права щодо об`єкта будівництва (будівлі/споруди) на земельній ділянці, (2) з подальшою реалізацією виду використання наданої земельної ділянки саме для експлуатації та обслуговування такої будівлі. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. ст. 76-78 Господарського процесуального кодексу України, здійснення/набуття ним у встановленому законом порядку в сукупності майнових прав щодо об`єкту нового будівництва на земельній ділянці, і з подальшою реалізацією виду використання: для експлуатації та обслуговування, а надані позивачем докази на спростування даної позиції відповідача, є більш вірогідними в розумінні ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.

Також, обставини справи стосовно порушення відповідачем умов укладеного договору оренди земельної ділянки щодо недотримання умов договору в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням підтверджуються наявними матеріалами справи та встановлені судом апеляційної інстанції в контексті виконання відповідачем своїх прав та обов`язків як орендаря, згідно з рішенням Київської міської ради № 688/1692 від 20.12.2016 та укладеним на його підставі договору оренди.

В свою чергу, визначенням нецільового використання відповідачем земельної ділянки (у розумінні положень спірного договору оренди землі), є зокрема, і відсутність законно зведеного/набутого/належно підтвердженого та зареєстрованого за відповідачем майнового права щодо об`єкта будівництва (будівлі/споруди) на земельній ділянці, і з подальшою нереалізацією виду використання: для експлуатації та обслуговування будівлі, що свідчить в сукупності про порушення відповідачем умов договору у наведеній частині, та є підставою для його розірвання в силу приписів п. 8.4, п. 11.4, 12.2 договору оренди, ст. 25, 32 Закону України "Про оренду землі", п.п г) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги твердження скаржника про те, що Київська міська рада своєї згоди на забудову вказаної земельної ділянки відповідачу - не надавала. Відповідачем не надано доказів правомірності чи то зведення (будівництва), чи розміщення на земельній ділянці набутого ним майна на підставі рішення суду, яке було скасовано в апеляційному порядку. Київська міська рада , як орендодавець спірної земельної ділянки, не надавала письмової згоди на використання земельної ділянки для реконструкції , таке фактичне використання земельної ділянки суперечить ст. 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , не відповідає проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та рішенню Київської міської ради, на підставі якого укладено договір оренди земельної ділянки.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права, зокрема шляхом розірвання відповідного договору, відповідає фактичним обставинам справи, узгоджується з приписами ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та застосування такого способу захисту забезпечить відновлення порушеного права позивача, як особи, яка здійснює розпорядження землями від імені територіальної громади міста Києва в силу покладених на неї законом повноважень згідно з Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , ст. ст. 9, 83 Земельного кодексу України.

Також, результати розгляду справи № 30/219, в якій рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2010 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/11016625), яке залишено без змін в апеляційному (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18117055) та касаційному порядку (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/19216163), відповідача зобов`язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, орендовану згідно договору оренди землі від 04.07.2017, жодним чином н впливають на оцінку обставин даної справи в контексті спірних правовідносин сторін, які виникли згідно з рішенням Київської міської ради № 688/1692 від 20.12.2016 та укладеним на його підставі договору оренди.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність обумовлених як договором, так і законом підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Омега Лайт Груп", як орендарем.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновки суду ґрунтуються на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові та відповідачу було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (зокрема, щодо використання спірної земельної ділянки згідно умов договору оренди, а саме, наявність у відповідача в сукупності: (1) як законно зведеного/набутого/належно підтвердженого та зареєстрованого майнового права щодо об`єкта будівництва (будівлі/споруди) на земельній ділянці, (2) з подальшою реалізацією виду використання наданої земельної ділянки саме для експлуатації та обслуговування такої будівлі), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, як суд першої інстанції визнав встановленими (щодо використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, зокрема з огляду на умови договору оренди, ст.ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права (ст.ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України; ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 25, 32 Закону України "Про оренду землі", п.п г) ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України) щодо встановлення обставин наявності обумовлених законом підстав для розірвання договору оренди, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю за наведених у даній постанові підстав.

У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення, яким позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" підлягає задоволенню повністю, у зв`язку з чим договір оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Омега Лайт Груп", як орендарем, підлягає розірванню в судовому порядку.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги покладається судом апеляційної інстанції на відповідача, та підлягає стягненню з останнього на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2020 у справі №910/597/18 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" задовольнити повністю.

Розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 0,1180 га, кадастровий номер 8000000000:62:036:0069, розташованої на вул. Попудренка, 50-В у Деснянському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Омега Лайт Груп", як орендарем.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" (код 35221845, місцезнаходження: 02094м.Київ, вул. Попудренка, 50-В), стягнувши його в сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. на користь Київської міської ради (код 22883141; місцезнаходженян: 01044 м.Київ, вул. Хрещатик, 36).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега Лайт Груп" (код 35221845, місцезнаходження: 02094м.Київ, вул. Попудренка, 50-В) на користь Київської міської ради (код 22883141; місцезнаходженян: 01044 м.Київ, вул. Хрещатик, 36) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Матеріали справи №910/597/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання постанови: 18.09.2020.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.Я. Дикунська

О.В.Тищенко