Рішення

від 14.09.2020 по справі 910/6496/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.09.2020Справа № 910/6496/20

За позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Громадської організації "Клуб юних моряків "Парус"

про визнання договору укладеним

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Федорова О.В.

Представники:

від позивача: Мельниченко К.Г. за довіреністю № 050/05-200 від 13.01.2020

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації "Клуб юних моряків "Парус" (далі - відповідач, Громадська організація) про визнання укладеним Договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) та Громадською організацією "Клуб юних моряків "Парус" (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 31, код ЄДРПОУ 21557327) в редакції, наведеній у п. 3 прохальної частини позовної заяви.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним був встановлений факт введення об`єкту будівництва за адресою по вул. Набережно-Корчуватська, 31 літ. "Б" у місті Києві, замовником якого є відповідач, в експлуатацію без сплати пайової участі. Оскільки між Департаментом та Громадською організацією договір про пайову участь у зв`язку із реконструкцією приміщень вказаної господарської будівлі не укладався, звернення від Горомадської організації про вирішення питання пайової участі не надходили, позивач звернувся до відповідача з вимогою про укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, проте відповідач відмовився від укладання такого договору, а відтак і від сплати коштів пайової участі до відповідного місцевого бюджету, посилаючись на приписи п. 4 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з урахуванням яких вважає, що звільняється від сплати коштів пайової участі, оскільки ним здійснювалась реконструкція господарської споруди, яка складає 78,2 кв.м. Вважаючи відмову відповідача безпідставною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 910/6496/20, справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 22.06.2020 о 15:00 год.

26.05.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи позовної зави в електронному вигляді на електронному носії.

02.06.2020 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у сумі 25000,00 грн.

У підготовче засідання, призначене на 22.06.2020, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 22.06.2020 не з`явився.

У підготовчому засіданні, призначеному на 22.06.2020, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 22.06.2020 суд долучив до матеріалів справи заяву позивача про долучення до матеріалів справи позовної зави в електронному вигляді на електронному носії та відзив відповідача на позовну заяву, подані через відділ діловодства суду 26.05.2020 та 02.06.2020.

Представник позивача у підготовчому засіданні 22.06.2020 подав клопотання про продовження строків підготовчого провадження на тридцять днів в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Зазначене клопотання судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання у справі на 09.07.2020 о 10:40 год.

25.06.2020 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просив суд вважати відзив відповідача безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, заперечував щодо стягнення з позивача 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У підготовче засідання, призначене на 09.07.2020, з`явились представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 09.07.2020, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України.

У підготовчому засіданні 09.07.2020 судом оголошено перерву до 03.08.2020 о 16:00 год.

У підготовче засідання, призначене на 03.08.2020, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 03.08.2020 не з`явився.

У підготовчому засіданні 03.08.2020 представник позивача зазначив, що повідомив всі обставини справи, які йому відомо та надав всі докази.

У підготовчому засіданні, призначеному на 03.08.2020, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 суд постановив закрити підготовче провадження, призначити справу до судового розгляду по суті на 07.09.2020 о 15:40 год.

У судове засідання, призначене на 07.09.2020, з`явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 07.09.2020 судом здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 07.09.2020 судом заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.

Стислий виклад позиції сторін.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі з огляду на таке.

Згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 23.10.2018 №КВ141182961508, за адресою по вул. Набережно-Корчуватська, 31 літ. "Б" замовником Громадською організацією "Клуб юних моряків "Парус" здійснено реконструкцію приміщень господарської будівлі загальною площею 78,2 м2, дата закінчення будівництва 20.06.2018, строк введення об`єкта в експлуатацію IІ квартал 2018 року.

Департаментом був встановлений факт введення об`єкту будівництва за адресою по вул. Набережно-Корчуватська, 31 літ. "Б" у місті Києві в експлуатацію без сплати пайової участі.

Враховуючи, що між Департаментом та Громадською організацією договір про пайову участь у зв`язку із реконструкцією приміщень вказаної господарської будівлі не укладався, звернення від Громадської організації про вирішення питання пайової участі не надходили, позивач звернувся до відповідача з вимогами про укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 20.11.2019 №050/18-6941, від 03.01.2020 № 050/08-75, від 07.02.2020 № 050/08-911, додавши до останньої проект договору пайової участі для розгляду та погодження.

Відповідач листами № б/н від 17.12.2019, № б/н від 16.01.2020, № б/н від 18.02.2020 відмовився від укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, а відтак і від сплати коштів пайової участі до відповідного місцевого бюджету, посилаючись на приписи п. 4 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з урахуванням яких вважає, що звільняється від сплати коштів пайової участі, оскільки ним здійснювалась реконструкція господарської споруди, яка складає 78,2 м2.

Як зазначив позивач у позовній заяві, Департамент при вирішенні питання сплати замовником будівництва пайової участі керується Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) (далі - Порядок) та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом 2 п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX) визначено вичерпний перелік об`єктів будівництва, по яким пайова участь не сплачується, зокрема індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянок.

На думку позивача, вказана норма про звільнення застосовується за умови будівництва господарських споруд до збудованих індивідуальних житлових будинків або до індивідуальних житлових будинків, які будуються та розташовані на земельних ділянках з відповідним цільовим призначенням.

Натомість Громадською організацією, як стверджує позивач, здійснено реконструкцію господарської будівлі не на присадибній ділянці у межах садибної забудови з цільовим призначенням для даного будівництва і яка б підлягала обов`язковій інвентаризації разом з в складі основної будівлі, а здійснено реконструкцію окремої господарської будівлі, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 23.10.2018 №КВ141182961508 .

Позивач вважає, що дії Громадської організації, спрямовані на відмову в укладенні договору пайової участі, свідчать про порушення останнім вимог Закону №132-IX та Порядку, оскільки норми зазначеного Закону є імперативними та встановлюють обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту. Не укладання договору пайової участі, в свою чергу, має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача про норми законодавства, що регулюють питання сплати пайової участі, з урахуванням яких відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Відповідно до пп. 2 п. 1 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, з 01 січня 2020 року виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якою встановлювався обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

З урахуванням наведених змін законодавства, відповідач стверджує, що з 01 січня 2020 року скасовано обов`язок щодо укладення нових договорів про сплату пайової участі. Законодавством не передбачено обов`язку укладення договорів про сплату пайової участі після 01 січня 2020 року.

Відповідач відзначає, що законодавством врегулювано правовідносинИ, які виникли на підставі вже укладених договорів до 1 січня 2020 року. Водночас, законодавством не врегульовано механізму укладення нових договорів.

Оскільки виключено ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідач вважає, що вимога органів місцевого самоврядування спонукати до укладання договору пайової участі є неправомірною.

Відповідач звертає увагу суду, що між позивачем та відповідачем не виникало жодних правовідносин та відповідач в межах і спосіб, передбачений законодавством, надавав позивачеві неодноразові відмови щодо пропозиції укладення договору про сплату пайової участі.

Твердження позивача, що у разі будівництва господарської будівлі необхідно укладати договір про сплату пайової участі, відповідач вважає хибними. Пунктом 4.2 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) звільнено від сплати пайової участі роботи з будівництва та/або реконструкції господарських будівель і споруд . Відповідачем здійснювались роботи з реконструкції саме господарської будівлі .

Відповідач звертає увагу, що роботи з реконструкції завершено та об`єкт будівництва відповідача прийнято в експлуатацію ще у 2018 році, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 23.10.2018 №КВ141182961508.

Таким чином, на думку відповідача, у нього відсутній обов`язок щодо сплати пайової участі щодо об`єктів, які було введено в експлуатацію належним чином, відповідно до законодавства України. Крім того, з 01.01.2020 законодавством не визначено обов`язку замовника будівництва щодо укладення договору про сплату пайової участі, а отже спірний договір не може бути укладеним відповідно до чинного законодавства.

У судовому засіданні 07.09.2020 судом здійснювалось з`ясуванння обставин справи та дослідження наявних в матеріалах справи доказів.

Представники учасників справи у судовому засіданні 07.09.2020 надавали пояснення з приводу доказів у справі, з дозволу суду ставили запитання один одному.

У судовому засіданні 07.09.2020 судом оголошено перерву до 14.09.2020 о 12:20 год.

У судове засідання, призначене на 14.09.2020, з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 14.09.2020 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалам справи, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України та повідомлення учасників справи належним чином про судове засідання 14.09.2020, суд дійшов висновку про здійснення розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.09.2020 за відсутності відповідача (його представника).

У судовому засіданні 14.09.2020 здійснювались судові дебати, в яких представник позивача виступив з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.09.2020 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач, Департамент) звернувся до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 09.10.2019 № 050/08-5911 з проханням надати копії документів про готовність до експлуатації об`єктів, що оформлені у жовтні - листопаді 2018 року, згідно переліку.

Листом від 11.11.2019 № 073-10045 (вх. № 050/11724 від 12.11.2019) Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило Департамент про факт введення в експлуатацію ряду об`єктів будівництва, надавши копії відповідних декларацій.

Згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1) від 23.10.2018 №КВ141182961508 (а.с. 23-30 т. 1), за адресою м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 31 літ. "Б" замовником Громадською організацією "Клуб юних моряків "Парус" (далі - відповідач, Громадська організація) здійснено реконструкцію приміщень господарської будівлі загальною площею 78,2 м2 (далі - об`єкт), дата закінчення будівництва 20.06.2018, строк введення об`єкта в експлуатацію IІ квартал 2018 року.

Враховуючи, що між Департаментом та Громадською організацією договір про пайову участь у зв`язку із реконструкцією приміщень господарської будівлі за адресою м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 31 літ. "Б" не укладався, звернення від Горомадської організації про вирішення питання пайової участі не надходили, позивач звернувся до відповідача з вимогами про укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 20.11.2019 №050/18-6941, від 03.01.2020 № 050/08-75, від 07.02.2020 № 050/08-911, додавши до останньої проект договору пайової участі для розгляду та погодження (а.с. 31-33, 37-39, 42-43 т. 1).

Відповідач листами № б/н від 17.12.2019, № б/н від 16.01.2020, № б/н від 18.02.2020 (а.с. 36, 41, 45 т. 1) відмовився від укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, а відтак і від сплати коштів пайової участі до відповідного місцевого бюджету, посилаючись на приписи п. 4 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з урахуванням яких вважає, що звільняється від сплати коштів пайової участі, оскільки ним здійснювалась реконструкція господарської споруди, яка складає 78,2 м2. Відповідачем наголошено, що ним як замовникоми будівництва, не здійснювалось будівництво житлового будинку, садового, дачного, а здійснено будівництво/реконструкцію господарської споруди. У разі будівництва господарської споруди не потребується сплата пайової участі.

Позивач вважає, що дії Громадської організації, спрямовані на відмову в укладенні договору пайової участі, свідчать про порушення вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX) та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 (в редакції рішення Київської міської ради від 19.12.2019 №460/8033) (далі - Порядок), оскільки норми зазначеного Закону є імперативними та встановлюють обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (ст. 13 Конституції України).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальні способи захисту прав визначені частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і частиною другою статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках, а у статті 20 ГК України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення вищезазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту його порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання укладеним Договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) та Громадською організацією "Клуб юних моряків "Парус" (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 31, код ЄДРПОУ 21557327) в редакції, наведеній у п. 3 прохальної частини позовної заяви.

Відповідно до частини 9 статті 238 ГПК України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

З урахуванням вимог частини 9 статті 238 ГПК України, позивач у прохальній частині позовної заяви виклав проект договору, який позивач просить визнати укладеним у даній справі.

Згідно із ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про спонукання до укладення договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва.

Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, є спеціальним законом, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

У цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:

будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва;

замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Відповідно до статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

- прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви (абз. 1 ч. 1);

- датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката (ч. 5);

- рішення про реєстрацію або повернення декларації про готовність об`єкта до експлуатації може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права реєстрації декларації), або оскаржено до суду (абз. 2 ч. 6);

- експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється (ч. 8);

- замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (ч. 10).

Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

- порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону (ч. 1);

- замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч. 2);

- пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3);

- до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва , зокрема, індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів , господарських споруд , розташованих на відповідних земельних ділянках (п. 4 ч. 4);

- величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5);

- договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше, ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (ч. 9).

Згідно зі ст. 143 Конституції України органи місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Рішенням Київської міської ради від 15.11.2016 №411/1415 "Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва" (далі - Рішення КМР від 15.11.2016 №411/1415) затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва (далі - Порядок).

Відповідно до п. 4.1 Порядку (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин):

Замовник, який здійснює або має намір здійснити нове будівництво або реконструкцію об`єктів (у разі збільшення загальної площі об`єкта), зобов`язаний до прийняття об`єкта в експлуатацію взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Києва, крім випадків, передбачених законодавством та цим Порядком (абз. 1 п. 4.1).

Залучення замовників до пайової участі відбувається на підставі договору про пайову участь замовника у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, укладеного між виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) в особі Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та замовником (далі - договір про пайову участь) (абз. 2 п. 4.1).

Згідно з п. 4.2 Порядку встановлено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури не залучаються замовники у разі нового будівництва та/або реконструкції на території міста Києва , зокрема, індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів , господарських будівель і споруд , розташованих на відповідних земельних ділянках (абз. 7 п. 4.2 Порядку).

Пунктом 6 Рішення КМР від 15.11.2016 №411/1415 передбачено, що у разі встановлення факту прийняття об`єкта будівництва, або реконструкції в експлуатацію, або присвоєння адреси новозбудованим, реконструйованим об`єктам без наявності довідки про виконання умов пайової участі Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зобов`язаний звернутися до особи, що порушила умови Порядку, з вимогою про укладення договору про пайову участь та, за наявності обґрунтованих підстав, звернутися до правоохоронних органів або до суду.

Судом встановлено, що роботи з реконструкції приміщень господарської будівлі за адресою м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 31 літ. "Б" замовником - Громадською організація "Клуб юних моряків "Парус", завершено 20.06.2018 та об`єкт введено в експлуатацію у ІІ кварталі 2018 року, що підтверджується Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 23.10.2018 №КВ141182961508.

Згідно пункту 1 ("Інформація про об`єкт") наведеної Декларації зазначено: "Реконструкція приміщень господарської будівлі літ. "Б" на вул. Набережно-Корчуватській, 31 у Голосіївському районі м. Києва", загальна площа наведеного об`єкта 78,2 м2 визначена у п. 14 наведеної Декларації.

Відповідно до пункту 22 ("Кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту …") наведеної Декларації визначено, що "Згідно Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" статті 40 частини 2 замовник до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучається ".

Станом на час розгляду спору по суті Декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 23.10.2018 №КВ141182961508 до суду не оскаржувалась, є чинною, в тому числі і в частині пункту 22, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, оскільки відповідачем здійснено реконструкцію господарської будівлі, площею 78,2 м2 , яка введена в експлуатацію у 2018 році, відповідач не підлягав залученню до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Києва на підставі приписів п. 4 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), абз. 7 п. 4.2 Порядку (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), а відповідно, у останнього був відсутній обов`язок стосовно сплати пайової участі та укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Києва.

При цьому доводи позивача про те, що спірний об`єкт не підпадає під випадки, визначені абз. 7 п. 4.2 Порядку, судом відхиляються як безпідставні та такі, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 23.10.2018 №КВ141182961508.

Суд також звертає увагу, що зміст норми п. 4 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та абз. 7 п. 4.2 Порядку (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) не містить слова "разом" або перед словами "господарських споруд ", "господарських будівель і споруд ", як про це стверджував позивач, у зв`язку з чим доходив до необгрунтованого висновку, що дані норми про звільнення від сплати пайової участі застосовуються до будівництва господарських споруд до збудованих індивідуальних житлових будинків або до індивідуальних житлових будинків, які будуються та розташовані на земельних ділянках з відповідним цільовим призначенням.

Матеріалами справи також підтверджується, що між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Громадською організацією "Клуб юних моряків "Парус" договір про пайову участь у зв`язку із реконструкцією приміщень господарської будівлі за адресою м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 31 літ. "Б" до 01.01.2020 та станом на час звернення позивача з позовом до суду не укладався.

З 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX), які скасовують ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" , яка регулювала відносини мж сторонами та зобов`язувала замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

З метою приведення Порядку у відповідність до п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, рішенням Київської міської ради від 19.12.2019 № 460/8033, яке набрало чинності з 01.01.2020, внесено зміни до Порядку, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (ч. 1). Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч. 2). Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3).

Отже, за загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, закріпленим в ч. 1 ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних обов`язків.

Згідно з п. 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, що набрав законної сили з 01.01.2020, встановлено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у розмірі та порядку, визначеному у цьому пункті.

Отже, з 01.01.2020 акт цивільного законодавства, а саме ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала відносини між сторонами та зобов`язувала замовника взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту та укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, втатила чинність, а нового акту цивільного законодавства, який би регулював спірні відносини сторін, не існує.

Таким чином, обов`язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва та укласти договір про пайову участь у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва був відсутній у відповідача як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи судом.

Твердження позивача про те, що дії Громадської організації, спрямовані на відмову в укладенні договору пайової участі, свідчать про порушення вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, оскільки норми зазначеного Закону є імперативними та встановлюють обов`язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту, судом відхиляються як безпідставні, оскільки норми вказаного не встановлюють обов`язку замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Враховуючи наведені обставини, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст. 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Департаменту про визнання укладеним Договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 04633423) та Громадською організацією "Клуб юних моряків "Парус" (03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 31, код ЄДРПОУ 21557327) в редакції, наведеній у п. 3 прохальної частини позовної заяви.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 2102,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести складає 25000,00 грн.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти стягнення із нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн, з огляду на таке:

- відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження здійснених адвокатом витрат, необхідним для надання правничої допомоги;

- предмет спору у цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність процесуальних документів не є значним, не потрібує значних витрат часу на збирання будь-яких доказів та інформації;

- відповідача не надав до матеріалів справи детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат;

- Департамент є органом місцевого самоврядування, фінансується з місцевого бюджету, а відтак, на думку позивача, стягнення витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань, призведе то втрат місцевого бюджету коштів, сума яких є надмірною та необґрунтованою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.

З огляду на приписи на приписи п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України та відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судовий збір в розмірі 2102,00 грн покладається на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК УКраїни інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи , встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заявив до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування цих вимог, позивач надав копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №000748 адвоката Соболь Юлії Павлівни, копію Договору про надання правової допомоги від 25.05.2020, укладеного між Громадською організацією "Клуб юних моряків "Парус" (Клієнт) та адвокатом Соболь Юлією Павлівною (Адвокат), копію додатку "Договірна ціна" до вказаного договору, копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2020 на суму 25000,00 грн, підписаного клієнтом та адвокатом.

Як встановлено судом, з наданих відповідачем Договору про надання правової допомоги від 25.05.2020, додатку "Договірна ціна" до цього договору та Акту приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2020 на суму 25000,00 грн жодним чином не вбачається, що вказані документи укладено та підписано стосовно надання правничої допомоги відповідачу саме у зв`язку з розглядом даної справи за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) до Громадської організації "Клуб юних моряків "Парус" про визнання укладеним Договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва в редакції позивача. Зокрема, предметом Договору про надання правової допомоги від 25.05.2020 сторони визначили "- представництво інтересів Клієнта в установах, органах, підприємствах та організаціях усіх форм власності, зокрема органах державної виконавчої служби (приватних виконавців), перед юридичними та фізичними особами з питань пов`язаних із захистом прав та законних інтересів Клієнта; - представництво інтересів Клієнта в місцевих судах (загальних, адміністративних, господарських); апеляційних судах; Верховному Суді".

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами у роумінні ст. 76, 77 ГПК України, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 25000,00 грн, узгоджені Клієнтом та Адвокатом згідно підписаного Акту приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2020 до Договору Договору про надання правової допомоги від 25.05.2020, понесені відповідачем саме у зв`язку з розглядом даної справи № 910/6496/20 за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) до Громадської організації "Клуб юних моряків "Парус" про визнання укладеним Договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва в редакції позивача.

За таких обставин, підстави для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн - відсутні.

Керуючись ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 21.09.2020

Суддя О.В. Гумега