Рішення

від 22.09.2020 по справі 913/444/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2020 року м.Харків Справа № 913/444/20

Провадження №7/913/444/20

Господарський суд Луганської області у складі:

судді Тацій О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чигриної Є.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження господарську справу №913/444/20

за позовом заступника прокурора Луганської області (вул. Б. Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93408, ідентифікаційний код 02909921) в інтересах держави

до відповідача 1 - Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації (проспект Центральний, 59, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405, ідентифікаційний код 00022450)

відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія (вул. Канатна, 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, ідентифікаційний код 40897739)

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та зобов`язання повернути орендоване майно,

Представники сторін справи:

від позивача - прокурор Кальницький А.В.,

від відповідача-1 - Боднар О.В., Лавренова А.В., Стреблянська Н.М.,

від відповідача-2 - не з`явився,

Повноваження представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Луганської області звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави з вказаним позовом до Луганської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія , в якому заявив вимоги про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №972 від 04.12.2019 Про надання в оренду земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом Товариству з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія ;

- визнання недійсним договору оренди водного об`єкту №1 від 03.02.2020, укладеного між Луганською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія ;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія повернути Луганській обласній державній адміністрації водний об`єкт та земельну ділянку під водним об`єктом площею 121,2281 га (кадастровий номер 4422583300:14:004:0004), розташовані за межами населених пунктів на території, Кабичівської сільської ради Марківського району Луганської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луганською обласною державною адміністрацією, в порушення вимог ст. 134 Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, без обов`язкового проведення земельних торгів надано Товариству з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія земельну ділянку у комплексі з водним об`єктом площею 121,2281 га (кадастровий номер 4422583300:14:004:0004), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними земельного кадастру, враховується в Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області. При цьому, вказано, що прийняття розпорядження та укладення договору оренди водного об`єкту відбулося всупереч встановленим умовам використання, оскільки об`єкт оренди передано для цілей, які суперечать його призначенню. У зв`язку з чим, розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово - цивільної адміністрації №972 від 04.12.2019 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, договір оренди водного об`єкту №1 від 03.02.2020 - визнанню недійсним, а об`єкт оренди поверненню на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України.

Крім цього, прокурор, наводячи наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді зазначає, що порушення інтересів держави полягає у нераціональному використанні водного об`єкту, що має прояв як в економічному, так і в екологічному аспектах; порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями та водними ресурсами, що перебувають у державній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для звернення органів прокуратури з позовами до суду в інтересах держави. При цьому, вказує, що у даному випадку відсутній орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим є підстави для набуття прокурором статусу позивача відповідно до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.08.2020 року підтверджено наявність підстав для представництва заступника прокурора Луганської області інтересів держави в суді, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/444/20; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання у справі на 27.08.2020 року о 10 годині 00 хвилин.

18.08.2020 року представник відповідача-1 Луганської обласної державної адміністрації звернувся через канцелярію суду з заявою про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.08.2020 року у задоволенні заяви відповідача-1 Луганської обласної державної адміністрації про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції б/н від 14.08.2020 року (за вх. №1238/20 від 18.08.2020 року) у справі №913/444/20 відмовлено.

21.08.2020 року від відповідача-1 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України у зв`язку з відсутністю підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави позов заступника прокурора Луганської області в інтересах держави про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та зобов`язання повернути орендоване майно - залишити без розгляду.

На обґрунтування своєї позиції посилається на те, що у позовній заяві не зазначено жодних обставин, з яких би вбачалося, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, відсутній. Крім того, вказує на те, що прокурором не обґрунтовано факту порушення Луганською обласною державною адміністрацією матеріальних або інших інтересів держави та необхідність їх захисту.

Викладена у змісті відзиву на позовну заяву вимога відповідача фактично є клопотання про залишення позову без розгляду.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач-1 посилається на те, що прокурором помилково ототожнюються такі поняття як мета водокористування та цілі використання водного об`єкта. А також наголошено на тому, що чинне законодавство не передбачає можливості надання водних об`єктів у користування на умовах оренди для зрошення.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 27.08.2020 року у задоволенні клопотання відповідача-1 Луганської обласної державної адміністрації про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України - відмовлено; закрито підготовче провадження по справі № 913/444/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2020 року о(об) 10 годині 10 хвилин.

31.08.2020 року від прокурора, який набув статусу позивача у справі, до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказав, що доводи викладені відповідачем-1 у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими. Обгрунтовуючи свою позицію прокурор посилається на те, що у даній справі відсутній орган державної влади, який має право здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах. Так, зокрема, виходячи зі змісту норм Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №393, вважає безпідставним посилання відповідача-1 на наявність у Сектору у Донецькій та Луганській областях Державного агентства водних ресурсів України повноважень на здійснення функцій держави у спірних правовідносинах, оскільки положенням не передбачено повноважень вказаного органу на звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Крім того, вважає помилковими доводи відповідача про те, що оскаржуваним розпорядженням не зачіпаються інтереси держави, так як незаконна передача в оренду земель водного фонду призводить до порушення прав громадян. При цьому, відзначає, що з аналізу положень ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні випливає, що кожне порушення закону при розпорядженні комунальним майном є порушенням інтересів держави. Передача водного об`єкту та земель водного фонду в оренду поза проведенням відкритих торгів, за наслідками яких визначається найвища плата за користування ними, свідчить про нераціональне використання об`єктів права власності Українського народу, що створює загрозу негативного впливу на дохідну частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави.

Також заперечуючи проти тверджень відповідача вказує на те, що наданий дозвіл на спеціальне водокористування передбачає зрошення, тоді як водосховище передано для рибогосподарських потреб.

Крім того, 03.09.2020 року від відповідача-1 через канцелярію суду надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач фактично підтримує свою позицію, викладену у змісті відзиву на позовну заяву.

Так, вказує, що прокурором не зазначено жодних обставин, з яких би вбачалося, що орган уповноважений здійснювати функції у спірних правовідносинах відсутній, а тому і не доведена можливість звернення до суду з позовом, - у зв`язку з чим, на його переконання, позов має бути залишений без розгляду.

Вважає, що у даному випадку прокурор мав звернутися до суду в інтересах держави в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Щодо порушення процедури передачі в оренду водного об`єкту відзначає, що абз. 3 ч. 2 ст. 134 ЗК України не визначає вид спеціального дозволу, у разі наявності якого земельні торги не проводяться.

Зважаючи на позицію відповідача-1 щодо необхідності залишення позову без розгляду, суд зауважує, що ним вже вирішувалося дане питання ухвалою суду від 27.08.2020 року, якою у задоволенні клопотання відповідача-1 Луганської обласної державної адміністрації про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України - відмовлено.

При цьому, ухвалою суду про відкриття провадження у справі №913/444/20 від 04.08.2020 року підтверджено наявність підстав для представництва заступника прокурора Луганської області інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.

Разом з тим, суд відхиляє посилання відповідача на те, що належним позивачем у справі є відповідний орган місцевого самоврядування, вважає їх безпідставними та не обґрунтованими. Так, розпорядником переданого в оренду водного об`єкту та земельної ділянки під ним є саме Луганська обласна державна адміністрація, якою і були вчинені оскаржувані рішення та правочин, внаслідок чого вона позбавлена можливості здійснювати захист інтересів держави у обраний прокурором спосіб.

У свою чергу у даному випадку орган місцевого самоврядування не наділений правом розпорядження переданих в оренду об`єктів.

Відповідно до ч. 4 ст. 51 ВК України, водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені приписами ст. 122 ЗК України.

Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Однак, передана в оренду під водним об`єктом земельна ділянка не належить до земель комунальної власності.

При цьому, згідно ст. 1 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. а) ч. 2 ст. 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Позаяк, спірна земельна ділянка не належить до земель комунальної власності (розташована поза межами населених пунктів), внаслідок чого територіальна громада не наділена правомочностями власника. Разом з тим, таких правочностей позбавлений і орган місцевого самоврядування, який діє в її інтересах та є представницьким органом.

Також, Східний апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд ухвали Господарського суду Луганської області від 27.04.2020 року у справі №913/250/20 за позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Луганській області до відповідачів Луганської обласної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та зобов`язання повернути орендоване майно, у своїй постанові від 26.06.2020 року, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, враховуючи те, що оскаржуються рішення та правочин, вчинені обласною державною адміністрацією, дійшов висновків, що чинним законодавством передбачено можливість подання прокуратурою позовних вимог безпосередньо направлених на захист інтересів держави та власника земельних ділянок.

При цьому, зауважив, що підстави представництва прокуратурою інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом, передбачають, що за обставин цієї справи та за наявності суспільного інтересу у поверненні спірної земельної ділянки до державної власності, зокрема підвищеного інтересу громадськості до збереження орендованого майна, прокурор має право на звернення до суду із захистом відповідних публічних інтересів держави (див., наприклад, пункти 36-45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19).

Тобто, судом апеляційної інстанції встановлений у справі з аналогічним предметом та підставами позову, встановлений факт порушення порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Даний факт в силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України має для суду преюдиційне значення, а тому не підлягає доказуванню.

Таким чином, зважаючи на обґрунтованість прокурором необхідності самостійного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та вирішенням клопотання відповідача-1 про залишення позову без розгляду, за результатами розгляду якого у його задоволенні було відмовлено, суд вважає необхідним залишити його без розгляду.

08.09.2020 року від відповідача-1 до суду надійшли письмові пояснення, в яких знову наполягає на своїй позиції, згідно якої водний об`єкт із земельною ділянкою не підлягали продажу на конкурентних засадах відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 134 ЗК України, оскільки в законі відсутні умови щодо виду дозволу, а наявна лише вказівка на необхідність наявності дозволу на спеціальне водокористування.

15.09.2020 року від представника відповідача-2 через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити заступнику прокурора Луганської області у задоволенні позовних вимог.

Крім того, у змісті відзиву на позовну заяву викладено клопотання про поновлення відповідачу-2 строку для подання відзиву у справі.

Керуючись приписами ч. 1 ст. 119, ст. 165 ГПК України та положеннями п. 4 Розділу Х Прикінцеві положення ГПК України, зважаючи на дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також ставлячи за мету забезпечення відповідачу конституційного права на судовий захист, виходячи з принципу змагальності, в силу якого саме на суд покладений обов`язок сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених статями 42, 46 ГПК України, та беручи до уваги право відповідача викласти свої заперечення проти позову у відзиві на позовну заяву, суд вважає необхідним і доцільним поновити відповідачу встановлений законом строк для подання відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим приходить до висновку про задоволення його клопотання.

Вказаний відзив поданий з додержанням встановлених законодавством вимог до його форми і змісту, а тому приймається судом та подальший розгляд справи здійснюватиметься з врахуванням викладених у ньому заперечень.

На підтримку своєї позиції проти задоволення позову відповідач-2 вказує, що цільове призначення земельної ділянки державної власності водного фонду площею 121,2281 га, кадастровий номер 4422583300:14:004:0004, - для рибогосподарських потреб, а тому у відповідача-1 були відсутні повноваження надати земельну ділянку для іншого нецільового використання. При цьому, вважає, що вимоги ч. 2 ст. 134 ЗК України не визначають переліку видів спеціального дозволу, у разі наявності яких земельні торги не проводяться.

Також, цього ж дня від представника відповідача-2 до суду надійшли письмові пояснення, в яких викладені запереченні проти позову аналогічні тим, що містяться у відзиві на позовну заяву.

22.09.2020 року від представника відповідача-1 надійшла заява про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного агентства водних ресурсів України.

Розглядаючи дану заяву, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч. 2 вказаної статті).

Зі змісту наведених норм убачається, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Таку правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 року у справі № 910/17792/17.

Однак, відповідач-1 заявляючи вимогу про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державного агентства водних ресурсів України, не навів жодних обґрунтованих доводів, як і не надав належних та допустимих доказів, які могли б свідчити про те, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки даної особи.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні заяви відповідача-1.

Крім того, підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.

Однак, у даному випадку до повноважень Державного агентства водних ресурсів України віднесено тільки право погодження договорів оренди водних об`єктів, а не розпорядження ними. Повноваження даного органу виконавчої влади носять суто адміністративний характер. Вчиняючи дії з погодження договорів оренди водних об`єктів цей орган діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін договору. Відсутня процесуальна заінтересованість Державного агентства водних ресурсів України в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Тобто Державне агентство водних ресурсів України не є органом, уповноваженим державою на розпорядження об`єктами оренди, тобто він не має права здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, внаслідок чого і позбавлений можливості в майбутньому виступати позивачем або відповідачем у справі у виниклих між сторонами правовідносинах.

За результатами розгляду даної заяви суд у відкритому судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 22.09.2020 року.

Жодних матеріально-правових обов`язків за результатами розгляду справи на Державне агентство водних ресурсів України не покладено.

Сторони по справі про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином у порядку ст. 120 ГПК України шляхом направлення копій ухвали суду від 27.08.2020 року за їх адресами рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з цим суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Позивач у відкритому судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити.

При цьому, представники відповідача-1 проти задоволення позову заперечували, в якості обгрунтування своїх вимог надали пояснення, аналогічні викладеним у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін по справі, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням гослови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 04.12.2019 №972 Про надання в оренду земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом товариству з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія зобов`язано надати товариству з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія (код ЄДРПОУ 40897739) в оренду строком на 25 років земельну ділянку у комплексі з водним об`єктом площею 121,2281 га (кадастровий номер 4422583300:14:004:0004), розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Кабичівській сільській раді Марківського району Луганської області, для рибогосподарських потреб.

На підставі вказаного розпорядження 03.02.2020 року між Луганською обласною державною адміністрацією (орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія (орендар за договором) укладено договір №1 оренди водного об`єкту, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб (Кабичівське водосховище площею 121,2281 га), який розташовується за межами населених пунктів на території Кабичіваської сільської ради Марківського району Луганської області на річці Лізна, басейну річки Деркул, басейну річки Сіверський Донець (п. 1 договору).

Об`єктом оренди за договром є:

- вода (водний простір) водного об`єкта 2333,1 тис. куб. м, 121,2281 га;

- земельна ділянка під водним об`єктом 121,2281 га, кадастровий номер 4422583300:14:004:0004 (п. 2 договору).

Відповідно до п. 8 договору, його укладено на 25 років.

Згідно умов п. 14 договору, об`єкт оренди передається для рибогосподарських потреб.

За умовами п. 45 договору, він набирає чинності після його державної реєстрації.

Факт державної реєстрації даного договору підтверджується долученою до матеріалів справи інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.07.2020 №218337924, відповідно до якої 26.02.2020 на підставі розпорядження від 04.12.2019 №972 та договору №1 оренди водного об`єкта від 03.02.2020 строком на 25 років зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 121,2281 га (кадастровий номер 4422583300:14:004:0004) та право оренди водного об`єкту (водосховище площею 121,2281 га, вода (водний простір) водного об`єкта 2333,1 тис. куб. м) для рибогосподарських потреб.

На виконання умов договору, орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку у комплексі з водним об`єктом площею 121,2281 га, кадастровий номер 44225833:14:004:0004, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними Державного земельного кадастру враховується в Кабичівській сільській раді Марківського району Лугаснької області, для рибогосподарських потреб, - про що сторонами договору було складено акт приймання-передачі об`єкта оренди від 03.02.2020.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-4402650322018 від 02.11.2018 року, земельна ділянка площею 121,2281 га, кадастровий номер 4422583300:14:004:0004, належить до земель водного фонду та її цільовим призначенням має використовуватися для рибогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України (далі - ВК України), у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Тобто, чинним законодавством передбачена можливість надання у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водосховища.

При цьому, надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта (ч. 5 ст. 51 ВК України).

Згідно наявної у справі копії паспорта водного об`єкта: Кабичівського водосховища площею 121,2281 га, розташованого за межами населених пунктів на території Кабичівської сільської ради Марківського району Луганської області, даний водний об`єкт відповідно до проекту будівництва призначений для зрошення.

Відповідно до ст. 46 ВК України, водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 48 ВК України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Тобто законодавство виділяє два види водокористування: загальне та спеціальне, в межах яких можливе використання водних об`єктів для відповідних потреб.

Так, спеціальне водокористування може здійснювати як для сільськогосподарських, так і для рибогосподарських потреб.

При цьому, особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб сільського і лісового господарства визначені положеннями ст. 65 ВК України, відповідно до якої одним з видів використання водних об`єктів, призначених для задоволення потреб сільського господарства, є зрошення сільськогосподарських угідь.

А особливості спеціального водокористування та користування водними об`єктами для потреб рибного господарства врегульовані приписами ст. 68 ВК України, яка визначає умови використання рибогосподарських водних об`єктів для промислового добування риби та іншого водного промислу.

Аналіз зазначених законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що в залежності від цільових потреб має місце розмежування використання водних об`єктів у межах спеціального виду водокористування.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ВК України, сеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Так, товариством з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія було отримано дозвіл на спеціальне водокористування від 14.12.2017 №9/ЛГ/49д-і, за яким товариство має дозвіл на на використання Кабичівського водосховища на території Кабичівської селищної ради Марківського району, річка Лізна, басейн річки Сіверський Донець, район басейну річки Дон з метою зрошення.

При цьому, як було встановлено вище водний об`єкт на умовах оренди був наданий для рибогосподарських потреб. Однак, у матеріалах справи відсутній відповідний дозвіл, який би на момент укладення між сторонами договору №1 оренди водного об`єкту від 03.02.2020 надав право на використання Кабичівського водосховища задля задоволення рибогосподарських потреб.

За таких обставин суд констатує факт видання головою Луганської обласної державної адміністрації - керівником обласної військово-цивільної адміністрації розпорядження №972 від 04.12.2019 та укладення між сторонами на його виконання договору №1 оренди вожного об`єкта від 03.02.2020 року без урахування вищевикладених законодавчих вимог та з їх порушенням, а саме: отримання товариством з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія права користування на умовах оренди Кабичівським водосховищем задля задоволення рибогосподарських потреб за відсутності відповідного дозволу на це.

Крім того, відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 51 ВК України, водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Згідно даних положень обов`язковою умовою надання водних об`єктів у комплексі із земельною ділянкою за договором оренди земель водного фонду є проведення земельних торгів.

При цьому, дана норма має бланкетний характер та відсилає до положень Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

В силу приписів ч.ч. 1,2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

З наведеного вбачається, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою. При цьому, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім встановлених ч.ч. 1,3 ст. 134 ЗК України випадків.

Одним з таких випадків є спеціальне водокористування водним об`єктом відповідно до отриманого дозволу. Позаяк, як було встановлено вище дозволу на водокористування Кабичівським водосховищем задля задоволення рибогосподарських потреб товариство з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія не отримувало.

Необхідною умовою передачі в оренду земельної ділянки, що перебуває у державній або комунальній власності, є проведення земельних торгів. Недотримання цієї процедури є порушенням органом державної влади чинного законодавства під час укладення договору оренди землі, а саме ст. 124, ст. 134 ЗК України.

Аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 13/17/5022-675/2012, постановах Вищого господарського суду України від 10.03.2016 у справі № 926/616/15 та від 23.04.2015 у справі № 903/676/14.

А тому, зважаючи на факт перебування земельної ділянки, розташованої під водою (водним простором) Кабичівського водосховища, у державній власності, беручи до уваги на відсутність підтверджених випадків, які давали б право отримати земельну ділянку у комплексі з водним об`єктом на правах оренди без проведення земельних торгів (не на конкурентних засадах), суд стверджує наявність факту порушення Луганською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія порядку надання та отримання на правах оренди водного об`єкту у комплексі із земельною ділянкою.

Крім того, суд критично ставиться до заперечень відповідача-1 проти задоволення позову. Так, відповідач-1 у своєму відзиві на позовну заяву посилається на те, що прокурором помилково ототожнюються такі поняття як мета водокористування та цілі використання водного об`єкта. А також наголошує на тому, що чинне законодавство не передбачає можливості надання водних об`єктів у користування на умовах оренди для зрошення.

Однак, суд не може погодитися з відповідними заперечення відповідача-1 з огляду на наступне.

Положення ч. 2 ст. 48 ГПК України та статей 65 та 68 ВК України чітко розмежовують особливості користування водними об`єктами для потреб сільського господарства (зокрема, зрошення) та для потреб рибного господарства.

Тобто, використання водних об`єктів у межах спеціального виду водокористування може бути спрямоване на задоволення різних потреб в залежності від того, з якою метою, ціллю водокористувач має намір використовувати відповідний водний об`єкт.

При цьому, спеціальне водокористування для задоволення будь-яких потреб в силу приписів ч. 1 ст. 48 ВК України здійснюється тільки за наявності відповідного дозволу, який у відповідності до затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 23.06.2017 року № 234 Про затвердження форми дозволу на спеціальне водокористування та форми нормативного розрахунку водокористування і водовідведення має обов`язково містити конкретну мету водокористування об`єктом.

Як було встановлено вище, метою водокористування об`єктом є зрошення, яке здійснюється у межах використання водного об`єкту для сільськогосподарських потреб, а не рибогосподарських, задля задовлення яких дозволу отримано не було.

До того ж відповідачем-1 вірно наголошено на тому, що ст. 51 ВК України взагалі не передбачено можливості надання у користування на умовах оренди водного об`єкту для зрошення.

Більш того, за положеннями ч. 5 ст. 51 ВК України надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.

При цьому, окрім наявності паспорта водного об`єкту, частина ст. 51 ВК України, вимагає здійснення користування водними об`єктами, наданими в оренду, відповідно до вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів України.

Більш того, відповідно до ч. 3 ст. 14 ЗУ Про аквакультуру , об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.

З аналізу викладеної норми вбачається, що об`єктом оренди є як земельна ділянка, так і вода (водний простір).

При цьому, рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України (ч. 1 ст. 14 ЗУ Про аквакультуру ).

А тому обов`язковим є врахування вимог ВК України при наданні водного об`єкту, у тому числі разом з земельною ділянкою, в оренду.

Разом з тим, аналіз положень Глави 10 ВК України дозволяє дійти висновку, що використання водних об`єктів на умовах оренди є одним із видів спеціального водокористування. Про це, зокрема, свідчить те, що згідно з ч. 6 ст. 49 ВК України на орендарів водних об`єктів, які звертаються до компетентних органів з заявою для одержання дозволу на спеціальне водокористування, покладається обов`язок додання до неї копій правовстановлюючих документів на водні об`єкти, - тобто особи, які використовують водний об`єкт на умовах оренди також повинні отримувати дозволи на спеціальне водокористування для відповідних потреб.

У свою чергу, слід зауважити, що в силу ст. 151 ГК України суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Суб`єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов`язаний використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності (ч. 1 ст. 153 ГК України).

В силу положень статей 151 та 153 ГК України використання природних ресурсів без отримання спеціальних дозволів державних органів не допускається.

Також слід звернути увагу і на те, що користування водним об`єктом на умовах оренди, зокрема, для рибогосподарських потреб може здійснюватися тільки у межах спеціального виду водокористування, так як здійснюється конкретним суб`єктом та для задоволення саме господарської потреби.

Таким чином, використання орендарем водного об`єкту для конкретних потреб допускається тільки за наявності відповідно дозволу.

У свою чергу, суд вважає помилковими доводи відповідача, викладені у змісті заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких абз. 3 ч. 2 ст. 134 ЗК України не визначає вид спеціального дозволу, у разі наявності якого земельні торги не проводяться.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі використання земельних ділянок для потреб, пов`язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

Дана норма, є однозначною і конкретизованою, а також чітко вказує на те, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної власності у разі використання земельних ділянок для спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів.

Положення даної норми наголошують саме на необхідності спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів, які, як вже зазначалося вище, визначають конкретну мету водокористування задля задоволення відповідних потреб.

Згідно з вимогами даної статті земельні торги не проводяться не лише за наявності дозволу на спеціальне використання, а й за умови надання дозволу на водокористування водним об`єктом для відповідної потреби (як вказано в ст. 134 ЗК України, відповідно до отриманого дозволу ), для якої він і передається в користування на умовах оренди.

При цьому, відхиляючи доводи відповідачів по справі, суд звертає увагу на положення ч. 1 ст. 47 ВК України, відповідно до яких загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Тобто, будь-який вид спеціального водокористування має здійснюватися відповідно до отриманого дозволу.

Крім того, суд наголошує на тому, що наявність раніше укладеного з СТОВ Кабичівське , яке перейменоване в СТОВ Мирне плюс (що підтверджується інформацією з листа Луганської обласної державної адміністрації від 10.09.2020 року №4/01.01-13-3859), жодним чином не підтверджує факт наявності дозволу на спеціальне водокористування для задоволення рибогосподарських потреб у відповідача-2.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідачів на те, що позивачем не ототожнювалися поняття мети водокористування та цільового призначення земельної ділянки. Доводи останнього зводилися виключно до відсутності у відповідача-2 дозволу на спеціальне водокористування для задоволення рибогосподарських потреб.

При наданні в оренду земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом мають враховуватися підстави використання їх за умовами ВК України, так і ЗК України у їх сукупності.

За таких обставин суд констатує необхідність наявності дозволу на спеціальне водокористування для задоволення відповідних потреб у разі наміру отримати земельну ділянку у комплексі з водним об`єктом на умовах оренди.

Подібних висновків дійшли Харківський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 24.03.2015 року у справі №922/4753/14 та Дніпропетровський апеляційний господарський суд у постанові від 12.01.2016 року у справі №912/2033/15, вони наголосили на відсутності підстав для продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельних ділянок державної чи комунальної власності або права на них у разі тільки у разі наявності дозволу на спеціальне водокористування, зокрема, для задоволення рибогосподарських потреб.

Також, слід врахувати і те, що цільове призначення наданих в оренду земельних ділянок не відповідає поняттю спеціальне водокористування в розумінні ч. 2 ст. 134 ЗК України та ст.ст. 48, 49 ВК України, а тому встановлені ч. 2 ст. 134 ЗК України виняткові підстави для передачі в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів у даному випадку відсутні, у зв`язку з чим необхідним є укладення спірних договорів з дотриманням конкурентних засад в порядку ч. 1 ст. 134 ЗК України.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 24.02.2015 року у справі №913/1086/14.

Встановивши фактичні обставини справи, суд переходить до вирішення питання про задоволення чи відмови у задоленні заявлених прокурором позовних вимог.

Відносно вимоги прокурора (позивача у справі) про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №972 від 04.12.2019 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 року у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Враховуючи наведені приписи законодавства, зважаючи на факт порушення встановленої законом процедури надання та отримання для водокористування водного об`єкту у комплексі з земельною ділянкою під ним, наслідком чого є незаконність і безпідставність надання на праві на праві оренди вказаних об`єктів, господарський суд вважає, що наявність розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №972 від 04.12.2019 суд зазначає наступне обмежує правомочності власника - Українського народу - щодо розпорядження вказаними об`єктами оренди, а обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання незаконним та скасування розпорядження №972 від 04.12.2019 відповідає передбаченим цивільним законодавствам способам захисту, узгоджується зі змістом відповідного права, характером його порушення та спричиненим розпорядженням наслідкам, а також забезпечує ефективний, реальний, а не ілюзорний захист прав власника.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту №1 від 03.02.2020, укладеного між Луганською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія , суд бере до уваги наступне.

Разом з тим, перш ніж перейти до з`ясування підстав для визнання договору №1 оренди водного об`єкту від 03.02.2020 недійсним, суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо вже сам договір передбачає передання майна або інші дії, він вважається укладеним з моменту вчинення відповідної дії (частини 1, 2 ст. 640 ЦК України).

А тому з огляду на зазначені положення не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Аналогічну правову позицію навів Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Отже, зважаючи на передання Луганською обласною державною адміністрацією об`єктів оренди Товариству з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія , що у свою чергу свідчить про виконання сторонами своїх зобов`язань за договором у відповідній частині, суд вважає встановленим факт укладення між сторонами договору №1 оренди водного об`єкту від 03.02.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 ЦК України.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України, зіст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України,вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Однак, укладений між сторонами договір суперечить вимогам ВК України та ЗК України і порушує встановлений законом порядок одержання для водокористування водних об`єктів у комплексі з земельною ділянкою на умовах оренди, зокрема, без одержання відповідного дозволу на використання спірного водного об`єкту для рибогосподарських потреб та без попереднього проведення земельних торгів, за результатами яких на підставі приписів ч. 1 ст. 135 ЗК України укладається договір оренди земельною ділянки над якої знаходиться вода (водний простір) водного об`єкту.

Крім того, з вищевикладеного вбачається, що згідно умов договору метою метою використання водного об`єкту є рибогосподарські потреби, позаяк, згідно паспорту він використовується для потреб зрошування. При цьому, дозволів на використання об`єкту для рибогосподарських потреб Товариство з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія не отримувало.

Тобто, має місце надання водного об`єкту на правах оренди з метою його нецільового використання. До того ж укладення договору відбулося без дотримання обов`язкових законодавчих процедур (без проведення торгів та отримання дозволу на обумовлений у договорі спеціальний вид водокористування).

А тому суд констатує на момент укладення договору оренди водного об`єкту відсутність у Луганської обласної державної адміністрації, як особи, яка виступає стороною правочину, у даному випадку орендодавцем, необхідного обсягу цивільної дієздатності на його вчинення, - наслідком чого є недодержання встановленої ч. 2 ст. 203 ЦК України загальної вимоги, відповідно до якої особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Більш того, суд відзначає, що вимога про визнання договору недійсним є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження №972 від 04.12.2019, з огляду на незаконність якого, суд прийшов висновку про її задоволення. При цьому, саме дане розпорядження було підставою для укладення спірного договору, а тому зважаючи на факт скасування розпорядження спірний договір оренди водного об`єкту підлягає визнанню недійсним.

Разом з тим, задоволення вимоги про визнання договору недійсним забезпечить реальне поновлення порушених прав власника переданих в оренду об`єктів, так як забезпечить внесення державним реєстратором до реєстру відомостей про припинення речових прав на них.

Так, за змістом положень ч. 2 ст. 26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою для внесення до реєстру відомостей про припинення речових прав є визнання на підставі судового рішення недійсними документів (у даному випадку договору оренди водного об`єкту), на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.

Таким чином, з огляду на встановлені судом факти недотримання сторонами в момент укладення договору оренди водного об`єкту загальних вимог, додержання яких вимагається для його чинності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих та законних підстав для визнання укладеного 03.02.2020 року між між Луганською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія договору №1 оренди водного об`єкту недійсним.

При цьому, розглядаючи заявлену прокурором вимогу про зобов`язання відповідача повернути водний об`єкт та земельну ділянку під ним суд бере до уваги наступне.

Статтею 216 ЦК України передбачено загальні наслідки недійсності правочину - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Зміст права власності викладено в ч.1 ст. 317 ЦК України, згідно якого власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

В силу положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частинами 2 та 3 ст. 326 ЦК України передбачено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно приписів ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави.

У постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі № 6-3090цс15, від 23.11.2016 року у справі № 3-1058гс16 викладено правову позицію, у якій зазначено, що, відповідно до закріпленого в ст. 387 ЦК України загального правила, власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Крім того, главою 83 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

За змістом ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України.

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереженням майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача частини її майна, що набуте поза межами правої підстави, у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом або взагалі без неї якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Таким чином, зважаючи на факт визнання укладеного між сторонами договору оренди водного об`єкту недійсним, наслідком чого є непородження ним жодних юридичних наслідків з моменту його вчинення, враховуючи наведені приписи законодавства, господарський суд вважає, ставлячи за мету відновити права власника на водний об`єкт та земельну ділянку під ним, вважає неохідним і доцільним зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія повернути Луганській обласній державній адміністрації водний об`єкт та земельну ділянку під водним об`єктом площею 121,2281 га (кадастровий номер 4422583300:14:004:0004), розташовані за межами населених пунктів на території, Кабичівської сільської ради Марківського району Луганської області.

За таких обставин, заялені прокурором (позивачем у справі) вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому з огляду на їх підставність вважає необхідним задовольнити їх повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника прокурора Луганської області до Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди водного об`єкту та зобов`язання повернути орендоване майно - задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації №972 від 04.12.2019 Про надання в оренду земельної ділянки у комплексі з водним об`єктом Товариству з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія

3. Визнати недійсним договір оренди водного об`єкту №1 від 03.02.2020, укладеного між Луганською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія .

4. Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія (вул. Канатна, 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, ідентифікаційний код 40897739) повернути Луганській обласній державній адміністрації - обласній військово-цивільній адміністрації (проспект Центральний, 59, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405, ідентифікаційний код 00022450) водний об`єкт та земельну ділянку під водним об`єктом площею 121,2281 га (кадастровий номер 4422583300:14:004:0004), розташовані за межами населених пунктів на території Кабичівської сільської ради Марківського району Луганської області.

5. Стягнути з відповідачів: Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації (проспект Центральний, 59, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405, ідентифікаційний код 00022450) та Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська рибна компанія (вул. Канатна, 58, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, ідентифікаційний код 40897739) на користь прокуратури Луганської області (93408, м. Сєвєродонецьк, вулиця Богдана Ліщини, 27, ідентифікаційний код юридичної особи 02909921) у рівних частинах судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 36 629,90 грн., а саме: з кожного по 18 314,95 грн.

6. Видати позивачу накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд Луганської області протягом двадцяти днів з дня його складення.

Судове рішення складено та підписано 22.09.2020 року.

Суддя О.В. Тацій