Рішення

від 16.09.2020 по справі 903/389/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 вересня 2020 року Справа № 903/389/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: Шлюєв Ю.М.-підприємець; Пилипчук І.Ю.-представник, адвокат (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія ВЛ №982 від 19.12.2017р., Ордер Серія АС №1007085 від 26.06.2020р.)

від відповідача 1: не з`явились

від відповідача 2: не з`явились

від третьої особи: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Шлюєва Юрія Миколайовича, м. Ковель

до відповідача 1: Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, м. Ковель

до відповідача 2: Ремонтного житлово-комунального підприємства №1, м. Ковель

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Ковельської міської ради, м. Ковель

про визнання робіт та обладнання невід`ємними поліпшеннями цілісного майнового комплексу

Встановив: Фізична особа-підприємець Шлюєв Юрій Миколайович звернувся до господарського суду з позовом до Виконавчого комітету Ковельської міської ради в особі Відділу по управлінню майном комунальної власності, Ремонтного житлово-комунального підприємства №1, в котрому просив суд:

- визнати бездіяльність посадових осіб Відділу по управлінню майном комунальної власності Виконавчого комітету Ковельської міської ради неправомірною, внаслідок якої були порушені права Фізичної особи-підприємця Шлюєва Юрія Миколайовича, як орендаря, в частині реєстрації невід`ємних поліпшень орендованого майна, права на інформацію, та умови договору оренди - п. п. 6.6, 5.25, 9.7, Закон України "Про оренду державного та комунального майна";

- зобов`язати орендодавця зарахувати всі роботи та обладнання згідно актів виконаних робіт по цілісному майновому комплексу стадіону "Сільмаш" в сумі 1 368 114 грн. до невід`ємних поліпшень, проведених орендарем;

- здійснити дії щодо усунення перешкод в користуванні орендованим майном (приміщень лазні).

При поданні відповідного позову позивачем згідно банківської квитанції № 0.0.1713591171.1 від 21.05.2020р. було сплачено судовий збір за двома немайновими вимогами на загальну суму 4 204,00грн.

Ухвалою суду від 02.06.2020р. позовну заяву ФОП Шлюєва Ю.М. було залишено без руху; постановлено позивачу впродовж 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки, а саме: надати суду докази доплати судового збору на суму 2 102,00 грн., визначити зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а також надати суду докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обґрунтований розрахунок визначеної у позовній заяві суми з документами в її обґрунтування.

26.06.2020р. на адресу суду від позивача надійшла заява від 26.06.2020р. про усунення недоліків позовної заяви, уточнена (виправлена) позовна заява, з обгрунтовуючими заяву документами та доказами надіслання відповідних матеріалів на адресу відповідачів у справі. В уточненій позовній заяві позивач засвідчував, що належними відповідачами у справі є Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради та Ремонтне житлово-комунальне підприємство №1, а позовна вимога сформульована наступним чином: визнання робіт та обладнання згідно актів виконаних робіт на суму 1 368 115,32 грн. невід`ємними поліпшеннями цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" (Волинська область, місто Ковель, вулиця Грушевського, 8а), проведеними ФОП Шлюєвим Юрієм Миколайовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 06.07.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 03.08.2020р., запропоновано учасникам судового процесу вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, визначено явку представників сторін в судове засідання на їх розсуд.

15.07.2020р. на адресу суду від відповідача 1 - Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради надійшов відзив на позовну заяву з фіскальним чеком від 14.07.2020р. в підтвердження надіслання відзиву на адресу позивача у справі та обгрунтовуючими відзив документами, в котрому відповідач 1 позов заперечив та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради є неналежним відповідачем по справі, оскільки відповідно до Положення про Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 22.05.2014р. №55/51, Ковельською міською радою, як власником майна, делеговані Відділу певні повноваження у сфері управління майном, що належить територіальній громаді міста Ковеля та перебуває в комунальній власності міста. Проте, відділ не наділений правами власника, які відносяться до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, в даному випадку Ковельської міської ради.

Посилаючись на положення ч. 5 ст. 60 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 4 ст. 21 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 317, 319 ЦК України, відповідач 1 засвідчив, що фактичним наймодавцем є Ковельська міська рада Волинської області, а рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень комунального майна приймає представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи в порядку, встановленому відповідним представницьким органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 162 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020р. № 483 після здійснення невід`ємних поліпшень орендар подає інформацію про завершення виконання робіт та копії підписаних замовником і підрядником актів приймання виконаних робіт уповноваженому органу, визначеному статтею 21 Закону, що приймав рішення про надання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень. Якщо об`єктом оренди є єдиний майновий комплекс або нерухоме майно, площа якого перевищує 150 кв.м., орендар також подає документи, що підтверджують оплату виконаних робіт.

Отже, беручи до уваги той факт, що власником комунального майна (Ковельською міською радою) може бути надано дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, то лише останній може прийняти рішення щодо визнання/компенсації означеної суми, при умові підтвердження та ідентифікації невід`ємних поліпшень орендованого майна позивачем, відповідно до чинного законодавства.

Крім того, позивачем, на переконання відповідача 1, не надано належних підтверджень здійснення вказаних поліпшень.

Ухвалою суду від 03.08.2020р. розгляд справи в підготовчому засіданні було відкладено на 27.08.2020 р.; залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Виконавчий комітет Ковельської міської ради (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код ЄДРПОУ 04051313); зобов`язано позивача надіслати на адресу третьої особи примірник позовної заяви з доданими до неї документами, докази надіслання надати суду; встановлено позивачу строк до 25.08.2020р. для подання суду та відповідачу 1 відповіді на відзив (за наявності); запропоновано відповідачам надати суду в строк до 26.08.2020р. пояснення/заперечення стосовно відповіді позивача на відзив; зобов`язано відповідача 1 надіслати на адресу третьої особи примірник відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами, докази надіслання надати суду; запропоновано третій особі- Виконавчому комітету Ковельської міської ради надати суду в строк до 25.08.2020р. письмові пояснення по суті справи і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують правову позицію; одночасно надіслати позивачу та відповідачам копію пояснень та доданих документів, докази такого направлення надати суду; явку представників сторін та третьої особи в судове засідання визначено на власний розсуд.

19.08.2020р. на адресу суду від Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради надійшло клопотання від 19.08.2020р. №39 про приєднання до матеріалів справи супровідного листа від 19.08.2020р. №38 в підтвердження надіслання примірника відзиву на позовну заяву з доданими до нього документами на адресу Виконавчого комітету Ковельської міської ради.

20.08.2020р. на адресу суду від Виконавчого комітету Ковельської міської ради надійшли пояснення №10.07/50 від 18.08.2020р. на позовну заяву, в котрій третя особа позов заперечила та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради є неналежним відповідачем по справі, оскільки відповідно до Положення про Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 22.05.2014р. №55/51, Ковельською міською радою, як власником майна, делеговані Відділу певні повноваження у сфері управління майном, що належить територіальній громаді міста Ковеля та перебуває у комунальній власності міста. Проте, Відділ не наділений правами власника, які відносяться до виключної компетенції органів місцевого самоврядування, в даному випадку Ковельської міської ради.

Посилаючись на положення ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ч. 1 ст. 317, ст. 319 ЦК України, третя особа засвідчила, що фактичним наймодавцем є Ковельська міська рада Волинської області.

Крім того, здійснюючи посилання на положення ч. 4 ст. 21 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ч. 162 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020р. №483, третя особа вказала, що беручи до уваги той факт, що власником комунального майна (Ковельською міською радою) може бути надано дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого майна, то лише останній може прийняти рішення щодо визнання/компенсації означеної суми, при умові підтвердження та ідентифікації невід`ємних поліпшень орендованого майна позивачем, відповідно до чинного законодавства.

25.08.2020р. на адресу суду від Ремонтного житлово-комунального підприємства №1 надійшли пояснення Вих.№1017 від 20.08.2020р. з обгрунтовуючими вказані пояснення документами, в котрих відповідач 2 засвідчив, що в уточненій позовній заяві позивач змінює предмет позову формуючи позовні вимоги наступним чином: визнання робіт та обладнання згідно актів виконаних робіт на суму 1 368 115,32 грн. невід`ємними поліпшеними цілісно-майнового комплексу стадіону "Сільмаш", проведеними ФОП Шлюєвим Ю.М.

Рішенням Ковельської міської ради від 28.03.2019 року № 49/58 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади м. Ковеля", яким з 01.06.2019р. вказане Положення введено в дію РЖКП-1 наділено правами виступати Орендодавцем цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" (п. 4 Розділ 1. Загальні положення). До моменту передачі 01.06.2019р., Орендодавцем вказаного майна був відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Згідно Положення Орендодавцем майна виступає балансоутримувач (п. 4 Розділ І. Загальні положення). Дане Положення регулює відносини між Орендодавцем та Орендарями майна територіальної громади м. Ковеля та зобов`язує РЖКП-1 здійснювати своєчасне укладення договорів оренди та здійснювати контроль за виконанням умов договорів оренди (п. 2 Розділ VІ. Облік та контроль за використанням майна, зданого в оренду).

Будь-яких рішень чи згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна балансоутримувач РЖКП-1 не приймає, а отже не може бути належним відповідачем у даній справі.

Згідно Розділу 11 Положення Орендар з дозволу Ковельської міської ради та за погодженням в установленому порядку може вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що зумовлює підвищення його вартості, тобто проводити поліпшення орендованого майна. Надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Ковельською міською радою.

Присутня в судовому засіданні 27.08.2020р. представник позивача надала суду заперечення від 27.08.2020р. на пояснення Виконавчого комітету Ковельської міської ради, в котрих засвідчила наступне:

15.05.2003 року між відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, в подальшому Орендодавець, в особі завідувача відділу Солодун Тетяни Вікторівни, що діяла на підставі "Положення про відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради", затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 31.07.2002р. за №3/25, з однієї сторони, і Орендарем, Фізичною особою - підприємцем Шлюєвим Юрієм Миколайовичем, що діє на підставі Cвідоцтва про підприємницьку діяльність № 340, виданого Ковельською райдержадміністрацією 04.08.2000р., 15.05.2003р. було укладено договір оренди № 296 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП №1 - стадіону "Сільмаш" (надалі по тексту - Договір).

Згодом - 01.06.2019р. до Договору було внесено зміни, а саме змінено особу орендодавця з управління майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради на Ремонтне житлово-комунальне підприємство №1 м. Ковель, у зв`язку із введенням в дію Положення про оренду майна територіальної громади міста Ковеля, затв. Рішенням Ковельської міської ради від 28.03.2019р. №49/58.

Посилаючись на пункти 1.1., 1.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" позивач повідомив, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" з моменту підписання Договору - 15.05.2003 року та по день подачі позову до Господарського суду Волинської області діяв в двох редакціях, поточна редакція даного нормативно-правого акту введена в дію з 01.02.2020 року. З метою належного правового обґрунтування надалі по тексту потрібно вживати Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020р. та після 01.02.2020р., відповідно.

Суб`єктний склад сторони орендодавця станом на момент укладення Договору було визначено ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020р., зокрема: Орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності;

підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м., а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.

В той же час, згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції після 01.02.2020р. передбачено: договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Таким чином, станом на поточну дату, починаючи з 01.07.2020 року, Договір продовжує свою дію на підставі та у відповідності до положень Закону України "Про оренду державного та комунального чайна" в редакції після 01.02.2020р.

Однак, спірні відносини між сторонами Договору, які потребують судового врегулювання, виникли значно раніше про що детально описано в позовній заяві та підтверджується фактом пред`явлення позову ФОП Шлюєвим Ю.М. до дати - 01.07.2020 року.

Застосування у спорі з приводу правового статусу нерухомості норми зворотною силою, хоча це й відповідало національному закону, складало порушення права на справедливий судовий розгляд. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі "Дімопулос проти Туреччини" (№ 37766/05).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, задля прийняття законного та обгрунтованого рішення у справі №903/389/20 із застосування принципу верховенства права, на переконання позивача, варто керуватись положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020 року.

З огляду на викладене, посилання Виконавчого комітету Ковельської міської ради у своїх поясненнях на положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції після 01.02.2020 року, на думку позивача, не мають правового підґрунтя та є неналежними.

Щодо належності Відповідачів у справі №903/389/20, позивач засвідчив, що в своїх поясненнях Виконавчий комітет Ковельської міської ради зазначає, що стороною Позивача визначено неналежним відповідачем Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Задля доведення своєї позиції Виконавчий комітету Ковельської міської ради наводить посилання на ч. 4 ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції після 01.02.2020 року та п. 162 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою КМУ від 03.06.2020р. №483.

З хронології прийняття вищезгаданих актів випливає, що порядок від 03.06.2020р. №483 був прийнятий на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції 01.02.2020р., договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020р. одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно п. п. 5.25, 5.27 договору, Орендар має право за письмовим погодженням з Орендодавцем здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення та інші невід`ємні поліпшення ЦМК, що зумовлюють підвищення його вартості, з обов`язковим погодженням кошторисної документації. При здійсненні невід`ємних поліпшень орендованого майна за згодою Орендодавця, при умові представлення необхідних документів (погодженої кошторисної документації, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, копій платіжних документів, що підтверджують проведення Орендарем розрахунків за виконані будівельні роботи та придбані матеріали) Орендар має право на відшкодування здійснених ним поліпшень.

У відповідності до ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020р., орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулось в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Отже, в межах повноважень орендодавця є надання згоди на невід`ємні поліпшення об`єкту оренди - цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" (ЦМК) за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 8а.

Таким чином, визнання робіт та обладнання згідно актів виконаних робіт на суму 1 368 115,32 грн. невід`ємними поліпшення цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" (Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 8а), проведеними підприємцем - Шлюєвим Юрієм Миколайовичем також входить до повноважень орендодавця за Договором.

Оскільки заперечення Виконавчого комітету Ковельської міської ради пов`язані лише з визнанням неналежним відповідачем у справі №903/389/20 - Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, з посиланням на Положення про Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, затв. рішенням Ковельської міської ради від 22.05.2014р. №55/51, без конкретизації якими ж саме пунктами даного положення передбачено, що Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради не може бути відповідачем у судових справах з таким предметом спору, то пунктом 2 Розділу 3 вищезгаданого положення передбачено, що до основних функцій відділу належить: "Виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів, індивідуально визначеного майна (будівель, споруд, приміщень), що перебувають в міській комунальній власності".

Враховуючи зазначене вище, при системному аналізі положень законних та підзаконних актів, які регулюють спірні відносини, позивач дійшов висновку, що Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, будучи орендодавцем до 01.06.2019р. згідно Договору був уповноваженим вирішувати питання, пов`язані зі здійснення невід`ємних поліпшень ЦМК, що жодним чином не є перетягуванням на себе функцій власника майна - Ковельської міської ради, а протилежного не доведено Виконавчим комітетом Ковельської міської ради та не міститься в підставах позову ФОП Шлюєва Ю.М.

Помилкова правова позиція Виконавчого комітету Ковельської міської ради, на думку позивача, пов`язана з невірним застосуванням п.1 Розділу 11 Положення про оренду майна територіальної громади міста Ковеля, затв. Рішенням Ковельської міської ради від 28.03.2019р. №49/58, яким передбачено: "Орендар з дозволу Ковельської міської ради та за погодженням в установленому порядку може вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що зумовлює підвищення його вартості, тобто проводити поліпшення орендованого майна".

Як було вказано в позовній заяві усі роботи та встановлення обладнання в ЦМК відбулось до введення в дію Положення про оренду майна територіальної громади міста Ковеля, затв. Рішенням Ковельської міської ради від 28.03.2019р. №49/58.

Щодо предмету та підстав позову Виконавчим комітетом Ковельської міської ради не наведено жодних заперечень по суті.

Водночас, представник позивача звернулась до суду з клопотанням від 27.08.2020р. про приєднання до матеріалів справи поштових документів в підтвердження надіслання позивачем на адресу Виконавчого комітету Ковельської міської ради матеріалів позовної заяви з додатками.

В судовому засіданні 27.08.2020р. судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2020р., про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу.

Крім того, ухвалою суду від 27.08.2020р. було постановлено повідомити Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, Ремонтне житлово-комунальне підприємство №1, Виконавчий комітет Ковельської міської ради про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.09.2020 р. на 10:00 год., згідно протокольної ухвали, постановленої судом за результатами проведеного 27.08.2020р. підготовчого судового засідання.

31.08.2020р. на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 27.08.2020р. про приєднання до матеріалів справи поштових документів в підтвердження надіслання позивачем на адресу учасників судового процесу матеріалів заперечення на пояснення.

В судовому засіданні 16.09.2020р. позивач та його представник надали суду фотокопії поліпшень цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш", проведених Фізичною особою-підприємцем Шлюєвим Юрієм Миколайовичем.

Водночас, на стадії судового розгляду справи по суті позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (з врахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви, уточненої (виправленої) позовної заяви) та запереченні на пояснення третьої особи.

При цьому позивач засвідчив на понесенні ним судових витрат в розмірі 2 102,00грн. по сплаті судового збору та витрат по оплаті професійної правничої допомоги в розмірі 28 000,00грн., які позивач просить відшкодувати за рахунок відповідачів у справі.

Відповідач 1 - Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради - в судове засідання 16.09.2020р. свого уповноваженого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи. Ухвала суду від 27.08.2020р. була вручена Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради - 31 серпня 2020р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.09.2020р.

Відповідач 2 - Ремонтне житлово-комунальне підприємство №1 - в судове засідання 16.09.2020р. свого уповноваженого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи. Ухвала суду від 27.08.2020р. була вручена Ремонтному житлово-комунальному підприємству №1 - 31 серпня 2020р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.09.2020р.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів- Виконавчий комітет Ковельської міської ради - в судове засідання 16.09.2020р. свого уповноваженого представника не направила, хоча належним чином була повідомлена про місце, дату та час судового розгляду справи. Ухвала суду від 27.08.2020р. була вручена Виконавчому комітету Ковельської міської ради 31 серпня 2020р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 02.09.2020р.

В аспекті викладеного суд засвідчує, що відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В той же час, стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що положення ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав сторін на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі.

При цьому суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Поруч з цим, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Зважаючи на тривалість розгляду даного спору, беручи до увагу ту обставину, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, а явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, неявка представників відповідачів та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, учасники справи мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких пояснень чи інших заяв по суті справи, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, може бути розглянута за наявними у ній документами, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні без участі представників відповідачів та третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні позивача та його представника, господарський суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений позивачем до відповідачів позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради був оголошений конкурс на оренду цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" - структурного підрозділу Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1.

За результатами даного конкурсу, що відбувся 08 травня 2003 року, 15 травня 2003 року між Відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, в подальшому орендодавець, в особі завідувача відділу Солодун Тетяни Вікторівни, що діє на підставі "Положення про відділ по управлінню майном комунальної власності Виконавчого комітету Ковельської міської ради", затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 31.07.2002р. за № 3/25, з однієї сторони, і орендарем, Фізичною особою - підприємцем Шлюєвим Юрієм Миколайовичем, що діє на підставі Свідоцтва про підприємницьку діяльність № 340, виданого Ковельською райдержадміністрацією 04.08.2000 року, було укладено договір оренди № 296 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП № 1-стадіону "Сільмаш".

Згідно п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає на підставі протоколу № 1 від 08.05.2003р. конкурсу на право оренди цілісного майнового комплексу в строкове платне користування цілісний майновий комплекс стадіону "Сільмаш" (далі - ЦМК) - структурного підрозділу Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1, склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу ЦМК, складеного на 15.05.2003, а саме: основні фонди: балансовою вартістю - 87759 грн. 36 коп., залишковою вартістю - 47551 грн. 39 коп. Місцезнаходження об`єкта оренди - м. Ковель, вул. Грушевського, 8а.

Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування ЦМК у термін вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі.

Згідно п. п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.9, 5.11, 5.13, 5.14, 5.20 договору орендар зобов`язується використовувати взятий в оренду об`єкт відповідно до його призначення та умов цього договору, виконувати умови, передбачені конкурсом, та втілювати запропоновані щодо реконструкції стадіону "Сільмаш" пропозиції, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та платежі по комунальних послугах, що надаються комунальними службами і підприємствами для обслуговування орендованого приміщення, провести поетапну реконструкцію трибун, встановивши сучасні пластикові сидіння, провести капітальний ремонт адмінбудинку, забезпечити належний фаховий догляд за футбольним газоном, по мірі необхідності здійснювати поліпшення, необхідні для нормальної експлуатації стадіону, забезпечити належний зовнішній та внутрішній вигляд стадіону, забезпечити належний фаховий догляд за футбольним полем.

У відповідності до п. п. 5.25, 5.27 договору орендар має право за письмовим погодженням з орендодавцем здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення та інші невід`ємні поліпшення ЦМК, що зумовлюють підвищення його вартості, з обов`язковим погодженням кошторисної документації. При здійсненні невід`ємних поліпшень орендованого майна за згодою орендодавця, при умові представлення необхідних документів (погодженої кошторисної документації, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, копій платіжних документів, що підтверджують проведення орендарем розрахунків за виконані будівельні роботи та придбані матеріали) орендар має право на відшкодування здійснених ним поліпшень.

В свою чергу, відповідно до п. 6.6. договору орендодавець при отриманні кошторисної документації на здійснення поліпшень на протязі 14 календарних днів повинен її розглянути і дати відповідь (погодження або мотивовану відмову).

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір діє з 15 травня 2003 року до 14 травня 2028 року включно.

Вказаний договір оренди підписано сторонами та скріплено відтисками печаток сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В силу положень п.п. 5 та 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність, і застосування цих засад полягає в тому, що тексти законів, угод та їх застосування мають бути належними і справедливими стосовно усіх суб`єктів цивільних правовідносин та відповідати загальновизнаним нормам обороту.

При цьому, концепція добросовісності може використовуватися судом в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

За приписами ст. 5 Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особиможе визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Так, предметом заявленого ФОП Шлюєвим Ю.М. позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Одним із загальних принципів законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст.3 та 627 ЦК України.

Свобода договору вимагає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обовязки сторін. Учасники цивільних правовідносин за власним розсудом вступають у договірні відносини, виходячи із певних обставин свого життя або господарювання, і тим самим вибирають ті чи інші засоби реалізації своїх інтересів, якими є суб`єктивні цивільні права та кореспондуючи їм обов`язки.

З матеріалів справи, а саме із тексту договору оренди вбачається, що сторони досягли згоди по всім істотним умовам договору та визначили порядок внесення змін договору.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у ст.778 Цивільного кодексу України.

Так, за приписами ст. 778 Цивільного кодексу Украйни наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

В даному випадку, основними умовами на право оренди ЦМК було реконструкція ЦМК "Сільмаш", а саме: встановлення сучасних трибун, встановлення прожекторів для освітлення території загального користування, капітальний ремонт адмінбудинку, утримання в належному стані бігових доріжок, спортивних снарядів, дотримання трудового законодавства стосовно працівників стадіону. Вищевказані умови пізніше були відображені і в договорі оренди №296 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП № 1-стадіону "Сільмаш" від 15.05.2003р. Сам об`єкт оренди (на момент здачі в оренду) мав незадовільний технічний стан та потребував термінової реконструкції та капітального ремонту всього комплексу. Все це вимагало вкладення значних коштів. Саме ж утримання ЦМК було збитковим, так як більша частина послуг надавалась безкоштовно (використання стадіону для проведення загальноміських: спортивних, видовищних та інших заходів, використання стадіону командами міського футбольного клубу, користування громадянами біговими доріжками та спортивним майданчиком згідно п. п. 5.16 - 5.19 договору). Неналежний технічний стан також відображено в актах санепідемстанції від 26.10.2006р. № 5082 та від 23.10.2008р. № 5.1/2610, а саме: незадовільний санітарно-технічний стан підвісної стелі приміщення басейну, стелі в роздягальні "Б" через протікання даху, що призвело ураження стін цвіллю та грибком (акт № 5082). Акт № 5.1/2610 вказує на незадовільний санітарно-гігієнічний та санітарно-технічний стан усіх приміщень адмінбудівлі (поверхні стін вологі, уражені цвіллю та грибком), незадовільний санітарно-технічний стан підвісної стелі приміщення басейну.

23.10.2008 року Державною санітарно-епідеміологічною службою України була винесена постанова № 243 про тимчасову заборону експлуатації адмінбудівлі стадіону.

19 жовтня 2006 року позивачем було отримано рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 455 "Про надання дозволу на проведення капітального ремонту орендованих приміщень, та реконструкції системи опалення", згідно котрого було дозволено підприємцю Шлюєву Ю.М. провести капітальний ремонт орендованих приміщень стадіону "Сільмаш" по вул. Грушевського, 8-а та реконструкцію системи опалення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі даного рішення позивачем було проведено реконструкцію системи опалення та здійснено застосування автономного опалення з встановленням твердопаливного котла "Buderus" потужністю 45 кВт.

Крім того, 10 квітня 2008 року позивачем було отримано рішення Виконавчого комітету Ковельської міської ради за № 172 "Про надання дозволу на реконструкцію орендованих приміщень та надбудову другого поверху орендованого адмінібудинку", згідно котрого було дозволено підприємцю Шлюєву Ю.М. провести реконструкцію орендованого адміністративно-побутового приміщення стадіону "Сільмаш" по вул. Грушевського, 8-а з надбудовою другого поверху.

У 2008 року орендарем за договором від 15.05.2003р. № 296 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП № 1-стадіону "Сільмаш", позивачем у справі, було проведено черговий поточний ремонтом.

11.06.2013 року позивач вчергове звернувся до Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради з заявою про погодження реконструкції та добудови адміністративного приміщення, у відповідності до п. п. 5.2, 5.4, 5.11 договору оренди від 15.05.2003р. № 296 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП № 1-стадіону "Сільмаш", з додаванням відповідного ескізного проекту реконструкції та зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва.

27.06.2013 року Ковельська міська рада прийняла рішення № 39/54 "Про погодження реконструкції з добудовою другого поверху адмінприміщення стадіону "Сільмаш"", згідно котрого було погоджено підприємцю Шлюєву Ю.М. проведення реконструкції з добудовою другого поверху адміністративно-побутового приміщення стадіону "Сільмаш" по вул. Грушевського, 8а в м. Ковелі, яке входить до складу орендованого цілісного майнового комплексу, враховуючи конкурсну пропозицію від 30.04.2003р.

На підставі даного рішення ФОП Шлюєвим Ю.М. було замовлено проектно-кошторисну документацію щодо проведення реконструкції з добудовою другого поверху, яку виконав ПП Віщак Б.П., кваліфікаційний сертифікат серії АР №2576 виданий 30.08.2012 року. Даним проектом було передбачено наступні реконструкційні зміни ЦМК:

- перший поверх - реконструкція лазні та підсобних приміщень: влаштування кухні, мийки, кладової для продуктів, санвузлів, адмінприміщень, а також влаштування рецепції та залу кафетерію;

- другий поверх - влаштування готелю;

- проведення благоустрою прилеглої території;

- реконструкція котельні.

Загальна кошторисна вартість проекту склала 3 703 948 гривень станом на 25.03.2014 року. Даний проект був проінспектований в ДП "Укрдержбудекспертиза" у Волинській області, за результатами чого було отримано позитивний експертний звіт за вих.№ 177/03-0004-14.

19.04.2014 року позивач звернувся до міського голови Ковельської міської ради Волинської області із заявою, в котрій просив прийняти участь у будівництві, шляхом співфінансування або відшкодування витрат з міського бюджету, враховуючи суттєву вартість робіт (3 703 948 гривень). Дана заява була зареєстрована 22.04.2014 року виконкомом Ковельської міської ради. У відповідь на зазначену заяву, позивач отримав лист № Ш-476 від 21.05.2014 року, в якому було повідомлено, що на 2014 рік кошти на співфінансування або на відшкодування витрат не передбачені та запропоновано проводити вищевказані роботи за власний кошт.

22.04.2014 року, підприємець Шлюєв М.Ю., керуючись п. п. 5.9, 5.12, 5.13 договору від 15.05.2003 № 296 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП № 1-стадіону "Сільмаш", звернувся до голови Ковельської міської ради із заявою про надання дозволу на проведення капітального ремонту газону футбольного поля, яке є частиною орендованого ЦМК та проведення капітального ремонту трибун. На вказану заяву, 12.05.2014 року за вих.№ Ш-476/1 було отримано відповідь за підписом заступника міського голови Прокопіва І.Я. з проханням до орендаря про обмеження терміну виконання робіт до квітня 2015 року. Однак, зважаючи на великий обсяг будівельних робіт (одночасна реконструкція адмінприміщення, капітальний ремонт футбольного поля та трибун, облаштування огорожі), терміни їх виконання в подальшому були продовжені до 2017 року включно.

У 2016 році, з метою подальшої реалізації функцій орендаря за договором №296 від 15.05.2003 року, ФОП Шлюєв Ю.М. отримав в проектному підприємстві "Ковелькомунпроект" робочі проекти: 1. Капітальний ремонт дерев`яних конструкцій трибун (вартість 385 483 грн. 13 коп.); 2. Капітальний ремонт футбольного поля (вартість 184 136 грн. 36 коп.); 3. Капітальний ремонт огорожі (вартість 114 167 грн. 17 коп.).

03.01.2017 року, на виконання п. 5.25 договору оренди від 15.05.2003р. №296, дані проекти були надані орендодавцю для його подальшого погодження. Відповідь про погодження чи непогодження від орендодавця, орендарем - отримана не була.

Зволікання орендодавця щодо погодження робочих проектів та неможливість експлуатації ЦМК без проведення капітального ремонту (перелік недоліків орендованого об`єкту зазначено в акті обстеження від 29.04.2014 року, складеного за участі заступника ковельського міського голови, головного тренера ковельської футбольної команди, ФОП Шлюєва Ю.М.), керуючись положеннями п. п. 5.4, 5.9, 5.13, 5.25 договору оренди та у відповідності до ч. 2 ст. 18, ч.2, ч. 3 ст. 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. № 2270-ХІІ, ФОП Шлюєв Ю.М. розпочав капітальний ремонт футбольного поля, трибун та огорожі ЦМК.

19.10.2017 року, після закінчення робіт по капітальному ремонту орендованого майна, позивач супровідним листом, зареєстрованим в Ковельський міській раді, подав на ім`я ковельського міського голови акти виконаних робіт:

1 - відновлення футбольного поля на суму 133 819 грн., що менше проектно-кошторисної вартості більше ніж на 50 000 грн.;

2 - капітальний ремонт дерев`яних конструкцій трибун на суму 298 684 грн., що менше проектно-кошторисної вартості на 86 000 грн.;

3 - капітальний ремонт огорожі на суму 68 117 грн., що менше проектно-кошторисної вартості на 46 000 грн.

В порушення п. 6.6 договору оренди ЦМК від 15.05.2003 №296, орендодавець за договором, не надав вмотивованої відмови чи будь-яких зауважень ні щодо поданої позивачем проектно-кошторисної документації, ні відносно актів виконаних робіт, відповідно.

Таким чином, користуючись принципом "мовчазної згоди" ФОП Шлюєв Ю.М. розцінив діяння орендодавця як згоду/погодження проектно-кошторисної документації щодо проведення реконструкції з добудовою другого поверху та робочих проектів: 1. Капітальний ремонт дерев`яних конструкцій трибун (вартість 385 483 грн. 13 коп.); 2. Капітальний ремонт футбольного поля (вартість 184 136 грн. 36 коп.); 3. Капітальний ремонт огорожі (вартість 114 167 грн. 17 коп.).

Як слідує з пояснень позивача, в телефонному режимі до останнього звернулась начальник відділу комунального майна Ковельської міської ради з проханням подати документацію щодо погодження проведення ремонту футбольного поля.

03.11.2017 року ФОП Шлюєвим Ю.М. було надано відповідь в письмовій формі до відділу комунального майна.

19.10.2017 року позивач звернувся із заявою, скерованою на ім`я Ковельського міського голови, про надання письмової згоди на капітальний ремонт приміщення лазні ЦМК, на що отримав відповідь з пропозицією надати проектно-кошторисну документацію.

30.11.2017 року представником РЖКП №1 м.Ковель, в присутності ФОП Шлюєва Ю.М., було складено акт з переліком робіт на капітальний ремонт лазні ЦМК. В подальшому, на підставі даного акту, було складено дефектний акт та підготовлено зведений кошторисний розрахунок капітального ремонту лазні на суму 1 119 261 грн. 31 коп.

10.04.2018 року дані документи були подані позивачем орендарю для погодження, однак відповіді не отримано, в результаті чого, ФОП Шлюєв Ю.М. не може використовувати частину орендованого майна в зв`язку з незадовільним гігієнічно-технічним станом приміщень лазні. В той же час розпочати капітальний ремонт самостійно не міг через відсутність власних обігових коштів і в тому числі через неповернення відповідачем раніше витрачених обігових коштів на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна, враховуючи велику кошторисну вартість проведення капітального ремонту лазні та неможливість отримання кредиту без письмової згоди орендодавця на проведення робіт, відсутності співфінансування з його сторони орендодавця.

01.08.2018 року позивач звернувся з листом до орендодавця за договором оренди від 15.05.2003 року №296, адресованого на ім`я Ковельського міського голови з проханням придбання та встановлення твердопаливного котла марки "Buderus Logano S111-45D" потужністю 45 Квт для обігріву адмінприміщень стадіону "Сільмаш" взамін ідентичного котла, який вже був зношеним та придбавався ФОП Шлюєвим Ю.М. за власні кошти відповідно до рішення Ковельської міської ради № 455 від 19.10.2006 року "Про надання дозволу на проведення капітального ремонту та реконструкції системи опалення".

22.08.2018 року позивачем було отримано відповідь за вих.№ 3.17/, в якій висловлена пропозиція списати попередній котел, який передавався за балансовою вартістю 736 грн. 38 коп. після укладення договору оренди 15.05.2003 року, з переліком з шести пунктів, які необхідно виконати для його списання.

25.09.2018 року ФОП Шлюєвим Ю.М. була надана відповідь, що вищевказаний котел слугує для обігріву лазні і на даний момент питання про його заміну не ставиться. Однак, через наближення опалювального сезону та підготовкою до осінньо-зимового періоду позивач був змушений придбати котел Buderus вартістю 43 193 грн. (згідно платіжного доручення №105 від 02.08.2018р. на суму 22 193 грн. та платіжного доручення №106 від 02.08.2018 на суму 21 000,00 грн.) за власний кошт, відповідно, просив дозвіл в орендодавця на встановлення даного котла.

24.10.2018 року листом за вих.№ 3.22/1630, за підписом Ковельського міського голови, позивачу було запропоновано виготовити проектно-кошторисну документацію та звернутись із заявою про проведення невід`ємних поліпшень.

27.10.2018 року на ім`я Ковельського міського голови позивачем було направлено лист, в якому повідомлялось, що питання встановлення нового котла не порушується, а заміна старого котла, який вийшов з ладу, погодження на встановлення якого відбулося ще в у 2006 році на підставі рішення Ковельської міської ради № 455 від 19.10.2006р., на новий такої ж марки та потужності, роботи по заміні котла складають незначну суму (меншу за виготовлення кошторисної документації), тому витрати додаткових коштів на виготовлення проектно-кошторисної документації є недоцільними.

16.11.2018 року на адресу орендодавця, позивачем було направлено лист з актами виконаних робіт:

1- капітальний ремонт приміщення топочної в т.ч. зі встановленням котла (вартість184 653 грн.);

2 - капітальний ремонт кухні та банкетної зали (вартість 189 328 грн.);

3 - облаштування фасаду орендованих приміщень (вартість 450 320 грн.), з проханням підписати акти та віднести роботи та обладнання до невід`ємних поліпшень.

Станом на поточну дату, жодного акту виконаних робіт не повернуто і не надано зауважень до актів або відмови у їх підписанні.

16.01.2019 року позивач звернувся до орендаря з проханням відповідно до договору зарахувати всі вищевказані роботи та обладнання до невід`ємних поліпшень, однак відповіді позивачем отримано не було.

Впродовж дії договору оренди № 296 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП № 1-стадіону "Сільмаш" позивачем було проведено невід`ємних поліпшень орендованого майна на загальну суму 1 368 115 гривень 32 копійки, що підтверджується актами виконаних робіт та розрахунком вартості робіт та обладнання.

У відповідності до відомостей Витягу з реєстру платників єдиного податку до переліку видів господарської діяльності, що можуть проводитись ФОП Шлюєвим Ю.М., відноситься будівництво житлових і нежитлових приміщень.

01.06.2019 року, у зв`язку з введенням в дію Положення про оренду майна територіальної громади міста Ковеля, затвердженого рішенням Ковельської міської ради від 28.03.2019р. № 49/58, до договору оренди №296 від 15.05.2003р. цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП № 1- стадіону "Сільмаш" було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1 якої орендодавцем ЦМК стало Ремонтне житлово-комунальне підприємство № 1 м. Ковеля. Пунктами 2, 3 угоди були внесені зміни в договір в частині заміни платіжних та поштових реквізитів орендодавця. Згідно п. 4 угоди інші умови договору залишаються без змін, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання. Дана угода була погоджена і зареєстрована у відділі по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради 13.06.2019р. за № 296.

16.01.2020 року позивач звернувся до Ковельського міського голови з претензією щодо невиконання умов договору оренди № 296 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу РЖКП № 1-стадіону "Сільмаш" від 15.05.2003р., в якій повторно просив зарахувати всі роботи та обладнання згідно актів виконаних робіт по цілісному майновому комплексу стадіону "Сільмаш" до невід`ємних поліпшень, просив про прийняте рішення повідомити у встановлений законодавством термін.

22.02.2020 року позивач отримав відповідь за підписом Ковельського міського голови від 14.02.2020р. № Ш-94, згідно якої зазначено що ремонтні роботи по стадіону "Сільмаш" не можуть бути зараховані як невід`ємні поліпшення орендованого майна, так як були виконані позивачем без згоди Ковельської міської ради.

Відмову орендодавця у зарахуванні робіт та обладнання згідно актів виконаних робіт на суму 1 368 115 гривень 32 копійки невід`ємними поліпшеннями цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" (Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 8а), проведеними ФОП Шлюєвим Юрієм Миколайовичем, позивач вважає незаконною, що і призвело до звернення останнього з позовом до суду.

У відповідності до п.п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013р. № 12 (надалі - Постанова Пленуму) зі змісту приписів статті 1, частини другої статті 9, частини другої статті 759, частини третьої статті 760 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 4, частини шостої статті 283 Господарського кодексу України випливає, що ЦК України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені ГК України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення ЦК України.

З урахуванням частини другої статті 287 ГК України передача в оренду цілісних майнових комплексів, які належать до державного сектора економіки або є комунальною власністю, регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому оренда майна інших форм власності також може регулюватися положеннями названого Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

У відповідності до п. 2.2. Постанови Пленуму визначено, що органи, яким надано право бути орендодавцями державного та комунального майна, визначено ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" з моменту підписання договору оренди ЦМК №296 від 15.05.2003р. та по день подачі позову до Господарського суду Волинської області діяв в двох редакціях, поточна редакція даного нормативно-правого акту введена в дію з 01.02.2020 року.

Отже, в даному випадку на переконання суду, варто застосовувати положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020р. та після 01.02.2020р., відповідно.

Суб`єктний склад сторони орендодавця станом на момент укладення договору оренди №296 від 15.05.2003р. було визначено ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020р., зокрема: Орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв. м, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

В той же час, згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції після 01.02.2020р. визначено: договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Отже, станом на поточну дату, починаючи з 01.07.2020р., договір оренди №296 від 15.05.2003р. продовжує свою дію на підставі та у відповідності до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції після 01.02.2020 року.

Однак, спірні відносини між сторонами договору оренди №296 від 15.05.2003р., які потребують врегулювання, виникли значно раніше, що підтверджується фактом пред`явлення позову ФОП Шлюєвим Ю.М. до дати - 01.07.2020 року.

Європейський суд з прав людини у справі "Дімопулос проти Туреччини" (№ 37766/05) дійшов висновку, що застосування у спорі з приводу правового статусу нерухомості норми зворотною силою, хоча це й відповідало національному закону, однак складало порушення права на справедливий судовий розгляд.

В свою чергу, позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, задля повноцінної реалізації принципу верховенства права та врегулювання спірних відносин між сторонами даної господарської справи, варто керуватись положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020 року.

Згідно ст. 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.07.2019р., поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладений між Підприємцем Шлюєвим Ю.М. та Відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради договір оренди №296 цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" від 15.05.2003р. визначає взаємні права та обов`язки для сторін правочину.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності.

При цьому орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Зважаючи на бездіяльність відповідачів у даній справі, пов`язаною з відсутністю дій зі сторони останніх, спрямованих на реалізацію, прийнятих прав та обов`язків у відповідності до договору оренди від 15.05.2003р. №296, останні мали б усвідомлювати усі ті ризики, з якими вони можуть зіштовхнутися під час виконання даного договору, оскільки тривалий час не діяли у спосіб, регламентований положеннями договору оренди від 15.05.2003р. №296.

За таких обставин, приймаючи до уваги відсутність об`єктивних доказів неможливості виконання договору оренди від 15.05.2003р. №296 Відділом по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради та Ремонтним житлово-комунальним підприємством № 1 м. Ковеля, останні в силу принципу pacta sunt servanda зобов`язані були вчинити дії, спрямовані на виконання вище згаданого договору. Подібний обов`язок відповідав би й загальному змісту Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у силу якого, приймаючи в оренду майно, орендар вправі був розраховувати на виконання зобов`язань за правочином, оскільки виходив з презумпції того, що орендодавець розуміє весь спектр ризиків, що несе у собі передання в оренду ЦМК.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті зазначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Згідно положень ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або не настання певної події.

Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 ЦК).

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства (ч. 1). При їх здійсненні особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч. 2). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживанням правом в інших формах (ч. 3). При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч. 4). Не допускається використання цивільних прав для неправомірного обмеження конкуренції, зловживанням монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч. 5). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені чч. 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Зокрема, згідно із ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень чч. 2-5 ст. 13 ЦК України.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковими для неї. Виконання цивільного обов`язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

Матеріальний аспект захисту охоплює й положення гл. 3 ЦК України, в якій йдеться саме про захист цивільних прав та інтересів.

До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб`єктам цивільного права.

Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №1-10/2004, яким визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб`єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на право користування майном, на спадкування, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Такі висновки викладені в аналізі Верховного суду України практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України.

Отже, предмет позову ФОП Шлюєва Ю.М. про визнання робіт та обладнання згідно актів виконаних робіт на суму 1 368 115 гривень 32 копійки невід`ємними поліпшеннями цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" (Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 8а), що проведені ним, як суб`єктом підприємницької діяльності відповідає вимогам та способу захисту суб`єктного права, що виплаває з умов договору оренди від 15.05.2003р. №269 та не визнається відповідачами у даній справі.

Постійне ігнорування звернень позивача відповідачами, що мало систематичний характер, шляхом ненадання відповідей, є неправомірною бездіяльністю посадових осіб управління майном комунальної власності (орендодавця), що призвело до порушення прав орендаря. Крім того, не надати дозвіл на проведення невід`ємних поліпшень, які передбачені договором оренди, орендодавець не мав права, так як стан орендованого майна без реконструкції та капітальних ремонтів унеможливлював його подальшу експлуатацію. Не погодити кошторисну документацію орендодавець підстав не мав, враховуючи, що всі кошториси були виготовлені спеціалізованими ліцензованими організаціями. Тим більше не мав права не підписати акти виконаних робіт, які вже були виконані, та документація на які була відправлена в установленому законом та договором порядку. Це свідчить, про порушення орендодавцем умов договору, положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.526 Цивільного кодексу України, ст.5 Господарського кодексу України.

В такому випадку має застосовуватись встановлений принцип мовчазної згоди, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.

Згідно п.п. 5.9, 5.11, 5.13 договору оренди № 296 від 15.05.2003, вчинення таких робіт позивачем, як:

1) капітальний ремонт футбольного поля на суму 133 819грн., що менше проектно-кошторисної вартості більше ніж на 50 000 грн.;

2) капітальний ремонт дерев`яних конструкцій трибун на суму 298 684 грн., що менше проектно-кошторисної вартості на 86 000 грн.;

3) капітальний ремонт огорожі на суму 68 117 грн., що менше проектно-кошторисної вартості на 46 000 грн.

4) капітальний ремонт приміщення топочної в т.ч. зі встановленням додаткового котла (вартість 184 653 грн.);

5) капітальний ремонт кухні та банкетної зали (вартість 189 328 грн.);

6) обладнання фасаду орендованих приміщень (вартість 450 320 грн.); підтверджується актами виконаних робіт та відповідало умовам договору оренди №296 від 15.05.2003 року.

Пунктом 5.25 договору оренди № 296 від 15.05.2003р. передбачено порядок погодження невід`ємних поліпшень з Орендодавцем.

Окрім того, позивачем було виготовлено проектно-кошторисну документацію на вище зазначений перелік робіт та подано її в установленому порядку орендодавцю, який її попередньо погодив (лист від 19.04.2014р. і відповідь на нього № Ш-476/1 від 12.05.2014р.; лист від 22.04.2014р. та відповідь на нього № Ш-476 від 21.05.2014р.), тому твердження орендодавця, що вищевказані невід`ємні поліпшення орендованого майна виконані без згоди уповноваженого органу не заслуговують на увагу.

У відповіді на претензію орендодавцем було вказано, що ФОП Шлюєв Ю.М. мав отримати дозвіл на здійснення невід`ємних поліпшень визначений наказом Фонду держмайна України від 25.05.2018р. № 686. Однак, хронологічний порядок проведення невід`ємних поліпшень свідчить про протилежне: всі проекти, які стосуються невід`ємних поліпшень, були виготовлені до 25.05.2018р., тобто до дня набрання чинності новим порядком надання дозволу орендарю на здійснення невід`ємних поліпшень визначений наказом Фонду держмайна України № 686, та на який посилається орендодавець.

Дані проекти направлено орендодавцю 11.06.2013р. (реконструкція будівлі стадіону "Сільмаш", налаштування другого поверху). В 2016 році були виготовлені робочі проекти: 1. Капітальний ремонт дерев`яних конструкцій трибун (вартість 385 483 грн. 13 коп.); 2. Капітальний ремонт футбольного поля (вартість 184 136 грн. 36 коп.); 3. Капітальний ремонт огорожі (вартість 114 167 грн. 17 коп.). У 2017 році дані проекти були передані орендодавцю для погодження (на які я не отримав ні відповіді, ні жодних зауважень, ні вмотивованої відмови). Отже, посилання відповідача 1 на наказ Фонду держмайна України від 25.05.2018р. № 686, на думку суду, є безпідставним.

У листі-відповіді на претензію позивача, орендодавцем в абз.7 вказано, що рішенням Ковельської міської ради № 39/54 від 27.06.2013р. було надано дозвіл на проведення реконструкції з добудовою другого поверху адміністративно-побутового приміщення стадіону "Сільмаш" і не передбачалось проведення реконструкції котельні, кухні, банкетки, та інших приміщень, а також заміни котла.

Дані твердження спростовуються як ескізним так і робочим проектом "Реконструкція будівлі стадіону "Сільмаш" з влаштуванням другого поверху в м. Ковель по вул. Грушевського, 8а", виконаними у 2013 році ПП Віщак Б.П., і погодженими рішенням сесії Ковельської міської ради № 39/54 від 27.06.2013р. "Про погодження реконструкції з добудовою другого поверху адмінприміщення стадіону "Сільмаш"", якими було передбачено влаштування кафетерію - 43,75 кв.м., кухні - 10,79 кв.м., кладової - 9,3 кв.м., мийки - 5,38 кв.м. (ескізний проект - лист 2.1, робочий проект - лист 3.2, план першого поверху). В плані першого поверху до реконструкції ці приміщення відсутні (лист 2.2 ескізного проекту, лист 3.1. робочого проекту). Лист 11.2 робочого проекту відомість внутрішніх опоряджень передбачає № 2 - кафе, № 7 - кладова, № 6 - кухня, лист 11.3 № 5 - мийка, з відповідними внутрішніми оздобленнями (плиткою, штукатуркою, фарбуванням і т.д.). Листом 14.2 робочого проекту в технологічному рішенні передбачено кухню, мийку, кафе з встановленням спеціального технологічного обладнання. Листом 2.5 ескізного проекту та 13.1 робочого проекту передбачено обшивку фасадів плиткою та металопрофілем, утеплення адмінбудинку базальтовою ватою - лист 14.1 робочого проекту, листом робочого проекту 14.2 - заходи по енергозбереженню. Листом 14.1 робочого проекту передбачено модернізацію котельні з питомою тепловою потужністю опалення 121,04 Вт/кв.м., що відповідно до загальної площі складає 94 кВт 783 Вт, так як питома теплова потужність на момент реконструкції становила 39,18 кВт, а встановлений котел марки "Buderus Logano S 111-45D" мав потужність 45 кВт, то потрібно було встановлювати додатково котел потужністю не менше 50 кВт.

Листом 11.2 передбачені № 32 - кладова, № 31 - топочна, а також передбачено проведення внутрішніх оздоблювальних робіт в цих приміщеннях. Листом 4.1, 4.2 ескізного проекту передбачено нарощення коминів до висоти 9,3 м. з облицюванням металопрофілем. Лист 4.1 робочого проекту фасади передбачає висоту коминів 10,51 м. та 9,64 м. відповідно, з облицюванням металопрофілем. Отже, твердження відповідача 1, що дані роботи проектами не передбачені, є необґрунтованими.

Окрім того, відповідно до пункту 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р. № 553, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис). У даній справі судом не встановлено видання позивачу органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідного припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил та/або припису про зупинення підготовчих та/або будівельних чи ремонтних робіт, які виконував позивач на об`єкті оренди - цілісний майновий комплекс стадіону "Сільмаш" (ЦМК) за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 8а.

Стосовно суб`єктного складу відповідачів у справі суд зазначає, що в своїх поясненнях відповідачі у справі та Виконавчий комітет Ковельської міської ради зазначають, що стороною позивача визначено неналежним відповідачем Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради.

Свої позиції сторони та Виконавчий комітету Ковельської міської ради обгрнутовують посиланням на ч.4 ст.21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції після 01.02.2020 року та п. 162 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого Постановою КМУ від 03.06.2020р. №483.

З хронології прийняття вище згаданих актів випливає, що порядок від 03.06.2020р. №483 був прийнятий на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020р., договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020р., одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно п. п. 5.25, 5.27 договору оренди від 15.05.2003р. №269, Орендар має право за письмовим погодженням з Орендодавцем здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення та інші невід`ємні поліпшення ЦМК, що зумовлюють підвищення його вартості, з обов`язковим погодженням кошторисної документації. При здійсненні невід`ємних поліпшень орендованого майна за згодою Орендодавця, при умові представлення необхідних документів (погодженої кошторисної документації, актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт, копій платіжних документів, що підтверджують проведення Орендарем розрахунків за виконані будівельні роботи та придбані матеріали) Орендар має право на відшкодування здійснених ним поліпшень.

У відповідності до ч.2 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції до 01.02.2020р., орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов`язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Отож, в межах повноважень орендодавця є надання згоди на невід`ємні поліпшення об`єкту оренду - цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" (ЦМК) за адресою: м. Ковель, вул. Грушевського, 8а.

Таким чином, визнання робіт та обладнання згідно актів виконаних робіт на суму 1 368 115 гривень 32 копійки невід`ємними поліпшеннями цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" (Волинська область, м. Ковель, вул. Грушевського, 8а), проведеними підприємцем - Шлюєвим Юрієм Миколайовичем також входить до повноважень орендодавця за договором оренди від 15.05.2003р. №269.

Оскільки відзиви відповідачів у справі та заперечення Виконавчого комітету Ковельської міської ради пов`язані лише з визнанням неналежним відповідачем у справі №903/389/20 - Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, з посиланням на Положення про Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, затверджене рішенням Ковельської міської ради від 22.05.2014р. №55/51, без конкретизації якими ж саме пунктами даного положення передбачено, що Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради не може бути відповідачем у судових справах з таким предметом спору, то суд засвідчує, що п.2 Розділу 3 вище згаданого положення передбачено, що до основних функцій відділу належить: "Виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів, індивідуально визначеного майна (будівель, споруд, приміщень), що перебувають в міській комунальній власності".

Враховуючи зазначене вище, при системному аналізі положень законних та підзаконних актів, які регулюють спірні відносини, суд приходить до висновку, що Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, будучи орендодавцем до 01.06.2019р. згідно договору оренди від 15.05.2003р. №269 був уповноваженим вирішувати питання, пов`язані зі здійсненням невід`ємних поліпшень ЦМК, що жодним чином є не є перетягуванням на себе функцій власника майна - Ковельської міської ради, протилежного не доведено ні відповідачами у справі, ні Виконавчим комітетом Ковельської міської ради та не міститься в підставах позову ФОП Шлюєва Ю.М.

Помилкова правова позиція Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, Ремонтного житлово-комунального підприємства № 1 м. Ковеля, Виконавчого комітету Ковельської міської ради пов`язана з невірним застосуванням п.1 Розділу 11 Положення про оренду майна територіальної громади міста Ковеля, затвердженого Рішенням Ковельської міської ради від 28.03.2019р. №49/58, яким передбачено: "Орендар з дозволу Ковельської міської ради та за погодженням в установленому порядку може вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що зумовлює підвищення його вартості, тобто проводити поліпшення орендованого майна".

Як було визначено позивачем в позовній заяві усі роботи та встановлення обладнання в ЦМК відбулось до введення в дію Положення про оренду майна територіальної громади міста Ковеля, затвердженого Рішенням Ковельської міської ради від 28.03.2019р. №49/58.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід покласти на Відділ по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради, Ремонтне житлово-комунальне підприємство №1 в повному обсязі в рівних частинах.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві та в судовому засіданні 16.09.2020р. позивач засвідчив на понесенні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000,00грн., які останній просив відшкодувати позивачу за рахунок відповідачів.

Суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень позивача в судовому засіданні 16.09.2020р., останній просить стягнути з відповідачів 28 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ФОП Шлюєвим Ю.М. в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/389/20.

В підтвердження надання адвокатом Клімуком Олексендром Сергійовичем (Ордер Серія ВЛ №000,054999 від 30.04.2020р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №642 від 07.05.2012р.) Фізичній особі-підприємцю Шлюєву Юрію Миколайовичу послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду справи № 903/389/20 позивачем надано: копії договору про надання правової допомоги від 18.12.2019р. з Додатком до нього, акту виконаних робіт від 21.05.2020р. до договору про надання правової допомоги та Квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 21.05.2020р.

Дослідивши надані позивачем докази, суд бере до уваги, що 18 грудня 2019 року між Адвокатом Клімуком Олександром Сергійовичем (Ордер Серія ВЛ №000,054999 від 30.04.2020р., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №642 від 07.05.2012р.) та Фізичною особою-підприємцем Шлюєвим Юрієм Миколайовичем (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов п. п. 1, 2, 4 котрого предметом даного договору є захист адвокатом інтересів клієнта в установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, в органах державної влади та самоврядування, правоохоронних і судових органах, під час кримінального і судового провадження. Клієнт зобов`язується, зокрема, своєчасно оплачувати адвокату належні за договором гонорар та інші витрати. Розмір, строки та порядок оплати гонорару та інших витрат адвоката за договором, регламентується додатком, який є частиною цього договору.

Згідно Додатку до договору від 18.12.2019р. сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за договором про надання правової допомоги від 18.12.2019р. становить 28 000,00грн. та складається з: вивчення та аналіз документів - 5 000,00грн., складання претензії - 1 000,00грн., підготовка адвокатського запиту - 1 000,00грн., вартість копіювання документів - 2 000,00грн., вартість складання позовної заяви та доданих до неї документів - 13 000,00грн., орієнтовна кількість судових засідань за позовом вартістю 2 000,00грн./засідання - 3 засідання (6 000,00грн.). Оплата послуг адвоката здійснюється на умовах попередньої оплати.

Згідно Акту виконаних робіт від 21.05.2020р. до договору про надання правової допомоги від 18.12.2019р., підписаного сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 28 000,00грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №1 від 21.05.2020р. ФОП Шлюєв Ю.М. здійснив оплату Адвокату Клімуку О.С. наданих послуг в розмірі 28 000,00грн.

Враховуючи вказане, позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено понесення ним витрат в розмірі 28 000,00 грн. на надання адвокатом Клімуком О.С. послуг з професійної правничої допомоги.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є доведеним, а тому до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає 28 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу в рівних частинах.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача не був заперечений відповідачами, як це передбачено положеннями ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 126, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати роботи та обладнання згідно актів виконаних робіт на суму 1 368 115,32 грн. невід`ємними поліпшеннями цілісного майнового комплексу стадіону "Сільмаш" (Волинська область, місто Ковель, вулиця Грушевського, 8а), проведеними Фізичною особою-підприємцем Шлюєвим Юрієм Миколайовичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради (Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 73, код ЄДРПОУ 23254967) на користь Фізичної особи-підприємця Шлюєва Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1 051,00грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та 14 000,00грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

4. Стягнути з Ремонтного житлово-комунального підприємства №1 (Волинська область, місто Ковель, вулиця Фабрична, будинок 2, код ЄДРПОУ 30653356) на користь Фізичної особи-підприємця Шлюєва Юрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 1051,00грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору та 14 000,00грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

5. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 22.09.2020р.

Суддя В. А. Войціховський