Рішення

від 21.09.2020 по справі 420/228/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/228/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Молодіжненської сільської ради (вул. Жовтнева, 2а, с.Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область, 67840, код ЄДРПОУ: 04365709) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулась з позовом ОСОБА_1 до Молодіжненської сільської ради за результатом якого позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою від Молодіжненської сільської ради, яке вона прийняла на підставі заяви Позивача № С-879 від 11.09.2019року; зобов`язати Молодіжненську сільську раду код ЄДРПОУ: 04365709 на найближчій сесії прийняття рішення про надання дозволу ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , орієнтовною площею 0.1 га, яка розташована на території: АДРЕСА_2, місце якої зазначено у заяві вх. № С-879 від 11.09.2019року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 11.09.2019 року звернулась до відповідача з заявою, в якій просила: посилаючись на ст. 116, 118, 121 та 122 Земельного кодексу України просила дати дозвіл на розробку документації із землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельну ділянку Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , орієнтовною площею 0.1га, яка розташована на території: АДРЕСА_2. Листом №823 від 04.10.2019 року Молодіжненської сільської ради, повідомлено позивача, що її заява (вх.. № С-879 від 11.09.2019року) розглянуто на засіданні постійної комісії сільської ради з питань будівництва, регулювання земельних відносин, охорони навколишнього середовища та благоустрою та питання внесено до порядку денного чергової сесії сільської ради, також згідно цього листа позивачу повідомлено, що належним чином засвідчену копію рішення сесії позивач може отримати у секретаря сільської ради у прийомні дні. З витягу з протоколу засідання комісії від 24 вересня 2019 року, зо комісія рекомендувала пленарному засіданню Молодіжненської сільської ради прийняти рішення Про відмову гр. ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність та в подальшому прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.01.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що позивач подав до сільської ради заяву (вх. № С-879 від 11.09.2019 року), в якій просив надати дозвіл на розроблення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0.1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с, Молодіжне, при цьому до заяви позивачем було лише додано ортофотоплани з публічної кадастрової карти України (з мережі Інтернет), з позначенням квадратиком нібито сформованої земельної ділянки. Однак, для того, щоб відповідач мав змогу перевірити згідно з ч.7 ст.118 та ч.3 ст.123 ЗК України відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, ці графічні матеріали повинні містити бажане місце розташування земельної ділянки, тобто зазначення конкретної ділянки, яку хоче отримати заявник, з прив`язкою до місцевості. Відповідач, наголошує, що ані нормами ЗК України, ані інших законів у галузі земельних відносин, не передбачено обов`язку органів місцевого самоврядування, як органу, уповноваженого розпоряджатись землями комунальної власності (в межах населеного пункту), здійснювати замість громадянина України, який бажає реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки для містобудівних потреб, пошук вільних ділянок та вибір конкретної земельної ділянки, яка би відповідала певним вимогам. Фактично, позивач в своїй заяві просив виділити земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в межах населеного пункту - АДРЕСА_2 , яка нібито межує із ділянкою з кадастровим номером 5123782000:02:004:4878. Так, АДРЕСА_2 утворена у 2013 році, рішення про виділення земельних ділянок по цим вулицям громадянам України для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) приймались до заборони на законодавчому рівні, а саме: з 1 січня 2015 року набрала чинності частина 3 статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності якою встановлено, що у разі відсутності детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Ухвалою суду від 10.02.2020 року вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2020 року закрито підготовче провадження.

Ухвалою суду від 03.04.2020 року зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 11.09.2020 року поновлено провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 11.09.2019 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до голови Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території с.Молодіжне площею 0,1га яка розташована на території: АДРЕСА_2 яка межує із ділянкою з кадастровим номером 5123782000:02:004:4878(а.с.5). До заяви було додано графічні матеріали із зазначенням орієнтовного розташування земельної ділянки (а.с.6).

Рішенням Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області №1473-VII від 27.09.2019 року позивачу було відмовлено у задоволенні її клопотання з підстав відсутності плану зонування та детального плану території даної частини населеного пункту (а.с.29) на підставі ст.ст.12,39,118 ЗК України,ст.24 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності .

Позивач не погодився із вказаним рішенням, звернувшись до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідност.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.6 ст. 118 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, будівництва та обслуговування жилого будинку у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно ч.1ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

При цьому, згідно п.34 ч.1ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР(далі - Закон №280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до ч.1ст.59 Закону № 280/97-ВРрада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Таким чином,ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради, що визначено Законом №280/97-ВР.

Матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що клопотання позивача було подано 11.09.2019 року, про що на копії заяви наявна відмітка селищної ради про реєстрацію.

Відповідно до ч.3ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VIу разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Отже, вказана норма забороняє до затвердження відповідної містобудівної документації саме передачу (надання) у власність чи користування земельних ділянок для містобудівних потреб, проте вказана норма не містить заборони в наданні відповідних дозволів на розроблення проектів землеустрою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року в 10.12.2019 у справі №468/1263/17-а.

В спірних правовідносинах вирішується питання саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання якого не призводить до автоматичного виділення земельної ділянки особі, та є лише однією зі стадій реалізації особою права на отримання земельної ділянки у власність.

За таких обставин позовна вимога щодо визнання протиправним та скасувати рішення про відмову у надані дозволу на розробку проекту землеустрою від Молодіжнеиської сільської ради, яке вона прийняла на підставі заяви Позивача № С-879 від 11.09.2019року підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасувати Рішення №1473-VIILI сесії VII скликання від 27 вересня 2019 року Молодіжнеиської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , орієнтовною площею 0.1га, яка розташована на території: АДРЕСА_2.

Щодо заявленого способу відновлення порушення права позивача шляхом зобов`язання Молодіжненської сільської ради код ЄДРПОУ: 04365709 на найближчій сесії прийняття рішення про надання дозволу ОСОБА_1 ІПН: НОМЕР_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , орієнтовною площею 0.1 га, яка розташована на території: АДРЕСА_2, місце якої зазначено у заяві вх. № С-879 від 11.09.2019рокусуд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положеньст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За результатом розгляду даної справи судом встановлено, що підстави, визначені селищною радою в оскаржуваному рішенні, для відмови у наданні дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою, не відповідають законодавству, а інші підстави визначені не були.

Поряд із цим, вивчення поданих ОСОБА_1 документів на предмет їх відповідності вимогамст.118 Земельного кодексу України та наявності підстав для відмови у наданні дозволу, визначених безпосередньо ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, при розгляді заяви ОСОБА_1 від 11.09.2019р. не мало місця при прийнятті рішення (докази зворотного в матеріалах справи відсутні, а зміст рішення та мотиви його прийняття це підтверджують).

За таких обставин на даний час зобов`язання за рішенням суду відповідача видати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту відведення спірної земельної ділянки набуде ознак втручання суду у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин, що є неприпустимим і суперечить завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.2 ст.5, ч.2 ст.9 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На переконання суду ефективним та належним (щодо даних правовідносин) способом захисту прав позивача наразі є зобов`язання Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.09.2019р. у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення відповідно до ст.118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.

Відповідно дост.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного рішення в контексті застосування при його прийнятті норм ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково із відмовою у позові в частині вимог про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Молодіжненської сільської ради (вул. Жовтнева, 2а, с.Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область, 67840, код ЄДРПОУ: 04365709) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, зобов`язання прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення №1473-VIILI сесії VII скликання від 27 вересня 2019 року Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області(вул. Жовтнева, 2а, с.Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область, 67840, код ЄДРПОУ: 04365709), яким відмовлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 )у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою для безкоштовного отримання у власність земельної ділянки Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) , орієнтовною площею 0.1га, яка розташована на території: АДРЕСА_2.

Зобов`язати Молодіжненську сільську раду Овідіопольського району Одеської області (вул. Жовтнева, 2а, с.Молодіжне, Овідіопольський район, Одеська область, 67840, код ЄДРПОУ: 04365709) на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) від 11.09.2019р. у встановленому законодавством порядку та прийняти рішення відповідно до ст.118 Земельного кодексу України з урахуванням висновків суду.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.С. Єфіменко

.