Постанова

від 15.04.2021 по справі 910/6496/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/6496/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021

у складі колегії суддів: Ю. Б. Михальська - головуючий, А. І. Тищенко, І. М. Скрипка

та на рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2020

суддя: О. В. Гумега

за позовом департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до громадської організації клуб юних моряків Парус

про визнання договору укладеним

за участю представників учасників:

позивача: К.Г. Мельниченко

відповідача: Д.О. Ширяєв

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації Клуб юних моряків Парус (далі - Громадська організація, позивач) про визнання укладеним договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та громадською організацією Клуб юних моряків Парус у редакції, наведеній у позовної заяви.

Позов мотивовано тим, що відповідач, як замовник будівництва, ухиляється від укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Києва.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2020 у справі №910/6496/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не підлягав залученню до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до приписів п. 4 ч. 4 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), абз. 7 п. 4.2. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва, оскільки відповідачем здійснено реконструкцію господарської будівлі, площею 78,2 кв.м., яка введена в експлуатацію у 2018 році.

Крім того, суд першої інстанції вказує на те, що з 01.01.2020 набули чинності норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , які скасовують ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а тому обов`язок відповідача взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури міста Києва та укласти відповідний договір був відсутній у відповідача як станом на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи судом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі №910/6496/20 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2020.

Постанова мотивована тим, що з 01.01.2020 у замовників відсутній обов`язок перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, як і відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, спірний об`єкт підпадає під випадки, визначені п. 4 ч. 4 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та абз. 7 п. 4.2. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста Києва.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2020, постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі №910/6496/20 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

З касаційної скарги вбачається, що скарга подається на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Згідно з Декларацією про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів із незначними наслідками (СС1) від 23.10.2018 №КВ141182961508, за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 31 літ. Б , замовником Громадською організацією Клуб юних моряків Парус здійснено реконструкцію приміщень господарської будівлі загальною площею 78,2 кв.м., дата закінчення будівництва 20.06.2018, строк введення об`єкта в експлуатацію IІ квартал 2018 року.

Враховуючи, що між департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради та громадською організацією Клуб юних моряків Парус договір про пайову участь у зв`язку із реконструкцією приміщень господарської будівлі за адресою: м. Київ, Голосіївський район, вул. Набережно-Корчуватська, 31 літ. Б не укладався, та Громадська організація не зверталася про вирішення питання пайової участі, Департамент звернувся до Громадської організації Клуб юних моряків Парус з вимогами про укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва від 20.11.2019 №050/18-6941, від 03.01.2020 №050/08-75, від 07.02.2020 №050/08-911, додавши до останньої вимоги проект договору пайової участі для розгляду та погодження.

Відповідач листами №б/н від 17.12.2019, №б/н від 16.01.2020, №б/н від 18.02.2020 відмовився від укладання договору пайової участі у розвитку інфраструктури міста Києва, посилаючись на приписи п. 4 ч. 4 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , та зазначаючи, що він звільнений від сплати коштів пайової участі, оскільки відповідачем здійснювалась реконструкція господарської споруди, яка складає 78,2 кв.м.

З огляду на відмову громадської організації Клуб юних моряків Парус від укладення договору пайової участі департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради звернувся з відповідним позовом до суду.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів.

Відповідно до ст. 187 цього Кодексу спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Тобто необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору.

Предметом позову у даній справі є визнання укладеним договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між відповідачем та позивачем.

Підлягає дослідженню питання про наявність чи відсутність підстав для визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Києва.

Питання пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту до 01.01.2020 регулювалися ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , відповідно до ч. 2 ст. 40 вказаного Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Частинами 3, 5 ст. 40 зазначеного Закону передбачено, що пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Згідно з ч. 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

З 01 січня 2020 року набули чинності норми Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , якими скасовано ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно з п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (пп. 3 п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні ).

З аналізу наведених положень Закону можна зробити висновок про те, що з 01.01.2020 відсутнє положення, яке б зобов`язувало замовника будівництва укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні встановлював обов`язок замовника протягом 2020 року перерахувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту у відповідному розмірі. Для сплати пайової участі у 2020 році зазначеним Законом не передбачалося укладення відповідного договору. З 01.01.2021 Закон не передбачає обов`язку перерахування коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Згідно зі ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Верховний Суд констатує, що станом на момент розгляду цієї справи судом, відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва.

З огляду на зазначене, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає ст. 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради.

Правовий висновок стосовно відсутності з 01 січня 2020 року у замовників обов`язку укладати з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, викладений у постановах Верховного Суду: від 30.07.2020 у справи № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справи № 904/4442/19, від 13.01.2021 у справи № 922/267/20, від 04.02.2021 у справи № 904/2468/19, від 23.03.2021 у справі № 904/454/18, від 24.03.2021 у справі № 910/6996/19, від 31.03.2021 у справі № 909/1402/19. Колегія суддів Верховного Суду у цій справі не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених Верховним Судом у вищенаведених справах.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 2 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій- без змін.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

8. Судові витрати

Враховуючи те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі №910/6496/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець