Постанова
від 21.09.2020 по справі 923/605/19
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/605/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

секретар судового засідання : Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури - Кірющенко А.В. за наказом від 14.09.2020 року № 2002;

від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон - не з`явився;

від Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області - директор Саркісов В.В. за наказом від 08.02.2012 року № 18 (самопредставництво);

від Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області - не з`явився;

від Комунальної установи "Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради", смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області - не з`явився.

за апеляційною скаргою Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року, м. Херсон, суддя Пригуза П.Д. повний текст рішення складено 15.10.2019 року

у справі № 923/605/19

за позовом Прокурора-керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області, м.Генічеськ Херсонської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон, Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області

до відповідача Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт.Чаплинка Чаплинського району Херсонської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальної установи "Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради", смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області

про визнання та скасування пункту рішення та повернення земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

В липні 2019 року Прокурор-керівник Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області, м. Генічеськ Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон, Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області до Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати пп. 10.1, 10.2, 10.3 п. 10 рішення двадцять п`ятої сесії 7 (сьомого) скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області від 14 грудня 2018 року № 427 "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)"; зобов`язати Чаплинську селищну раду повернути Балтазарівській ЗОШ І-ІІІ ступенів земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6525480500:04:001:0532, площею 41,37 га, розташовану на території Чаплинської селищної об`єднаної територіальної громади Чаплинського району Херсонської області земельну ділянку, яка належала на праві постійного користування Балтазарівській ЗОШ І-1ІІ ступенів згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ХС № 002498 вартістю 1 011 496 грн. 50 коп., а також відшкодувати прокуратурі за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними пунктами рішення 25 сесії VII скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області № 427 від 14.12.2018 року «Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)» було незаконно вилучено у постійного користувача земельну ділянку, оскільки у вказаному рішенні зазначено, що вилучення відбулось у зв`язку з добровільною відмовою постійного користувача від земельної ділянки, тоді як останній від постійного користування не відмовлявся. Крім того, при вилученні земельної ділянки від позивача була здійснена зміна цільового призначення земельної ділянки відповідачем без дотримання умови, передбаченої законом, отже і в цій частині рішення є незаконним. Стосовно п. 10.3 оскаржуваного рішення прокурор зазначив, що чинним законодавством України не передбачено повноважень у селищних рад щодо визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність.

Обґрунтовуючи звернення прокурора з позовом до суду прокурор зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, як орган який уповноважений здійснювати контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, зокрема, за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки, і тим самим здійснювати захист інтересів держави у цій сфері, а також Балтазарівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с.Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи про факти порушення з боку селищної ради інтересів держави в особі навчального закладу, Балтазарівською ЗОШ впродовж тривалого періоду не вжито жодних заходів щодо скасування спірного рішення та повернення земельної ділянки у своє постійне користування.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.08.2019 року у справі №923/605/19 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Комунальну установу "Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради", смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року у справі №923/605/19 (суддя Пригуза П.Д.) позов задоволено повністю; визнано незаконними та скасувано рішення ХХV сесії VІІ скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області від 14 грудня 2018 року № 427 "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)" в частині підпунктів 10.1., 10.2., 10.3. пункту 10 цього рішення щодо вилучення земельної ділянки та припинення дії Державного акту на право постійного користування землею Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, цільове призначення якої: для навчальних та дослідницьких цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства відповідно до рішення Балтазарівської сільської ради від 20.04.2000 року № 45 та посвідченого Державним актом на право постійного користування землею серія І-ХС №002498, загальною площею 41,37 га у зв`язку з добровільною відмовою, кадастровий номер 6525480500:04:001:0532; віднесення земельної ділянки до складу земель запасу в адміністративних межах Чаплинської селищної ради зі зміною коду цільового призначення з "01.09" (для дослідних і навчальних цілей) на "01.03" (для ведення особистого селянського господарства); щодо визнання таким, що втратив чинність Державного акту на право постійного користування землею серія І-ХС № 002498, зареєстрованого від 15.11.2001 року за № 64; а також - щодо Доручення земельному відділу Чаплинської селищної ради внести зміни у земельно-облікову документацію; зобов`язано Чаплинську селищну раду повернути Балтазарівській ЗОШ І-ІІІ ступенів земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6525480500:04:001:0532, площею 41,37 га, розташовану на території Чаплинської селищної об`єднаної територіальної громади Чаплинського району Херсонської області земельну ділянку, яка належала на праві постійного користування Балтазарівській ЗОШ І-1ІІ ступенів згідно Державного акту на право постійного користування землею І- ХС № 002498 вартістю 1 011 496 грн. 50 коп.; судові витрати покладено на відповідача; стягнуто з Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області на користь Прокуратури Херсонської області 3 842 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що землекористувач спірної земельної ділянки - Балтазарівська ЗОШ І-ІІІ ступенів не подавала заяви до Чаплинської селищної ради про добровільну відмову від земельної ділянки кадастровий номер 6525480500:04:001:0532, загальною площею 41,37 га, питання про вилучення земельної ділянки для суспільних потреб місцевою радою не вирішувалося, з огляду на що рішення відповідача-1 порушує права позивача, отже, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, а обставини порушення інтересів держави підтверджені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Чаплинська селищна рада Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області з рішенням суду першої інстанції не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року у справі № 923/605/19 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора -керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області, а також відшкодувати відповідачу за рахунок прокуратури сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що підставою звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

При цьому, скаржник із посиланням на висновки, зроблені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц та Верховного Суду від 13.05.2019 року по справі № 915/242/18, зауважує, що в даному випадку при зверненні з позовом до господарського суду прокурор не навів належного обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави.

Також, скаржник зауважив, що оскаржуване прокурором рішення Чаплинської селищної ради від 14.12.2018 року № 427 Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів) прийнято з дотриманням Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та на підставі ст. 141 Земельного кодексу України, а тому, відсутні підстави для його часткового скасування.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року у справі № 923/605/19, справу призначено до судового розгляду.

23.12.2019 року через канцелярію та електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач-2 просив суд залишити апеляційну скаргу Чаплинської селищної ради без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач зазначає, що Балтазарівська ЗОШ І-ІІІ ступенів є землекористувачем земельної ділянки площею 41,37 га, право постійного користування на яку посвідчено Державним актом серії І-ХС № 002498. Разом з тим, відповідно до п. 10 рішення Чаплинської селищної ради № 427 від 14.12.2018 року, вилучено земельну ділянку та припинено дію Державного акту на право постійного користування землею Балтазарівської ЗОШ у зв`язку із добровільною відмовою. Але, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки є самостійними підставами припинення права користування і здійснюються у порядку, регламентованому ч. 3 ст. 142 та ст. 149 Земельного кодексу України відповідно.

Процедура припинення права постійного користування земельною ділянкою передбачена ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно до якої припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки, який на цій підставі приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Отже, припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у зв`язку з добровільною відмовою повинно проводитися виключно на підставі заяви Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, як землекористувача, до Чаплинської селищної ради за результатами розгляду якої, остання повинна була б прийняти рішення саме про припинення права користування земельною ділянкою.

При цьому, саме директор школи є представником юридичної особи, в даному випадку Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради, та безпосередньо приймає рішення щодо розпорядження майном, яке входить до матеріально-технічної бази навчального закладу. Зокрема, у вказаному випадку саме директор школи є представником школи як землекористувача та наділений повноваженнями здійснення правомочностей відносно земельної ділянки, у тому числі, й щодо відчуження останньої у комунальну власність.

Жодної заяви від Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради, поданої уповноваженою на це особою, до Чаплинської селищної ради про відмову від постійного користування земельною ділянкою та прохання припинити право постійного користування не направлялось. Балтазарівська ЗОШ використовує вказану земельну ділянку для потреб школи, а тому відмовитись від неї ніколи не виявляла бажання.

Крім того, Чаплинською селищною радою рішення про припинення права користування земельною ділянкою Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів не приймалось. Отже, за твердженням позивача-2, вилучення спірної земельної ділянки має проводитися виключно за згодою Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, як землекористувача.

Також за твердженням позивача-2, оспорюване рішення Чаплинської селищної ради не містить конкретно визначеної правової підстави припинення права постійного користування, а лише посилання на ст. 17, 140-141, 149 Земельного кодексу України.

Балтазарівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області зауважує, що внаслідок прийняття спірного пункту рішення, фактично змінено вид використання земельної ділянки з дослідних і навчальних цілей на особисте селянське господарство, однак, в порушення Закону України Про землеустрій , пп. 10.1. оскаржуваного рішення Чаплинської селищної ради, передбачено, що зміну виду використання в межах цільового призначення земельної ділянки здійснено без розроблення проекту землеустрою.

Щодо пп. 10.3 рішення позивач-2 зазначив, що ні Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , ні чинним земельним законодавством не передбачено повноважень у селищних рад щодо визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність .

Також Балтазарівською ЗОШ І-ІІІ ступенів відзначено, що заходи щодо оскарження пунктів рішення Чаплинської селищної ради нею не вживались у зв`язку з відсутністю грошового забезпечення, а тому школа звернулась до Генічеської місцевої прокуратури за захистом інтересів.

23.12.2019 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду також надійшов відзив на апеляційну скаргу від заступника прокурора Херсонської області, в якому прокурор просив суд рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року у справі № 923/605/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві прокурор щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах зазначає, що скарга Чаплинської селищної ради містить лише загальні фрази та позицію Верховного Суду щодо алгоритму встановлення наявності підстав для представництва і ніяким чином не доводить відсутність підстав для представництва у даному спорі. Натомість, прокурором у позовній заяві повністю та у відповідності із практикою Верховного Суду (справи № 903/129/18 від 15.10.2019 року, №587/430/16-ц від 26.06.2019 року, № 924/1256/17 від 07.12.2018 року, № 912/898/18 від 21.03.2019 року, № 924/1237/17 від 20.09.2018 року) обґрунтовано наявність підстав для представництва та долучено документи, що підтверджують неналежне здійснення захисту уповноваженими органами інтересів держави.

Прокурор зауважує, що правовідносини, пов`язані із припиненням права користування земельною ділянкою, а так само користування землями у порядку і на підставах, визначених законодавством, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) дій органу місцевого самоврядування, в результаті яких припинення права постійного користування земельною ділянкою відбулось у порушення земельного законодавства, такому суспільному інтересу не відповідає. Неправомірними діями відповідача порушено інтереси держави у сфері земельних відносин, шляхом невиконання встановленого законом порядку щодо припинення права користування земельною ділянкою, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 13, 14 Конституції України, ст. 5 Земельного кодексу України, що очевидно становить інтереси держави. Окрім того, протиправне вилучення земельної ділянки, право постійного користування на яку має Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, призвело до порушення гарантованого Конституцією України права на належну освіту в частині незаконного вилучення майна закладу освіти, що свідчить про порушення інтересу держави у сфері освіти.

Таким чином, прокурором самостійно визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає у порушенні вимог чинного законодавства, яким врегульовано порядок припинення права користування земельною ділянкою закладу освіти, що становить загрозу для встановленого порядку використання землі, як національного багатства, а також реалізації державної політики у сфері забезпечення діяльності закладів освіти.

З урахуванням окресленого інтересу держави прокурором у позові визначено уповноважений орган, а саме Держгеокадастр, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах у даній справі, оскільки є органом виконавчої влади, якому законом надано повноваження здійснювати державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки.

Окрім того, Балтазарівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України є постійним землекористувачем, права якого щодо володіння та користування вказаною земельною ділянкою порушені в результаті прийняття спірного рішення Чаплинської селищної ради, яке не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та зобов`язана повернути спірну землю державі в особі Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Окрім іншого, прокурор звертає увагу, що органи прокуратури не повинні у позові перелічувати усі без виключення органи, уповноважені державою на здійснення відповідних повноважень із захисту інтересів держави у певному спорі. Так само як і відсутня норма щодо обов`язку пред`явлення позову в інтересах лише одного уповноваженого органу. Про що безпідставно наголошує апелянт. Достатнім, з урахуванням ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру є те, що прокурором доведено, що даний орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій і при розгляді справи, суд повинен встановити лише указаний факт, а при оцінці факту нездійснення або неналежного здійснення органами влади захисту інтересів держави необхідно виходити лише із принципів належності, допустимості, достовірності та достатності, а не із конкретних їх видів.

Прокурор акцентує увагу на тому, що у позові вказано та підтверджено долученими доказами, що за результатами розгляду листа місцевої прокуратури (від 12.04.2019 року за №74/3- 272 вих-19) Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області (лист від 14.05.2019 року № 1 О-21-0.41-199/90-19) повідомлено, що оскільки Генічеською місцевою прокуратурою фактично проаналізовано вказане рішення на предмет його відповідності вимогам земельного законодавства та зроблено висновок про те, що рішення в частині вилучення земельної ділянки та припинення державного акту на право постійного користування землею Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів прийняте незаконно, Управління не вбачає підстав для подальшого аналізу прийнятого рішення . За результатами розгляду наступного листа Генічеської місцевої прокуратури (04.06.2019 року № 87/1/22-19), орган контролю повідомив (лист № 10-21-0.42-265/90-19), що ним заходи щодо захисту інтересів держави не вживались.

Вказане, на думку прокурора, безумовно та беззаперечно вказує на усвідомлену пасивну поведінку органу, який уповноважений державою на здійснення охорони земель, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Крім того, відповідно до листів директора школи (від 15.01.2019 року та від 08.05.2019 року) встановлено, що ним заходи щодо оскарження рішення не вживались у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору. При цьому, як випливає зі змісту постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з бюджету. Отже, володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи про факти порушення з боку селищної ради інтересів держави в особі навчального закладу, Балтазарівською ЗОШ впродовж тривалого періоду не вжито жодних заходів щодо скасування спірного рішення та повернення земельної ділянки у своє постійне користування.

Також, за твердженням прокурора, 14.05.2019 року Генічеською місцевою прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру скеровано лист про намір звернутися до суду із позовом. До того ж, упродовж майже 6 місяців розгляду справи Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області та Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради не вжито жодних заходів щодо оскарження дій прокурора.

Таким чином, як зауважує прокурор, прокурором при пред`явленні позову доведено належними доказами та враховуючи систематичність, тривалий характер невжиття заходів із захисту інтересів держави, що свідчить про те, що відповідний суб`єкт свідомо не здійснює захист порушених законних інтересів держави, усвідомлює порушення, маючи на це законодавчо встановлені повноваження, як землекористувача та суб`єкта, який уповноважений державою на здійснення контрольних повноважень у цій сфері, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Отже, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор у даному випадку виконує субсидіарну роль із захисту інтересів держави, оскільки Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області та Балтазарівською ЗОШ І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради, всупереч вимог закону не здійснено захисту таких інтересів, що є виключним випадком .

Що стосується суті спору, прокурор зауважив, що твердження скаржника про те, що господарський суд Херсонської області не встановив наявність всіх фактичних обставин, з якими закон пов`язує припинення права постійного користування земельною ділянкою, не відповідає дійсності, з огляду на те, що формування земельної ділянки сільськогосподарського призначення та її передача із державної власності у комунальну відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року № 60-р Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад жодним чином не впливає на обов`язок Чаплинської селищної ради дотримуватись законодавства при прийнятті рішення про припинення права користування такими ділянками, а тим більше зміна права власності не тягне за собою автоматичне припинення права користування даною земельною ділянкою, яке виникло відповідно до закону.

Прокурор стверджує, що саме директор школи є представником юридичної особи, в даному випадку Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради, та безпосередньо приймає рішення щодо розпорядження майном, яке входить до матеріально-технічної бази навчального закладу. Зокрема, у вказаному випадку саме директор школи є представником школи як землекористувача та наділений повноваженнями здійснення правомочностей відносно земельної ділянки, у тому числі, й щодо відчуження останньої у комунальну власність. Разом із тим, у порушення вимог ст. 141, 149 Земельного кодексу України, п. 10 рішення Чаплинської селищної ради № 427 від 14.12.2018 року, прийнято на підставі клопотання від 01.08.2018 року № 234/01-13 з додатками в.о. начальника комунальної установи Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради Кіналя П.В. у зв`язку з відмовою від подальшого користування вказаною земельною ділянкою, а не за відмовою або згодою землекористувача.

Жодної заяви від Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради, поданої уповноваженою на це особою до Чаплинської селищної ради про відмову від постійного користування земельною ділянкою та прохання припинити право постійного користування не надходило, що підтверджується листом директора Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 06.03.2019 року № 238/02-19.

Посилання скаржника на той факт, що КВЕД - 84.11. Державне управління загального характеру Комунальної установи та повноваження щодо ведення бухгалтерського обліку і звітності (п. 2.1 Статуту) надають їй повноваження щодо управління майном, в тому числі речовими правами загальноосвітніх закладів, які належать до комунальної власності Чаплинської селищної ради, а тому заява в.о. начальника Комунальної установи є належною підставою для припинення права користування, є таким, що не ґрунтуються на положеннях законодавства, оскільки віднесення діяльності юридичної особи до певного виду діяльності здійснюється для систематизації та групування економічної та соціальної інформації і ніяким чином не вказує на певний обсяг прав і обов`язків і не наділяє певним колом повноважень.

Припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою у зв`язку з добровільною відмовою повинно проводитися виключно на підставі заяви Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, як землекористувача, до Чаплинської селищної ради за результатами розгляду якої, остання повинна була б прийняти рішення саме про припинення права користування земельною ділянкою.

Таким чином, як зауважує прокурор, Комунальна установа Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради не була землекористувачем спірної земельної ділянки, а отже, відповідно до вимог чинного земельного законодавства, не мала будь-яких повноважень відмовлятись від користування земельною ділянкою від імені Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

Водночас, в.о. начальника Комунальної установи Кіналь Т.В., не будучи представником землекористувача вказаної земельної ділянки (Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів) та не маючи повноважень щодо управління вказаною земельною ділянкою навчального закладу, в порушення вимог земельного законодавства України, незаконно ініціював питання про вилучення земельної ділянки загальною площею 41,37 га, яка перебувала у постійному користуванні Балтазарівської ЗОШ І-ІП ступенів на підставі Державного акту серія І-ХС №002498, у зв`язку із добровільною відмовою.

Крім того, за твердженням прокурора, Чаплинською селищною радою рішення про припинення права користування земельною ділянкою Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів не приймалось. Отже п. 10 рішення Чаплинської селищної ради № 427 від 14.12.2018 року прийнято у порушення положень ст. 141, 142 Земельного кодексу України.

Прокурор також зазначає, що вилучення земельних ділянок передбачено ст. 149 3емельного кодексу України, згідно якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Отже, враховуючи вказані норми законодавства, вилучення спірної земельної ділянки має проводитися виключно за згодою Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, як, землекористувача.

Крім того, оспорюване рішення Чаплинської селищної ради не містить конкретно визначеної правової підстави припинення права постійного користування, а лише посилання на ст. 17, 140-141, 149 Земельного кодексу України.

Також з відзиву вбачається, що в порушення норм законодавства, пп. 10.1 оскаржуваного рішення Чаплинської селищної ради, передбачено зміну коду цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, тобто, внаслідок прийняття спірного пункту рішення, фактично змінено вид використання земельної ділянки з дослідних і навчальних цілей на особисте селянське господарство без розроблення проекту землеустрою.

Щодо пп. 10.3 рішення, прокурор зазначає, що ані Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , ані чинним земельним законодавством не передбачено повноважень у селищних рад щодо визнання державних актів на право постійного користування землею такими, що втратили чинність .

Окрім того, у відзиві зазначено, що при прийнятті спірного рішення, відповідачем було порушено законодавчі вимоги, допущено скорочення матеріальної бази закладу освіти. Таким чином, посилання відповідача на те, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням вимог Закону України Про місцеве самоврядування та положень Земельного кодексу України, є необґрунтованим.

Також, 23.12.2020 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від прокурора-керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області надійшла відповідь на апеляційну скаргу, яка не підписана, про що складено відповідний акт від 23.12.2020 року № 923/605/19, з огляду на що судовою колегією зазначена відповідь на апеляційну скаргу не приймається до розгляду.

23.12.2020 року, за результатами судового засідання у справі № 923/605/19, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду задоволено клопотання Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області про зупинення провадження у справі № 923/605/19; зупинено апеляційне провадження у справі № 923/605/19 за апеляційною скаргою Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18; зобов`язано сторін повідомити Південно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 та надати відповідні докази.

21.07.2020 року з Єдиного державного реєстру судових рішень Південно-західному апеляційному господарському суду стало відомо про оприлюднення 20.07.2020 року повного тексту постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18, в зв`язку з чим, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 року поновлено провадження у справі № 923/605/19 з 21.09.2020 року; справу призначено до судового розгляду.

04.08.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від керівника Генічеської місцевої прокуратури Херсонської області та від заступника прокурора Херсонської області надійшли клопотання по поновлення провадження у справі, які судовою колегією залишені без розгляду, оскільки питання щодо поновлення провадження у справі № 923/605/19 було вирішено раніше ухвалою суду.

Комунальна установа "Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради", смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалась, відзив на апеляційну скаргу не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні, представники прокуратури та Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с.Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інтонації без змін.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про поновлення провадження у справі та призначення справи до розгляду, про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі Смірнов проти України , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, які з`явились до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності інших представників учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги , надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року у справі № 923/605/19 відповідає вимогам чинного законодавства України, і відсутні підстави для його скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Рішенням Балтазарівської сільської ради народних депутатів від 20.04.2000 року №45 Балтазарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів надано у постійне користування 41,37 га землі в межах згідно з планом землекористування для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

На підставі цього рішення, Балтазарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ХС № 002498 від 15.11.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 64 (т.1 а.с. 61-64).

Цільове призначення зазначеної земельної ділянки згідно державного акту - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

01.08.2018 року Комунальна установа "Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради" звернулась до Чаплинської селищної ради Херсонської області з листом вих. № 234/01-13, в якому просила розглянути питання стосовно можливості вилучення земельної ділянки 41,37 га сільськогосподарського призначення, що знаходиться у користуванні Балтазарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів у зв`язку з добровільною відмовою (т.1 а.с. 60)

Рішенням ХХV сесії VІІ скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області №427 від 14.12.2018 року "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)" (т.1 а.с. 29-33) за результатами розгляду клопотання в.о. начальника Комунальної установи "Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради" про припинення та вилучення земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні громадян для ведення особистого підсобного господарства у зв`язку зі смертю, відповідно до ст. 17, 140, 141, 149 Земельного кодексу України, а саме п. 10 вирішено:

10. Вилучити земельну ділянку та припинити дію державного акту на право постійного користування землею Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка надана в постійне користування для дослідницьких і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства відповідно до рішення Балтазарівської сільської ради від 20 квітня 2000 року № 45 та посвідчується державним актом на право постійного користування землею серія І-ХС № 002498, загальною площею 41,37 га у зв`язку з добровільною відмовою, кадастровий номер 6525480500:04:001:0532;

10.1 Віднести зазначену земельну ділянку площею 41,37 га до складу земель запасу в адміністративних межах Чаплинської селищної ради зі зміною коду цільового призначення з "01.09" (для дослідних і навчальних цілей) на "01.03" (для ведення особистого селянського господарства);

10.2. Визнати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серія І-ХС № 002498, зареєстрованого від 15.11.2001 року за № 64;

10.3. Земельному відділу Чаплинської селищної ради внести зміни у земельно-облікову документацію. .

Відповідно до довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка наявна у матеріалах справи (т.1 а.с. 99) власником земельної кадастровий номер 6525480500:04:001:0532 є Чаплинська селищна рада.

Також матеріалами справи підтверджено, що 12.04.2019 року Генічеською місцевою прокуратурою Херсонської області на адресу Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області було скеровано листи за вих. № 74/3-271вих.19 та № 74/3-242вих.19 відповідно, якими вказаних осіб повідомлено, що під час опрацювання рішення ХХV сесії VІІ скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області № 427 від 14.12.2018 року "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)" встановлено, що п. 10 вказаного рішення вилучено земельну ділянку та припинено дію державного акту на право постійного користування землею Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів у зв`язку з її добровільною відмовою, зазначено, що вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки добровільної відмови землекористувача, а саме Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів отримано не було, з огляду на що, запропоновано вказаним особам терміново повідомити прокуратуру чи вживались ними дії щодо оскарження пунктів вищевказаного рішення.

У відповідь на вищевказаний лист Балтазарівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області листом від 08.05.2019 року № 47 повідомила прокуратури, що школою заходи щодо оскарження пунктів вищевказаного рішення Чаплинської селищної ради Херсонської області не вживались у зв`язку з відсутністю грошового забезпечення для вирішення питання у судовому порядку, в зв`язку з чим Балтазарівська ЗОШ І-ІІІ ступенів просила прокуратуру здійснити захист її порушених прав.

У відповідь на вищезазначений лист прокуратури, скерований до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, останнім листом від 14.05.2019 року №10-21-0.41-199/90-19 повідомлено прокуратуру, що оскільки Генічеською місцевою прокуратурою фактично проаналізовано рішення ХХV сесії VІІ скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області № 427 від 14.12.2018 року "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)" на предмет його відповідності вимогам земельного законодавства та зроблено висновок про те, що рішення в частині вилучення земельної ділянки та припинення державного акту на право постійного користування землею Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів прийняте незаконно, Управління не вбачає підстав для подальшого аналізу прийнятого рішення.

04.06.2019 року Генічеською місцевою прокуратурою Херсонської області на адресу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повторно було направлено лист № 87/1/22-19, в якому зазначено, що чинне процесуальне законодавство не передбачає такого способу захисту порушених інтересів держави як аналіз, в даному випадку відповідно до покладених на Управління завдань та повноважень, при встановленні факту порушення чинного законодавства необхідним і достатнім способом захисту є звернення до суду.

Також у вказаному листі зазначено, що зміст листа від 14.05.2019 року № 10-21-0.41-199/90-19 свідчить про усвідомлену пасивну поведінку Управління, як органу, який уповноважений державою на здійснення охорони земель, та про нездійснення ним захисту інтересів держави та є підставою для звернення прокуратури із відповідним позовом до суду.

Листом від 24.06.2019 року № 10-21-0.42-265/90-19 Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області повідомлено прокуратуру, що ним заходи щодо захисту інтересів держави не вживались.

Матеріали справи також містять повідомлення в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру , якими прокурором Балтазарівську ЗОШ І-ІІІ ступенів та Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області було повідомлено про подальше звернення до суду із відповідним позовом.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Оскільки в даному випадку апеляційна скарга ґрунтується на доводах щодо повноважень прокурора в частині здійснення представництва інтересів держави в суді, перш ніж здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції по суті, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст . 1311, п . 3 ч . 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії ).

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу .

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст.23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005р., заява №61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна постанова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, судова колегія звертає увагу, за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

В даному випадку скаржник стверджує, що при зверненні з даним позовом до господарського суду прокурор не навів належного обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави.

Разом з тим, з таким твердженням скаржника погодитись неможливо, з огляду на таке.

Так, звертаючись до суду із відповідним позовом, прокурор необхідність такого звернення обґрунтував тим, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, як орган який уповноважений здійснювати контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, зокрема, за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки, і тим самим здійснювати захист інтересів держави у цій сфері, а також Балтазарівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи про факти порушення з боку селищної ради інтересів держави в особі навчального закладу, впродовж тривалого періоду не вжито жодних заходів щодо скасування спірного рішення та повернення земельної ділянки у постійне користування школи, оскільки спірним рішення 25 сесії VII скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області № 427 від 14.12.2018 року «Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)» було незаконно вилучено у постійного користувача земельну ділянку, при цьому у вказаному рішенні зазначено, що вилучення відбулось у зв`язку з добровільною відмовою постійного користувача від земельної ділянки, тоді як останній від постійного користування не відмовлявся.

В якості позивачів у справі прокурором самостійно визначено Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, м. Херсон та Балтазарівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області.

Так, згідно зі ст. 15-1 Земельного кодексу України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин належить, зокрема проведення відповідно до законодавства моніторингу та охорони земель.

Згідно з ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу У країни з питань геодезії, картографії та кадастру (надалі Положення). Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (п. 1).

Згідно з пп. 1 п. 3 Положення основними завданнями Держгеокадастру є, зокрема, реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за:дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (пп. а п. 25-1 Положення).

Спірні відносини стосуються питання додержання органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами земельного законодавства України та встановленого порядку вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином, Держгеокадастр є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах у даній справі, оскільки є органом виконавчої влади, якому законом надано повноваження здійснювати державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань вилучення та зміни цільового призначення земельної ділянки, з огляду на що судова колегія зазначає, що прокурором в даному випадку цілком правомірно визначено Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області в якості позивача у справі.

Що стосується Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області, то з матеріалів справи вбачається, що остання, відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України є постійним землекористувачем земельної ділянки, щодо якої прийнято оскаржуване у справі рішення, з огляду на що вказана особа також правомірно визначена прокурором в якості позивача у справі.

Щодо визначення у позові прокурором інтересів держави судова колегія погоджується з позицією прокурора, що правовідносини, пов`язані із припиненням права користування земельною ділянкою, а так само користування землями у порядку і на підставах, визначених законодавством, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) дій органу місцевого самоврядування, в результаті яких припинення права постійного користування земельною ділянкою відбулось у порушення земельного законодавства, такому суспільному інтересу не відповідає. При цьому, у разі встановлення неправомірності дій відповідача, які полягають у порушенні визначеного законом порядку щодо припинення права користування земельною ділянкою, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 13, 14 Конституції України, ст. 5 Земельного кодексу України, такі обставини можуть свідчити про порушення інтересів держави у сфері земельних відносин.

Окрім того, протиправне вилучення (у разі підтвердження вказаної обставини) земельної ділянки, право постійного користування на яку має Балтазарівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, призвело до порушення гарантованого Конституцією України права на належну освіту в частині незаконного вилучення майна закладу освіти, що свідчить про порушення інтересу держави у сфері освіти.

Таким чином, прокурором цілком правомірно визначено, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає у порушенні вимог чинного законодавства, яким врегульовано порядок припинення права користування земельною ділянкою закладу освіти, що становить загрозу для встановленого порядку використання землі, як національного багатства, а також реалізації державної політики у сфері забезпечення діяльності закладів освіти.

Що стосується дотримання прокурором порядку, визначеного ст. 23 Закону України Про прокуратуру , а також надання доказів бездіяльності відповідних органів, які виступають в якості позивачів у справі, судова колегія зазначає таке.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 12.04.2019 року Генічеською місцевою прокуратурою Херсонської області на адресу Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області було скеровано листи за вих. № 74/3-271вих.19 та № 74/3-242вих.19 відповідно, якими вказаних осіб повідомлено, що під час опрацювання рішення ХХV сесії VІІ скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області № 427 від 14.12.2018 року "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)" встановлено, що п. 10 вказаного рішення вилучено земельну ділянку та припинено дію державного акту на право постійного користування землею Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів у зв`язку з її добровільною відмовою, зазначено, що вказане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки добровільної відмови землекористувача, а саме Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів отримано не було, з огляду на що, запропоновано вказаним особам терміново повідомити прокуратуру чи вживались ними дії щодо оскарження пунктів вищевказаного рішення.

При цьому судова колегія погоджується з твердженням прокурора, що зазначене формулювання у відповіді на лист прокуратури безумовно та беззаперечно вказує на усвідомлену пасивну поведінку як органу, який уповноважений державою на здійснення охорони земель, свідчить про нездійснення ним захисту інтересів держави, так і безпосередньо постійного користувача земельної ділянки, а невжиття постійним користувачем земельної ділянки заходів щодо захисту свої прав та інтересів у зв`язку із відсутністю коштів для сплати судового збору, також не може свідчити про правомірну поведінку такої особи, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з бюджету.

Отже, володіючи відповідними повноваженнями та достовірно знаючи про факти порушення з боку селищної ради інтересів держави в особі навчального закладу, Балтазарівською ЗОШ та Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області впродовж тривалого періоду не вжито жодних заходів щодо скасування спірного рішення та повернення земельної ділянки у постійне користування школи, що є достатньо обґрунтованою підставою для пред`явлення цього позову прокурором в інтересах держави в особі вказаних осіб.

Крім того, як вже зазначалось раніше, матеріали справи також містять повідомлення в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру , якими прокурором Балтазарівську ЗОШ І-ІІІ ступенів та Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області було повідомлено про подальше звернення до суду із відповідним позовом.

З урахуванням викладеного, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зауважує, що прокурором при пред`явленні позову, як доведено належними доказами необхідність здійснення захисту інтересів держави саме прокурором, так і дотримано передбачений ст. 23 Закону України Про прокуратуру порядок реалізації такого захисту, з огляду на що доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими та судовою колегією відхиляються.

Що стосується вирішення спору по суті, судова колегія зазначає таке.

Так, предметом спору у даній справі є вимога про визнання незаконним та скасувати пп. 10.1, 10.2, 10.3 п. 10 рішення двадцять п`ятої сесії 7 (сьомого) скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області від 14 грудня 2018 року № 427 "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)" та як наслідок повернення такої земельної ділянки постійному користувачу.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Змісту даної норми Конституції України відповідає ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", якою визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування (нормативні та інші акти) з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 Земельного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані: а)забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; ґ) підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; е) дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; є) зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Згідно із ч. 3 ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Так, матеріалами справи підтверджено, що Рішенням Балтазарівської сільської ради народних депутатів від 20.04.2000 року № 45 Балтазарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів надано у постійне користування 41,37 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства. На підставі цього рішення, Балтазарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ХС № 002498 від 15.11.2001 року, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №64 (т.1 а.с. 61-64).

З вказаного вбачається, що Балтазарівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області використовувала земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6525480500:04:001:0532, площею 41,37 га, розташовану на території Чаплинської селищної об`єднаної територіальної громади Чаплинського району Херсонської області на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею І- ХС № 002498.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 цього Кодексу, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. 140-149 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Ця позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005.

Наведений правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 05.11.2019 року у справі № 906/392/18.

Так, оспорюваним у справі рішенням ХХV сесії VІІ скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області № 427 від 14.12.2018 року "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)", зокрема п. 10., 10.1., 10.2., 10.3., вирішено вилучити земельну ділянку та припинити дію державного акту на право постійного користування землею Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка надана в постійне користування для дослідницьких і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства відповідно до рішення Балтазарівської сільської ради від 20 квітня 2000 № 45 та посвідчується державним актом на право постійного користування землею серія І-ХС № 002498, загальною площею 41,37 га у зв`язку з добровільною відмовою, кадастровий номер 6525480500:04:001:0532; віднести зазначену земельну ділянку площею 41,37 га до складу земель запасу в адміністративних межах Чаплинської селищної ради зі зміною коду цільового призначення з "01.09" (для дослідних і навчальних цілей) на "01.03" (для ведення особистого селянського господарства); визнати таким, що втратив чинність державний акт на право постійного користування землею серія І-ХС № 002498, зареєстрованого від 15.11.2001 року за № 64; земельному відділу Чаплинської селищної ради внести зміни у земельно-облікову документацію.

З тексту вказаного рішення вбачається, що воно прийнято за результатами розгляду клопотання в.о. начальника Комунальної установи "Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради" про припинення та вилучення земельних ділянок, які перебували у постійному користуванні громадян для ведення особистого підсобного господарства у зв`язку зі смертю, відповідно до ст. 17, 140, 141, 149 Земельного кодексу України. При цьому вилучення земельної ділянки у Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області відбулось саме у зв`язку із добровільною відмовою.

Судова колегія зауважує, що відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки є самостійними підставами припинення права користування і здійснюються у порядку, регламентованому ч. 3 ст. 142 та ст. 149 Земельного кодексу України відповідно.

Так, процедура припинення права постійного користування земельною ділянкою в зв`язку з добровільною відмовою передбачена ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, відповідно до якої припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Добровільна відмова від земельної ділянки чи її частки є однією з підстав припинення права користування нею і може відбуватися виключно за згодою власника або землекористувача.

Тобто, враховуючи вказані норми законодавства припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою в зв`язку з добровільною відмовою повинно проводитися виключно на підставі заяви Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області, яка як вже зазначалось, є постійним користувачем такої земельної ділянки, до Чаплинської селищної ради за результатами розгляду якої, остання повинна була б прийняти рішення саме про припинення права користування земельною ділянкою вказаної особи.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України Про загальну середню освіту керівництво закладом загальної середньої освіти здійснює директор, повноваження якого визначаються законом, статутом закладу освіти та трудовим договором.

Пунктом 6 розділу IV Статуту Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів передбачено, що директор навчального закладу здійснює керівництво навчальним закладом, розпоряджається у встановленому порядку шкільним майном і коштами.

Згідно п. 1, 3 розділу V Статуту Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі навчального закладу. Навчальний заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог і норм.

Отже, саме директор школи є представником юридичної особи, в даному випадку Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради, та безпосередньо приймає рішення щодо розпорядження майном, яке входить до матеріально-технічної бази навчального закладу. Зокрема, у вказаному випадку саме директор школи є представником школи, як землекористувача, та наділений повноваженнями здійснення правомочностей відносно земельної ділянки, у тому числі, й щодо відчуження останньої у комунальну власність.

При цьому, судова колегія зауважує, що матеріали справи відповідної заяви саме Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області, підписаної директором вказаної школи, не містять.

Разом з тим, відповідач у справі наголошує, що із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельної ділянкою правомірно звернулась Комунальної установи "Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради", смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області.

З таким твердження погодитись неможливо, оскільки, відповідно до п. 1.5. розділу І Статуту Комунальної установи Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради , затвердженого рішенням ХІ сесії Чаплинської селищної ради VIII скликання 07.11.2017 року № 196, фінансово-господарська група на договірних засадах здійснює бухгалтерський облік фінансово-господарської діяльності закладів та установ освіти територіальної громади Чаплинської селищної ради (об`єднаної), організації її роботи у сфері матеріально-технічного забезпечення.

Згідно п. 4.3. розділу IV Статуту Комунальної установи Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради , начальник фінансово-господарської групи здійснює керівництво її колективом, визначає її структуру, забезпечує раціональний добір і розстановку кадрів, створює належні умови для підвищення фахового рівня працівників, а також несе відповідальність за виконання покладених на фінансово-господарську групу завдань, результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження майна, переданого в оперативне правління Засновником, розпоряджається в установленому порядку майном і коштами фінансово-господарської групи.

З аналізу вказаних положень Статуту Комунальної установи Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради , як вірно вказано прокурором, не вбачається, що вказана установа наділена будь-якими повноваженнями щодо розпорядження майном та земельними ділянками закладів освіти.

Таким чином, Комунальна установа Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради , яка не була землекористувачем спірної земельної ділянки, а отже відповідно до вимог чинного земельного законодавства не мала будь-яких повноважень відмовлятись від користування земельною ділянкою від імені Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області.

З огляду на вказане, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку належні та допустимі докази добровільної відмови землекористувача від свого права постійного користування земельною ділянкою відсутні.

Крім того, як вже зазначалось, відповідно до ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення саме про припинення права користування земельною ділянкою, а не про вилучення, як зазначено в оспорюваному рішенні.

Разом з тим, положення ст. 143 Земельного кодексу України визначають порядок вилучення земельних ділянок, зокрема, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог ст. 150 цього Кодексу. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради вилучають земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пункті.

Отже, зазначені норми матеріального права регулюють різні правовідносини щодо добровільної відмови від землекористування або права власності та вилучення земельних ділянок для суспільних або держаних потреб за рішення відповідних органів.

При цьому, необхідно зазначити, що вилучення земельних ділянок, відповідно до ч. 2 вищевказаної статті, проводиться виключно за згодою землекористувачів.

Отже, враховуючи вказані норми законодавства у разі саме вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області необхідною умовою було отримання згоди такої особи, разом з тим, матеріли справи такої згоди також не містять.

А наявний у справі лист Комунальної установи "Фінансово-господарська група з централізованого обслуговування закладів та установ освіти Чаплинської селищної ради" до Чаплинської селищної ради Херсонської області від 01.08.2018 року вих. № 234/01-13, в якому Комунальна установа просила розглянути питання стосовно можливості вилучення земельної ділянки 41,37 га сільськогосподарського призначення, що знаходиться у користуванні Балтазарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів у зв`язку з добровільною відмовою, не може вважатись доказом на підтвердження згоди Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с.Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області на вилучення з її постійного користування земельної ділянки, оскільки як вже зазначалось раніше, вказана комунальна установа позбавлена права розпоряджатись майном та земельними ділянками закладів освіти.

З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що в порушення вимог вказаного законодавства, згоди землекористувача, а саме Балтазарівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради, на вилучення земельної ділянки площею 41,37 га, Чаплинською селищною радою Херсонської області не отримано. При цьому, відповідно до ч. 10 ст. 149 Земельного кодексу України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку, доказів вирішення вказаного питання в судовому порядку матеріали справи не містять.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується зі доводами позивача та висновками суду першої інстанції щодо того, що п. 10 рішення двадцять п`ятої сесії 7 (сьомого) скликання Чаплинської селищної ради Херсонської області від 14 грудня 2018 року № 427 "Про вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні фізичних та юридичних осіб (за межами населених пунктів)" прийнято з порушеннями положень ст. 141, 142, а також ст. 149 Земельного кодексу України, що є підставою для визнання його незаконним та скасування, як і п.п. 10.1., 10.2., 10.3. оспорюваного рішення, які є похідними від вищезазначеного пункту.

При цьому, судова колегія, враховуючи зміни до абз. 3 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вважає за необхідне зазначити, що наслідком визнання незаконним та скасування пунктів вищезазначеного рішення, є поновлення права Балтазарівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області на постійне користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6525480500:04:001:0532, площею 41,37 га, яка розташована на території Чаплинської селищної об`єднаної територіальної громади Чаплинського району Херсонської області.

При цьому, наслідком такого поновлення є необхідність повернення вказаної земельної ділянки Балтазарівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Чаплинської селищної ради Херсонської області, с. Балтазарівка Чаплинського району Херсонської області, з огляду на що позовна вимога прокурора про зобов`язання Чаплинську селищну раду повернути Балтазарівській ЗОШ І-ІІІ ступенів земельну ділянку сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 6525480500:04:001:0532, площею 41,37 га, розташовану на території Чаплинської селищної об`єднаної територіальної громади Чаплинського району Херсонської області земельну ділянку, яка належала на праві постійного користування Балтазарівській ЗОШ І-ІІІ ступенів згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ХС № 002498 вартістю 1 011 496 грн. 50 коп., також підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі, при цьому, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року у справі № 923/605/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області, смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року у справі № 923/605/19 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Херсонської області від 10.10.2019 року у справі № 923/605/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 21.09.2020 року.

Повний текст постанови складено 22 вересня 2020 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська А.І. Ярош


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	21.09.2020
Оприлюднено	23.09.2020
Номер документу	91681703
Судочинство	Господарське

Пригуза П.Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 21.09.2020 по справі 923/605/19ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —923/605/19

Постанова від 21.09.2020

Постанова
від 21.09.2020 по справі 923/605/19
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД